«OPAD»
„Сталося як і передбачалося“
Про 100 рашистських ракет

Центр зовнішньополітичних досліджень ОПАД неодноразово наголошував, що намагання Заходу зробити все, аби брати участь у війні на пряму призведе до того, що після України під удар потраплять держави центральної та східної Європи, зокрема Польща.
15.Ⅺ.2022 Польща втрапила під ракетний удар "рф"!
Сьогодні ми стали свідками того, як збуваються прогнози.

Зараз є два варіанти для Заходу не допустити погіршення ситуації:
— або НАТО чи його окремі члени офіційно вступають у війну на боці України, якщо Альянс не ризикне атакувати безпосередньо територію "рф", то можна принаймні завдати ударів по російських базах на території "БССР" (екс-Білорусі) та по скупченнях окупаційних військ "рф" на території України;
— або держави Альянсу мають надати таку зброю, якою можна влучити по москві.
Окрім того, США зобов'язані визнати росію державою-спонсором тероризму (Європарламент таке рішення вже напевне прийме 21 листопада).
Також додатково необхідно посилити санкційні заходи проти союзників "рф" — як мінімум, щодо Ірану та "БССР", Іран також доречно викинути з числа учасників чемпіонату світу з футболу, який незабаром розпочнеться в Катарі.
Все інше варто розцінювати як прояв слабкості колективного Заходу — навіть повне нафтове ембарго щодо "рф" не стане тут адекватною відповіддю.

Про 100 рашистських ракет

Перше. 100 ракет путіна — це насправді вже 100 ракет пріґожина.
Цей ракетний удар відкриває нову еру у відносинах "рашистської федерації" з Україною і з усім Вільним Світом загалом. Символ нинішньої "россії" вже не путін, той доживає свої останні тижні, чи може місяці на посаді. За ним суне коричнева чума, яку уособлюють пріґожин, його найманці, ракети і …кувалда. Йтимуть до кінця, поки не отримають нокаут і будуть розбиті вщент, до останньої гвинтівки мосіна.

І це добре. Адже тепер навіть найбільш затяті любителі "россії" жахнуться від тієї фізіономії, яку "россія" буде демонструвати.

Друге. 100 ракет — це удар нижче пояса по Байдену і … Сі Цзіньпіну.
Ну і по всім решті 17-ти учасникам саміту G20 Indonesia. Мовляв, "чхати ми хотіли на ваші заклинання і заклики до миру, ми ще всім вам покажемо кузькіну мать". І то момент вибрано нарочито з викликом. В той час, коли на Балі шукають якісь там розв’язки.

І це теж добре. Рожеві окуляри нарешті впадуть у більшості тих лідерів, які досі намагалися якимось чином допомогти "росії" зберегти свою кроваву фізіономію (обличчя там вже немає).

Третє. 100 ракет — це допінг для ЗСУ і всього українського народу.
Ніякої умовної (удаваної, тимчасової тощо, кому як більше подобається) перемоги на кордонах з рашкою не може бути в принципі. Допоки за порєбриком є ракети, гради, артилерія, танки тощо, звідти будуть виходити постійні і непропорційні екзестинційні загрози Україні, Європі і всій планеті Земля. Війна має завершитися повною і безумовною капітуляцією, демілітаризацією та розпадом створеної путіним квазідержави-терористки.

І це добре, навіть зі знаком оклику. Дискусій про те, де мають зупинитися ЗСУ і коли, за яких умов починати якісь там переговори з рашистами тощо стане значно зменше, якщо вони кимось ще будуть взагалі ініціюватись.

Так що видихаємо. Так, вдарили дошкульно. Загинули наші люди. Багато де знову нема світла. Проте ми вистоїмо. І цілі наші залишаються незмінними, — перемогти путінську "россію".

Віримо в ЗСУ!
Віримо в Україну!

І знов за переговори

В кремлі хочуть, щоб Україна говорила навіть не з путіним, а з пріґожиним.

Хто б зараз по факту не керував "рф" — путін чи його двійник — очевидним є те, що поки найбільш впливовими в російській "політиці" лишаються люди на кшталт кадирова та пріґожина. А пріґожин є такою собі реінкарнацією райсхфюрера СС гіммлера, його загони "ваґнер" своїми звірствами перевершують навіть есесівців, а керує ними, до речі, відкритий неонацист уткін.
Професійні військові суб'єктом політики не є від слова взагалі, хоча невдоволення їх оточенням путіна є досить високим.

Окремо як баланс для конкуруючих сторін виступає голова радбезу рф патрушев. Він дуже сподівається, що наступником путіна йому вдасться зробити свого сина.

Кожен з активних гравців у кремлі волів би стати лідером "рф" не де факто, а де юре. І пріґожин, і патрушев хочуть, щоб Захід вів перемовини саме з ними. "На путіна врешті можна буде все повісити, а ми з води сухими вийдемо" — вважають у патрушева й пріґожина.
До речі, в 1945 саме гіммлер, з яким і варто порівнювати пріґожина, намагався вести сепаратні перемовини з Заходом і шукав шляхи стати на місце тоді вже не авторитетного фюрера. Але чим тоді все закінчилося — ми добре знаємо, світ не пішов на переговори з одним із найбільших злочинців нацистського режиму.
Сподіваюся, в сучасному Заході пам'ятають про ці події Другої Світової війни. Нинішні спроби шукати шляхи для переговорів — це спроби, крім усього, домовлятися з нацистом пріґожиним, котрий де факто є другою за впливом персоною "рф". Цей фактор ще більше може принизити Захід.

Хто б реально зараз не керував на "рф", та про перемовини з "рф" треба раз і назавжди забути, аж поки кремль не прийме умови своєї капітуляції.