Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

***

Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні. (16.XI.1962)

***

Можна прострелити мозок,

Думки ж не вбить!

***

Вас, як прапор, підніма людина

В боротьбі за правду проти тьми.

Генії! Безсмертні! На коліна

Станьте перед смертними людьми!

***

Не заколисуй ненависті силу.

***

Той ніколи не доскочить слави,

Хто задля неї на землі живе.

***

Як усе на світі зрозумієш,

То тоді зупинишся

І вмреш!

***

Вічна мудрість простої людини

В паляниці звичайній живе.

***

Запізніле каяття завжди (більше…)

Бажаєш дістать похвалу, йди туди, де хвилі валом
*
Чи можна присягати на погибель Вітчизни?
*
Москва, узявши з вас присягу, як захоче, так з вами і з Вітчизною нашою вчинить, і тоді присяга ваша й душу вашу занапастить, і Вітчизну в безодню кине, і вольності позбавить.
*
Що ви принесли Вітчизні, батькам, вашій братії, родичам і всьому народові українському, віддаючись під владу і панування московське?
*
Народ завжди має право протестувати проти гніту.
*
Хоч би які великі були московські насильства, вони не дають москалям жодного законного права на Україну.
*
Природним правом є визволятися від гноблення і трудитися, аби повернути те, що несправедливістю та переважною силою було забрано.
*
Кожна (більше…)

Благословенне слово, що гартує!
*
Завжди терновий вінець
Буде кращий, ніж царська корона.
*
Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій.
*
Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар.
*
Усе відбивається в пісні, як в морі.
*
Ти мене убити можеш, але жити не примусиш!
*
Мене любов ненависті навчила.
*
З рук смерті люди дістають безсмертя.
*
Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти.
*
Чесний покриву не потребує.
*
Немає честі нападати ззаду.
*
Вода боронить від огню живого,
Згорілу ж хату дарма поливати.
*
Сором – хилитися і долі коритися.
*
Краса – змагання до досконалості.
*
Тоненька смужка брехню від правди ділить (більше…)

Хто твердить – люблю свій народ, а не виконує своїх обов’язків перед ним, – той твердить лож.
*
Не ридать, а добувать
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.
*
Лиш боротись – значить жить.
*
Або смерть, або побіда!
Се наш оклик бойовий!
*
Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
*
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю.
*
Хто з злом не боресь, той людей не любить.
*
Ніщо так не деморалізує чоловіка, як похвала його краси.
*
Все, що йде поза рами нації, це або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування однієї нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими вселюдськими (більше…)

Борітеся – поборете!
*
У всякого своя доля
І свій шлях широкий...
*
І забудеться срамотня давняя година,
І оживе добра слава, слава України!
*
Раз добром нагріте серце
Вік не прохолоне!
Діла добрих обновляться,
Діла злих загинуть.
*
Чим більша нужда, тим дружба щиріша...
*
Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями.
*
Було, на собаку кинь, то влучиш друга, а як прийшлось до скрути, то святий їх знає, де вони поділись!
*
За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси,
То оддасте.
*
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучче, як батьки ходили?
*
Ми (більше…)

  1. І сам собі постань законом,
    І не вагайся, не блажи.. .

     
  2. Будинки – філософи!
    Наймудріші філософи.
    Бо мовчать.

     
  3. В масштабі поетового світобачення всяка неорганічність та імітація – тільки несмак.
     
  4. Вітальні листи завжди приймаються одностайно.
     
  5. Верни до мене, пам'яте моя,
    Нехай на серце ляже ваготою
    моя земля з рахманною журбою.
    Хай сходить співом серце солов'я в гаю нічному.

     
  6. Гострити ніж людей научили зойки.
     
  7. Даждь нам, Боже, днесь! Не треба завтра -
    даждь нам днесь, мій Боже! Даждь нам днесь!
    Догоряють українські ватри, догоряє український весь край...

     
  8. Долі не обирають... Її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць (більше…)

* Я скорше дуба вріжу, ніж мене поставлять на коліна.

* У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це — фактор відчуження.

* І що цікаво – серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. От якби так у людей.

* Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава.

* Шкода, що в жінках так швидко вмирає Ассоль.

* Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіка.

* Мені потрібне слово, а не слава.

* Шляхи розходяться, а спогади залишаються.

* Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.

* Музика – це мова почуттів.

Нашого цвіту по (більше…)

Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.

***

Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.

***

Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?

***

Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.

***

Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

***

Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?

***

Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді (більше…)