На Запорожжі пішов у Зáсвіти 93-річний ветеран УПА Леонід Герасим’юк…

 
✠ На 94-му році пішов у Зáсвіти ветеран Української Повстанської Армії Леонід Герасим’юк, який мешкав у містечку Молочанське в передмісті Токмака на Запорожжі…
Легендарний ветеран УПА, тричі уникнувший розстрілу: двічі хотіли розстріляти нацистські окупанти і згодом "засудили" до розстрілу совєтські окупанти! До кінця квазіутворення СССР вважався "особо опасным"!
З початком нинішньої війни вже на дев’ятому десятку Леонід Опанасович став волонтером і особисто возив гуманітарну допомогу Захисникам України на лінію фронту під Луганське і Маріуполь! До останнього подиху вірив у перемогу України, лишався бадьорим оптимістом і життєрадісним жартівником…
18 серпня 2019 року серце Леоніда Опанасовича зупинилось…
Незламного патріота — ветерана УПА Леоніда Опанасовича Герасим’юка проводили в останню путь у містечку Молочанське на Запорожжі 19 серпня 2019 року…

✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠

 

Ветеран УПА Леонід Герасим’юк

Леонід Опанасович Герасим’юк народився 24 квітня 1926 року у селі Орищі (нині – Локачинський район Волинської області).
Його батько Опанас Герасим’юк був на фронті з початку Першої Світової війни й двічі нагороджувався орденом "Георгіївський хрест".

З дитинства Леонід вирізнявся справжнім козацьким характером, вчився зацікавлено та наполегливо, був непохитний у своєму українстві.
Тричі він уникав смерті. Спочатку, ще дитиною, його хотіли розстріляти німці, коли в гноївці перевозив зброю (на щастя її не знайшли).
Власне, тоді, у 15-річному віці й долучився до лав УПА й почав боронити Україну від нацистських і совєтських окупантів. Вдруге нацисти приговорили до розстрілу у в’язниці, з якої юнак втік. Втретє Леонід Герасим’юк був "засуджений" до розстрілу вже совєтськими окупантами, втім вирок замінили на 20-річне ув’язнення, але після смерті сталіна був "реабілітований" з каторги.

У червні 1941 року Леонід Герасим’юк під час проголошення у Львові Української Держави піднімав синьо-жовтий прапор на Княжій Горі. Далі був арешт гестапівцями, смертний вирок, втеча з в’язниці, збройна боротьба у лавах УПА. Починав Леонід Опанасович ройовим у селі Вовчок, далі опікувався ідейно-політичною та інформаційною роботою з особовим складом та місцевим населенням, пройшов важкими дорогами війни на Поліссі, Холмщині та Підляшші.

У жовтні 1944 року Леонід Герасим’юк потрапив у полон до НКВД, був "засуджений" до розстрілу, всю його сім’ю вислали до Сибіру. Після кількох місяців страшного очікування смертний вирок замінили двадцятьма роками каторжних робіт. Відбував каторгу у Казахстані на мідних рудниках та на будівництві космодрому Байконур.

12 вересня 1954 року Леоніда Опанасовича "реабілітували". Після звільнення поїхав до матері у місто прокоп’євськ кємєровской області РСФСР, де працював на шахті "восточная", а у 1976 році вийшов на пенсію та переїхав до Молочанська. Він дуже хотів повернутися на рідну Волинь, але попри совєтську "реабілітацію", дорогу додому в рідний край було закрито… Совєтські окупанти "дозволили" в 1976 році оселитися на Запорожжі в містечку Молочанськ. До останніх днів совєтської окупації у КҐБ зберігалася особова справа Леоніда Герасим’юка із червоною поміткою "особо опасный".
Леонід Опанасович приїхав в Молочанськ в 1976 році. За іронією долі вийшло так, що повстанець УПА, який багато років воював з чекістами, все своє життя прожив на вулиці Чекістів. І лиш після Майдану і Революції Гідності, в рамках декомунізації, її перейменували на вулицю Чарівна.

Втім, на брамою у двір Леоніда Опанасовича висить кований Тризуб — певно, єдиний Тризуб над приватним обійстям на всьому Запорожжі!

Після відновлення Незалежності України ветеран УПА активно займався громадською діяльністю, розшукував своїх однополчан.
З початком нинішньої війни терористичного квазідержавного утворення "РФ(россія-фашистская)" ветеран УПА Леонід Опанасович Герасим’юк став волонтером Української Армії, у травні 2015 року особисто відвідував бійців Добровольчого Українського Корпусу під Маріуполем.

Видання «Тиждень» в №13 від 29.ІІІ.2018 свідчить про те, як Леонід Опанасович на лінії фронту інструктував сучасних Захисників України.
…Опанасович тримає в руках автомат (офіційно зареєстрований, до речі), який дав йому один доброволець-дембель. Вони стоять на полігоні.
— Так не годиться, брате. Не годиться. Ану заряджай! Я ще молодий, мішень бачу, у вас не стрілятиму і дуло не поведе.
— Опанасович, може, не треба?
— Як не треба? Треба, кажу!
У магазин заряджають 10 набоїв. Бойових. Справжніх. Зважаючи на проблеми зі спиною, його підтримують двоє. Він цілиться. Прицільно бачити заважають окуляри, які до того ж запітніли. Надворі холодно. Попри ще зелені краєвиди, початок зими огортає легким морозом. Він поправляє окуляри, намагається стати рівненько, на секунду навіть руки перестають тремтіти. Постріл, другий, третій. Усе мимо. Очі починають сльозитися чи то від холоду, чи то від смути, чи від емоцій.
— Опанасовичу, не переживай. Ще є п’ять набоїв. Ти, до речі, коли востаннє зброю до рук брав?
— У 44-му.
— Коли?
— У 44-му!
— А серйозно?
— Та серйозно! Я тобі що, пацан якийсь, щоб брехати? У 1944 році. Бій був. Стріляв по енкаведистах. Тоді так не мазав, — жартує дідусь.
— Ну то згадай ті дні й стріляй.
Наступні п’ять пострілів влучають точно в мішень, а один навіть у саме яблучко.
Опанасович віддає зброю і помітно розслабляється. Приїхати на полігон і постріляти було його бажанням та проханням до добровольців.
— Я не мазило, просто зброя у вас непристріляна, не те що мій шмайсер у молодості…

Всі пам’ятають історію про появу кулемета "Максим" на передовій, та не всі знають, хто провів головний інструктаж, як користуватися цією зброєю доби Перших і Других Визвольних Змагань в добу Третіх Визвольних Змагань.
А це був саме бойовий ветеран УПА Леонід Опанасович Герасим’юк!
Волонтери з Токмака розповіли:
— Одного разу дзвонить наш знайомий з 54-ой бригади і каже: — "Слухайте хлопці, нам тут кулемет "Максим" дали! 😄 Так справжній кулемет "Максим", працюючий! Та ось біда, не можемо второпати, як з нього чергами стріляти… Ви знаєте діда з УПА, може він знає як з нього стріляти чергою? Нехай скаже, а то він тільки одинарними стріляє…" Ну дзвоним до Опанасовича, питаємо, як розрадити цю справу. А Опанасович і каже: — "То ви два рази затвор смикайте, а не один. Один — то одинарними, а два рази — то чергою!" Передзвонюємо хлопцям в шанці на передок, розповідаємо… Диво, кулемет чергою застрочив! Ось так Леонід Опанасович навчив хлопців з "Максима" стріляти!
Кулеметів "Максим" на лінії фронту наразі використовується кілька, вояки підкреслюють, що за характеристиками й точністю кулемет "Максим" краще сучасної зброї, з мінусів лише надмірна вага старовинної зброї.
Саме завдяки інструктажу Леоніда Опанасовича Герасим’юка Захисники України змогли ефективно використовувати кулемети "Максим" проти ворога.

Війну терористичного квазідержавного утворення "РФ(россія-фашистская)" проти України Леонід Опанасович Герасим’юк вважав продовженням боротьби за Незалежність.

„Знав що це станеться… Головне, що хочу сказати, це те, що треба схилити голови перед батьками і матерями добровольців і військових, що пішли за своїм бажанням. Це залежить від виховання. Хай хлопці повернуться такими, як і пішли. Україна переможе у цій війні! Не тільки тому, що ми у себе вдома, але і тому, що ми знаємо хто ми! Хай молоді гордяться, що вони Українці. З такими волонтерами і людьми ми переможемо. Наша земля пропитана кров’ю, кров’ю наших героїв. Забувати цього не можна. Переможемо!“
— Леонід Опанасович Герасим’юк

II► «Я знаю, чому ми переможемо!»

Мужність та самовідданість Леоніда Опанасовича Герасим’юка було відзначено нагородою "За розвиток Запорізького краю".

Вже після публікації цього матеріялу стало відомо, що Леоніду Опанасовичу Герасим’юку насправді було 95 років! В совєтські часи з якихось причин було в документах записано не 1924, а 1926 рік народження, можливо, це було зроблено щоб сховати причетність юного Леоніда Опанасовича до підпілля ОУН і УПА, можливо, з іншої причини.
Дата в роках народження Леоніда Опанасовича Герасим’юка була навмисно змінена свого часу, аби уникнути репресій за участь у підпіллі ОУН в дитинстві та в лавах УПА в юності.
Так, дійсно, часто серед повстанців дату народження у документах змінювали, щоб уникнути політичних репресій, хоча це й не допомагало зазвичай…
Відтак, єдиним свідченням 95-ліття ветерана УПА Леоніда Опанасовича Герасим’юка є світлина з останнього Дня Народин 24.IV.2019…

✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠

 

„Ніколи тут не майоріло стільки українських прапорів…“

В останню путь легендарного ветерана УПА Леоніда Опанасовича Герасим’юка проводжали під жовто-блакитними та червоно-чорними прапорами.
За словами місцевого вчителя Віталія Шишкіна, він не пам’ятає, коли ще у Молочанську одночасно здійняли б стільки знамен України та Української Повстанської Армії.

— „Ще ніколи в нашому ватному місті не майоріло одночасно стільки синьо-жовтих і червоно-чорних прапорів. Я не пам'ятаю такого щоб літній людини прийшло віддати останню шану стільки людей, особливо людей молодого віку…“
— Віталій Шишкін — місто Молочанське

Ветерана УПА, легендарного Діда, як його називають в Токмаку і Молочанську, в останню путь проводжали місцеві мешканці та ветерани нинішньої россійсько-української війни, яким допомагав та підтримував 90-літній ветеран УПА Леонід Опанасович Герасим’юк…

Невеликий старенький будинок, двір з виноградом і Тризуб над воротями — прощання з легендарним ветераном УПА проходило у дворі його будинку. Леонід Опанасович жив з дочкою і зятем. Ще одна дочка, разом з сім'єю, живе в Токмаку.

Сусід Леоніда Опанасовича, відомий молочанський коваль Сергій Ященко, розповідає:
— „Ще зовсім недавно Леонід Опанасович їздив в Токмак, спілкувався в бійцями АТО, дізнавався, може допомога потрібна?… Як почалася війна Дід їздив на лінію фронту під Луганськ і Маріуполь. Йому було вже добре за 80. Їздив до наших бійців, ділився з ними досвідом, розповідав, як потрібно рити шанці, говорив, що дисципліна — це головне. Він завжди говорив, що Україна переможе! Наш Дід — людина-легенда!…“

Два роки тому, 23 серпня 2017 року, Леоніда Опанасовича Герасим’юка запросили на урочисті заходи з нагоди святкування Дня Державного Прапора України.

— „Йому доручили підняти Прапор. Він прийшов в однострої УПА. Прапор піднімав з гордістю, його переповнювали емоції, це було видно…“ — згадує Сергій Ященко.

До речі, саме завдяки ідеї Леоніда Опанасовича і ковальському хисту Сергія Ященка в Токмаку і Молочанську з’явились Тризуби у вигляді соколів, ручної ковки, створені для вшанування полеглих у нинішній війні Захисників України з Токмакського і Запорожського краю — ці Тризуби з Прапорами України і Визвольними Прапорами УПА встановлені на місці істуканів лєніну в Токмаку і Молочанську!

Ветеран УПА Леонід Опанасович Герасим’юк не скаржився на здоров'я, в його дворі завжди було багатолюдно, бо з усієї округи люди носили йому на ремонт …швейні машинки! Це було хоббі Леоніда Опанасовича — лагодити швейні машинки…

Ветерана Української Повстанської Армії Леоніда Опанасовича Герасим’юка поховали на місцевому цвинтарі з військовими почестями: бійці відсалютували ветерану УПА залпами зі зброї…

Організація Українських Націоналістів (бандерівців) вшанувала пам’ять видатного бойового ветерана УПА Леоніда Опанасовича Герасим’юка на офіційному інтернет-ресурсі ОУН(б) «Націоналістичний Портал» і в заснованому Степаном Бандерою часописі ОУН(б) «Шлях Перемоги».

Ветерани нинішньої війни, проводжаючи у останню земну путь ветерана УПА, звернули увагу на таку притаманну й неприємну для змоскаленого Запорожжя річ, як написи мовою окупанта на траурних стрічках і табличці.
— „…бідний Опанасович, якби знав що на могилі буде написано "Афанасьєвіч" встав би і надавав всім по @раці!…“ — слушно зауважив Віталій Шишкін.
Це проблема як для Токмака, так і для всього змоскаленого Запорожжя — ритуальні "контори" тут "прінципіальна пішут па-русскі", навіть якщо наголосити, що напис на стрічках чи табличці необхідно зробити українською. З написами на пам’ятник ще якось можуть не порушувати замовлення, а ось саме під час похорону родичам часто немає часу влаштовувати скандали й просити переробити. Цим і користуються місцеві ватніки в похоронних "конторах".

Ще однією бідою (і не лише в Токмаку й на Запорожжі, а по всій Україні) є розділеність у свідомості, ментальності, поглядах та політичних вподобаннях всередині родин… У багатьох є близькі та родичі, котрі проти України, обожнюють "россію і совєтскій союз", вважають що "ватэта нє наша вайна", або "нєт нікакой вайны"…
Не оминула ця біда й Опанасовича…

Такі реалії на окупованому і змоскаленому Запорожжі…
Так, на окупованому…

За матеріялами відкритих джерел:
© «Націоналістичний Портал» ОУН(б)
© «Просвіта Запорожжя» © «Просвіта Запорожжя»
© «Depo.Запоріжжя»
© «Depo.Запоріжжя»
© «061»
© «Громадське.ZP»
© «Тиждень» №13 від 29.ІІІ.2018 © Тарас Білка
© Alexander Zubchenko
© Віталій Шишкін (Молочанське)
Світлини зі сторінок Віталія Шишкіна та Олександра Зубченка у соцмережах та зі вказаних медія.
Малюнок Леоніда Опанасовича Герасим’юка — видання «Тиждень»