Степан Чубенко
25 років від Дня Народин…

11 листопада 2022, краматорець Степан Чубенко мав би відзначати своє 25-річчя, але йому назавжди залишилось 16…

“Я звичайний Українець…”

Степан Чубенко народився 11 листопада 1997 року в Краматорську.
Степан навчався в ЗОШ № 12, з 6 років займався греко-римською боротьбою, призер обласних змагань; володів акторськими здібностями, жодний шкільний захід не обходився без його участі. Стьопа встиг створити Краматорську Лігу КВК і в складі команди захищав честь міста в Кременчуці, Сіверськодонецьку та інших містах.

Степан неодноразово був призером і лауреатом конкурсів читців.
А ще Степанко сам писав вірші…
Його збірка “Я зрозумів сенс життя” зайняла 1 місце в обласному конкурсі “Створи шедевр”.
Переможець загальноміського марафону “Мій внесок у скарбничку добрих справ”, конкурсу “Творча юнь Донбасу”, обласного етапу Всеукраїнського конкурсу “Безпека в житті — життя в безпеці”, лауреат конкурсу виразного читання “Читання без кордонів”, призер конкурсу виразного читання віршів, конкурсу “Кращий читач року”…

Одним з головних сенсів життя Стьопи став футбол. Одного разу, коли хлопці у дворі буцали м’яча, до Степана підійшов керівник фан-клуба «Шахтар» і сказав сакральну фразу: “Слухай, хлопче, у тебе велике футбольне майбутнє, ти гарно граєш”. З того часу Степан почав серйозно займатися і боротьбою, і футболом.

На стіні у Чубенка висів автограф воротаря «Шахтаря» Андрія П’ятова, який Степан трепетно зберігав.

Стьопа став воротарем молодіжної команди ФК «Авангард». Разом з друзями всюди підтримував краматорську команду «Авангард», шефствував з нею над дитячим будинком «Антошка».

Своїм друзям по команді Степан якось сказав:

“Запам'ятайте, є три святині: Батьківщина, батьки і Бог…”

І коли настав небезпечний для України час, Степан справами довів, що він є гідним сином своєї країни…

У жовтні 2013 року Степан брав участь у марші УПА в місті Київ.

Степан був організатором і учасником проукраїнських мітингів у місті, разом з друзями носив воду, продукти, засоби гігієни військовим ЗСУ, які прибули до Краматорська з початком військової агресії рф; організовували акції з протидії проведенню незаконного "рф-рендуму".

Ризикуючи життям, Степан зняв на площі рідного Краматорська прапор так званої "днр" (зараз він знаходиться в музеї міста Косів)

Під час окупації міста російськими військами Степан допомагав обладнати бомбосховище, а потім і спускатися туди під час обстрілу літнім людям, носив воду пенсіонерам, коли місто опинилося відрізаним від водопостачання.

Своїми вчинками Степан доводив: Краматорськ — це Україна!

На початку липня Степан поїхав до Києва на Майдан, був у сотні Лева, (базувалася на вул. Прорізній у будинку телерадіомовлення). Мав бажання вступити до лав добровольчих батальйонів, але не взяли, бо неповнолітній.

Незадовго до власної смерті Степан Чубенко написав такі рядки:

Я звичайний Українець,
Який мріє про одне,
Щоб мій син, піднявши очі,
Бачив небо голубе.

Я звичайний Українець,
І я мрію про одне,
Щоб на прапорі воліло
Завжди жовте й голубе.

Наприкінці липня 2014 року Степан Чубенко повертався до рідного міста і був затриманий незаконним збройними формуваннями так званої "днр". За жовто-блакитну стрічку та шарф футбольного клубу «Карпати», за проукраїнську позицію був підданий знущанням і тортурам, відправлений до Горбачево-Михайлівки під Донецьком у розпорядження бандформування "кєрчь". Дорослі, озброєні бандити так боялися 16-річного хлопця, що били його зв'язаним, налаштували проти нього населення селища. По-звірячому замордованого підлітка розстріляли і закопали біля дороги…

16-річний Степан Чубенко загинув за Україну 25 або 27 липня 2014 року…
(точна дата загибелі не встановлена)…

З великими труднощами вдалося домогтися ексґумації тіла і повернення Степана до Краматорська…
Ховали Степана 8 листопада 2014 року у рідному місті…
Попрощатися з ним прийшли тисячі людей, адже, як написав у своєму блозі один краматорець, “серце у нього було велике і чисте … повне любові … любові до життя, футболу, батьків, свого міста і своєї Батьківщини … в його серці містилася вся Україна…”

10 листопада 2017 року суд міста Торецька виніс трьом вбивцям Степана Чубенка вирок про довічне ув'язнення.

Посмертно Степана Чубенка було нагороджено державними й недержавними відзнаками: орденом «За мужність» ІІІ ступеня; орденом «Народний Герой України»; медаллю «За жертовність і любов до України»; пам’ятним нагрудним знаком «Кров за Україну».

У серпні 2021 року на сесії Краматорської міської ради депутати ухвалили рішення про присвоєння загальноосвітній школі № 12 імені Степана Чубенка, її колишнього учня…
На початку грудня 2021 року у Краматорську відкрили пам'ятник Степану Чубенку…

День пам’яті Степана Чубенка відзначається 25 липня…

Степан Вікторович Чубенко — український школяр і патріот, воротар футбольного клубу «Авангард», катований і розстріляний бойовиками проросійської терористичної організації "днр" за проукраїнську позицію, народний Герой України…

Слава Україні! Героям Слава!