#яНеБоюсьСказати

#яНеБоюсьСказати
Мене зґвалтували, коли мені було 22 роки.

Зґвалтував сусід не особливо переховуючись.

Це почалося в лютому 2014 і триває до сьогодні.
Сусіди не могли не чути моїх криків, тому вони висловлювали "глибоку занепокоєність" та включали гучніше музику. І замість того, щоб набити морду збоченому скоту, давали мені поради, щоб я обережніше спускалася сходами. Деякі давали гроші в борг, щоб я купила тональний крем та замазала синці, бо це ж не годиться, ходити з синцями.
Сусідам незручно на це дивитися.

 

Щодня моє тіло нівечиться підошвами берців сусіда. Щодня вмирають частинки мене. Я називаю їх "двохсотими". Один "двохсотий", два "двохсотих", сто...
Спочатку це було наче кривава рана, потім стало буденністю. Коли цифра наблизилася до 10 тисяч, я вже просто рахувала — ще 2 "двохсотих" вчора...
Знову...
А завтра будуть ще... А може і не буде...
Такі дні ще бувають.

Дай бог, завтра буде такий день.

Я — це Україна...

 

© «Зупинити Росію»