🇯🇵
『火垂るの墓』
“Могила світлячків”

 
🇯🇵『火垂るの墓』“Могила світлячків”, як і 『はだしのゲン』“Босоногий Ґен” — клясичні антивоєнні твори в Японії. Нині вельми актуальні…
На порозі Ⅲ Світової війни, під звуки сирен протиповітряної оборони, ці обидва актуальні аніме не завадить переглянути знову…

『火垂るの墓』— “Hotaru no Haka” — “Могила світлячків” — японський анімаційний фільм 1988 року, заснований на реальних подіях 1945 року.
“Могила світлячків” належить до списку найкращих фільмів про війну…

[до роковин ядерних бомбардувань Хірошіми і Наґасакі]

 

『火垂るの墓』— “Hotaru no Haka” — “Могила світлячків” — японський анімаційний фільм 1988 року від «Studio Ghibli», заснований на реальних подіях 1945 року, автором сценарію і режисером якого є Ісао Такахата. Аніме створене за мотивами однойменного автобіографічного роману Акіюкі Носака.

➥ “Могила світлячків” [українською мовою]
➥ “Могила світлячків” [українською мовою]

Дія аніме відбувається в Японії у роки Другої Світової війни.

Родина Йококава мешкає в Кобе, столиці префектури Хьоґо.
14-річний хлопчик Сейта і його молодша 4-річна сестра Сецуко мешкають разом із Мамою, в той час як їхній Батько — капітан Імперського флоту Японії.

У 1945 році будинок Йококави знищено під час бомбардування разом із більшою частиною Кобе…
Діти, підліток Сейта та маленька Сецуко втікають неушкодженими, але їх Мама помирає від сильних опіків… Сейта приховує смерть матері від Сецуко, намагаючись зберегти її щасливою, проте, незважаючи на зусилля Сейти, Сецуко все одно пізніше дізнається про смерть Мами…

横川 清太 — Сейта — звичайний підліток з інтеліґентної родини, добре вихований, і замріяний стати таким же капітаном корабля, як і Батько. У нього ще не закінчилося дитинство, а на нього вже звалилася війна і смерть Батьків… Хлопчик усвідомлює, що повинен дбати про сестричку, але у нього нічого не виходить, бо він ще цього не вміє…

横川 節子 — Сецуко — сестра Сейти. Війна застає Сецуко маленькою дитиною. Вона бігає і пустує в перервах між бомбардуваннями, гойдається на гойдалках і грає у свої нехитрі іграшки, творить нехитрі та милі дитячі дурнички, з упевненістю переконана, що її старший брат захистить її від усього…

Не маючи куди більше піти, діти вирушають до своєї тітки.
Сейта повертається до руїн свого дому, щоби викопати запаси, які він закопав у садку перед бомбардуванням, і віддає все своїй тітці, за винятком банки цукерок “Краплі Сакуми”.

Тітка Сейти до війни просто заздрила багатству своїх родичів, а під час війни, коли їй з дочкою не вистачає їжі, вона виявляється з небожами в рівному положенні та використовує принцип — "хто не працює, той не їсть".
Тітка переконує Сейту продати шовкове мамине кімоно для закупівлі рису, оскільки пайки зменшуються, а кількість біженців у домі зросла. Сейта знімає частину грошей з маминого банківського рахунку, щоби купувати продукти, та кошти швидко скінчились. Тітка вимагає від Сейти написати листа батькові на флот чи родичам у Токіо, проте, адреси їхньої хлопчик не знає, а листи до Батька на флот невідомо дійшли чи ні… Зрештою тітка починає обурюватися на дітей, вважаючи їх негідними заробляти їй на їжу, та радить Сейті йти працювати в пожежну бригаду щоб отримувати пайок. Тітка бачить в племінниках тягар, сприймаючи відмову Сейти від роботи, як "примху розбещеного хлопчини".
Ба більш того, зла тітка навмисне розповіла маленькій Сецуко, що Мама померла… Тітка зовсім не вважає себе злою або безсовісною, ба навіть навпаки — вона докоряє сиротам, що "втомилась від двох нахлібників", психологічно підштовхуючи Сейту з маленькою Сецуко піти світ-за-очі…

Сейта і Сецуко вирішують покинути дім злої тітки після надмірних образ і переселяються у покинуте бомбосховище неподалік, за містом, серед рисових полів, поблизу ставка Акітані.

У першу ніч Сейта і Сецуко випускають світлячків в укриття на світло. Наступного дня Сецуко із жахом виявляє, що комахи загинули.
Сецуко ховає мертвих комах у могилі, запитуючи, чому світлячки та її Мама повинні були померти?…
Прах Мами у коробці Сейта приніс у сховище, й Сецуко все зрозуміла…

なんで蛍すぐ死んでしまうん?
Nande hotaru sugu shinde shimaun?
Чому світлячки вмирають так рано?

Час від часу Сейта дає Сецуко ласувати по одній цукерочці “Краплі Сакуми”.
Цукерок “Краплі Сакуми” вистачило надовго…
Коли у дітей закінчується рис, мрійливий інтеліґентний підліток Сейта змушений красти овочі на полях у селян і навіть мусить грабувати будинки під час повітряних нальотів, за що його б’є селянин і приводить до поліції. Офіцер розуміє, що Сейта краде через голод, і відпускає хлопця.
Вихований Сейта не витримує й плаче у присутності Сецуко. Маленька сестричка не розуміє й питає, чому старший брат розплакався, це через те, що його побили й йому боляче?… Натомість, Сейта дав Сецуко одну з останніх цукерок “Краплі Сакуми”, ховаючи сльози сорому від сестри…

Діти голодують, внаслідок чого маленька Сецуко починає хворіти…
Сейта несе на руках Сецуко до лікаря, але той не надає дівчинці жодної допомоги…
У паніці Сейта знімає усі залишки грошей з банківського рахунку Мами й купує на них їжу. В місті хлопець дізнається, що Японія капітулювала, а його Батько скоріш за все загинув…
Повернувшись у покинуте бомбосховище Сейта поспішає нагодувати сестричку скибочками кавуна, доки він приготує рис, проте вже запізно… Сецуко при смерті ліпила з землі "оніґірі" й їла, чекаючи на брата, проте, вже не реагувала, коли він повернувся…
Допоки Сейта закінчує готувати їжу, Сецуко помирає…
Сейта кремує тіло Сецуко та її м’яку ляльку в солом’яній скриньці та складає її прах у банку з-під цукерок “Краплі Сакуми” разом із фотографією свого Батька…
Згодом, 21 вересня 1945 року, Сейта помирає й сам…

Власне, зі смерті Сейти й починається “Могила світлячків”.
Сейта помирає від голоду на залізничному двірці Санномія в Кобе у оточенні таких же нещасних…
Двірникам доручено прибрати тіла померлих до прибуття американців. Двірник нишпорить по кишенях Сейти й знаходить банку з-під цукерок “Краплі Сакуми”, та не знайшовши там цукерок, жбурляє її у сквер. Попіл Сецуко розсипається й її дух випливає з банки, до якого приєднується дух Сейти та хмара світлячків. Духи дітей сідають у примарний потяг і протягом усієї подорожі оглядаються на події, які призвели до смерті Сейти та Сецуко. Пізніше їхні духи прибувають до місця призначення, здорові та щасливі. Оточені світлячками, духи Сейти та Сецуко відпочивають на лавці на вершині пагорба з видом на сучасний Кобе…

🇯🇵

 

『火垂るの墓』— “Hotaru no Haka” — “Могила світлячків” належить до списку найкращих фільмів про війну…

Аніме “Могила світлячків” режисера Ісао Такахата базується на на реальних подіях 1945 року з однойменного автобіографічного роману Акіюкі Носакі. Автор роману також втратив свою сестру через недоїдання в 1945 році під час війни. Фінал зі смертю головного героя в аніме вигадав Ісао Такахата.
В ориґіналі та в житті Сейта/Носака залишився живий.
Новий варіант закінчення надав аніме гостре антивоєнне звучання, книга ж скоріше — самозвинувачення автора.
Книга “Могила світлячків” вважається клясикою японської літератури, присвяченій Другій Світовій війні.
Окрім аніме роман Акіюкі Носакі також екранізувався у 2005 і 2008 роках.
Акіюкі Носака зазначав, що до 1988 року було зроблено багато пропозицій екранізації його оповідання, проте, письменник вважав, що "неможливо створити безплідну, випалену землю, яка стане фоном історії", та стверджував, що сучасні діти не зможуть переконливо зіграти персонажів, переживших війну. Носака висловив здивування, коли запропонували анімаційну версію. Переглянувши розкадровки, Носака дійшов висновку, що таку історію неможливо було створити будь-яким іншим методом, окрім анімації, й висловив здивування тому, наскільки точно були зображені рисові поля та міський пейзаж.

До речі, це перше аніме, де було порушено канон малювання контурів і замість звичайного чорного використано коричневий колір. Чорні контури використовували лише тоді, коли це було абсолютно необхідно. Це було зроблено, щоб надати фільму м’якшого відчуття.

«Studio Ghibli» випустила реліз “Могили світлячків” в парі з найвідомішим своїм аніме “Мій сусід Тоторо”.
Кінорежисер Акіра Куросава високо оцінив аніме “Могила світлячків” і вважає його своїм улюбленим твором від студії Ґіблі. Акіра Куросава написав похвального листа Хаяо Міядзакі, помилково вважаючи, що “Могила світлячків” створив Міядзакі.
Сам Хаяо Міядзакі оцінив аніме як шедевр Такахата, але розкритикував Сейту за те, що хлопчик поводився не так, як повинен поводитися син капітана Імперського флоту.

Деякі критики на Заході розглядали “Могилу світлячків” як антивоєнний фільм через графічне та емоційне зображення згубних наслідків війни для суспільства та окремих людей у ​​ньому.
Однак режисер Такахата неодноразово заперечував, що фільм був антивоєнним. За його власними словами, це "анітрохи не антивоєнне аніме і не містить абсолютно жодного такого посилу". Натомість Такахата мав на меті передати образ брата та сестри, які живуть невдалим життям через ізоляцію від суспільства, і викликати співчуття, особливо у юнацтва.

Після міжнародного прокату “Могили світлячків” було відзначено, що різні глядачі сприйняли аніме по-різному через відмінності в культурі. Наприклад, коли аніме переглянули японські глядачі, рішення Сейти не повертатися до своєї тітки сприймалося як зрозуміле рішення, оскільки вони змогли зрозуміти, як Сейта виховувався, щоб цінувати гордість за себе та свою країну. Але через культурні відмінності американські та європейські глядачі швидше сприйняли рішення Сейти пітти від тітки як "нерозумне" та як "прояв гордості" замість того, щоб спробувати врятувати сестру та себе.
Проте, своїм рішенням Сейта довів, що мав гідність, й хоч ціна гідності була завелика, але честь і гідність не були втрачені…

Японці вважають “Могилу світлячків” одним з найкращих аніме.
“Могила світлячків” з 1988 року стабільно знаходиться в десятці кращих аніме за всю історію цього виду мистецтва. Веб-сайт аґрегатора оглядів фільмів “Rotten Tomatoes” має 100% рейтинг схвалення “Могили світлячків” — один з небагатьох найвищих показників.
“Могила світлячків” тримає перше місце в рейтингу 100 найкращих анімаційних фільмів усіх часів.

В самій Японії аніме “Могила світлячків” вшановується щорічною Ходою Пам’яті “Хода над могилами світлячків” в Кобе та Нішіномії, проводяться щорічні заходи серед школярів і юнацтва з метою розповідати про війну, бомбардування й пережиті жахи війни…

Також відкрито пам’ятники “Могила світлячків” у парку Ісіяґава в місті Кобе та в місті Нішіномія, де мешкав автор роману “Могила світлячків” Акіюкі Носакі, який пережив бомбардування Кобе, втратив маленьку сестру й розповів потім свою історію нащадкам…
Акіюкі Носакі помер у 2015 році…

🇯🇵

 
До речі, ще один цікавий факт і паралель з сучасністю.
В аніме “Могила світлячків” бомбардувальники, що бомбардують японські міста запалювальними бомбами, мають на бортах специфічне у наш час маркування…

🇯🇵

 

“Могила світлячків” і реальна світлина…

Ліворуч від кадру з аніме ми бачимо реальну світлину…
Фотографія була зроблена в Наґасакі американським військовослужбовцем Джо О'Доннеллом, якого США відправили задокументувати шкоду, завдану Японії бомбардуванням із запальними та атомними бомбами…
На світлині — босий хлопчик із серйозним обличчям, який несе на спині свого мертвого молодшого братика. Його постава військова, демонструє мужність у своєму вчинку, але тверді губи видають його нервозність, ніби він стримував сльози…

У листі, надісланому японському репортеру, Джо О'Доннелл розповідає про момент, коли він зробив це фото:
„Я бачив хлопчика років десяти, який проходив повз. Він ніс дитину на спині. Тоді в Японії ми часто бачили, як діти граються зі своїми молодшими братами [несучи їх] на спині, але цей хлопчик був явно іншим, я міг бачити, як він прийшов сюди з серйозною причиною. На ньому не було взуття. Його обличчя було серйозним. За спиною хлопчика був малюк. Маленька голівка була відхилена назад, наче дитина міцно спала. Хлопчик залишався там п’ять або десять хвилин.
До нього підійшли чоловіки в білих масках і почали мовчки знімати мотузку, яка тримала дитину. Тоді я побачив, що дитина вже мертва. Чоловіки взяли тіло за руки і ноги і підпалили… Хлопчик стояв нерухомо, дивлячись на полум'я. Він кусав нижню губу так сильно, що блищала кров'ю. Полум'я горіло низько, як призахідне сонце. Хлопець повернувся і мовчки пішов геть…“

Цей хлопчик з Наґасакі кілька днів ніс свого молодшого братика зі спаленого атомною бомбою міста, щоби малюка кремували…
Таких трагічних історій в Японії було дуже багато…

Ця світлина не має прямого стосунку до аніме “Могила світлячків”, яке засноване на автобіоґрафічній новелі Акіюкі Носакі.
Проте, Акіюкі Носака був не єдиним підлітком, якому довелося взяти на себе відповідальність за молодших братів і сестер під час війни, яка залишила багатьох сиріт у Японії та змусила дітей дорослішати, красти та продавати майно своїх сімей у пошуках виживання. Світлина Джо О'Доннелла, показує, що таких сумних історій, на жаль, більш аніж ми думаємо…

Війна — це завжди біль і зруйновані життя, а найбільше від війни страждають саме діти…

🇯🇵

 

『火垂るの墓』“Могила світлячків”, як і 『はだしのゲン』“Босоногий Ґен” — клясичні антивоєнні твори в Японії. Нині вельми актуальні…
На порозі Ⅲ Світової війни, під звуки сирен протиповітряної оборони, ці обидва актуальні аніме не завадить переглянути знову…

Укладач матеріялу
© ジュバ デミャン • Dem’än Dzüba © «Porohivnyçä»
Матеріял містить інформацію з відкритих джерел:
© «AniTube» — аніме українською — “Могила світлячків”
© «UAKINO.CLUB» — аніме українською — “Могила світлячків”
“Могила світлячків” — wikipedia
“Grave of the Fireflies” (1988) — wikipedia
© «Hayao Miyazaki — Movies»
© «Hayao Miyazaki — Movies»
© «Elfo Livre»
© ラジオ関西プロダクツ
© まいどなニュース