Перейти до контенту

Володимир Етуш, Токмак і Більмак

 
9.ІІІ.2019 пішов у Зáсвіти Володимир Етуш — найстаріший актор совєтської доби, ветеран ІІ Світової війни.
Володимир Етуш був не лише найстарішим серед акторів, але й був чи не єдиним, хто засуджував війну проти України та відмовився підписати так зване "пісьмо дєятєлєй культуры в поддєржку возвращєнія Крыма".
„Ми знищуємо Україну, це неприпустимо!“ — наголошував Володимир Етуш й підкреслював, що звільняв Україну від нацистів не для того, аби її знищили нові фашисти. Під час ІІ Світової війни Володимир Етуш отримав легке поранення під Більмаком і дуже важке поранення отримав під Токмаком…
Володимир Етуш є почесним громадянином міста Токмак на Запорожжі й незадовго до нинішньої війни відвідав місто Токмак та Пришибські висоти, де був поранений в 1943 році…

...продовжувати читання "Володимир Етуш, Токмак і Більмак"

«Танай»

 
«Танай» — аматорський фільм про красиву легенду походження назви річки Берда.
Фільм знімав Віталій Скрибець і присвятив короткометражку своєму батькові, панові Василю Скрибцю, який і зіграв одну з головних ролей.

...продовжувати читання "«Танай»"

Токмак — штучна депресивність

 
З огляду на події в містечку Більмак на Запорожжі, як не згадати про сусідній Токмак.
Тим паче, що Більмак і Токмак пов'язані не лише співзвучними старовинними топонімами, але й тісно пов'язані сучасними подіями в прифронтовому Запорожському краї.
Може все так відбувається тому, що при владі на місцях лишились все ті ж "крєпкіє хазяйствєннікі партіі рєґіонав"?
Отже, огляд ситуації на півдні України на прикладі одного з міст прифронтової області.

...продовжувати читання "„Токмак — штучна депресивність“"

„Більмак перейменують?“

 
На Запорожжі свідомий Українець похилого віку, захищаючи рішення Держави Україна, зіткнувся з прямими погрозами очільника ОДА і районних чиновників.
Коллабораціоністи запустили нову кампанію по перейменуванню декомунізованого райцентру Більмак — „Більмак: топонімічна війна по новому колу“ — що, власне, суперечить “Закону України про декомунізацію”.
Пан Віктор Вернигор — один з активістів, які постали на захист декомунізованої назви Більмак.
Зіткнувшись з прямими погрозами з боку чиновників, пан Віктор Вернигор звернувся до блоґ-майданчика «Порохівниця» з проханням опублікувати відкритого листа.

...продовжувати читання "„Більмак перейменують?“"

Більмак: топонімічна війна по новому колу

 
Коллабораціоністи вирішили знову підкинути багаття у вже зачахле вогнище топонімічної війни навколо десовєтізованої назви райцентру Більмак на Запорожжі.
"Бої за історичну назву тривають" — пише регіональна газета "Районка".
Звісно "тривають" — зусиллями газетки "Районка" й "тривають бої"!

...продовжувати читання "Більмак: топонімічна війна по новому колу"

1

„Міняймо дірявого бриля на мазепинку“

 
У козака оце бриль зовсім зносився — дірки одна на одній! Біда-бідося!..
А воно ж війна триває, козаки на захист Неньки-України постають, Запорожжя славетне якраз поміж окупованими теренами, лінія фронту в Кальміуській паланці палає...
А у козаків, на кого не глянь — брилі мов решето, хоч пальцями небо штрикай!
Воно влітку від сонця й нічого, коли траву косиш, на пасіці чи на подвір'ї пораєшся.
Але під час війни бриля не носять, бо ж від будь-якої іскри макітра спалахне!
І сіли козаки запорожські Верховному Головнокомандувачу листа писати, та не такого, як зазвичай воріженькам писали, а як личить писати Гетьману:

„Батьку наш, Гетьмане України, Верховний Головнокомандуваче!
Числа не знаєм, бо телевізорів не маєм, а навколо Запорожжя клята війна палає, а на Запорожжі Отамана немає, а маємо ми лиш дірявого бриля, а з дірявого бриля користі як із гнійного гнилля!
Не годиться в таку лиху годину доброму козаку дірявого бриля мати — час мазепинку вдягати!
То надішли нам, Батьку Гетьмане, мазепинок файних та однострою зі шликами, що запорожцям личать, та креси з набоями й пороху діжку, а порохівниці ми маємо й більш ні про що не благаємо...“

...продовжувати читання "„Міняймо дірявого бриля на мазепинку“"

Звернення мешканців селища Більмак до Президента України
Більмак постав проти свавілля екс-прокурора

 
Мешканці містечка Більмак, відомого через "топонімічну війну коллабораціоністів", знову звернулись по допомогу до сайту «Порохівниця» з проханням публікації чергового конфлікту, що виник у районному центрі.
Цього разу це не "топонімічне" протистояння, а спротив місцевих мешканців проти свавілля екс-прокурора.
Більмак постав проти свавілля екс-прокурора

Мешканці Більмака також написали звернення до Президента України Петра Порошенка.
Люди просять оприлюднити це звернення слідом за оприлюдненням попередніх звернень до місцевої і обласної влади.
Звернутись мешканців Більмака з проханням публікації змусила ситуація неможливості оприлюднення своїх звернень у місцевій районній пресі, що належить тим же коллабораціоністам, котрі виступають проти рішення Держави щодо декомунізації топоніму районного центру. Відтак, тре' йти назустріч проханню людей.

Звернення до Президента України 23.Х.2018 відправлено до Адміністрації Президента України та публікується на сайті «Порохівниця» без змін у повному обсязі.
...продовжувати читання "Звернення мешканців селища Більмак до Президента України"

Більмак постав проти свавілля екс-прокурора

 
Мешканці містечка Більмак, відомого через "топонімічну війну коллабораціоністів", знову звернулись по допомогу до сайту «Порохівниця» з проханням публікації чергового конфлікту, що виник у районному центрі.
Цього разу це не "топонімічне" протистояння, а спротив місцевих мешканців проти свавілля екс-прокурора.

Слушна нагода мешканцям Більмака згадати своє запорожське козацьке коріння та об'єднатись нарешті й дати відсіч сп'янілим від свавілля зайдам, як це робили запорожські козаки. Надихнути вас має дух легендарного козака Більмака — він вільно розпоряджався ставками й луками попід Більмак-горою, на своїй, Богом даній землі!

Звернутись мешканців Більмака з проханням публікації змусила ситуація неможливості оприлюднення своїх звернень у місцевій районній пресі, що належить тим же коллабораціоністам, котрі виступають проти рішення Держави щодо декомунізації топоніму районного центру.
Мешканці Більмака також написали звернення до Президента України.
Відтак, тре' йти назустріч проханню людей.
Надісланий лист публікується без змін у повному обсязі.

...продовжувати читання "Більмак постав проти свавілля екс-прокурора"

1

Більмак. Від якого спадку ми відмовляємося?

 

Більмак — містечко і районний центр на Запорожжі під найвищою вершиного славного козацького краю з такою ж назвою.
Прифронтовий Більмак відомий тривалою топонімічною війною навколо десовєтізованої назви, і здавалося б, колабораціоністи вже вгамувались після неодноразових інформаційних кампаній та після остаточного рішення Апеляційного Суду на користь топоніма Більмак. Втім, комусь таки дуже кортить поставити під сумнів рішення Держави Україна і розбурхати, "расшатать" прифронтовий райцентр. Всім відома купка з пятьох жіночок та ще двоє підкаблучних чоловіків, підбурюваних районною владою та редактором газети "Районка" настирно продовжують ворушити цю тему. Хто стоїть за діями райради, здогадатись неважко, адже це виборчий округ відомого коллабораціоніста з Бердянська, нардепа ВР Пономарьова.

«Порохівниця» отримала листа від селищного Голови Більмака, пана Павла Будника, в якому Павло Іванович звертається до мешканців Більмаччини з проханням зупинитись і не грати на руку колабораціоністам та звернути увагу на те, що ніби-то нейтральний і ніби-то український топонім "Кам’янка" насправді закріпить россійсько-імперську тезу про те, що до россійської окупації земель Запорожської Січі у степах Лукомор’я (степ між Великим Лугом і Озівським морем), мовляв, було "дікоє полє", а відтак, це "ісконно русская зємля".
Така "дрібничка" може швидко привести під охайні хати запорожців россійсько-фашистські танки, котрі прийдуть "асвабаждать ісконно-русскіє зємлі" і "пробівать крымскій коррідор"...
До уваги вельмишановного панства — звернення селищного голови Більмака пана Павла Будника.

„Від якого спадку ми відмовляємося?“

Павло Будник
селищний Голова Більмака

На одному зібранні в процесі створення Більмацької Об’єднаної Територіальної Громади я висловив твердження, що з топонімом "Кам’янка" до нас повернеться "руський мір", чим немало здивував прихильників цієї назви. На їхніх обличчях читалося німе здивування: "Що він меле? На городі бузина, а в Києві дядько!"
Поясню на чому ґрунтується моє переконання.

"Русскій мір", як концепція розширення, ба навіть існування, сучасної російської імперії являється основою так званої "м’якої сили" за допомогою якої Росія намагається підкорити, і часто не безуспішно, незалежні держави, що утворилися після розпаду Совєтського Союзу. Приклади на поверхні — Білорусь, частини Молдови, Грузії, Вірменії, а віднедавна і України. «РМ» простягає свої щупальця до Балканських країн, Польщі, Угорщини, Німеччини, Франції, країн Балтії та інших територій Європи, втручається у внутрішні справи Середньоазіатських та Близькосхідних країн, не залишає без свого впливу інші країни та континенти.
Наслідки "русскоґо міра" ми видихуємо на Донбасі, в Криму, з жахом згадуємо події 2014 року, коли полум’я "русскоґо міра" без малого не запалало на всій східній і південній Україні, яку Путін безапеляційно назвав "новороссієй", що належить Росії.
За визначення основного ідеолога концепції "русскоґо міра" російського "патріарха" Кірілла, він стоїть на трьох стовпах:
— Православна віра (звичайно тільки "канонічна" і тільки на позиціях "московскоґо патріархата");
— Російська мова та російська культура (тут все зрозуміло без коментарів);
— Спільна історична пам’ять;
Всі території, які перебувають під впливом "русскоґо міра" повністю стоять на цих трьох стовпах. "Русскій мір" прийшов туди де вже був "московскій патріархат", російська мова і культура та спільна історична пам’ять — варто вибити один з них "русскій мір" впаде, він не може існувати без жодного триєдиного компонента.
"Московскій патріархат", як і російська мова та російська культура на нашій території мають серйозні, хоч і не безальтернативні позиції, для викорінення яких потрібен певний час для зміни свідомості, яка відбувається, на жаль, дуже повільно. Тобто для приходу "русскоґо міра" нам не вистачає спільної історичної пам’яті.
Ми були впевнені, що позбавилися її разом з россійсько-советським топонімом "Куйбышево", прийнявши прадавню назву Більмак. Але на обрії замаячила примарна, нібито українська Кам’янка… І вже більше двох років не стихають пристрасті навколо Більмака, які наводять на сумні думки: або люди не відають що творять, або за чиєїсь підтримки виконують роль апологетів "русскоґо міра".
Не вірю в те, що в ХХІ столітті, після всебічної інформації про нову назву, наданої провідними фахівцями Запорізької області та Києва, після судових рішень, які підтвердили незаконність топоніма "Кам'янка", люди, які мають вищу освіту, наскільки забобонні, що в усіх своїх негараздах, від затягування створення територіальної громади до матеріальних проблем, хвороб і відсутності дощів схильні звинувачувати нову назву селища!
Окремі, особливо активні, висловлюють готовність, для досягнення своєї мети, перекривати автомагістралі, дестабілізувати громадський спокій.
Значить це комусь вигідно!
Класик казав — "Если звезды зажигаются, значит это кому то нужно!"
Щоб знайти відповідь не треба бути академіком: — "русскій мір" та завоювання підтримки на майбутніх виборах необізнаних людей потрібно певним, всім відомим політичним силам та конкретним посадовим особам, які це організовують та підтримують. Озирніться навколо — вони всі на виду!

Ситуація стала наскільки очевидною, що один з високопосадовців, який запевняв — "все порішаємо", сказав, що проблему треба вирішувати в межах закону, іншими словами — Більмак перейменовувати немає підстав.
Люди, зупиніться, заспокойтеся, зрозумійте — вас безсоромно використовували!

Тепер про історичну пам’ять.
„Історія міст і сіл Української РСР“ видання 1970 року стверджує що Кам’янка була заснована у 1782 році переселенцями з Полтави як "казенна слобода", видання ж 1981 року (російське), вказує, що в цьому ж році Кам’янку вже заснували як військову слободу "несколько десятков отставных солдат" (звичайно інших ніж російських тоді не було). Можна припустити що українське видання 1970 року відбулося ще під згасаючим впливом "українізації" часів П.Ю.Шелеста, а російське видання 1981 року вже не допустило таких "вольностей", хоч і перше і друге були вигаданими (фейковими). Навіть російський архів спростовує дату заснування та назву Кам’янка, але це не завадило російським і совєтським "історикам" стверджувати що саме росіяни "вдихнули життя" в наші степи козацького Запорожжя, а до їх приходу тут, мовляв, було "дікоє полє".
Наш краєзнавець С.П.Шевчук каже, що ця версія, яка не має ніякого історичного підґрунтя, почала кочувати з одного видання в інше. Скажу більше, саме на підставі цього видання була надана довідка що Кам’янка, як і Більмак, може бути використана як історична назва. Тобто російська імперська концепція (стосовно нашого населеного пункту абсолютно безпідставна) перекочувала в українські установи і продовжує своє існування вже як офіційна українська. Що це — непрофесійність, помилка чи злий умисел? Як казав відомий кіногерой: "Меня опять терзают смутные сомненья..."

Відомий історик, один з ідеологів зміни російської та совєтської топоніміки, доктор історичних наук, професор В.А.Брехуненко розтлумачує:
— "Опрацьована у ХІХ та актуалізована в сучасній Росії імперська концепція трактує Степову Україну як нібито безлюдну територію, заселення й господарський розвиток якої почався лише в другій половині ХVІІІ століття завдяки зусиллям Російської імперії. А отже й історія більшості населених пунктів починається саме в ті часи. Хоч насправді запорізькі козаки, а ще раніше кочові народи, загосподарювали ці терени.
Хоч би якими аргументами підкріплювали замовники повернути до життя російські топоніми царських часів, це вкотре поставить питання руба: чи дозріли українці до того щоб покінчити з роздвоєністю, чи ми й далі залишаємося з сумною перспективою зійти з історичної арени? У доленосних питаннях — а зміст символів, що нас оточують, безперечно, до таких належить — рішення визначається цивілізаційним вибором. Решта відходить на задвірки. Змінити одні російські топоніми на інші означає засвідчити своє інтелектуальне рабство, втратити будь яке право на те щоб залишитися суб’єктом історії.
Більше того, це вияв не просто меншовартості й хуторянства, а й відсутності елементарної людської гідності.
Зрозуміло одне: елементарний глузд, якщо він звісно не затьмарений роздвоєнням свідомості, однозначно підказує відкинути з порога найменшу можливість повернення до символів, штучно нав’язаних Російською імперією. Своє бажання повернути імперські символи видають ті хто позірно апелює до начебто рафінованого історичного підходу".

Це про нас.
Чую заяложене: "Та ми ж хочемо тільки одне — повернути історичну українську назву!"
Хіба сказане вище не доводить, що вона хоч і звучить ніби як українська, але за своїм сенсом і змістом — нав’язана Російською імперією, і взагалі — вигадана, фейкова, не має ніякого підґрунтя.

Тобто приймаючи назву Кам’янка ми приймаємо, підтверджуємо, що наша історія починається з часу освоєння Російською імперією Степової України, підтримуємо один із стовпів "русскоґо міра", створюємо благодатний ґрунт для його утвердження на нашій землі, закликаємо його до себе. Можете не сумніватися — він обов’язково прийде! Топонімом "Кам’янка" ми відрізаємо українську історію нашої землі в декілька тисячоліть і створюємо спільну з Росією "історичну пам’ять" протягом трохи більше двох століть.
Більмак — наш спадок від всіх племен і народів, які проживали тут завжди, власна історична, топонімічна пам'ять в декілька тисячоліть, геологічна, географічна спадщина в десятки мільйонів років!
Яку спадщину нам прийняти, від якої спадщини нам відмовитися?
Для мене відповідь безальтернативна: приймаємо Більмак!
А Ви?

З повагою
Більмацький селищний голова
П.І.Будник
10 вересня 2018

Цікаво, коли нарешті Служба Безпеки України зверне увагу на цю топонімічну війну навколо прифронтового містечка Більмак, за якою стоїть нардеп Пономарьов і купка його прибічників на чолі з редактором районної газети Прічінєнком? Адже цілком очевидним є той факт, що вищезазначений нардеп Пономарьов, тісно пов'язаний з втікачем Артьомом Пшонкою, "розхитує" прифронтовий район з метою "пробіванія" так званого "крымскоґо коррідора"...
Втім, це питання радше вже риторичне...

Щодо купки місцевих ватніків і посіпак коллабораціоніста, то там реально діагноз — деякі навіть вважають що дощі оминають, бо назва Більмак! (А те що Більмак-Гора так споконвіку зветься і поруч вже понад сотню років село Більманка існує — то нічого, раніше не заважало?)
Власне, ось, яскравий приклад рівня "інтелекту" цих "куйбишевскіх ватніків", активно поширювалось ціле літо по "паблікам" в отих їх "аднаклассніках" та "вконтактах", та й у фб-групі ось, адмін ширить:

Дощів не було влітку.
"Апотому-шо назва Більмак, і вобше — зубожіння, барига, ліпєцка фабрика, нам нужен мір!"

Лишається лише звертатись до свідомості Українців, мешканців Більмака і району — думайте, вельмишановне панство, міркуйте, для чого все це робиться. Чи бажаєте ви зустрічати россійсько-фашистські танки під своїми хатами та отримувати россійсько-фашистські "ґради", чи може все ж не варто ставити під сумнів давно прийняте рішення Держави Україна стосовно десовєтізованого топоніму Більмак, відомого ще з часів Запорожської Січі.
Козацього роду ви, чи покручі?

Блоґ-майданчик «Порохівниця» має цикл матеріялів про епопею навколо Більмака:
«Більмак — бунт “куйбышевських ватніків”!»
«Більмак — епопея перейменування»
На захист Більмака — більманці проти россійських коллабораціоністів на Запорожжі
«Більмак — ключ до "крымскоґо корідора", або Реванш “куйбышевських ватніків”!»
«Втратимо Запорожжя — втратимо Україну!»
«Реванш Пшонноґо Паханата 2017»
Більмак: комітет ВР відклав перейменування
Звернення громадян селища Більмак
«Боротьба за Більмак: реванш коллабораціоністів»
«Боротьба за Більмак — топонімічні війни»
«Більмак — історія знищення»
«Більмак — топонімічна війна триває»
«Ренеґати заліплять вам очі ватою»

„Ватнікі-маршрутчікі“

 
Маршрутчік — це українофоб, сепаратист, коллабораціоніст, ватнік, аґресивне бидло і вбивця пасажирів.
Саме такий стереотип склався за ці 5 років війни проти України.
Чи це дійсно так?
Спробуємо дослідити, вельмишановне панство.

...продовжувати читання "„Ватнікі-маршрутчікі“"

„Я — жертва маршрутчіка“

 
Таку фразу рано чи пізно вимовляє кожен громадянин України. Це якщо зміг вижити. Гірше, коли цей вислів вимовляється на лікарняному ліжку. Ще гірше, коли цей вислів над труною промовляють рідні...
Мені "повєзло", на мене просто напав черговий неадекватний бидло-воділа-маршрутчік.

...продовжувати читання "„Я — жертва маршрутчіка“"

Більмак: чергова недолуга спроба реваншу

«Порохівниця» отримала лист від депутата Більмацької селищної ради пані Любов Вернигор. Пані Любов Михайлівна розповіла про подальші спроби реваншу купки подільників нардепа-коллабораціоніста з метою за будь-яку ціну розхитати ситуацію в селищі Більмак і Більмацькому районі, усунути чинного селищного голову Більмака та домогтися зрештою повторного перейменування декомунізованої назви Більмак, щоби поставити під сумнів рішення Держави Україна.
...продовжувати читання "Більмак: чергова недолуга спроба реваншу"

2

Більмак — перемога!

Декомунізовану назву Більмак вдалось відстояти!
6.ХІІ.2017 в Дніпрі відбувся суд, на якому визнано, що немає жодних підстав для повторного перейменування декомунізованої назви Більмак.

...продовжувати читання "Більмак — перемога!"

3

Ренеґати заліплять вам очі ватою

Блоґ-майданчик «Порохівниця» з весни 2016 року веде цикл матеріялів про епопею навколо Більмака.
Ми мали змогу спостерігати, як затято відбувалась боротьба за декомунізовану назву маленького містечка, яке є ключом до так званого "крымскоґо корідора".
Топонім Більмак вдалось відстояти! Про це буде окрема наступна публікація.
Наразі ж, пропонуємо поглянути, як місцевим мешканцям вперто і упорото заліплювались очі "бєльмом" і ватою.
Між іншим, публікуємо доказ, яким викрито нардепа-коллабораціоніста, що стоїть за цією топонімічною війною.

...продовжувати читання "Ренеґати заліплять вам очі ватою"

Змагання за Більмак

Змагання за маленьке містечко Більмак в топонімічній війні, роздмуханій кремлівськими коллабораціоністами, не менш звитяжне за Визвольні Змагання, хоч і не помітна широкому загалу ця лінія фронту боротьби за рішення Держави Україна. Проти декомунізованої назви райцентру і району справжню війну затіяли впливові антидержавні коллабораціоністи, за спинами яких клани пшонок та гори вкрадених у Українців грошей.
На захист назви Більмак сміливо піднялись небайдужі мешканці Більмака на чолі зі справжніми патріотами України, Запорожського краю і рідного Більмака. Етнознавці, інтеллектуали, попри свій вік, постали проти небезпечного ворога коллабораціоніста.
Три пенсіонери — пан Віктор Вернигор і пан Володимир Бідний з Більмака та пан Василь Скрибець з села Смирнове, подали позов до суду щодо неправомірності повторного перейменування декомунізованого селища Більмак.

...продовжувати читання "Змагання за Більмак"

2

Більмак — топонімічна війна триває

Топонімічна війна навколо декомунізованої назви Більмак триває...
...продовжувати читання "Більмак — топонімічна війна триває"

1

Вершина Друга — свідоме українське село
на Запорожжі

 

На Запорожжі є патріотичне й свідоме українське село — Вершина Друга, поблизу Більмака.
Де в Україні з'явився перший пам'ятник Захисникам України і Героям АТО? Яке село може похизуватись декількома музеями і пам'ятниками, створеними власноруч селянами? Де ще є сільська громада, мешканці якої перетворюють свої села на справжні унікальні музейні комплекси під відкритим небом?
Ласкаво просимо в сільську громаду Верхньої Берди, що поблизу Більмака на Запорожжі — села Вершина Друга, Олексіївка, Смирнове, Титове, Берéжне.
Тут панує живий дух Історії і щирої любові до свого краю!

...продовжувати читання "Вершина Друга — свідоме українське село на Запорожжі"

3

Більмак — історія знищення

 

Більмак — топонім, який намагаються знищити.
Гора Більмак — легендарна найвища гора Запорожжя, яку прагнуть буквально стерти з лиця Землі... І гору Більмак, і назву Більмак потрібно негайно рятувати! І не лише ця найвища вершина краю під загрозою знищення, сусідня гора Токмак в такому ж критичному становищі.
Головні вершини Запорожжя Більмак (324 метри) і Токмак (307 метрів) необхідно рятувати негайно! Інакше Запорожський край залишиться без своїх святих маківок... І без води — бо саме ці дві ключові висоти є джерелом усіх річок Запорожського краю.

 

...продовжувати читання "Більмак — історія знищення"

2

Боротьба за Більмак — топонімічні війни

 

Боротьба за Більмак триває.
Кремлівські коллабораціоністи на Запорожжі продовжують роздмухувати топонімічні війни з метою перейменувати вже декомунізовані назви, щоби поставити під сумнів рішення Держави Україна. Більмак, тепер ще й село Болгарка...

 
...продовжувати читання "Боротьба за Більмак — топонімічні війни"

4

Боротьба за Більмак: реванш коллабораціоністів

 

На Запорожжі триває боротьба за декомунізований топонім Більмак.
Перенесено судове слухання позову на захист топоніму Більмак, коллабораціоністи готують коллабораціоністьский мітинг під телекамери провідних телеканалів з черговою виставою "Житєлі взбунтовалісь протів названія Більмак".
До того ж, ходять чутки серед мешканців Більмака, що до райради вже давно завезені якісь ящики й купа "флаґов РФ, ДНР і новороссіі", що є вже доволі тривожним дзвіночком...
Кремлівські коллабораціоністи, як і в Одесі, прагнуть перейменувати декомунізоване селище Більмак, тим самим створивши прецедент і поставивши під сумнів рішення Держави Україна і Верховної Ради України.

Докладно про це розповідалось в публікації «Більмак — ключ до “крымскоґо корідора”, або Реванш “куйбышевських ватніків”!»
Перейменування Більмака на вимоги кремлівських коллабораціоністів має також стати стартовим ключем запуску антидержавних і антиукраїнських подій на Запорожжі — стратегічно важливому краї між двома окупованими теренами України, адже Більмак є фактичним ключем до так званого “крымскоґо корідора” з боку Донеччини!..

 

...продовжувати читання "Боротьба за Більмак: реванш коллабораціоністів"