Викрадення історії України-Русі

 
Що таке Русь для Європи і Світу?
Чому для Європи і Світу Русь тотожня "россії"?
Що Європа і Світ знають про історію України-Русі?
Ще в позаминулому столітті Світ знав, що таке московія.
Зараз, завдяки потужній пропаґанді москви й ґрандіозним фінансовим вливанням, ситуація кардинально змінилась, а історія України-Русі перетворилася на карикатуру.
У західних підручниках історії немає місця для України, а Україна-Русь презентується як "россія"!
Вкрадена у України-Русі історія й назва стародавньої держави презентуються у Світі як "россія"!
А останнім часом москва не лише переписує історію псевдоісторичними вигадками, але й заполонила західний та світовий медія-простір своєю пропаґандонською псевдоісторичною продукцією.
Вдумайтеся: "россія" створила ґрандіозну оману і змусила увесь Світ повірити в цю оману!…

Власне, “руzzкій мір” крадіїв завжди брехав, крав і вбивав.
Адже “руzzкій мір” недолюдків нездатний на людські вчинки.
Окупувати, повбивати, заграбастати, пограбувати, вкрасти, збрехати…
Ні на що інше інше недолюдки кацапи взагалі не здатні.
Фальсифікація історії є пріоритетом для “русскоґо міра” крадіїв.

…Все починається з дитячих книжок…
Старші покоління мають пам'ятати совєтську пропаґанду з самого малку — совєтські книжечки "для дошкольноґо і юношескоґо возраста", тотальна пропаґанда в дитсадках і школах, совєтські мультики і фільми для дітей, де всюди була "красной нітью" прошита совєтьско-россійська пропаґанда.

У ХХІ столітті ніц не змінилось, навіть стало ще гірше!
Терористичне квазідержавне утворення "ссср" пощезло 30 років тому, але навзамін вилізло терористичне квазідержавне утворення "рф" й почало реванш своєї квазі-імперії.
Метастази “русскоґо міра” охопили увесь Світ! Мерзенна й брехлива кремлядська пропаґанда тепер поширилась на увесь Світ! Насамперед, глобально охопили медія-простір і добрались до дитячої освітньої літератури.
Саме у дитячих книжках в Європі метастази “русскоґо міра” помітили переселенка з України, пані блоґерка Антоніна Малєй (Горгона Бобровицька) та українська кінорежисерка, пані Ірина Цілик

Пані Антоніна Малєй виклала оглядовий матеріял на ресурсі «Тексти»

Битва за історію: інформаційна війна, яку Московія веде в іноземних дитячих книжках

· Антоніна Малєй
«Тексти»

Ще в позаминулому столітті світ знав, що таке Московія.
“Наприкінці минулого століття всі у Франції та Європі добре вміли відрізняти Русь од Московії”, — написав у 1869 році Теодор-Казимир Делямар, власник і редактор впливового французького часопису «La Patrie».
“Історія не повинна забувати, що до пєтра-І той нарід, який ми нині називаємо рутенами, звався руським, або русинами, і його земля звалася Руссю, або Рутенією, а той нарід, який ми нині звемо руським, звався московинами, а їх земля — Московією”, — йдеться в його часописі.
Зараз, завдяки потужній російській пропаганді й грандіозним фінансовим вливанням, ситуація кардинально змінилась, а історія Русі перетворилася на карикатуру.
Вдумайтеся: "россія" створила грандіозний фейк і змусила весь світ у нього повірити!

Була Московія, стала Русь

Я живу в Лондоні й уже звикла, що за кордоном зазвичай не знають, що таке Україна, а уявлення про росію натомість міфологізовано. Днями я взяла участь у дискусії з французом, від якої взагалі волосся стало дибки. Іноземці здебільшого справді вважають, що сучасна росія — пряма спадкоємиця середньовічної Русі з центром у Києві. Бо ж назва звучить так само!

Виявляється, вони зовсім не розрізняють ці дві держави й більшість з них ніколи не чула, що пьотр І, московський цар і садист з великими амбіціями та сентиментами до Європи, у жовтні 1721 року зробив хитрий ребрендинг своєї держави: перейменував "московскоє ґосударство" на "всероссійскую імпєрію", котре раніше було "московскім царством", а ще раніше — "московським князівством".

З книжки “What’s where on Earth. History atlas” (fully revised and updated new edition).
Видавництво “Dorling Kindersley”, 2023 рік.
Символічно, що в "повністю переглянутому й доповненому новому виданні", як зазначено на обкладинці цього "історичного" атласу, з‘явилася “Київська Росія”

“Timelines of everyone” (“Хронологія всіх”) видавництво “Dorling Kindersley”, 2020 рік.
Царя пєтра-І згадано у прив‘язці до “Русского царства”, котрого ніколи не існувало.
Звісно, то було "московскоє ґосударство", як і зазначено в тогочасних московських документах, московських газетах і на московських грошах.

“On this day. A history of the world in 366 days”, видавництво “Dorling Kindersley”, 2021 рік.
Та сама історія, що й з пєтром-І — іоан-ІV був московським царем

Але якщо так важливо згадувати його титулатуру, то чому так само не написати, що він став першим царем Росії й Болгарії? Чому скромно залишати лише згадку про Русь, якою він не володів узагалі, але був не проти загребти під себе? Тоді землі колишньої Русі з Києвом перебували під владою Великого князівства Литовського, а згодом, після Люблінської унії, перейшли до корони Польської.

Карта з книжки “Usborne Encyclopedia of World History”, а насправді — типовий приклад середньовічної карти з дитячих книжок, де замість Русі є "россія" й узагалі все намішано в певний псевдоісторичний вінегрет, коли разом існують країни з різних часових періодів.

“Timelines of everything” видавництва “Dorling Kindersley”, 2023 рік.
Тут знову не Русь, а "россія" і, звісно, уточнено, що це територія сучасної "россії"

Загалом в усьому багатющому розмаїтті колекції британських історичних книжок для дітей є різні ракурси й формати. Щоб було і весело, й пізнавально — своєрідний барвистий галоп історією: персоналіями й містами, або просто подорожі часом. У таких книжках можна зустріти кілька разів підряд російські міста, як-от москву та санкт-пєтєрбурґ, але чомусь там не буде нашого прекрасного древнього Києва. Та й Київ якщо де й позначено на мапі, то не як Kyiv, а як “Kiev”. Зате в цих розважальних книжках трапляються мапи "россії", які охоплюють і території сучасної України.

“Clare Hibbert Around the world in 80 maps”

Як ось у книжці “Clare Hibbert Around the world in 80 maps”, яку видала Британська бібліотека. Навіть не замислюючись, яка важлива й чутлива ця тема зараз, іноземні автори наполегливо втягують Україну в імперський російський наратив.

В уявленні середньостатистичного європейця складається приблизно така картинка: була собі колись якась загадкова Русь (яку англійською часто називають не Rus’, a "russia") десь у Києві, а потім раз — якоїсь миті вся Русь, разом з людьми й культурним надбанням, начебто переїхала в москву й там оселилась.

Як на наших територіях з‘явились Українці, і хто ми взагалі такі — для європейців це таємниця. Підозрюючи, що ключ до такої спотвореної історії треба шукати в дитячих книжках і шкільних підручниках, я вирушила на прогулянку лондонськими книгарнями й бібліотеками.

За тиждень переглянула гори, просто “еверести” дитячих книжок. Майже усі вони — нові, дорогі енциклопедії та видання, присвячені історії. Розкішні інфографіки, яскраві ілюстрації та фотографії. Багато книжок 2022-го та 2023 року випуску, зовсім новенькі. Вони яскраві та привабливі, але їхній контент шокує!

За кілька годин досліджень мені паморочилося в голові, а лють і гнів охоплювали дедалі більше: ці книжки були наче дзеркалом, у якому відбито кремлівську пропаґанду, що від часу "россійської імперії" малює вигадану "історичну" лінію від Русі до "россії" та видає легенди за факти. Усе, що цьому суперечить, що стосується славетної української історії чи пов‘язане із Україною, видалено взагалі!

То що ми можемо дізнатися з цих книжок? Що "россія" ("russia") існувала якщо не завжди, то десь одразу після динозаврів. На мапах поруч із стародавніми Константинополем і Персією так і написано — "россія", тобто "russia".

"россія" — "родіна слонов"!

Слов’яни і московити

Що ж до слов‘ян, то вони виявляється виникли на території сучасної "россії". Немає жодних згадок про те, що батьківщиною слов‘ян сучасні історики, археологи та антропологи вважають місцевість між річками Вісла та Дніпро, (про що прочитати можна, наприклад, у книзі професора Гарвардського університету Сергія Плохія «Брама Європи», у книзі «Рождение Руси» професора Бориса Рибакова, який все життя присвятив дослідженню цього питання), тобто це — територія України, Білорусі та Польщі.

Також немає інформації і про те, що до приходу слов‘ян на територію "россії" її заселяли фіно-угорські народи

Але завдяки дитячим книжкам закарбовується хибне враження, що саме сучасна "россія" — батьківщина та осередок слов‘янства.

Як Новгороду приписали “зайве” століття

В “Хронології” від “Usborne” Новгород величається "древньою столицею россії" (очевидно, знову мається на увазі Русь). Коли і де Новгород згадується як "стольний град", окрім як у московській пропаґанді? Навіть у літописних легендах Нестора про те, що відбувалось за кілька сторіч до його народження, Новгород, якого археологічно ще не існувало, але Нестор Літописець звісно про це не знав, ніде не називається "столицею".

Що ж до хронології, то, за всіма правилами російської пропаганди, з‘являється Новгород у IX столітті. Про те, що це — легендарна, вигадана Нестором і не підтверджена науковцями дата з літопису і що насправді, за науковими даними, Новгород з’явився майже в середині Х століття, коли в Києві вже правив князь Ігор, теж ніхто не згадує (археологічні розкопки Новгорода під керівництвом професора й доктора історичних наук Валентина Яніна культурного шару раніше 930-940 років не виявили).

Рюрик, Олег і “Kievan Russia”
“ранняя россія”

Поговорімо про Рюрика. Нагадаю, що він — літописний князь IX століття, начебто батько князя Ігоря, начебто засновник династії Рюриковичів. Цікаво, що у “Слові про закон і благодать”, богословському трактаті XI століття київського митрополита Іларіона, взагалі про Рюрика не згадано. У цьому документі митрополит усіляко вихваляє київських князів Ярослава Мудрого, Володимира та його батька Святослава й діда, Ігоря “старого”. І ніде більше його не згадано, в жодному документі. Це вигаданий персонаж, з чим насправді погоджуються навіть россійські історики, як-от Ігор Данилевський. Хай собі буде така казочка, але ж варто зазначати, що це не історичний факт.

Проте відповідно до цих книжок, легендарний Рюрик з таким самим напівлегендарним Олегом спочатку облаштувалися в Новгороді, якого, нагадаю, археологічно ще не було, або у Старій Ладозі, звичайному скандинавському поселенні, зупинці на річковому шляху вікінгів у пошуку наживи. Олег — також герой “Повісті временних літ”, якого не можна перевірити в паралельних джерелах. Стара Ладога так ніколи й не стала містом, але для путінської пропаганди дуже важливо створити псевдоісторичний міф навколо Ладоги, щоб затьмарити важливість Києва як столиці держави Русь. І ось з цих уявних “перших столиць” начебто й прийшли на дніпровські кручі легендарні персонажі засновувати не просто "россію", а “Київську россію”! “Kievan Russia”! Цей новий конструкт — просто розкішний приклад найсвіжішої московитської пропаґанди (у 2019 році цей конструкт з'явився, а активно поширюється кремлядською пропаґандою з 2023 року).

“Knowledge Encyclopedia. The past you’ve never seen before”
(“Енциклопедія знань. Минуле, яким ви його ніколи не бачили”).
Видавництво “Dorling Kindersley”, 2019 рік.
Тут Русь – це "рання россія", а території Русі, виявляється, – це те, що нині ми знаємо як "россію". Здається, десь таке "минуле" ми вже точно бачили.

Також тут є розділ про козаків, у якому взагалі не згадано про Україну й українську козацьку Державу, натомість, українське відоме прислів‘я "Терпи, козаче, отаманом будеш" подано як "россійське", а в якості "козака" змальовано …єрмака тімофєєвіча!
(Такий ось "казак єрмак"! Прямо як у нас!)

Дуже цікаво, на яких джерелах автори базують свої тексти і хто їм допомагає створювати такі карикатури? Адже має бути якийсь творчий колектив, відповідальний за таку подачу.
Я написала у видавництва листи з цими питаннями (більшість історичних дитячих книжок припадає на видавництва “Penguin” і “Usborne”), але єдине, що почула у відповідь, було: "Ми проведемо розслідування".

Переглянувши всі полиці книгарень і бібліотек, я виявила єдину книжку, де було написано Kievan Rus’ на мапі, — це була історія норвезького короля Гаральда, чоловіка нашої князівни Єлизавети Ярославни, опублікована Британською бібліотекою. Отож британські дитячі книжки стверджують, що саме в "рашу" ("russia") припливли вікінги. І далі все, що робили великі київські князі, марковано як те, що робила "россія": "russia" знищила хозарів у X столітті, "russia" прийняла християнство…

“Timelines of World History” (“Хронологія світової історії”),
видавництво “Usborne”, 2016 рік

Тут узагалі не церемоняться з термінологією.
Діяння Великих князів Київських подано як те, що робила "россія".
Водночас коронування Данила Романовича як короля Русі в 1235 році я не побачила. І взагалі в книжці не згадано про цю історичну особистість, яку професор історії Гарвардського університету Сергій Плохій назвав “новою зіркою руської політики” після падіння Києва у XIII столітті.
(Не плутати руське з "русскім" чи "россійскім").

“Timelines of World History” (“Хронологія світової історії”),
видавництво “Usborne”, 2016 рік

“всєя Русь” і “русскоє царство”, яких не було

Після зруйнування Києва Золотою Ордою немає у посібнику жодних згадок про Королівство Русь на заході сучасної України та про князя Данила Романовича, якого в 1253 році коронували з рук Папи Римського.

Ні, там одразу історія галопом мчить до московських царів "всія раші", таких як іоан-ІІІ. Бо він і згодом його онук, іоан-ІV, дописали собі в титулі "всєя Русі". І хоча в їхніх титулах також згадано, що вони "царі болгарські", чомусь ніхто не називає Болгарію "рашою".

Так само не згадано, що титул “Король Русі” й “Великий князь Руський” мали королі Великого Князівства Литовського, а згодом Речі Посполитої. Але ж титул — це не лише про реальність, а й про претензію на землі, якими ти не володієш. Для ілюстрації, що таке титулатури, можна згадати, що в титулі президента Уганди Іді Аміна заявлено, що він "володар усіх риб і тварин на землі".
Солідно? Так. Реально? Ну, хіба що у фантазіях.

Коли в книжках ідеться про пєтра-І, то ніде по тексту не звучить ані московія, ні "московскоє ґосударство", як називали тоді його володіння, що можна легко перевірити в численних московських документах, на московських рублях і тогочасних світових мапах. Зате звучить пізня россійська кабінетна вигадка — "русскоє царство", якого ніколи не було.

“Explanatorium History” (“Роз’яснювальник з історії”), “Dorling Kindersley”.

Хотілося б, щоб хтось роз‘яснив "роз‘яснювальникам", що пьотр-І у 1682 році став царем "московскоґо ґосударства", а не "россії". І цю свою Московію він перейменував у "всєроссійскую імпєрію" лише через 39 років.

Романтичну добу козацтва не висвітлено в цих книжках майже ніяк. Коли зрідка десь трапляються згадки про козаків, то нема жодної прив‘язки до України, жодних фактів про українську козацьку державу, Запорізьку Січ чи Гетьманщину…

Дитячі псевдо-історичні книги коштують недешево…

Історія сучасної "россії" зародилася у межиріччі Оки та Волги, і це — історія московії, претензій московських царів та їхніх загарбницьких воєн. Тож, скільки завгодно "россія" може писати собі свою альтернативну історію й узагалі викидати Київ зі шкільних підручників (що вона й робить). Інше питання — чому російським пропаґандистським наративам відкрито такий широкий доступ за кордоном?

Адже ця жахлива ситуація з путінською пропаґандою в дитячих книжках стосується не лише Британії, а й усього Світу: поки я писала статтю, друзі прислали мені фотографії з бібліотек, де у французьких книжках Україна взагалі перебуває у складі "російського регіону". Проблема в тому, що саме такі короткі "енциклопедичні" виклади запам’ятовуються і стають з дитинства базою наших уявлень про Світ.

Мене дуже турбує це питання. Чому у сучасному західному Світі, який надзвичайно уважний до постколоніальних травм, Україну іґнорують? Нас або проти нашої волі презентують у контексті "русскоґо міра" й частини "россії", або просто викидають з тексту, утворюючи якийсь історичний вінегрет. І це тоді, коли для дорослих уже з‘явилися чудові книжки та лекції про українську історію. Тімоті Снайдер, Сергій Плохій та Енн Епплбаум серед інших уже запалили свічку просвіти у цій московській темряві.

Важливу роль у справі боротьби з російською пропагандою має відігравати Посольство України у Великій Британії. Наразі редакція видання «Тексти» написала лист із запитаннями й чекає на їхню реакцію.

Я переконана, що сьогодні, коли "россія" вкотре розв‘язала криваву війну з наміром знищити Україну та остаточно привласнити наше історичне й культурне надбання, настав час для цивілізованого світу нарешті провести генеральне прибирання у запилючених шафах, переглянути старі імперські казки, відокремити реальність від російської казки та викинути у смітник промосковські наративи.

• Що кажуть історики

• “Русь — це наше пуповиння”
Олександр Алфьоров
кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України

— Справді, це — величезна проблема. Європейські історики оперують термінами, які прийшли до них з "совєцького союзу" і з часів "російської імперії". Ці терміни є переважно російськомовні, тому ми часто бачимо не просто підміни понять, як Rus’ і "russia", а термінологічну війну, яку "россія" веде дуже активно.

За часів "ссср" теми Русі та Візантії досліджувати можна було тільки в метрополіях (тобто, це були москва та лєнінґрад з "ермітажем"). Українцям, по суті, не дозволяли працювати з цією темою.

Русь — це ж безпосередньо наше пуповиння, це початки наших державотворчих процесів. Навіть уже в час Незалежності українські історики в темі Русі часто залишалися носіями російського історичного міфу. Самі ж московити, описуючи історію своєї квазі-держави, дійсно забирають у нас, Українців, національну пам‘ять.

Британські діти не вчать історію Британії, починаючи з Риму, хоча на території сучасної Британії існували римські колонії, але всі розуміють, що це була просто домінація Римської Імперії в певний час.
Українці не починають свою історію з Афін і грецької культури, яку згодом було перенесено на українське Причорномор‘я. І ми, й Англійці починаємо дослідження нашої культури з власних історичних періодів.

І тільки "россія" починає вчити свою історію з "Афін" і "Риму" — тобто з Києва. Московські землі, де пізніше утворилося московське царство, були периферією нашої української середньовічної держави Русь, яка пізніше опинилася під владою Золотої Орди, а на наших землях утворилось Королівство Русь, Regnum Ruthenorum, про яке мовчать россіяни, бо це — еволюційно вища категорія князівства.

Один з численних прикладів історичних маніпуляцій — спроба довести, що Русь мала свою столицю у Новгороді в 860-870-х роках з неіснуючим Рюриком. Але науково доведено, що Новгород було засновано лише в 930-940 роках.

Уся історія з Руссю і махінацією з підміною понять — це історія про вкрадену ідентичність.

• “Росіяни порушують принцип написання історії”
Дрібниця Віталій Олександрович
історик, викладач історії в коледжі, автор шкільних підручників з історії

— Лише з появою в Гарвардському і Альбертському університетах кафедри україністики її посіли Українці за походженням (як Омелян Прицак, Сергій Плохій, Сергій Ікельчик). Увесь Світ дивиться на історію Східної Європи лише очима російських "істориків". З цим треба боротись, але це мусить бути державне зацікавлення і фінансування.

Те, що в іноземних підручниках на Русь пишуть "russia"\"россія", — це россійські наративи й фінансові вливання.

Літописна Русь розташована на території сучасної України, саме тому в Україні від ХІХ століття, з легкої руки Грушевського, прижився термін “Русь-Україна”. Бо Русь — не "россія", і Україна — не "россія"! Російська історична міфологія базується на абсурді.

Що стосується титулу "князь всєя Русі" іоана-ІІІ, то це не відбивало об‘єктивну реальність, бо для Європи руські землі — це були землі сучасної України й Білорусі. Але оскільки наприкінці XV століття московія вела війну за Смоленщину, то для іоана-ІІІ це була важлива претензія на землі, які належали до складу Литовського Князівства. Він мріяв ці землі захопити й вимагав у послів такого звертання.

• Як бачимо, москва не лише переписує історію псевдоісторичними вигадками, але й заполонила західний та світовий медія-простір своєю пропаґандонською псевдоісторичною продукцією.
Вдумайтеся: "россія" створила ґрандіозну оману і змусила увесь Світ повірити в цю оману!…
І з цим неподобством конче необхідно щось робити…

Першоджерела матеріялу:
© «Тексти»
© Антоніна Малєй
© Ірина Цілик