Більшість людей не схильні приймати правду через її "холодність", байдужість до людей та їх бажань.

В українців несприйняття правди ще глибше. Століття національного поневолення закарбували в нас ігнорування соціально-політичної реальності, прагнення втечі за океан, в радощі "гречкосіїв", зрештою, в гумор.

Але з 1991 року ми прагнемо створити українську державу. У фундаментальному Акті про державну незалежність України 1991 року проголошується створення "самостійної української держави – УКРАЇНИ".

Однак державу з назвою "Україна" створити легко – а ось українську державу без гірких пігулок правди значно складніше.

Правда перша.

Не існує теоретичних "російськомовних українців" чи (більше…)

На наших очах руйнується негласний мовний російсько-український паритет

Останнім часом деяких російськомовних співгромадян серйозно плющить від того факту, що в багатьох українцях прокидається самоповага. Цей процес має багато проявів – зокрема, українці все менше соромляться ставити «незручні» питання, коли відчувають дискомфорт у різних проявах суспільного життя та міжособових комунікацій. Це стосується і мовного питання, на одну згадку про яке російськомовні часто-густо реагують надто неадекватно.

З одного боку, підґрунтя такої реакції цілком зрозуміле. Після двох Майданів і початку російської агресії в Криму та на Сході українці вперше поставили під сумнів негласний паритет, за якого (більше…)

З інтерв'ю митця виданню Укрінформ

З Антіном Мухарським ми домовлялися поговорити про «Пісні кохання» - так називається його нова концертна програма. Та оскільки кохання - річ непередбачувана, до того ж, як з'ясувалося, це буде ще й акт білої магії по звільненню нашої землі від окупантів, розмова вийшла набагато ширшою. 

Мій співрозмовник (чи співрозмовники, бо Антін час від часу говорив від імені Ореста Лютого) розповідав про власні війну і мир, згадував колишні пророцтва свого героя і ділився новими, приміряв на себе роль американського виборця і зазирав у майбутнє Європи. Він робив це іноді жартома, іноді серйозно, але відповідь на жодне питання не можна було вгадати наперед. Передбачуваною (більше…)

 

Чималий резонанс, останнім часом, викликали пости в Фейсбуці пані Лариси Ніцой. А надто той пост, в якому жінка, розлючена грубим непрофесійним ставленням касирки до своїх вимог, жбурляє монети на підлогу. Всі рускаязичния взвили і заголосили в унісон: фу, фє, бє, тьху, бєзабразіє! такімі паступкамі ві атталківаєтє ат мови!

Нешановні, а чому ж вас не відштовхнули ат русскава язика вбивства та катування українців?? Якщо всіх притомних та свідомих громадян України події, що сталися навесні 2014 року, навіки відвернули від всього кацапського і найперше - від язика, то ЩО повинно вплинути на ВАС??? Якщо вже, навіть, пролита кров вас (більше…)

У світовій історії жодна мова не зазнала такого страшного нищення від сусідів-ворогів, як українська.

Ніна Вірченко, доктор фізико-математичних наук, професор НТУУ «КПІ», академік АН ВШ України, заслужений працівник освіти України, зібрала напевно найбільшу низку документів, які у хронологічній послідовності засвідчують нищення української мови і поляками, і росіянами, і більшовиками-комуністами:

1626 рік

Київський митрополит Йосиф Краківський склав акафіст до Святої Варвари. Москва дозволила, але за умови його перекладу російською мовою. Синод наказав Київському митрополитові позбирати з усіх церков України книги старого українського друку, а замість них завести московські видання.

1627 (більше…)

Мова лежала за склом на поличці серванту і з сумом та журбою дивилася на життя, яке вирувало ззовні. Там виникали нові технології і робилися відкриття. Там росли дітлахи і закохувалися підлітки. Там ділилися сокровенним найближчі подруги і травили анекдоти бородані. Але це все проходило повз неї, її ревно охороняли і витягали із серванту на великі свята, щоб показати, що вона ще не зовсім померла, хоча й виглядала вона все більш блідою і хирлявою.
Та і як могло бути інакше? Звідки могла вона взяти життєві сили, якщо була оточена з усіх боків заборонами й забобонами? На мові не можна було робити помилок, вона в усьому мала бути бездоганною (більше…)

zharkiy_den_1_1600

Жила собі жінка з чоловіком, мали багато дітей. По різному жили, то душа в душу, то інколи сваритись.
І от якось до них в дім вдерлась банда із сусіднього хутора. Чоловіка вбили на очах у дітей, жінку сильно побили і гвалтували, найстарших дітей теж вбили щоб не мстились потім. Малюків лишили жити. "Знадобиться ще робоча сила" - думали вони.
І сподобалось бандитам в їх будинку. А чого гарний будинок, справний такий, все є. Не те, що на їхньому хуторі - все напіврозвалене, гниле...Той стали вони там жити. Жінці з її маленькими дітьми дозволили жити, але за однієї умови - щоб вона мовчала, забула свою бидлячу мову і обслуговувала бандитів. Жінці з дітьми ніде було більше жити, адже це її (більше…)

 

350229629

Коли Московія впаде і розпадеться на національні утворення, а це процес невідворотній, то сюди почнуть рікою збігатись всяка московська ̶і̶н̶т̶е̶л̶і̶г̶е̶н̶ц̶і̶я̶ шваль і вчити нас про атін народ і адін язик, розказувати про "какую разницу" і "нам нєчего дєліть", "гаварі па рускі, янєє панімаю". Враховуючи нашу хворобливу гіпертолерантність, це більша небезпека ніж кулі і танки. Ми ризикуємо втратити свою ідентифікацію, залишаючись при цьому в кордонах України як держави. Власне, поволі цей процес вже починається. Якщо ми не хочемо потім захищати зі зброєю в руках свою незалежність, то маємо її захистити спочатку в ментальній та культурній площині.

 

Чудова стаття Антіна (більше…)

people-man-girl-flowers-axe-favim_com-439540

OLENA TATYANCHENKO·29 ВЕРЕСНЯ 2016 Р.

У мене таке враження, ніби ми опинилися в якомусь потужному циклоні. Що не день – спадають маски, розбиваються ілюзії, люди показують свої справжні обличчя і наміри. Це доволі важко проживати, адже доводиться дуже швидко адаптуватися до змін, та водночас вельми корисно. Знати хто є хто важливо, бо це дозволяє приймати кращі рішення, чіткіше бачити і мету і перешкоди.
Після кількох випадків особистого спілкування з кількома російськомовними жителями України за останні дня я зробила для себе значуще відкриття – з деякими з них домовитися не вдасться. Взагалі. Причому я не кажу про «упоротих» ненависників України, а про деяких з тих, хто (більше…)

DonetskMaidan

А ви пам’ятаєте, що в Луганську теж був Майдан? Ні, не сотні тисяч луганчан виходили на вулиці, лише сотні, інколи навіть десятки, але як можна виміряти силу духу, мужність, хоробрість і відданість, які були потрібні тим, хто на це наважився? Я – не знаю. Чи була в них надія якщо не перемогти, то хоча би не пустити біду на свою землю? Можливо. Інакше для чого день за днем тієї суворої зиму виходили вони з теплих квартир і будинків на непривітні вулиці з плакатами «Луганськ – це Україна» і яскравими жовто-блакитними прапорами?
Ви же не забули про прапори? Як вони тріпотіли під поривами крижаного вітру, як майоріли на тлі темного неба, як (більше…)

Travel-Train-1915

Подорожня розмова про різні мови

...Було це давно, ще за старої цісарської Австрії, в 1915 році...
В купе першої кляси швидкого потягу «Львів — Відень» їхали чотири пасажири: Англієць, Німець, Італієць і Українець.
Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови — чия мова краща, котрій з них належить світове майбутнє.

Першим заговорив Англієць:
— Англія, Велика Британія — країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова — це мова Шекспіра, Байрона, Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених. Над нашою Британською Імперією ніколи не (більше…)

%d0%ba%d1%83%d0%bb%d0%b0%d0%ba%d0%b8-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d0%b0-%d1%80%d0%be%d1%81%d1%96%d1%8f-2

Ми всі неодноразово чули заклики до «м’якої, лагідної українізації». Ними полюбляють оперувати ті, хто шукає будь-який привід НЕ розмовляти українською мовою незалежно від свого походження, в тому числі й ті, для кого вона колись була рідною, а також – безхребетна, байдужа частина населення, яка прикривається маскою «ввічливості» і «толерантності».
Хіба можна силою змушувати людей переходити на українську? - обурено вигукують вони. І ми умовляємо, пояснюємо, мотивуємо, закликаємо, шукаємо факти, розповідаємо про тяжку долю української мови... Інколи такий підхід спрацьовує, принаймні з тими, хто має внутрішню готовність і розуміє, що (більше…)