Перейти до контенту

Роберт Лісовський

Роберт Лісовський

 
29 грудня 1893 року народився Роберт Лісовський — український художник-ґрафік німецького походження, послідовник Михайла Бойчука і Георгія Нарбута. Займався станковою та книжковою ґрафікою, декоративно-ужитковим мистецтвом, сценографією та дизайном.
Автор емблеми ОУН “Тризуб з мечем”.


Роберт Лісовський народився в місті Кам’янське (сучасна Січеславщина). Походив з німецької родини. Батько Антін Карлович Лісовський, був німецького походження, як і мати Юлія фон Анзер (Ансієр). Батько працював завідувачем механічних майстерень філії Дніпровської металургійної фабрики. Брат Борис (Бернґард) Антонович Лісовський (1898—1937), який працював керівником групи постачання “Кам’янбуду” і був репресований совєтськими окупантами у Кам'янському 1937 року, фігурує в справі як німець. Роберт мав також брата Володимира, сестер Олену і Матильду.

Початкову освіту Роберт здобув у Кам’янському в німецькій школі.
У дитинстві Роберт демонстрував неабиякий хист до малювання, що привело майбутнього художника, ґрафіка й дизайнера до Миргородської художньо-промислової школи імені Миколи Гоголя, де юнак навчався у 1906—1908 роках. Тут наставниками юного Лісовського були видатний український майстер Опанас Сластіон та Рудольф Пельше.
Наступним кроком до вершин мистецтва стало навчання у 1908—1910 роках в Київській малювальній школі Олександра Мурашка та вступ по її завершенні до Української Академії Мистецтв, створеній після проголошення Української Народньої Республіки.
В Українській Академії Мистецтв Роберт Лісовський навчався у 1917—1921 роках і наставниками молодого художника стали Георгій Нарбут і Михайло Бойчук, чия творчість символізує епохи в національному образотворчому мистецтві.
Ілюстрував третє видання збірки поезій Павла Тичини “Сонячні кларнети”, опублікованої в 1922 року.

Після двох арештів чєкістами, внаслідок яких він ледь не загинув, 1920 року Роберт Лісовський еміґрував з теренів України, окупованої совєтським режимом, у Львів, окупований Польщею. Мав намір добратися до Липська (Ляйпциґа), однак обставини не сприяли цьому. Поселився у Львові, де вже сформувалася мистецька придніпровська група — Гурток Діячів Українського Мистецтва.
Фактично ще митець-початківець Роберт Лісовський здобув у Львові славу і визнання як майстер книжкової ґрафіки, творець суто національних розписів гобеленів для косівської кооперації “Гуцульське мистецтво”, автор оформлення десятків ужиткових речей — від обкладинок альбомів до віньєток, які тиражували місцеві підприємства. Працював оформлювачем книжкових видань, учителем малюнку у вчительській семінарії. Деякий час мешкав у селі Янчині (нині Іванівка Перемишлянського району) у п. Мирона Луцького, де створив низку картин (зокрема, “Веранда”, “Двір Янчин”).




У Львові 1925 року одружився зі Стефанією Туркевич-Лукіянович (1898—1977) — першою українською жінкою-композитором. 1927 року у Львові у них народилася донька Зоя Лісовська (по чоловікові Нижанківська) — живописець і ґрафік. Онучка Роберта Лада Нижанківська-Кукс (нар. 1962) — теж художниця.

Роберт Лісовський

Однак дедалі відчутніші утиски польською владою української культури змусили Лісовського збиратись у далеку дорогу. Спочатку до Берліна, де у 1927 році завершив Берлінську академію мистецтв і здобув визнаний у Європі диплом, працював над серією кіноафіш до фільмів за участі зірки німецького кіно Бриґітти Гельм та підтвердив свій талант розробленням лоґотипу “Lufthansa”.
„Український журавель у німецькому небі…“ — Роберт Лісовський
За офіційною версією, товарний знак “Люфтганзи” веде початок від створеного 1918 року німецьким графіком Отто Фірле фірмового лоґотипа авіакомпанії “Deutsche Luft-Reederei”, яка 1926-го об’єдналася з “Junkers Luftverkehr”, утворивши “Lufthansa”. У її логотипі використано елементи обох компаній-засновників, але чи проводили для цього якийсь творчий конкурс і хто став у ньому переможцем, достеменних даних нібито немає.
Дивуватися цьому не доводиться, бо за часів нацистського Третього рейху ганьбою для "арійців" стало б визнання, що логотип головної німецької авіакомпанії створив Українець, яким вважав себе Роберт Лісовський. Однак навіть те, що нині у “Люфтганзі” не можуть ні підтвердити, ні спростувати участі Українця у розробленні фірмового знака, вже промовистий факт.

Перед Лісовським відкривалася цілком успішна кар’єра, але перспектива банального заробітчанства суперечила його патріотичним переконанням. Він знову круто змінив долю, переїхавши до Чехо-Словаччини, яка в той час стала неофіційним центром численної української еміґрації.

Між 1929 та 1945 роками був професором ґрафіки Української студії пластичного мистецтва в Празі. Його ученицею вважала себе українська художниця і поетеса Галя Мазуренко (1901—2000), чиє дитинство теж минало на Січеславщині.


Роберт Лісовський в «Пласті»

Посади професора графіки Української студії пластичного мистецтва, яка діяла у Празі, й коменданта Союзу Українських Пластунів-еміґрантів на роки стали двома іпостасями напруженої роботи Роберта Лісовського, що поєднала творчість на культурній і патріотично-виховній нивах. На жаль, нацистські, а потім совєтські окупанти згодом цілеспрямовано знищили найменші сліди діяльності українських патріотів на теренах Чехо-Словаччини.

Однак саме Лісовський став головним організатором виставок графіки талановитих еміґрантів-Українців у Берліні (1933) та Римі (1938). Оформлені ним книжки Уласа Самчука і Олега Ольжича стали клясикою модерного поєднання рис київського бароко із західноєвропейським експресіонізмом.

Лоґотип пластового часопису «Молоде Життя» авторства Роберта Лісовського.




Символіка «Пласту» авторства Роберта Лісовського.

Обкладинка часопису «Молода Україна» авторства Роберта Лісовського.

Лоґотип газети «Український Тиждень» авторства Роберта Лісовського.

Після Другої Світової війни Роберт Лісовський перебуває в Італії, де багато малює.
Згодом 17 років проживав у Лондоні, де певний час очолював Союз Українців Великої Британії.
З 1976 року Роберт Лісовський жив у Женеві, де помер 1982 року…

Життєвий творчий доробок ґрафіка і дизайнера Роберта Лісовського вражає навіть попри масу втрачених робіт.
У галузі прикладного мистецтва створив проекти килимів у майстерні “Гуцульське мистецтво” в Косові, надмогильного пам'ятника Ользі Басараб на Личаківському цвинтарі у Львові.
У техніці акварелі створив пейзажі, замальовки квітів тощо.
Для більшості творів Лісовського характерна краса і співмірність графічних композицій, ретельність і високий професіоналізм виконання, активність кольорових рішень.
Створив проекти символіки України на замовлення українських політичних структур в еміґрації, емблеми політичних організацій, зокрема емблему ОУН “Тризуб з мечем”, а також проєкти українських шрифтів, фірмових знаків, екслібрисів тощо. Автор обкладинки до поетичної збірки Олега Ольжича “Вежі” (Прага, 1940), обкладинки місячника “Визвольний Шлях”, що виходив у Лондоні з 1948 року, тощо.
Написав спогади про Георгія Нарбута.

Письменник Улас Самчук писав про Лісовського: “антенно-вразливий проповідник чистоти і грації лінії і правди Роберт Лісовський з його артистократичною душею і богемською безпорадністю”.
(Улас Самчук. “На білому коні”. Виннипеґ. 1980.).
За словами Марини Антонович-Рудницької: “З Лісовським відійшов у могилу останній безпосередній учень Нарбута”.

Не всі навіть нині знають, що саме Роберт Лісовський — автор знаної далеко за межами нашої України емблеми ОУН „Тризуб з мечем“, символіки «Пласту» „Тризуб в лілеї“ та виховав кілька змін патріотів-пластунів, які зробили вагомий внесок у становлення національної самосвідомості Українців.
Це одна з найбільших заслуг видатного художника і дизайнера, якому Україна була важливішою за власну славу в мистецтві.
Роберт Лісовський поєднав талант художника-ґрафіка з високим мистецтвом педагога, який учив любити Україну не лише словом, а й ділом.

Пам’ять про Лісовського в рідному Кам’янському

У Кам’янському є вулиця Роберта Лісовського. І все…
Між тим, у Кам’янському доживає останні дні будинок родини Лісовських… Родинний будинок Лісовських на вулиці Курській, 16 знаходиться у жахливому стані, його знайшли січеславські дослідники історії буквально в день народин Роберта Лісовського.

Екскурсовод з Дніпра пан Віктор Єкшов, перебуваючи у справах в сусідньому Кам’янському, зовсім випадково знайшов будинок Лісовських саме в день народин Роберта Лісовського! Про це пан Віктор Єкшов повідомив у своїй обліковці в соцмережах.
Пряма мова:

Скористався можливістю зробити кілька ділових зустрічей в Кам’янському, та найголовнішою справою був огляд міста спільно з пані Любов’ю Кам’янська для нових мандрівних маршрутів.
Серед головних об'єктів — був будинок родини Лісовських, що сьогодні доживає свого віку. Автентичні стіни, збережена більшість вікон, красивий, проте іржавий металевий навіс… багато років й за совєтів тут збиралися місцеві культурні діячі, але нині будинок у приватних руках, і невідомою є його подальша доля…
А міг би бути культурний центр родини Лісовських всеукраїнського рівня! З цієї вулиці за два квартали видніється фасад міського музею. Але його філією будинок Лісовських, на жаль, не став…
Вже коли прибув до Дніпра, пізно ввечері побачив допис від Diaspora.ua про те, що 29 грудня — це якраз День народження Роберта Лісовського!

Сьогодні одна з невеличких, проте центральних вулиць в місті Кам'янському носить ім'я видатного українського митця.
Збереглося родинне подвір’я, зберігся історичний будинок, пов’язаний з Лісовськими (на жаль, флігель, де певний час жив батько митця — Антін Лісовський — не зберігся).
Уявляєте, який якісний меморіальний і культурний центр в цьому місті міг би презентувати Кам’янське на світовому та всеукраїнському рівні?
Мала батьківщина Роберта Лісовського…
Цікаво, чи багато кам'янчан обізнані з того, що мають потенційний культурологічний скарб в історичному центрі (так званих Нових Плянах)?
Але стрілки годинника невпинно рухаються вбік забуття та руйнації…

Будинок Роберта Лісовського у Кам’янському на вулиці Курській, 16.
Подивіться на це місце, поки не запізно…

Історичне фото 1932 року з подвір’я, де жив батько митця, Антін Лісовський…
(опублікувала в соцмережі дослідниця пані Тетяна Герасюта)

Ґанок будинку з автентичними дверима та кованим дашком.
Будинок і колишнє подвір’я Лісовських станом на 29.ХІІ.2020…

Першоджерела матеріялу:
© Віктор Єкшов
© «Урядовий кур’єр» — © Віктор Шпак
© «Національно-патріотичне виховання»