Як на мапі Канади з’явилися
українські назви

Поява перших населених пунктів із українськими назвами на теренах Канади сягає кінця ХІХ століття. Про історію того, як на мапі Канади з’явилися українські назви, розповіла Ольга Сухобокова, кандидат історичних наук і доцент Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Обійстя Пилипових у поселенні Стар, 1932 рік.

Як відомо, перші "задокументовані" Українці в Канаді — Іван Пилипів та Василь Єлиняк із села Небилів Калуського повіту Станіславського воєводства (тепер — Рожнятівський район Івано-Франківської області) прибули туди 1891 року. Саме вони допомогли імміґрувати до Канади ще кільком сім’ям із України, поклавши початок українській діяспорі в Канаді, а також заснували там перше та найбільше поселення Українців в Една-Стар за 80 км на північний схід від Едмонтону (провінція Альберта).

Українці трьох "українських" штатів Канади в 1941 році

Українці трьох "українських" штатів Канади в 1971 році

Завдяки лояльній імміґраційній політиці Канади під час першої хвилі імміґрації (1890—1914 років) імміґрувало понад 100 тисяч Українців. За даними перепису населення 1921-го у Канаді вже проживало 170 тисяч Українців (1,2 % усього населення країни). Втім, на думку фахівців, це число могло б бути значно більшим, якби всі переселенці з українських земель ідентифікували себе як Українці.

Як потенційні фермери, українські імміґранти оселялися у новостворених південно-західних провінціях Канади — Манітобі, Саскачевані й Альберті, де канадський уряд надавав їм гомстеди (земельні ділянки) по 65 га за відносно низькою ціною. Так широка, понад 1,2 тисяч миль, смуга безлюдних прерій завдяки українським фермерам невдовзі перетворилася на "хлібний кошик світу".

Переселенці з Західної України в Альберті, 1911 рік.

Від самого початку виявилася одна із прикметних рис структури української діяспори в Канаді — компактність. Часто Українці імміґрували громадами, сформованими з колишніх мешканців сіл і повітів, і на необжитих землях в Альберті, Саскачевані та Манітобі природно створювали суто українські поселення та суцільні етнічні райони. Саме тут перепис 1921 року зафіксував проживання 90,1 % Українців. Згодом компактність проживання та згуртованість забезпечили швидке формування української діяспори, створення нею своїх організацій та національного представництва у канадському суспільстві.

Поштові штемпелі Канади з українськими топонімами.

Так виникла низка українських поселень, що простягалися дугою з півночі Альберти до південного сходу Манітоби: Україна, Нью-Київ, Київ, Львів, Лемберґ, Тернопіль, Ярóслав, Витків, Снятин, Коломия, Косів, Сокаль, Дніпро, Дністер, Прут, Збруч, Карпати, Буковина, Запорожжя, Січ, Полтава, Роса, Правда, тощо. Цікаво, що у назвах своїх населених пунктів українські імміґранти відобразили не лише географічні назви України, а й імена відомих українських діячів — Ольга, Хмельницький, Сірко, Тарас, Шевченко, Мазепа, Петлюра, тощо.
Загалом на початок ХХІ століття у Канаді є близько 200 міст із українськими назвами.

Так виглядали українські поселення в провінції Альберта у 1920-х роках.

Втім, не всі поселення з українськими назвами заснували Українці. Так, місто Одеса (провінція Онтаріо) існувало задовго до масової імміґрації Українців і було назване так ще 1854-го у зв’язку з Кримською війною. Так само не пов’язані з етнічними Українцями дві Хортиці у Манітобі, засновані у 1870-х роках німецькими менонітами — нащадками німецьких колоністів, котрих Катерина ІІ переселила на Хортицю після зруйнування Запорізької Січі.

Для порівняння зауважимо, що майже паралельно відбувалася й імміґрація Українців до США, що почалася раніше, ніж у Канаді — в другій половині 1870-х років. Поселення Українців (робітників зі Закарпаття) у місті Шенандоа (штат Пенсільванія) стало першим осередком організованого громадського життя Українців у США. 1898 року група протестантів з Київщини утворила в Південній Дакоті низку поселень, в тому числі й Київ. Пізніше у Північній Дакоті греко-католики з Галичини заснували село Україна.

Українська хата початку ХХ столітті в музеї української спадщини «Калина кантрі» (провінція Альберта).

Українці в США неодноразово намагалися реалізувати ідею створення українських колоній. Перша спроба була зроблена ще леґендарним о. Агапієм Гончаренком, засновником української діяспори у США, котрий організував хутір Україна у Гейворді неподалік від Сан-Франциско в Каліфорнії. Але ці спроби виявилися невдалими. Адже, як і в Канаді, у США місце осідку українських імміґрантів диктувалося потребами ринку праці та кваліфікацією імміґрантів. Тому тут Українці оселялися в основному в промислових містах на Північному Сході, де працювали переважно на шахтах, у деревообробній промисловості, на будівництві шляхів і залізниць.