Попри війну, триває культ “батькі” махна

 
Щороку одне й те ж…
Десятий рік війни за Незалежність України, але деякі наші "історики" та "історичні" сторінки знову носяться з совєтським колаборантом махно, бо, бачте, у "батька" "іменини 7 ноябля"!
Отже, попри війну, триває культ “батькі” махна…
Що ж, варто нагадати, хто такий совєтський колаборант махно…
Вкотре…

Найкраще про нестора махна засвідчити може лиш його безпосередній земляк і сучасник, уродженець села Заливне що під Гуляй-Полем на Запорожжі, полковник, а пізніше вже генерал-поручник Армії УНР Олександр Вишнівський, який і висвітлив особу "батька" махна у своїй монументальній праці “Повстанський рух і отаманія” — про причини поразки Перших Визвольних Змагань та втрати Державності і Незалежності України 100 років тому…

➥ “Батько” махно воював проти Незалежної України

До уваги Вельмишановнього Панства — глава цієї книги мовою ориґіналу.
Дуже актуальна сьогодні книга — всі події один в один!
Навіть деякі тодішні персонажі схожі з сучасними.
Тільки ситуація нині набагато гірша…
Набагато гірша…

Здавалося б, на десятий рік війни проти України, на другий рік повномасштабної війни, народ вже мав би нарешті вивчити уроки історії та навчитися розрізняти героїв України від ворогів, особливо, мали б навчитись бачити паралелі між минулими і сучасними колаборантами.
Але, ніт! Знову "7 ноябля" плигають по старим совєтським граблям.
Щороку 7 листопада дехто все ще й дедалі сильніше "празднуєт" як не "актяблядскую лєваруцию", так "дєнь-раждєніє батька-махна". Соцмережі в ейфорії "махновщини" про "батька, який у багатих забирав і бідним роздавав"! Бо наш "простой народ" обожнює "робін-гудов із народа"!
Складно було уявити, що після лютого 2022-го доведеться знову і вкотре нагадувати ху із “батько” махно…
Але, маємо що маємо, як той казав…
Війна наш народ нічому не вчить…

Отже, who is “батько” махно?

“Гуляйпольський робін гуд” махно

Нестор махно народився 26 жовтня (7 листопада) 1888 року в селі Гуляй-Поле тодішнього Олександрівського повіту Катеринославської ґубернії.
З бідної багатодітної родини, виховувався матір'ю.
В юнацтві зацікавився анархізмом і, надихнутий ідеями про "експропріацію", почав грабувати працьовитих заможних людей. У махна з'явилась банда з місцевих покидьків, і вони займались грабунками, пропиваючи награбоване і "експроприйоване", аж допоки банду "анархістів" не переловила жандармерія. Новоспечений "анархіст" махно опинився в "бутырской тюрьмє" в москвє.
З 1911 по 1917 роки в "бутырской тюрьмє" "анархіст-терорист" махно читав "труди" ідеологів анархізму — кропоткіна і бакуніна.

Повернувшись 1917 року в Гуляй-Поле, "анархіст" махно "зайнявся політикою" і розгорнув "бурную дєятєльность" серед місцевого населення. Невдовзі, вже зібрав бандформування та продовжив займатись улюбленою справою — грабувати мирне працьовите населення, у кого були статки й господарство. Грабунки нєстор махно називав анархістським терміном "експропріация". Мародерство супроводжувалось кривавими вбивствами невинних людей, навіть дітей. Особливо від махновських банд страждали німці-менноніти та євреї. Втім, Українці теж страждали, насамперед, працьовиті селяни, які мали господарство, статок і власний хутір…
Мародер почував себе повністю безкарним.
Мародерства лишались безкарними…

Звісно ж, “гуляйпольський робін гуд” махно, за популярною й донині леґендою, — "у багатих забирав, бідним роздавав", але, насправді, ніт, бо вся награбована здобич просто банально пропивалась спільно із бандою.
І вже серед бандформування недомірок отримав прізвисько “батько” махно.
Зухвалий і яскравий “батько” махно став надто помітним.

махно тікає з України на москву

Довго мародерити махновцям не вдалось, бо у 1918 році махно втік з України!
Напівграмотний махно вкрай негативно ставився до України, до проголошеної Незалежності України та до Центральної Ради України, називаючи законну владу України "контрреволюційною владою", "класовими ворогами революції", "шовіністами" і "ворогами братнього єднання українського народу з російським" (точно як нинішні колаборанти). Тож, махно одразу почав всіляко шкодити Україні та влаштовував різні терористичні акти. Армію УНР махно зневажав і називав "гайдамашнею" Гайдамацькі курені та інші військові підрозділи Центральної Ради України.

Після Берестейського Миру 1918 року, з початком визволення України від першої совєтської окупації й початком наступу німецько-австрійських військ, махно тікає з України на "РСФСР", де воно тинялося у ростові-на-дону, царицині, астрахані, саратові і москвє.
А в москвє махно зустрічався з лєніним.
Назад повертався за підробленими документами.

Повернувшись влітку 1918 року в Гуляй-Поле, організував "чорную ґвардію".
Вочевидь, маючи кошти від большевіків, швидко зібрав "революційну армію" і з цими "повстанцями" почав підривну диверсійно-терористичну діяльність проти Держави Україна. (нагадує "ополчєнцев" "днр"-"лнр"?)

Шкоди Україні вдосталь наробили махновські банди…
Щоб завадити визволенню теренів Запорожжя від совєтських окупантів, махновська банда попідривала мости через Дніпро в Запорожжі (тодішній Олександрівськ).
Також махновська банда увірвалась і розграбувала Січеслав (Катеринослав).
В тому числі, махновці розграбували етнографічний музей, де краєзнавець Дмитро Яворницький зібрав унікальну колекцію старожитностей доби Запорожської Січі. Роки невтомної праці краєзнавця й дослідника козаччини Дмитра Яворницького в одну мить знищили махновські мародери, розграбувавши козацькі шаблі та безліч цінних історичних артефактів, втрачених назавжди…
Зграя невігласів нищила вщент все українське, вважаючи це "буржуйскім".
Багато біди коїла банда махна, нічим не відрізняючись від кацапів.

А ще “батько” махно вирізнявся нелюдською жорстокістю.
Українського священника махно наказав спалити живцем у топці паровоза!…

Безумовно, такого "перспективного кадра", та ще й "анархіста-терориста" просто не могли не помітити й не запросити до себе в колаборацію большевікі.

совєтський колаборант махно

Красномовною є історична світлина, де поруч стоять комдів "красной арміі" дибєнко і його підлеглий, комбріґ "красной арміі" нєстор махно!
На цій відомій історичній світлині “батько” нєстор махно стоїть поруч зі своїм безпосереднім "начальником" — це "командір 1-й заднєпровской украінской совєтской дівізіі" павєл дыбєнко. (За аналогією це щось на кшталт єбаліцкоґо.)
А нєстор махно мав звання "командір 3-й бріґады 1-й заднєпровской украінской совєтской дівізіі".
Звання запам'ятали?

Хтось зауважить: "Ну і что? Врємя тяжолоє было тоґда!"
Ну да, настільки "тяжолоє", що уродженцю Гуляй-Поля треба було воювати разом із большевікамі проти України.
Хтось зауважить, що “батько” махно воєвал і с краснымі і с бєлымі".
А хтось згадає вигадане в совєтські часи романтизоване махновське гасло: "Батько махно біл бєлых пока нє покраснєют, біл красных пока нє побєлєют".
Ага, тільки перед цим встигав попозувати з "краснымі" на фотокамеру.
Дійсно, “батько” махно як “швидка настя” бігав між "краснымі" і "бєлымі".
Бо, по-перше, лівацька ідеологія анархізму є мертвородженою.
(анархізм заперечує існування держав — "только комунна!")
А по-друге, неграмотний махно інакше й не зміг би.

Українофоб махно

Україну “батько” махно ненавидів, і це очевидно.
Свідомий Українець і патріот України ніколи б не воював проти України.
Українську мову напівграмотний нєстор махно теж ненавидів.
Недомірка буквально корчами корчило від Української мови та України.

Державність України “батько” махно категорично не визнавав, як і будь-яку державність, позаяк прагнув утворити навколо себе "бездержавний простір анархії", де не було би ні законів, ні порядку, окрім одного порядку — анархії. Така собі утопія, яку трохи згодом, під час Третього Голодомору чудово висвітлив Джордж Орвелл в безсмертному творі „Колгосп Тварин“…

У своїх "мемуарах" нєстор махно хизувався наслідками своєї антиукраїнської діяльності на теренах Гуляйпільщини:
[языком ориґіналу]

"Население района было определенно враждебно настроено против политики Украинской Центральной рады, агенты которой, разъезжая по району, травили всякого революционера, называя его "предателем неньки Украины" и защитником "кацапiв", которых по "идее", конечно, нужно было убивать, "як гнобытилiв мови".
Такая идея оскорбляла крестьян. Они стягивали с трибуны проповедников и били как врагов братского единения украинского народа с русским.
Вот эта-то злопамятная проповедь шовинистов-украинцев толкнула трудовое население Гуляйпольского района на путь вооруженной борьбы со всякой формой обособленного украинства, ибо население видело в этом шовинизме, который фактически являлся руководящей идеей украинства, смерть для революции..."
[махно]

Це ж як треба було ненавидіти Україну і Українську мову, щоб ось так налаштувати місцеве населення до лінчування українських освітян з “Просвіти”!…
На Запорожжі Українська мова значно поширена, а до совєтської окупації взагалі майже увесь терен був українськомовним, а особливо в українських селах. Тому, складно уявити, як так, що уродженець сільського Гуляй-Поля, де всі говорять українською, не володів рідною мовою.
Залізничники, з якими зустрічався “батько” махно, вимагали, щоб той до них розмовляв Українською мовою.
На цю вимогу “батько” махно емоційно висловив своє зневажливе ставлення як до Української мови, так і до Українців та України.

Ставлення нєстора махно до Української мови з його ж "мемуарів":
[языком ориґіналу]

"Я поставил себе вопрос: от имени кого требуется от меня такая ломота языка, когда я его не знаю? Я понимал, что это требование исходит не от украинского трудового народа. Оно – требование тех фиктивных "украинцев", которые народились из-под грубого сапога немецко-австро-венгерского юнкерства и старались подделаться под модный тон. Я был убежден, что для таких украинцев нужен был только украинский язык, а не полнота свободы Украины, и населяющего ее трудового народа. Несмотря на то что они внешне становились в позу друзей независимости Украины, внутренне они цепко хватались, вместе со своим гетманом Скоропадским, за Вильгельма немецкого и Карла австро-венгерского, за их политику против революции..."
[махно]

Риторика ідентична сучасним кремлядським наративам.
Отже, покруч махно ще й мав "уzzкую чєлюсть"!
І цей "уzzкоязичный анархіст" — герой?
Воно ж ненавиділо Україну!

Як бачимо, українофоб нєстор махно не лише не володів Українською мовою, але до останнього не визнавав права на Державність України і вважав боротьбу за Україну "украінскім шовінізмом", виправдовуючи сепаратизм "Гуляй-Польського району". Втім, головною метою махна та його "повстанчєской лєворюционной арміі" було банальне мародерство!
Розвідка бригади Українських Січових Стрільців у вересні 1919 року повідомляла:
“За махновським військом плентався обоз з 5000 возами награбованого майна…”
“Матеріали до історії української визвольної боротьби” — “Літопис Червоної калини” — 1935, ч.6, стор.17.

Феномен махна і "махновщини"

Десятий рік війни за Незалежність України, але деякі наші "історики" та "історичні" сторінки знову носяться з совєтським колаборантом махно!

Аж кортить запропонувати любителям "батькі махна" поїхати в Гуляйполе, щоб побачити у що перетворили містечко нащадки "красноармєйцев", з якими спільно воював "батька" махно. А потім з Гуляйполя любителі "батькі махна" можуть поїхати в окупований Токмак — там тепер таких "борцов за счастіє народноє" бігає табунами й озброєні до зубів, вбиваючи будь-кого навіть за Українську мову, яку так люто ненавидів "батька" махно.
До речі, рф-окупанти шанують "батька" махна саме за те, що воно допомогло їм в совєтській окупації 1920-х і доклалось до втрати Незалежності України.
В рф-окупації "батько" махно шанується як "анархіст-комуніст".

А що у нас? На десятий рік війни проти України…
“Пам'ять Нації” вітала “батька” махна, забувши цього дня про народини Дмитра Вітовського, який однозначно зробив для Незалежності України набагато більше, трагічно загинувши за Україну…

Щороку лівацькі "історики" "возбуждаютца" й бігають по коментарях:

Історик, журналіст і Захисник України Валерій Мороко натомість написав цілком тверезу ремарку щодо “батькі” махна.

Минуло 135 років від дня народження махна. Здавалося б, війна повинна витіснити будь-що, не пов'язане з нею. Аж ні, за усталеною ще з совєтських часів традицією реагувати на дати, в останні дні у соцмережах з'явилася низка постів з оцінкою цієї неординарної фігури нашої історії. При цьому помітна надмірна романтизація "ватажка селянського повстанського руху". Цим звично грішать надпатріотичні прихильники міфів про героя. Один з них картає місцеву владу за відсутність імені махна у топоніміці Запоріжжя.
На мій коментар під його постом добродій порекомендував перечитати спогади отамана, написані в еміграції. Це мене потішило, бо у 1990-і ці спогади препарував у декількох публікаціях. Що ж, скористаюся порадою і пройдуся по спогадах.
Зазначу, у спогадах махна Україною у національному розумінні й не пахне.
Спогади махна мають назву "РУССКАЯ революция на Украине" і додаток "Гуляй-Поле в РУССКОЙ революции" (у свій час я робив його переклад українською). Одкровення махна свідчать про несприйняття ним української влади. Він постійно вдавався до різко негативних, часто лайливих, оцінок Центральної Ради, Української Держави П.Скоропадського, Директорії УНР. Махновські формування воювали з усіма українськими урядами. Об'єктивно зазначу, що махна не влаштовувала не лише українська, а й будь-яка влада взагалі. Ворогом №1 для махна у кожному конкретному випадку були ті владні структури, які, на його погляд, загрожували існуванню автономного Гуляй-Поля. "Для чого нам держава?" – наївно запитував він. "Мануфактуру (одяг) напряму обміняємо на хліб у районах центру росії, де розвинуте текстильне виробництво. За таким же принципом задовольнимо й інші потреби." Це, звичайно, не знімає "заслуг" махна у справі руйнування національної революції на Півдні України. Без нього її успіхи були б помітнішими.
Феномен махна і "махновщини" відбиває складні реалії розстановки суспільно-політичних сил в тогочасній Україні. У добу Визвольних Змагань 1917–1921 років махно відіграв ту ж роль, що й Іван Сірко в часи Руїни. Обидва стали виразниками прагнень тієї частини українських народних мас, які готові були сплачувати, і сплачували, за свою волю потоками власної і чужої крові, але при цьому не піднялися до розуміння державницьких устремлінь загальнонаціональних провідників.
Результати мали відомі. І у часи І.Сірка, і у часи махна.
А щодо топонімики, то хай ім'я махна буде увічненим у Гуляй-Полі.
Цього достатньо.
© Валерій Мороко

Культ “батька” махна

В сучасній українській історіоґрафії “батько” махно все ще носить німб такого собі "народного отамана", "батька анархії", "борця за народне щастя", котрий "у багатих забирав і бідним роздавав"!

Навіть у офіційних матеріялах УІНП серед „100 облич Української Революції“ присутній "батько" махно, як один з …борців за Незалежність!
Хоча кому, як не державним історикам варто було би першими розвінчати міфи про антидержавного і антиукраїнського терориста махна, котрий воював проти Української Народньої Республіки на боці совєтських окупантів!
Саме махно є одним з тих, хто найбільше доклався до втрати Державності України 100 років тому!

Культ “батька” махна роздмухувався з 1990-х років, і не згасає зараз.
Чисельні лівацькі діячі від культури й навіть до істориків всіляко сприяють роздмухуванню культу “батька” махна.
Попри війну, попри відверту українофобію “батька” махна, попри цілком очевидний совєтський колабораціонізм “батька” махна — все одно цю наволоч носять на руках!

Озираючись на останні 30 років, масштаб "махновізації" вражає.
Музичний фестиваль "махноґрад", безліч пам'ятників, меморіальних дошок, фільмів, книжок, віршів, тощо.
У 1992—1995 роках співак і композитор Анатолій Сердюк написав цикл пісень, присвячених махну і "гуляйпільській вольниці": "яблочко", "соловей-розбійник", "хрестини махна", "13-та рана", "паризькій дощ", "махно-цар, махно-бог" (!) Із цими піснями 1999 року вийшов магнітоальбом "Гуляй-Поле", 2003-го — однойменний компакт-диск, 2013-го — відеоконцерт. Також була театральна вистава "Гуляє Гуляй-Поле".

2008 року вийшов фільм "Дев'ять життів нестора махна".
Фільми про махна знімали й європейські ліваки.

Іменем совєтського колаборанта нєстора махна в рамках декомунізації(!) перейменовано вулиці у містах: Гуляйполе (само собою), Покровськ, Старобільськ, Решетилівка, Нікополь, Дніпро.

2006 року у Дніпрі (Січеслав) лідер "братства" д.корчинський встановив меморіальну дошку на фасаді готелю «Асторія», у якому в 1919 році знаходився "штаб махна". Тобто, в місті, яке розмародерили махновські банди, встановлено дошку на "штабі махна"! І прибив цю дошку давно зашкварений аґент кремля корчинський, котрий разом з арєстовічєм виціловував у бороду ідеолога "руzzкоґо міра" дуґіна.

2009 року відкрили пам'ятники недомірку в Нікополі та Гуляйполі.

На Запорожжі й у рідному Гуляй-Полі взагалі цілий культ "батька" махна, щедро розкультивований за чверть століття, насамперед, фестивалем "махноґрад" та всілякими анархістами-соціялістами різного штибу.
Прямо, культ Че!
Був!

Зараз Гуляйполе лежить в руїнах на лінії фронту.
Хоча, ще у 2021-му в Гуляйполі сєпари збирались проголосити "рєспубліку".
Скоро прийшли нащадки "красных командіров" махна й знищили Гуляйполе…
Ну, як вам той "руzzкій мір", що так його любив махно!?
Може вже на часі вчити уроки історії?…

На часі руйнування культу “батька” махна
“батько” махно — геть не герой!

• “батько” махно — ніякий не національний герой, а ворог України!
• “батько” махно воював виключно проти України!
• “батько” махно не володів українською мовою!
• “батько” махно люто ненавидів Україну!

Це саме махно привів большевиков до Запорожжя (тодішній Олександрівськ) і до Січеслава; це банда махновців грабувала Січеслав, це махно привів большевічку євґєнію бош у Запорожжя й та влаштувала там перший "красный тєррор", це саме махно і бош підірвали Кічкаський міст над Дніпром в Запорожжі (щоби Армія УНР не мала змоги вести визвольний наступ на совєтських окупантів); це банди махновців грабували на теренах Запорожжя роботящих і заможних селян, німців-колоністів, вбивали інтеліґенцію і студентів, бо просто обличчя не сподобалось ("ух, інтєліґєнт, буржуйская морда"); це махновці влаштовували мародерства всюди, де з'являлись, це махно бігав як всмажений півень то до "красных", то до "бєлых", то знов до "красных", то ще кудись, аби лиш проти України!

Вся діяльність напівграмотного амбіційного недомірка махна — це всюдибічне сіяння хаосу анархії, беззаконня, мародерства і вбивства.
Звісно ж у махна не було й не могло бути хистів "політика" чи "полководця", як вважають зачаровані "махновщиною", бо звідки візьметься хист політика чи полководця у низькоосвіченої особи, котре й читати як слід не могло. Але при цьому напівграмотний нєстор махно навіть не усвідомлював, як йому збудувати це утопічне "анархістське суспільство", не усвідомлював що його "махновщина" по суті є навіть не квазідержавою чи квазіреспублікою, а карикатурою на квазіутворення, де панують беззаконня і хаос, а він змушує всих вважати себе таким собі "божком", котрому всі мусять вклонятися. Втім, махно насолоджувався тим, що його почали звати "батьком" та буквально падали й облизували брудні чоботи, коли цей недомірок когось починав шмагати нагайкою.
Чи варто цю наволоч вважати "національним героєм"?
Питання риторичне…

Відтак, цей півтораметровий недомірок і недолюдок аж ніяк не є "національним героєм", чи тим паче героєм Визвольних Змагань! Навпаки! Цей недомірок, "метр-пійсят-з-папахою" є тодішнім аналогом всіляких "ґіві-моторол", "семен-семенченків", або, якщо бажаєте, "зєлєнскій" за схожість і недоміркуватість. Звичайний криміналізований пройдисвіт, безпринципний і напівграмотний покруч, кровожерливий мародер і покидьок. За сучасними аналогіями нєстор махно — сепар і совєтський коллаборант, зрадник.

Але деякі "митці-історєкі" все одно умисно ліплять з сєпара махна "героя" й "батька народного", бо ж "нє всьо так однозначно"! Любителі махна, подібно до zєбілів, знаходять мільйон арґументів у виправдання "батька народного", бо ж, "батько махно у багатих забирав і бідним роздавав"!
Мовляв, "всі тоді помилялись, і Петлюра, і Скоропадський"…
Так, помилялись, і помилки теж були фатальні для України, але ні монархіст Скоропадський, ні соціяліст Петлюра ані на мить не воювали проти України!

Зрештою, жоден справжній борець за Незалежність України, жоден справжній Герой Перших Визвольних Змагань, не отримав стільки уваги та ґлоріфікації, як відвертий ворог України — совєтський коллаборант нєстор махно.
Петро Болбочан і Василь Вишиваний, які у 1918-му визволяли Запорожжя з-під першої совєтської окупації, Олександр Вишнівський з Гуляйпільщини, Марко Безручко з Токмака, Дмитро Донцов з Мелітополя і ще багато інших імен — справжня Еліта Визвольних Змагань — але жодна постать справжніх борців за Волю України не шанується на Запорожжі так, як совєтський колаборант "батько" махно!
То якого ж біса у нас на руцях носять ворога України???
Коли у нас нарешті народ прокинеться від цього мороку?
Риторичні питання…

Саме “батько” махно чи не найбільше доклався до втрати Державності і Незалежності України 100 років тому!

Саме це й засвідчив бойовий полковник Армії УНР Олександр Вишнівський (пізніше генерал-поручник Дієвої Армії УНР).
Свідчення полковника Армії УНР Олександра Вишнівського унікальні тим, що характеристику махну дав його земляк і сучасник. Ці свідчення важливі тим, що вкотре підтверджують загальновідомі факти про деструктивну антиукраїнську антидержавну діяльність “батька” махна, котра значною мірою вплинула на втрату Державності й Незалежності України 100 років тому…

Але бойового генерала Української Армії Олександра Вишнівського наш "простой народ" не носить на руках…
Наш "простой народ" носить на руках напівграмотного українофоба, зрадника, сєпара і совєтського колаборанта нєстора махна, котрий навіть не володів Українською мовою, котрого корчами корчило від Української мови і всього українського, котрий прагнув знищити Незалежну Державу Україну…

Наш "простой народ" обожнює "народних батьків-отаманів"!
Адже "батьки-отамани" "у багатих заберуть — бідним роздадуть"!
Нині "простой народ" обрав собі нового "махна" — Zє!
Щоправда, боком повилазило, — почали розчаровуватись…
Або ніт… Час покаже…

P.S.: Даруйте, Вельмишановнє Панство, за суб'єктивізм та емоційність, але — жодної толерації до ворога України!
Досить, дотолерувались…

Укладач матеріялу:
© Dem’än Dzüba
(Tokmak, Zaporožžä, UKRAЇNA)
Dnipro-Sičeslav, Nadporožžä, UKRAЇNA
© «Porohivnyçä»
2023.ХІ.7