В Запорожжі знайдено Меморіал Сторіччя Хортицької колонії меннонітів

В місті Запорожжя знайдено Меморіал Сторіччя Хортицької колонії меннонітів, присвяченого першим менонітам, які переселилися на Запорожжя у XVIII сторіччі.
Меморіал Сторіччя (Chortitza Denkmal des Jahrhuderts) являв собою стелу, був споруджений у центрі сучасної Верхньої Хортиці в 1890 році до сторіччя переселення німецьких колоністів-меннонітів.
З початком совєтської окупації Меморіал Сторіччя було розібрано й закопано, у 1942 році відбудовано, а з 1943 року про долю пам’ятника ходили лише чутки…
І ось запорожські дослідники знайшли постамент Меморіалу Сторіччя!

Меморіал Сторіччя (Chortitza Denkmal des Jahrhuderts)

Максим Штатський — провідний науковий співробітник Відділу музейних комунікацій, Національний заповідник «Хортиця», із радістю повідомив про вагому історичну знахідку:

„Перед вами постамент Меморіалу Сторіччя, поставленому 1890 року менонітською громадою Хортиці на знак ювілею їх переселення.
1938 року пам’ятник розібрано й зарито.
1942 року викопано й встановлено.
Восени 1943 року колоністів було вивезено і сліди Меморіалу загубились…
Далі — лишень чутки та одне нечітке фото.“

Макс Штатський і постамент Меморіалу Сторіччя

За словами Максима Штатського, він чекав на це 10 років, жартує, що можливо, ще 10 років підуть на пошуки самої стели.

Національний заповідник «Хортиця» оприлюднив відео цієї події.

У центрі Верхньої Хортиці, на перехресті трьох вулиць Істоміна, Зачиняєва та Героїв 37 батальйону, співробітниками Національного заповідника «Хортиця» було знайдено постамент Меморіалу Сторіччя, встановлений менонітською громадою Хортицьких колоній ще у 1890 році на знак ювілею їх переселення.

Верхня Хортиця — колишнє німецьке поселення меннонітів, розташоване на правобережжі Дніпра поблизу острова Хортиця й місця розташування першої Запорожської Січі. Нині це правобережна частина міста Запорожжя.

Наразі знахідка доставлена до місця зберігання колекції надгробків Хортицького кладовища (автомістечка ЦІМЕТу), де її буде детально досліджено та відреставровано.

Щодо пошуків решти складових Меморіалу, то вони продовжуються.
Знахідка безсумнівно є вагомим кроком на шляху до повернення менонітської спадщини міста Запорожжя.

Місцевий телеканал “TV5” також має репортаж:

Насправді артефакт було виявлено 11.ІІІ.2021, проте для його викопування, підйому та перевезення спершу треба було підготувати технічно-виробничу базу, тож, вилучення історичного артефакту з землі відбувалося 16.ІІІ.2021.

Щодо історії пошуків.
Приблизно 2011 року було виявлено, що на перетині трьох основних вулиць колонії Хортиця знаходився величезний стелоподібний монумент (постамент, тумба, п'ятисекційна стела), котрий був огороджений залізним парканом та довкола котрого було висаджено декоративні бузкові кущі.
Автор Меморіалу Сторіччя — муляр і каменяр Гайнріх Гамм (1848—1928), який вирізав і більшість надгробків для Розентальської та Хортицької колоній.

Кольоризована світлина Меморіалу Сторіччя з канадської книги про менонітську допомогу в часи Першого Голодомору 1921 року

Тобто, даний пам'ятник відігравав значну історичну, меморіальну та естетичну роль. Насправді джерельна база, на котрій ґрунтувались пошуки виявилась крайньо обмеженою. Зокрема, це були короткі примітки в пару речень, три статті з іноземних журналів, коло трьох-чотирьох світлин, одна ґравюра, одна листівка і доволі нечіткі перекази місцевих мешканців.
З фотозображень відомо, що постамент містив написи на всіх чотирьох сторонах.

Відомо, що 1938 року співробітники НКВД, разом з винайнятими ними робітниками розібрали Меморіал, котрий складався з постаменту, тумби та п’яти секцій стели, й закопали його неподалік.
Пізніше, в часи Другої Світової війни, у 1942 року, місцева громада віднайшла пам’ятник та встановила його на первісному місці. Але Меморіал простояв недовго.
Вже восени 1943 року, коли мешканці менонітського походження евакуювалися, він зник.

Доктор Карл Стумпп стоїть збоку від знайденої основи Монумента Сторіччя.
Кольоризована світлина, вочевидь, 1942 року

— Загалом існувало кілька версій зникнення артефакту: був демонтований безпосередньо менонітами й закопаний в таємному місці, був вивезений під час евакуації, був цілковито знищений після війни радянською владою. Також перевірялась похідна версія – пам’ятник разом з подібними стелами перших поселенців Гепнера та Барча, знаходиться в Канаді. Проте, за сприяння канадських колег, дана гіпотеза була повністю спростована, — розповідає науковий співробітник Національнього заповідника «Хортиця» Максим Штатський.

У видатній книзі канадського дослідника Руді Фрізена “Менонітська архітектура” було знайдено невелике чорно-біле фото 2004 року, на котрому вгадувався постамент від Меморіалу. Та через якість світлини й відсутність детальних коментарів широкої інформативності це фото, на жаль, не мало.

Звернувшись до канадського дослідника Руді Фрізена було отримано інформацію, що цю світлину йому надала канадська туристка, вочевидь з тих меннонітів, яких ще дітьми вивозили з німецьких колоній, і які приїздили 2004 року на екскурсії до 200-річчя німецьких колоній на Запорожжі. Цю пані під час екскурсії Хортицею підводили до постаменту. Проте нині ця жінка дуже літнього віку й за станом здоров’я повідомити точного місця зйомки не може.

Загалом існувало кілька версій зникнення артефакту: був демонтований самими менонітами й закопаний в таємному місці, був вивезений під час евакуації, був цілковито знищений після Другої Світової війни совєтським окупаційним режимом.

Також перевірялась похідна версія. Тобто, що пам’ятник разом з подібними стелами перших поселенців Гепнера та Барча, знаходиться в Канаді. Проте, за сприяння канадських колег, дана гіпотеза була повністю спростована. Погодьтесь, навряд чи менноніти, рятуючи свої родини й тікаючи зі "страни Совєтов" у переповнених потягах везли б тонни каміння — це було неможливо.

Але, в одній з краєзнавчих праць було виявлено рукописну примітку автора що „…в 1889 році на вшанування сторіччя з моменту переселення сюди німців-колоністів поселяни встановили пам'ятник Катерині ІІ з написом: "Імператриці Катерині ІІ, вдячні меноніти". Знесений у 1950 році…“.
Тобто, не зважаючи на явну помилку, було висловлено припущення, що Меморіал Сторіччя пережив Другу Світову війну й був демонтований вже після неї.

Надалі, на рівні чуток та переказів, стало відомо про невідомі будівельні роботи в районі, прилеглому до первісного місця перебування Меморіалу.

Також, порівняно нещодавно, місцевими краєзнавцями було розпочато дискусію щодо локалізації постаменту на фото 2004 року. У висновку виявилось, що це околиця порожньої території, що була прилеглою до місця де стояв пам’ятник. Проте, при попередньому обстеженні учасниками дискусії артефакту знайдено не було.

Але, 11.ІІІ.2021, в процесі практичного опрацювання підстав для планування дослідницької експедиції на ще один перспективний об’єкт, пов'язаний з менонітською спадщиною Хортиці, було проведено поверхневе обстеження вищенаведеної території та виявлено об’єкт квадратної форми, вкопаний в землю.

Визначивши, що даний предмет виготовлений з обробленого граніту та за розмірами може бути саме постаментом від 7-метрового Меморіалу, розпочато чорнову розчистку кута артефакту. І саме кутові частини мали декоративні елементи підквадратної форми. Враховуючи фотосвідчення було відомо, що постамент містить написи на всіх чотирьох сторонах, проте, ближче до нижнього краю. Тому, розчистивши одну з сторін на глибину коло 40 сантиметрів, було виявлено кириличні літери "ВЪ ПА…".

Далі, домовившись з керівництвом Національного заповіднику «Хортиця», співробітниками відділу археології та оператором крана-маніпулятора, було визначено дату вилучення артефакту. За безпосередньої допомоги Кривоносова С.Г. та Кобалія Р.Б. постамент було розчищено й підготовлено до вилучення.

Надалі знахідну було доправлено до місця зберігання колекції надгробків Хортицького кладовища, де її буде детально досліджено та відреставровано.

Щодо пошуків решти складових Меморіалу, то вони продовжуються.
В разі гіпотетичної неможливості їх пошуків є ідея утворити фонд, завдяки котрому буде виготовлено гранітну копію.

❖ Chortitza Denkmal des Jahrhuderts ❖
❖ МЕМОРІАЛ СТОРІЧЧЯ ❖
мовою джерел

Навздогін до знахідки!
Ще про Меморіал Сторіччя мовою джерел:

❖ “Mennonite Historian”, 1996, #1, p. 10
…В кількох статтях ми розповсюдили інформацію про встановлений 1889 року в Хортиці монумент до сторіччя поселення в Україні. Кілька людей залишили корисні відповіді на питання: "Хто збудував його та де він захований нині?" Та досі чіткої відповіді ми не отримали. Ми пропонуємо подальше обговорення.
❃ Петер Классен
Нещодавно ви попросили опублікувати фото доктора Карла Стумппа в Хортиці, на котрому видно основу монументу. Він дав мені світлину та розповів, що це було. Я часто відвідував його у власному домі в Німеччині. Тоді він намагався дістати колекцію Весселя, який був раніше в команді Стумппа, та котру віддав американцям. Я також бачився з Ляйбрандтом, який поділився цими видами. (Ви можете відповісти, що він був у міністерстві Розенберга). Це доктор Стумпп, який стоїть збоку від знайденої основи монумента.
Примітка: Доктор Классен написав у іншому контексті, що це був доктор Стумпп, котрий готував «Сільські звіти» в Бундесархіві. Його група також інвентаризувала Дніпропетровські архіви та підготувала оглядовий список, котрий він показував докторові Классену…
“Mennonite Historian”, 1996, #1, p. 10

❖ “Mennonite Historian”, 1995, June, p.6.
❃ Джоан Кірк
Моя мати, Катерина Льовен/Косцюк, розповідала нам історії з Росії, про часи, коли ми ще були в підгузках. Ми так звикли слухати їх, що вони стали частиною наших життів. Багато розповідей було про прапрадіда "Каменяра" Гайнріха Гамма з Хортиці.
Дідусь Гамм народився 5 жовтня 1848 року та помер 4 жовтня 1928 року в Хортиці. Його дружиною була Анна Браун. Він вирізав більшість надгробків для Розентальської та Хортицької громад. Він також відповідав за створення монументів Йоганна Барща та Якоба Геппнера, котрі нині стоять у Селі Менонітської Спадщини в Стейнбаху, Манітоба.
Я хотіла б особисто подякувати людям, відповідальним за перевезення цих монументів до Канади. Це була дуже рідкісний та специфічний випадок для мене, коли я відвідала Стейнбах і торкнулась їх власноруч. Дідів фірмовий знак або "підпис" — морський якір, було чітко видно. Пошкодження від куль в часи Громадянської війни також добре проглядались і підтверджували багато історій, котрі мама розповідала нам.
Нині моїй матері 87 років, і вона досі багато нам розповідає. Нещодавно вона поділилась іншою цікавою частиною інформації.
Чи може хтось перевірити ці дані?
Здається, що Мама була найулюбленішою онукою дідуся Гамма і часто гралась у нього під ногами коли той працював. Поки він вирізав Монумент Століття, то просив тримати все, що вона побачить поки він над ним працює, в таємниці. Здається, що основа Монументу мала порожнечу, і документи з "волості" було в ній заховано. Коли моя мати розповідала мені це, то руки її несвідомо рухались так, наче вона пакує документи.
(Зрештою, вона берегла таємницю 80 років!)
Монумент було встановлено на перехресті Старих Рядів, Нових Рядів та Головної Вулиці в Хортиці. Він був "зруйнований солдатами", аби знайти ці документи, та в них не вийшло.
Згідно роботи Герхарда Лоренца “Згадуючи Спадщину” (сторінка 13), цей пам’ятник був заритий більшовиками і змінений на інший. Пізніше справжній Монумент було знайдено та встановлено там, де він був завжди. І потім був знову зруйнований.
Моя тітка, Юстина Льовен/Дік/Фрізен, яка покинула Росію 1945-го року, сказала, що коли вона їхала, то постамент досі лежав у сусідньому подвір’ї. (Здається, у Радекопів). Чи думаєте ви, що документи досі ще там, — запечатані у часі? Чи було б це прекрасно, якби ми змогли знайти цю основу та перевірити?
Якщо ви знаєте щось про цей монумент, чи місцезнаходження його основи, то ви можете зв’язатись зі мною:
Канада, Британська Колумбія, Клірбрук, вулиця Лінден 2260, номер телефону 604-859-7935.
Дайте нам вас почути. Мова не перешкода.
“Mennonite Historian”, 1995, June, p.6.

❖ “Mennonite Historian”, 1995, Sept, p.9"
Ми отримали кілька відповідей на статтю про Хортицький Монумент Джоан Кірк в червневому номері “Mennonite Historian”.
❃ Йоганн Епп — останній голова Верхньої Хортиці
Йоганн Епп, що нині проживає у Еспелькампі, Німеччина, був останнім головою Хортицької адміністрації, перед остаточною евакуацією менонітів у 1943 році. Він описав події наступним чином: «Монумент руйнували не солдати, це була група робітників, котрими управляли чекісти у 1938 році. Монумент було розібрано на 12 частин та закопано. Деякі було поховано в подвір’ї Валльмана біля пекарні, де саме була стайня… Я додаю малюнок Монумента, яким я його пам’ятаю».
Микола Вінс з Залаху, Німеччина, пише: «Я також бачив старий 100-річний монумент. Він був оточений залізною огорожею. На одному боці було написано: «В цьому допоміг нам Бог», а на іншому – «На честь перший менонітських поселенців, котрі емігрували до Росії в часи Катерини Великої». Решта двоє сторін мали такі ж написи, але російською.
Йоганн Епп, останній "мер" Хортиці, (1898—1998).
“Mennonite Historian”, 1995, Sept, p.9"

Хортицька менонітська церква
Нині на її місці — районний палац культури Запорізького району (вул. Істоміна, 14).
Так, якщо комусь було цікаво, то попередню будівлю, найпершу, було знесено 5 жовтня 1836 року. А будинок на фото почали зводити 8 жовтня 1836 року. Дах перекрито 9 та 10 листопада 1836 року.