Гуцýлія
Мистецька палітра Косівщини
Сницарство

Гуцýлія — чарівний край мистецтва.
Косівщина… Цей чудовий куточок української землі з давніх давен славився самобутнім народним декоративним мистецтвом, що має спільне коріння з мистецтвом усієї України.
Сницарство — різьба по дереву є одним з найдавніших видів декоративно-прикладного мистецтва на Гуцульщині. Цьому сприяла наявність великих лісових масивів, багатих на різноманітні породи дерев. З дерева гуцули будували хати, виготовляли житлове обладнання, інвентар та предмети хатнього вжитку, які здавна прикрашали різьбою.

“Благословен той муж, що з праці
І з віри у народ почне свій день”
Тарас Мельничук

Широкого розвитку набула різьба на Гуцульщині у другій половині ХІХ століття. В художній обробці дерева виділяються кращі майстри, спеціалізуються цілі села — Яворів, Річка, Брустурів, Космач, пізніше місто Косів.

Найвідомішим різьбярем того часу був Юрій Іванович Шкрібляк (1822—1884), з села Яворова. В основі творчості Юрія Шкрібляка лежать мистецькі традиції різьбярства всієї Гуцульщини. А традиції самого Юрія Шкрібляка продовжували його сини: Василь (1856—1928), Микола (1858—1920), Федір (1859—1942).

Василь Шкрібляк з 1905 року викладав різьбярство та інкрустацію у Вижницькій крайовій школі різьбярства, токарства та орнаментики. Сьогодні коледж прикладного та декоративного мистецтва у Вижниці носить ім’я В.Ю.Шкрібляка.
Художня творчість Шкрібляків становить найкращу сторінку в історії розвитку яворівської школи плоскогранної різьби по дереву. Роботи Шкрібляків були популярними серед народу, експонувались на багатьох виставках і здобули загальне визнання.
В честь ювілейних дат династій різьбярів Шкрібляків-Корпанюків 2012 рік оголошено мистецьким роком династій різьбярів — Шкрібляків-Корпанюків: 28 квітня — 190-річчя від дня народження класика українського різьбярства — Юрія Шкрібляка (1822—1884), 18 травня — 90-річчя від дня народження заслуженого майстра народної творчості України Василя Корпанюка (1892—1977), та 12 вересня — 120-річчя від дня народження заслуженого майстра народної творчості України Юрія Корпанюка (1882—).
Характерними для яворівської школи Шкрібляків є те, що вони, а потім брати Корпанюки — Юрій (1892—1977) та Семен (1894—1970) застосовують класичний для гуцульської різьби поділ прямокутної площини на менші поля, квадрат і прямокутники.

Відомими різьбярами села Яворова кінця ХІХ — першої половини ХХ століття були Іван, Юрій та Петро Гондураки.
Яворівська школа різьби дала поштовх до створення осередків різьби в інших селах Гуцульщини.

Важливе місце серед них займає річківська школа, основоположником якої став Марко Мегединюк (1842-1912). Йому вдалося побувати в багатьох країнах Європи. Але він все-таки повертається до свого села і знову починає займатися улюбленою справою — різьбою.

Яскравими представниками річківської школи були також різьбярі Яків (1903—1958) і Микола (1924—1977) Тонюки та продовжувач їхньої традиції Микола Кіщук.

Талановитим різьбярем, продовжувачем традицій Шкрібляків був Микола Федорович Медвідчук (1880-1946) з села Снідавки.

Велику роль у розвитку гуцульської різьби відіграла косівська школа. Основоположником якої вважається Василь Девдюк (1873—1951) із села Старого Косова. Своє мистецтво він опановував на зразках виробів Юрія та Василя Шкрібляків.

З його ініціативи була створена приватна школа, в якій мистецтву різьби навчалися такі згодом відомі майстри, як В.І.Кабин (1908—1989), В.Ю.Довбенчук (1919—1989), М.П.Тимків (1909—1985) (1928р. М.Тимків відкрив власну майстерню в м. Косові і виготовляв різноманітні предмети побутового призначення, а згодом його художні твори експонувалися на багатьох виставках: у Косові, Кракові, Катовіцах, Закопаному. Він є автором понад 1200 творів декоративно-прикладного мистецтва), які вклали гідний внесок у розвиток гуцульського народного мистецтва.

Косівська школа виділялася орнаментуванням виробів, пошуками форм та нових композицій. Особливо в пошуках форм вирізнявся відомий майстер художньої різьби по дереву, член Спілки художників України В.В.Гуз (1904—1991) — митець з талантом від Бога, педагог, людина-ерудит. Володимир Гуз був одним із тих, хто не зрадив справжньому мистецтву, своїй улюбленій справі, його не заполонили заробітки, він вперто працював, примножуючи свої творчі здобутки. Його творчість — це був приплив сміливої і нової думки. Звичайно, що таким же шляхом ішли й інші справжні митці: Грималюк, М.П.Тимків, В.І.Кабин. Вони, у важкий для нашого мистецтва час, не зрадили своїй ідеї, рідним традиціям.

Гідними продовжувачами своїх наставників, які на сьогоднішній день відзначаються віртуозністю і витонченістю різьби є заслужені майстри народної творчості І.Ю.Павлик, С.Бзунько, Б.В.Ходан, М.Б.Радиш — лауреат Всеукраїнської премії ім. Катерини Білокур (2008).

У цілому Косівська школа різьби мала великий вплив на розвиток мистецького напряму Косівського коледжу прикладного та декоративного мистецтва ім. В.Касіяна.

Розвиток гуцульського народного мистецтв, зокрема різьбярства, тісно пов’язаний з навчальними мистецькими закладами м. Косова: Косівським КДПМ ім. В. Касіяна та Косівським ІДПМ. Вони дали фах багатьом молодим людям не тільки нашим краянам, а й великій кількості молоді із колишнього СССР. Формування художньої етнокультури студентів — було і надалі залишається одним із основних покликань Косівського мистецького навчального закладу. І тому, на початку третього тисячоліття митці Косівщини творять свої неповторні шедеври зі згустком гуцульської енергії.