Леся Українка та Іван Франко у творчості

Українські прогресивні письменники Леся Українка (1871-1913) та Іван Франко (1856-1916) проживали й творили на межі двох століть, які відіграли велику роль в історії та культурі України.

Леся Українка познайомилася з творами Івана Франка у приватній бібліотеці своїх батьків. Петро та Ольга (дівоче прізвище Драгоманова, відома під псевдонімом Олена Пчілка) Косачі були людьми прогресивними, підтримували дружбу з І.Франком, М.Драгомановим, М.Лисенком, М.Старицьким та іншими відомими Українцями, надавали матеріальну допомогу українським виданням. Вони виховували шестеро дітей. Проживали у Звягелі (Новоград-Волинському), Луцьку, а потім батько Лариси-Лесі купив ділянку землі з будівлями в селі Колодяжному поблизу Ковеля, де звів нове помешкання.

У Львові, в “Зорі”, у листопаді 1884 року був опублікований перший твір Лариси-Лесі Косач “Конвалія”, а згодом інші поезії, переклади, оповідання тощо. Іван Франко і його побратими так і познайомилися з новим іменем в українській літературі, дали творчості Лесі Українки високу оцінку.

Перша зустріч Лесі Українки та Івана Франка відбулася в місті Лева у січні 1891 року (Леся з матір’ю їхали до Відня на консультацію до лікарів і зупинилися по дорозі у Львові). У травні цього ж року Каменяр із дружиною Ольгою і трьома синами гостювали у Косачів в Колодяжному.

Восени 1891 року мати Лесі у листі просить Івана Франка допомогти видати першу збірку поезій дочки. У квітні наступного року Леся Українка висилає Каменяреві у Львів частину підготовленої нею до друку збірки “На крилах пісень”. У своїй статті-огляді “Наше літературне життя в 1892 році” Іван Франко високо оцінив збірку “На крилах пісень”, яка побачила світ у березні 1893 року. Творчістю матері й дочки також зацікавилися М.Павлик і О.Маковей. Цензура заборонила збірку “На крилах пісень” поширювати на Російській Імперії.

Між Іваном Франком і Лесею Українкою розпочалося листування. Зберігся й опублікований у зібранні творів поетеси і перший лист Лесі Українки з Колодяжного до Івана Франка від 2 травня 1892 року з приводу виходу в світ її першої збірки віршів ( першого листа поетеса надіслала його дружині Ользі у травні 1891). Поетеса звертається до І.Франка “вельмишановний добродію”, а з часом “Мій Учителю”. Це говорить про те, як поетеса цінувала талант Каменяра та їхню співпрацю на ниві красного письменства.
У Львові у часопису “Хлібороб” надруковано поему Лесі Українки “Роберт Брюс, король шотландський…” (1894), присвячену своєму дядькові М.Драгоманову.
У “Кур’єрі Львівському” (виходив польською мовою) Іван Франко писав:
“Чудова мова…і чар справжньої поезії, яким насичений цей твір, перетворюють його в справжню перлину новішої поетичної української літератури”.

У 1898 році Каменяр надрукував працю “Леся Українка. Літературно-критична студія”.
Поетеса у збірнику “Привіт д-ру Івану Франку в 25-літній ювілей літературної діяльності складають українсько-руські письменники” опублікувала свої поезії “Товаришці на спомин” та “Поет під час облоги”. У статті “Українсько-руська література і наука в 1899 році” Іван Франко зарахував другу збірку Лесі Українки “Думи і мрії” до кращих надбань української літератури (1900). Цього ж року чеським читачам у виданні “Slovansky prehled” Івано Франко розповів про творчість Лесі Українки, а Ружена Єсенська переклала на чеську мову 9 поезій поетеси.

У квітні 1901–го та жовтні 1902-го Леся Українка знову побувала у Львові, де зустрілася з Іваном Франком, його дружиною Ольгою, гостювала у їх помешканні... У листі до І.Франка від 19 червня 1903 року повідомила, що працює над перекладами оповідань Каменяра російською мовою. ЇЇ переклади оповідань галичанина окремими книжками побачили світ у видавництві “Донская речь” в Ростові-на-Дону.

1904 року у своїй статті, надрукованій в “Енциклопедичному словнику” (т.41), І.Франко високо оцінює творчість Лесі Українки взагалі та поему “Одержима” зокрема.

У січні 1912 року Леся Українка разом із В.Стефаником, О.Кобилянською, І.Трушем та іншими підписала відозву з закликом урочисто відзначити 40-річчя літературної діяльності Івана Франка.

У 1916 роув у Львові був опублікований триптих Лесі Українки (казка “Про вéлета”, поезія “Що дасть нам силу” та легенда “Орфеєве чудо”) у ювілейному збірникові “Привіт І.Франкові в сорокаріччя його письменницької праці. 1874-1914.”

Леся Українка у своєму листі до Михайла Коцюбинського писала:
“Хто нас шануватиме, як ми один одного не пошануємо, ми одної літератури робітники?”
Поетеса довела правдивість цих слів своєю співпрацею не тільки з І.Франком, але й з іншими літераторами. У листі до М.Павлика вона назвала Каменяра “феноменальним робітником на ниві письменства”.

ЇЇ епістолярій з 1876 по 1913 років — це цікаве джерело, яке висвітлює літературний процес на перехресті двох століть, це понад 750 листів.
Листи поетеси зі світовим іменем є цінним джерелом для вивчення її біографії, співпраці з побратимами по перу, висвітлення літературного процесу другої половини ХІХ століття та початку ХХ століття.

Ми зупинилися тільки на окремих аспектах співпраці Лесі Українки та Івана Франка, який зазначив, що після Тараса Шевченка це була найталановитіша поетеса, котра продовжила революційну лірику Кобзаря…

Леся Українка та Іван Франко розширювали обрії української літератури, збагачували культуру рідного народу новими темами та жанрами, знайомили з творами красного письменства інші народи.