Токмак чекає Визволення з рф-окупації…

Токмак чекає Визволення з рф-окупації…
Токмак на Запорожжі знаходиться під рф-окупацією з 26.Ⅱ.2022…
Містяни дуже чекають День Визволення Токмака! Й ті, хто мусив виїхати, й ті, хто мусив лишитись в окупації — всі чекають Визволення!
Пані Аліна Олефіренко створила патріотичний постер, присвячений рідному місту, з побажаннями стійкості й прагнення до Перемоги.
Пані Катерина Свистуля розмірковує про рідне місто Токмак — яким буде наше рідне місто після Визволення з-під рашистсько-фашистської окупації?…

· Аліна Олефіренко

Я народилася і виросла у нині окупованому місті Токмак.
І мені дуже боляче спостерігати за тим, що там зараз коїться… 😢
Але сподіваюся, зовсім скоро ми зможемо там зустрітися!
Всім бажаю моральної стійкості, і все в нас буде добре! ❤️
Разом до перемоги! ❤️🇺🇦

· Катерина Свистуля

Коли я була у 2 класі, моя хрещена подарувала мені наручний годинник. Дитячий, але зовсім як дорослий, зі всіма стрілочками, циферками, який потрібно було щовечора заводити — крутити коліщатко. Я неймовірно пишалася своїм подарунком, майже ні в кого в класі не було годинника, а механічного й поготів. Я так його любила і берегла, що кожного разу перед уроком фізкультури знімала і залишала в пеналі, щоб, не дай боже, не подряпати чи не стукнути.
Одного разу, я свого годинника на місці не знайшла. Я плакала, шукала. Шукали всі мої друзі, вчителька, але марно. Біда для мене була страшною. Спочатку ще була надія, що знайдеться, віддадуть. Щодня я не йшла, летіла до школи з думкою, "може сьогодні?". Але час марно проходив, і довелось змиритися з втратою.
Проте, шила в мішку не приховаєш — через кілька місяців однокласниця промовилась про те, хто вчинив крадіжку. Я сказала вчительці і годинник мені повернули.
Те, що я відчула, коли взяла його до рук, було для мене неочікувано. Одночасно зі щастям від отримання втраченої речі, я відчула гіркоту і розчарування…
Так, це був мій той самий годинник, зі всіма тими стрілочками й циферками, але він був чужий… М'який чорний шкіряний ремінець замінили на негнучкий пластиковий, ще й білого кольору, який зовсім не пасував. Десь на скельці побачила подряпинку…
Так, це був мій годинник, але пошкоджений і сплюндрований…
Я з неприємністю думала про те, що він показував час крадіям так само, як і мені колись. Так само бігали стрілочки, але крутили коліщатко чужі руки.
Більше я той годинник не носила…

До чого це я?
Я дуже чекаю на звільнення мого Токмака. Я вірю, що це станеться дуже скоро. Ми повернемося, загорнуті в жовто-сині прапори, будемо плакати від щастя Перемоги й від болю розуміння її ціни…
Ми будемо обійматися з тими, хто вистояв, витримав, не зрадив…
Ми будемо плювати в очі зрадникам і потворам…
Я дуже хочу повернення додому.
Але я дуже боюсь… Я боюсь тих подряпин на скельці…
Горіть у пеклі, росіяни!

· Dem’än Dzüba

Україна переможе!
День Визволення Токмака обов'язково настане!
…але це вже буде інший Токмак…
Вже ніколи не буде наш рідний Токмак таким, яким був до рашистсько-фашистської окупації…

У нас вкрали рідне місто…
Навіть коли Токмак буде визволено, навіть коли Україна повернеться в Токмак, а Токмак повернеться в Україну — якоюсь мірою буде вбито назавжди той Токмак, яким ми його знали до війни…
Наше рідне місто Токмак сплюндрували, спаплюжили, й не лише рф-окупанти, а й місцеві сєпарашки-колаборашки…
ЗСУ вижене рф-окупантів, безсумнівно! Але в Токмаку залишиться значна кількість сєпарашок-колаборашок, а війна показала, що їх доволі забагацько!
І от що нам далі робити з такою кількістю сєпарашок-колаборашок? Ці ватяні тварюки нікуди не подінуться, ну хіба що купка колаборашок втече, якщо зможе, а більшість потвор залишиться і розчиниться серед населення…
Як з ними жити далі?…

Як далі жити поруч з тими, хто здавав оркам Українців?…
Як далі жити поруч з тими, хто заподатливо бігав вилизувати немиті сраки орків у сподіваннях отримати собі шмат чогось "отжатого" й реалізувати собі персонально ту пролєтарську тезу "кто бил нікєм тот стал всєм"!?
Як далі жити поруч з тими, хто вибігав зустрічати "асвабадітєлєй"?

26.Ⅱ.2022, в день рф-окупації Токмака, зустрічати "асвабадітєлєй" повибігали сотні, не десятки, а сотні місцевих сєпарашок-колаборашок!
Ці ватяні сєпарашки-колаборашки скучкувались у центральному сквері, парами, кожен з білою пов'язкою на руці й тримаючи кожен в руках однакові пластикові білі пакети. Вочевидь, це був якийсь знак розрізнення серед них, або щоби окупанти знали що то "своі" стоять. Бо ще всюди була стрілянина, автоматні черги, бахало, а цей натовп сєпарів з білими пакетами немов zомбі, спокійно собі мовчки тинялись парами по скверу, типу, "перехожі", по двоє, з дистанцією в метр пара від пари, з однаковими білими пакетами в руках. Тинялись, не звертаючи увагу на постріли, немов чекаючи чогось. Аж ось по центру міста почали "парадним строєм" йти чорні орди орків-окупантів зі зброєю, й тоді zомбі-сєпарашки "оживілісь", застигли й стали махати руками "асвабадітєлям"!
Для такого невеликого міста, як Токмак, цих zомбі з білими пакетами було надзвичайно багато!… Вони рівномірно зайняли чи не увесь сквер, купками по двоє-троє на доріжках, і махали рф-окупантам.
Це було наймерзенніше з побаченого у перший день рф-окупації.
Й це огидне видовище справило неабияке вражіння!
Zомбі-сєпарашок з білими пакетами було ДУЖЕ багато!…
І от як з ними жити далі?…

Саме тому я ніколи не повернусь у рідне місто…
Особливо після побаченого за півроку в окупації…

Втім, Токмак був, є і буде українським!
Рани війни будуть довго загоюватись…
Проте, Токмак — це Україна! 🇺🇦

🇺🇦 Україна вже скоро повернеться в Токмак! 🇺🇦
Токмак, чекай — вже близенько ЗСУ! 🇺🇦
Скоро, дуже скоро буде Визволення!
Українці Токмака, які лишились в россійсько-фашистській окупації, НЕ втрачайте віри у Збройні Сили України і в Державу Україну! 🇺🇦
Україна не покинула напризволяще, ЗСУ обов'язково звільнять окупований Південь! І Токмак звільнять! Бо Токмак — це Україна! 🇺🇦
Зачекайте ще трішечки…
🇺🇦 #Токмак_Україна 🇺🇦

✠ ✠ ✠ 🟦 🟥 ✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠ 🟨 ⬛️ ✠ ✠ ✠

🇺🇦 Токмак — це Україна! 🇺🇦

🇺🇦 Україна переможе! 🇺🇦

✠ ✠ ✠ 🟦 🟥 ✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠ 🟨 ⬛️ ✠ ✠ ✠

Матеріял укладено з відкритих джерел.
Укладач матеріялу:
© Dem’än Dzüba
(Tokmak, Zaporožžä, UKRAЇNA)
Dnipro-Sičeslav, Nadporožžä, UKRAЇNA
© «Porohivnyçä»
2022.Ⅻ.1