Перейти до контенту

1

„Україна НЕ ЗЄмбабве“

 
Україну хочуть перетворити на ЗЄмбабве!
Навіть не на якісь там "малорóссію", "наварóссію", "малорóсскій фєдєральный окруґ РФ", "юґо-западный ФО РФ" і навіть не на "УССР-2" — а на такий собі "донбабве-2.0", "донбурас", придаток до "луґандона"! Вони "хатят павтаріть" 2010 рік, коли всадили "на трон" тричі зека, а потім глузували з "тупых хахлов". Вони хочуть перетворити Україну на "страну 95 квартал", на "страну КВН", на "страну-404"… Вони хочуть знову глузувати й принижувати, вони бажають помститися за ці 5 років нашої звитяги й сміливості!
А це означає, що кацапська помста буде найжорсткішою!
Держава Україна буде знищена! Раз і назавжди!…

...продовжувати читання "„Україна НЕ ЗЄмбабве“"

Проект „зє“ —
довготривала технологія москви
по демонтажу Державності України

 
Андрій Смолій

„Головною метою "кварталу" було посіяти зерно розбрату в українському суспільстві, розділити Україну на сорти, а будь-яку проукраїнську владу показати нікчемною.“
...продовжувати читання "Проект „зє“ — довготривала технологія москви по демонтажу Державності України"

„Загралися в демократію“

 
1919-го року Україна втратила свій шанс на Незалежність. 2019-го року Україна втратила свій шанс на Незалежність. Петля часу. Історія повторилась…
...продовжувати читання "„Загралися в демократію“"

„Диктатура? Зате ефективно!“

 
Україні потрібен не лише Порох, але й Хунта!
...продовжувати читання "„Диктатура? Зате ефективно!“"

Ватніки на Запорожжі
вже "празднуют пабєду"!

 

В день голосування 31.ІІІ.2019 в місті Токмак на Запорожжі ватніки вже "праздновалі пабєду", вивісивши з балкону трікалор квазідержавного утворення "РФ(россія-фашистская)", а потім ще швендяли з ним по центру міста в АТБ за пойлом. В місцевих группах-пабліках пишуть, що викликали поліцію, ті, буцім-то, затримали сєпарню, але, з огляду на те, що місцева мєнтовка самі сєпарня, то, скоріш за все, відпустили.
В коментарях "мнєніє народа" поділилося — половина активно захищали "рєбят, каториє за мір", але зрештою всі місцеві аборіґєни зійшлися на тому, що "Порох ва всём вінават".

...продовжувати читання "Ватніки на Запорожжі вже “празднуют пабєду”!"

1

1 квітня — день ватяних дурників!

 
Вітаннячка, Вельмишановне Панство!
З днем ватяних дурників! Саме так відтепер можна звати улюблений на пост-совєтських просторах "дєнь дурака 1 апрєля" — день ЗЄлених ватяних дурників, "дєнь ЗЄлєнскіх чєлавєчкав"!
30% лохторату проголосували "по-пріколу"! Наша "маладёж"! Ще одне втрачене покоління, виховане на "ВКантактікє" і "95 кварталє"!
83% виборців проголосували ПРОТИ України!
І лише 17% свідомих Українців віддали свій голос за Державність і Незалежність України…
Ці вибори — страшний діагноз українському суспільству…

...продовжувати читання "1 квітня — день ватяних дурників!"

„Wiki, Вінні-ченко“ — війна правок

 
Велика Війна триває і війна за розуми також триває.
В сучасному Світі глобальний медія-простір є головним фронтом війни за розуми.
За останні 5—10 років всі ми можемо спостерігати, як глобальний медія-простір та глобальні інтернет-майданчики поступово бере під свій контроль Кремль.
"WikipediA" не є виключенням, і в цій глобальній електронній енциклопедії точаться віртуальні бої, насамперед навколо України.
Ставши випадковим свідком одного з таких віртуальних "боїв", не міг не написати попередній великий матеріял „Винниченкова вина“ та цю редакторську колонку.

...продовжувати читання "„Wiki, Вінні-ченко“ — війна правок"

Токмак: Гідність, ватність, соцмережі

 
Які настрої населення у ключовій прифронтовій Запорожській області? Достатньо проглянути в соцмережах місцеві групи і "паблікі", аби пересвідчитись, що все дуже кепсько... Суцільна анти-державна і анти-українська риторика користувачів, суцільне скіглення і обливання брудом України, чинного Верховного Головнокомандувача і навіть Захисників України!
Переглядати без заспокійливих чисельні "паблікі" міст Запорожжя, Мелітополь, Бердянка чи Токмак просто неможливо! Складається враження, що на Запорожжі переважна більшість населення — костурбата вата!
В якості експерименту йдемо в найбільшу й провідну групу міста Токмак.

...продовжувати читання "Токмак: Гідність, ватність, соцмережі"

Перша і остання марка Пам’яті жертв Голодомору

 
ГОЛОДОМОР …тепер нас врятує пам’ять…
В філателії багатьох країн Світу випускались і випускаються поштові марки зі вшануванням Пам’яті жертв Голодомору в Україні…
В Україні поштова марка зі вшануванням Пам’яті жертв Голодомору була випущена один єдиний раз, у 2003 році…
До 85 роковин Голодомору "Укрпошта" не забажала випустити поштову марку Пам’яті жертв Голодомору…

...продовжувати читання "Перша і остання марка Пам’яті жертв Голодомору"

Токмак — штучна депресивність

 
З огляду на події в містечку Більмак на Запорожжі, як не згадати про сусідній Токмак.
Тим паче, що Більмак і Токмак пов'язані не лише співзвучними старовинними топонімами, але й тісно пов'язані сучасними подіями в прифронтовому Запорожському краї.
Може все так відбувається тому, що при владі на місцях лишились все ті ж "крєпкіє хазяйствєннікі партіі рєґіонав"?
Отже, огляд ситуації на півдні України на прикладі одного з міст прифронтової області.

...продовжувати читання "„Токмак — штучна депресивність“"

„Більмак перейменують?“

 
На Запорожжі свідомий Українець похилого віку, захищаючи рішення Держави Україна, зіткнувся з прямими погрозами очільника ОДА і районних чиновників.
Коллабораціоністи запустили нову кампанію по перейменуванню декомунізованого райцентру Більмак — „Більмак: топонімічна війна по новому колу“ — що, власне, суперечить “Закону України про декомунізацію”.
Пан Віктор Вернигор — один з активістів, які постали на захист декомунізованої назви Більмак.
Зіткнувшись з прямими погрозами з боку чиновників, пан Віктор Вернигор звернувся до блоґ-майданчика «Порохівниця» з проханням опублікувати відкритого листа.

...продовжувати читання "„Більмак перейменують?“"

Більмак: топонімічна війна по новому колу

 
Коллабораціоністи вирішили знову підкинути багаття у вже зачахле вогнище топонімічної війни навколо десовєтізованої назви райцентру Більмак на Запорожжі.
"Бої за історичну назву тривають" — пише регіональна газета "Районка".
Звісно "тривають" — зусиллями газетки "Районка" й "тривають бої"!

...продовжувати читання "Більмак: топонімічна війна по новому колу"

1

„Міняймо дірявого бриля на мазепинку“

 
У козака оце бриль зовсім зносився — дірки одна на одній! Біда-бідося!..
А воно ж війна триває, козаки на захист Неньки-України постають, Запорожжя славетне якраз поміж окупованими теренами, лінія фронту в Кальміуській паланці палає...
А у козаків, на кого не глянь — брилі мов решето, хоч пальцями небо штрикай!
Воно влітку від сонця й нічого, коли траву косиш, на пасіці чи на подвір'ї пораєшся.
Але під час війни бриля не носять, бо ж від будь-якої іскри макітра спалахне!
І сіли козаки запорожські Верховному Головнокомандувачу листа писати, та не такого, як зазвичай воріженькам писали, а як личить писати Гетьману:

„Батьку наш, Гетьмане України, Верховний Головнокомандуваче!
Числа не знаєм, бо телевізорів не маєм, а навколо Запорожжя клята війна палає, а на Запорожжі Отамана немає, а маємо ми лиш дірявого бриля, а з дірявого бриля користі як із гнійного гнилля!
Не годиться в таку лиху годину доброму козаку дірявого бриля мати — час мазепинку вдягати!
То надішли нам, Батьку Гетьмане, мазепинок файних та однострою зі шликами, що запорожцям личать, та креси з набоями й пороху діжку, а порохівниці ми маємо й більш ні про що не благаємо...“

...продовжувати читання "„Міняймо дірявого бриля на мазепинку“"

„Чєкіст аброськін“ — символ проваленої реформи МВС

 
Доки історики всіма силами проводять українізацію та десовєтізацію, мєнти "празднуют 100-лєтіє уґаловнава розыска СССР"...
Ось і вся авакянская рєформа МВД...

...продовжувати читання "„Чєкіст аброськін“ — символ проваленої реформи МВС"

1

Більмак. Від якого спадку ми відмовляємося?

 

Більмак — містечко і районний центр на Запорожжі під найвищою вершиного славного козацького краю з такою ж назвою.
Прифронтовий Більмак відомий тривалою топонімічною війною навколо десовєтізованої назви, і здавалося б, колабораціоністи вже вгамувались після неодноразових інформаційних кампаній та після остаточного рішення Апеляційного Суду на користь топоніма Більмак. Втім, комусь таки дуже кортить поставити під сумнів рішення Держави Україна і розбурхати, "расшатать" прифронтовий райцентр. Всім відома купка з пятьох жіночок та ще двоє підкаблучних чоловіків, підбурюваних районною владою та редактором газети "Районка" настирно продовжують ворушити цю тему. Хто стоїть за діями райради, здогадатись неважко, адже це виборчий округ відомого коллабораціоніста з Бердянська, нардепа ВР Пономарьова.

«Порохівниця» отримала листа від селищного Голови Більмака, пана Павла Будника, в якому Павло Іванович звертається до мешканців Більмаччини з проханням зупинитись і не грати на руку колабораціоністам та звернути увагу на те, що ніби-то нейтральний і ніби-то український топонім "Кам’янка" насправді закріпить россійсько-імперську тезу про те, що до россійської окупації земель Запорожської Січі у степах Лукомор’я (степ між Великим Лугом і Озівським морем), мовляв, було "дікоє полє", а відтак, це "ісконно русская зємля".
Така "дрібничка" може швидко привести під охайні хати запорожців россійсько-фашистські танки, котрі прийдуть "асвабаждать ісконно-русскіє зємлі" і "пробівать крымскій коррідор"...
До уваги вельмишановного панства — звернення селищного голови Більмака пана Павла Будника.

„Від якого спадку ми відмовляємося?“

Павло Будник
селищний Голова Більмака

На одному зібранні в процесі створення Більмацької Об’єднаної Територіальної Громади я висловив твердження, що з топонімом "Кам’янка" до нас повернеться "руський мір", чим немало здивував прихильників цієї назви. На їхніх обличчях читалося німе здивування: "Що він меле? На городі бузина, а в Києві дядько!"
Поясню на чому ґрунтується моє переконання.

"Русскій мір", як концепція розширення, ба навіть існування, сучасної російської імперії являється основою так званої "м’якої сили" за допомогою якої Росія намагається підкорити, і часто не безуспішно, незалежні держави, що утворилися після розпаду Совєтського Союзу. Приклади на поверхні — Білорусь, частини Молдови, Грузії, Вірменії, а віднедавна і України. «РМ» простягає свої щупальця до Балканських країн, Польщі, Угорщини, Німеччини, Франції, країн Балтії та інших територій Європи, втручається у внутрішні справи Середньоазіатських та Близькосхідних країн, не залишає без свого впливу інші країни та континенти.
Наслідки "русскоґо міра" ми видихуємо на Донбасі, в Криму, з жахом згадуємо події 2014 року, коли полум’я "русскоґо міра" без малого не запалало на всій східній і південній Україні, яку Путін безапеляційно назвав "новороссієй", що належить Росії.
За визначення основного ідеолога концепції "русскоґо міра" російського "патріарха" Кірілла, він стоїть на трьох стовпах:
— Православна віра (звичайно тільки "канонічна" і тільки на позиціях "московскоґо патріархата");
— Російська мова та російська культура (тут все зрозуміло без коментарів);
— Спільна історична пам’ять;
Всі території, які перебувають під впливом "русскоґо міра" повністю стоять на цих трьох стовпах. "Русскій мір" прийшов туди де вже був "московскій патріархат", російська мова і культура та спільна історична пам’ять — варто вибити один з них "русскій мір" впаде, він не може існувати без жодного триєдиного компонента.
"Московскій патріархат", як і російська мова та російська культура на нашій території мають серйозні, хоч і не безальтернативні позиції, для викорінення яких потрібен певний час для зміни свідомості, яка відбувається, на жаль, дуже повільно. Тобто для приходу "русскоґо міра" нам не вистачає спільної історичної пам’яті.
Ми були впевнені, що позбавилися її разом з россійсько-советським топонімом "Куйбышево", прийнявши прадавню назву Більмак. Але на обрії замаячила примарна, нібито українська Кам’янка… І вже більше двох років не стихають пристрасті навколо Більмака, які наводять на сумні думки: або люди не відають що творять, або за чиєїсь підтримки виконують роль апологетів "русскоґо міра".
Не вірю в те, що в ХХІ столітті, після всебічної інформації про нову назву, наданої провідними фахівцями Запорізької області та Києва, після судових рішень, які підтвердили незаконність топоніма "Кам'янка", люди, які мають вищу освіту, наскільки забобонні, що в усіх своїх негараздах, від затягування створення територіальної громади до матеріальних проблем, хвороб і відсутності дощів схильні звинувачувати нову назву селища!
Окремі, особливо активні, висловлюють готовність, для досягнення своєї мети, перекривати автомагістралі, дестабілізувати громадський спокій.
Значить це комусь вигідно!
Класик казав — "Если звезды зажигаются, значит это кому то нужно!"
Щоб знайти відповідь не треба бути академіком: — "русскій мір" та завоювання підтримки на майбутніх виборах необізнаних людей потрібно певним, всім відомим політичним силам та конкретним посадовим особам, які це організовують та підтримують. Озирніться навколо — вони всі на виду!

Ситуація стала наскільки очевидною, що один з високопосадовців, який запевняв — "все порішаємо", сказав, що проблему треба вирішувати в межах закону, іншими словами — Більмак перейменовувати немає підстав.
Люди, зупиніться, заспокойтеся, зрозумійте — вас безсоромно використовували!

Тепер про історичну пам’ять.
„Історія міст і сіл Української РСР“ видання 1970 року стверджує що Кам’янка була заснована у 1782 році переселенцями з Полтави як "казенна слобода", видання ж 1981 року (російське), вказує, що в цьому ж році Кам’янку вже заснували як військову слободу "несколько десятков отставных солдат" (звичайно інших ніж російських тоді не було). Можна припустити що українське видання 1970 року відбулося ще під згасаючим впливом "українізації" часів П.Ю.Шелеста, а російське видання 1981 року вже не допустило таких "вольностей", хоч і перше і друге були вигаданими (фейковими). Навіть російський архів спростовує дату заснування та назву Кам’янка, але це не завадило російським і совєтським "історикам" стверджувати що саме росіяни "вдихнули життя" в наші степи козацького Запорожжя, а до їх приходу тут, мовляв, було "дікоє полє".
Наш краєзнавець С.П.Шевчук каже, що ця версія, яка не має ніякого історичного підґрунтя, почала кочувати з одного видання в інше. Скажу більше, саме на підставі цього видання була надана довідка що Кам’янка, як і Більмак, може бути використана як історична назва. Тобто російська імперська концепція (стосовно нашого населеного пункту абсолютно безпідставна) перекочувала в українські установи і продовжує своє існування вже як офіційна українська. Що це — непрофесійність, помилка чи злий умисел? Як казав відомий кіногерой: "Меня опять терзают смутные сомненья..."

Відомий історик, один з ідеологів зміни російської та совєтської топоніміки, доктор історичних наук, професор В.А.Брехуненко розтлумачує:
— "Опрацьована у ХІХ та актуалізована в сучасній Росії імперська концепція трактує Степову Україну як нібито безлюдну територію, заселення й господарський розвиток якої почався лише в другій половині ХVІІІ століття завдяки зусиллям Російської імперії. А отже й історія більшості населених пунктів починається саме в ті часи. Хоч насправді запорізькі козаки, а ще раніше кочові народи, загосподарювали ці терени.
Хоч би якими аргументами підкріплювали замовники повернути до життя російські топоніми царських часів, це вкотре поставить питання руба: чи дозріли українці до того щоб покінчити з роздвоєністю, чи ми й далі залишаємося з сумною перспективою зійти з історичної арени? У доленосних питаннях — а зміст символів, що нас оточують, безперечно, до таких належить — рішення визначається цивілізаційним вибором. Решта відходить на задвірки. Змінити одні російські топоніми на інші означає засвідчити своє інтелектуальне рабство, втратити будь яке право на те щоб залишитися суб’єктом історії.
Більше того, це вияв не просто меншовартості й хуторянства, а й відсутності елементарної людської гідності.
Зрозуміло одне: елементарний глузд, якщо він звісно не затьмарений роздвоєнням свідомості, однозначно підказує відкинути з порога найменшу можливість повернення до символів, штучно нав’язаних Російською імперією. Своє бажання повернути імперські символи видають ті хто позірно апелює до начебто рафінованого історичного підходу".

Це про нас.
Чую заяложене: "Та ми ж хочемо тільки одне — повернути історичну українську назву!"
Хіба сказане вище не доводить, що вона хоч і звучить ніби як українська, але за своїм сенсом і змістом — нав’язана Російською імперією, і взагалі — вигадана, фейкова, не має ніякого підґрунтя.

Тобто приймаючи назву Кам’янка ми приймаємо, підтверджуємо, що наша історія починається з часу освоєння Російською імперією Степової України, підтримуємо один із стовпів "русскоґо міра", створюємо благодатний ґрунт для його утвердження на нашій землі, закликаємо його до себе. Можете не сумніватися — він обов’язково прийде! Топонімом "Кам’янка" ми відрізаємо українську історію нашої землі в декілька тисячоліть і створюємо спільну з Росією "історичну пам’ять" протягом трохи більше двох століть.
Більмак — наш спадок від всіх племен і народів, які проживали тут завжди, власна історична, топонімічна пам'ять в декілька тисячоліть, геологічна, географічна спадщина в десятки мільйонів років!
Яку спадщину нам прийняти, від якої спадщини нам відмовитися?
Для мене відповідь безальтернативна: приймаємо Більмак!
А Ви?

З повагою
Більмацький селищний голова
П.І.Будник
10 вересня 2018

Цікаво, коли нарешті Служба Безпеки України зверне увагу на цю топонімічну війну навколо прифронтового містечка Більмак, за якою стоїть нардеп Пономарьов і купка його прибічників на чолі з редактором районної газети Прічінєнком? Адже цілком очевидним є той факт, що вищезазначений нардеп Пономарьов, тісно пов'язаний з втікачем Артьомом Пшонкою, "розхитує" прифронтовий район з метою "пробіванія" так званого "крымскоґо коррідора"...
Втім, це питання радше вже риторичне...

Щодо купки місцевих ватніків і посіпак коллабораціоніста, то там реально діагноз — деякі навіть вважають що дощі оминають, бо назва Більмак! (А те що Більмак-Гора так споконвіку зветься і поруч вже понад сотню років село Більманка існує — то нічого, раніше не заважало?)
Власне, ось, яскравий приклад рівня "інтелекту" цих "куйбишевскіх ватніків", активно поширювалось ціле літо по "паблікам" в отих їх "аднаклассніках" та "вконтактах", та й у фб-групі ось, адмін ширить:

Дощів не було влітку.
"Апотому-шо назва Більмак, і вобше — зубожіння, барига, ліпєцка фабрика, нам нужен мір!"

Лишається лише звертатись до свідомості Українців, мешканців Більмака і району — думайте, вельмишановне панство, міркуйте, для чого все це робиться. Чи бажаєте ви зустрічати россійсько-фашистські танки під своїми хатами та отримувати россійсько-фашистські "ґради", чи може все ж не варто ставити під сумнів давно прийняте рішення Держави Україна стосовно десовєтізованого топоніму Більмак, відомого ще з часів Запорожської Січі.
Козацього роду ви, чи покручі?

Блоґ-майданчик «Порохівниця» має цикл матеріялів про епопею навколо Більмака:
«Більмак — бунт “куйбышевських ватніків”!»
«Більмак — епопея перейменування»
На захист Більмака — більманці проти россійських коллабораціоністів на Запорожжі
«Більмак — ключ до "крымскоґо корідора", або Реванш “куйбышевських ватніків”!»
«Втратимо Запорожжя — втратимо Україну!»
«Реванш Пшонноґо Паханата 2017»
Більмак: комітет ВР відклав перейменування
Звернення громадян селища Більмак
«Боротьба за Більмак: реванш коллабораціоністів»
«Боротьба за Більмак — топонімічні війни»
«Більмак — історія знищення»
«Більмак — топонімічна війна триває»
«Ренеґати заліплять вам очі ватою»

Статутна шизофренія в армії

 
Це не про "зраду", це про бздуру...
Після чудового Параду до Дня відновлення Незалежності України „Марш Нової Армії“, де вперше прозвучали вітання „Слава Україні! Героям слава!“, Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко закликав внести зміни у статути ЗСУ і замінити совєтські вітання "Бажаю здоров'я, товаришу..." на українські „Слава Україні! Героям слава!“, включно із заміною звернення "товариш" на "пан".
Але, як завжди, все пішло не так, і все сталося не як бажалося...

...продовжувати читання "Статутна шизофренія в армії"

Емблема ООС:
фахівці vs "совєтскоє офіцерьё"

 
Чому затверджену українську символіку з Тризубом для ООС (Операції Об'єднаних Сил) в Міноборони хтось "зарубав" і натомість затвердив абсолютно не фаховий, "на коліні намальований" зразок несмаку з "картой дамбасса", народжений в голові якогось "совєтскоґо офіцера"?
...продовжувати читання "Емблема ООС: фахівці vs “совєтскоє офіцерьё”"

„Маршруткі“ — гра в „soviet russian roulette“

 

Потенційно смертельна азартна гра „russian roulette“ ("русская рулєтка" на "язикє" ориґінала) — це коли в барабані револьвера один патрон і гравець не дивлячись обертає барабан таким чином, щоби забути положення патрона, по тому приставляє зброю до скроні й тисне спусковий гачок... В переносному значенні, вираз "россійська рулетка" також означає потенційно небезпечний крок з непередбачуваними наслідками. А є ще смертельна гра „soviet russian roulette“ ("совєтская русская рулєтка") — це коли один патрон відсутній в повному барабані револьвера — шанси на виживання гравця дорівнюються нулю.
Так звані "маршруткі", як відрижка постсовєтських реалій, якраз і є смертельною грою в "совєтську русскую рулєтку" — шанси на виживання дорівнюють нулю...

...продовжувати читання "„Маршруткі“ — гра в „soviet russian roulette“"

«ЛАЗ» — історія знищення

 
Куди зник найбільший виробник автобусів України Львівський Автобусний Завод?
А він був знищений москалями і зрадниками...

...продовжувати читання "«ЛАЗ» — історія знищення"

„Маршруткі“ — ракова пухлина країни

 
Маршрутки, як тимчасове явище, з'явились на початку 1990-х, але за цей час вони вщент витіснили громадський транспорт, фактично не контролюються з боку Держави і щороку вимивають від 50 до 100 мільярдів гривень тіньових прибутків. Крім такого зухвалого пограбунку Держави, маршрутки є джерелом найбільшої смертності на дорогах, їх називають "труни на колесах".
Чи не занадто велика ціна?

...продовжувати читання "„Маршруткі“ — ракова пухлина країни"