Україна та український етнічний терен
під Россійською Імперією — перепис 1897 року

 
Україна від Сяну до Дону, від Карпат і до Кавказу — таким наприкінці ХІХ початку ХХ століть був український етнічний терен, пошматований між імперіями. Втім, якщо під Австро-Угорською Імперією етнічний терен Українців спокійно визначався переписами населення, на Россійской Імпєріі межі українського етнічного терену спочатку визначали мовні мапи, а остаточно визначив перший, єдиний і останній в імперії перепис населення 1897 року.

Український етнічний терен кінця ХІХ початку ХХ століття
Повнороздільна мапа клікабельна
© Otto von Manstein

Представлена мапа українського етнічного терену кінця ХІХ початку ХХ століття за россійсько-імперським переписом 1897 року та за Австрійським переписом 1900 року укладались за статистичними даними відкритих джерел вже в наш час.

Враховуючи той факт, що українська мова була заборонена в Россійской Імпєріі (москалі забороняли українську мову, якої, на їх думку, "не існувало", але вони забороняли!), вони все ж мусили визнати, що практично все населення України, яку кацапи обзивали "Малорóссія", розмовляло українською мовою, яку москалі обзивали "малороссійскоє нарєчіє". Хіба що в містах був якийсь незначний відсоток "вєлікороссов", та носіїв "вєлікоросскоґо нарєчія".

Україна та втрачені українські етнічні терени позначено на сучасній мапі:

Повнороздільна мапа клікабельна
© Otto von Manstein

Результати перепису населення Россійской Імпєрії 1897 року та Австрійського перепису 1900 року на теренах, що охоплють межі України також чудово представлені в добірці мап на Вікіпедії.

Перший, єдиний і останній перепис населення Россійської Імперії 1897 року був єдиним загальним переписом населення за всю історію існування цієї імперії. Він показав багато цікавого про життя населення імперії, і Українців у ній зокрема.
Відеожурнал “Версаль” спробував розібратися і зрозуміти які ж корисні уроки ми можемо для себе зробити завдяки всій цій інформації.

II► Несподівані висновки з перепису 1897 року в Російській Імперії

На чудовому інтерактивному ресурсі демографії та електоральної географії України «Datatowel.in.ua» кожен бажаючий може вільно переглянути детальніше інтерактивні мапи перепису населення 1897 року в Россійській Імперії та поширення української мови й москвинської говірки в Україні за даними перепису населення 2001 року:

➥ Українська мова за даними россійсько-імперського перепису-1897
➥ Українська мова за даними перепису-2001
Рідна мова по населених пунктах

Україна від Сяну до Дону
унікальна карта поширення української мови 1871 року

Яка цінність цих даних про українську мову?
Видання «Вголос» має інтерв'ю з директором Інституту української мови, мовознавцем, професором Павлом Гриценком.
В Інституті української мови НАН України зберігається унікальна мапа, датована 1871 роком XIX сторіччя, яка вказує на те, що Українці зі своєю рідною мовою займали терени, значно більші за сучасні державні кордони.

1871 — "Карта южно-русскихъ нарѣчій и говоровъ. Сост. въ 1871 году." — так підписана й виглядає в ориґіналі москальска карта часів Россійской Імпєріі, що зберігається в Інституті української мови НАН України.
Ба більш того, в леґенді цієї мапи зазначено "Украинское нарѣчіе", "Полѣсское нарѣчіе" та "Червѣно-Русское нарѣчіе" на Галіції, що була під Австрійською Монархією.

— Павле Юхимовичу, розкажіть, що це за така карта, яка демонструє, що україномовне населення насправді займало значно ширшу територію, аніж сучасна Україна?

— Це мапа 1871 року, яку намагалися не помічати, адже вона показує реальне поширення українського народу зі своєю рідною мовою на значно ширших теренах, аніж територія "УССР", чи відновленої Незалежної України.
У 1851 року випускник Харківського молодого університету, що нині носить ім’я Каразіна, Ізмаїл Іванович Срезневський у Санкт-Петербурзі зробив доповідь у Російському імператорському географічному товаристві "О ґєографіі русскоґо язика". З того моменту розпочинається великий проєкт, метою якого було встановити кордони поширення "великорóссов", "малорóссов" і "бєлорусов". Якщо в населеному пункті було певне співвідношення між різними національностями, воно вказувалося у відсотках.
Такі дані тоді визначали максимально точно, бо ніхто не боявся за територіальний поділ імперії.
Опрацювавши ці всі матеріали, український вчений, мовознавець Костянтин Михальчук створив карту "Наріччя, піднаріччя і говори південної Росії у зв’язку з наріччями Галичини". Тоді слово "український" не звучало, бо діяв Валуєвський циркуляр на заборону української мови. І на цій карті ми бачимо величезні україномовні терени, які за площею можуть становити цілу середньоєвропейську державу: а це Кубань, Курщина, Орловщина — території на схід від сучасного україно-россійського кордону. До речі, Озівське море було море внутрішньо українське, бо на схід від цього моря ще кілометрів зі ста функціонували українські поселення і українська мова. І там не було жодного домінування чи переважаючої більшості російських етнічних поселень, це вже пізніша історія.
Тоді так само до теренів України належала Берестейщина, або нинішня Берасцейська вобласть Білорусі. І ця смуга над Прип’яттю — Берестейсько-Мінська — там були діалекти нашої мови, своє українське обличчя вони зберігають і досі. І в науковій праці білорусів 1963 року ця зона дуже чітко виділена зі своєю особливою поліщуківською говіркою.

Далі, йдучи на Захід, маємо доєднати до нашої мовної карти Підляшшя, лінія спускається та доходить майже до Любліна, вона йшла від Карпат, попри теперішній українсько-польський кордон, значно далі на Захід — це наші території до операції "Вісла". Потім лінія розмежування з іншими мовами поширюється на східну Словаччину і охоплює ці терени, де досі проживають Українці. Далі вона заходить у Румунію, охоплює частину Мармароського масиву, що на північному заході Румунії і йде до південної Буковини. Південна Буковина — це гуцульсько-буковинський ареал в Румунії, який настільки прекрасно зберігся, зі своїми мовними особливостями, які характеризують гуцулів і буковинців, що можна лише захоплюватися, бо це стало справжнім мовним заповідником існування української мови на цій території. У регіональній столиці цього краю українська культура і мова була у церквах ще з XV століття, понад півтисячоліття там існувала українська писемність. І саме староукраїнські пам’ятки, писані цієї мовою, збереглися до сьогодні, вони перебувають в архівах Бухаресту, їх публікували румунські вчені. А це означає, що щонайменше від кінця XIII і до XIV-XV століття — це територія україномовна, яка зараз перебуває за межами України.

Спускаючись нижче по мапі ми йдемо туди, де розливається Дунай. Але, коли плисти за ним, то праворуч внизу територія буде заселена не румунами, а Українцями вперемішку з росіянами, що повернулися з турецької неволі після церковного розколу. Багато сіл на цій території також україномовні.

— Про що це говорить? Яка цінність такого дослідження?

Якщо глянути на цю мапу, ми бачимо, наскільки багато втратила Україна щодо території поширення української мови…
Цінність цієї карти подвійна. По-перше — вона дає величезний історичний документальний матеріал, унікальні свідчення, а по-друге — показує принципову позицію Держави Україна, яка ніколи не заявляла і не заявляє претензій до жодної із країн-сусідів, і тим самим підтверджує норму міжнародного права: якщо встановлені межі і ми їх визнали, то ці межі не мають бути об’єктом політичних спекуляцій. Це зовсім протилежна позиція, порівняно з тою, яку займає сучасна Московія і путін. Спочатку через Голодомор і створення багатьох в’язниць на території Донеччини, куди скидали вже абсолютно деморалізованих, розбитих життям людей, звідти виростала фактично основна маса російськомовного населення Донеччини. А сьогодні оголошується ця територія російськомовна, що є абсурдом.
Тому нам потрібно пам’ятати про таку карту, бачити її, поширювати її, щоб люди знали правду.

Не зважаючи на абсолютно об’єктивну характеристику цих територій щодо інших держав, ми не виставляємо жодних територіальних, політичних претензій за те, що сталося колись. Бо ми виходимо із засад міжнародного права. Якщо ми підписали, що ми погодилися із цими кордонами, ми з ними погодилися, кордони непорушні. Перегляд кордонів зараз міг би призвести до глобальних катаклізмів, чого наша країна нікому не бажає.
Але те, що ця мапа має висіти в кожного політика на стіні, як дотичне нагадування і щодо сучасного стану, і щодо минулого, і щодо відповідальності влади за тих Українців, які залишилися поза межами Держави. Бо вони є Українцями…

— Де знаходиться нині ця карта?

— Ця унікальна мапа зберігається в Інституті української мови НАН України.
Вона була опублікована у 1877 року в одному із видань.
Ми також її відтворили і вона є в електронній версії.
(Реконструкція мапи — у титульній ілюстрації цього матеріялу)

Розмовляла Олена Янковська
© «Вголос»
Матеріял також укладався з наступних джерел:
© «Datatowel.in.ua»
демографія, економіка, електоральна географія України
© «Datatowel.in.ua» — Мови та релігії у повітах Російської імперії
© «Datatowel.in.ua» — Рідна мова по населених пунктах
© Відеожурнал “Версаль”
© “Народний музей України”