150 000 рф-окупантів
на окупованому Запорожжі
уповільнюють просування ЗСУ на Півдні

Запорожський фронт…
200-кілометрова лінія фронту від плавнів Великого Лугу до адмінмежі Запорожської і Донецької областей. По той бік лінії фронту — щільна мережа ворожих укріплень від Василівки через Токмак, Пологи, Більмак до Вугледара, Волновахи й далі на Донецьк.
150 000 рф-окупантів на окупованому Запорожжі уповільнюють просування Збройних Сил України на Півдні.
Тільки в район Токмака "рф" зігнала 100 000 орків!…

“Радіо Свобода” підготували матеріял.

Як стверджують військові аналітики, мета ЗСУ — пробити коридор на Токмак, Мелітополь, перерізати створений "рф" так званий "сухопутний кримскій корідор", вийти до Озівського і Чорного морів, Визволити окуповані терени Запорожжя і лівобережжя Херсонщини та в перспективі вийти на рубежі з півостровом Крим для його подальшої деокупації.

„Крим — вирішальна територія!“
— Бен Годжес

— „Крим — вирішальна територія. Україна звільнить її своїм багатоплановим контрнаступом: ізолює сухопутними атаками, зробить його непридатним для російського флоту, військово-повітряних сил та логістики“, — наголошує генерал Бен Годжес, екскомандувач армією США в Європі.

Просування Збройних Сил України на шляху до Озівського моря уповільнюють кілька стримуючих факторів, що створили рф-окупанти, зазначають фахівці.

— „Перше – це гіпертрофована кількість фортифікаційних споруд, щільність фортифікаційних споруд. Фактично це — лабіринти. Другий фактор — це величезна кількість людського ресурсу, яким вони затикають усі свої діри у прямому та переносному сенсі. Практично кожен окоп, практично кожен ВОП, РОП, траншея, будь-яка яма — всі вони заповнені людським ресурсом, який перетягують навіть із інших плацдармів. І це є елементом, що гальмує. А третій — це авіація, на жаль, ця проблема була, є та й залишається. Використання великої кількості КАБів, використання тактичної авіації, а також ударних гелікоптерів — все це також гальмує“, — прокоментував «Радіо Свобода» військовий оглядач групи «Інформаційний Спротив» Олександр Коваленко.

У напрямку Токмака, в районі села Роботиного, Збройним Силам України восени вдалося пробити першу лінію укріплень "вс рф".
ЗСУ пройшли так звану "лінію Фаберже" (або "лінія абарони суровікіна"), створили своєрідний клин завширшки 11 км та глибиною близько 10 км — віднині відомий як Роботинський виступ. Цей плацдарм відповідає площі трохи менше за територію Князівства Ліхтенштейн.

— „Це фактично суцільна смуга, глибока смуга оборони. В кожній лісосмузі окупанти окопалися, тобто в кожній лісосмузі — позиції, окопи, вогневі точки, пункти спостереження. Всі поля там заміновані, перед кожною лісосмугою йде щільна смуга мінування. Проходи й пересування відбуваються у вузьких проходах“, — зазначив у інтерв’ю “Радіо Свобода” аеророзвідник ЗСУ Олександр Солонько.

Олександр Солонько на цьому напрямку працював близько трьох місяців.
У своєму твітері Олександр Солонько публікує фото та відео ворожих окопів, вказуючи на особливості розташування ворожих опорних пунктів та концентрацію ворожих укріпрайонів.

Ці окопи практично нічим не відрізняються від того, що споруджували за часів Першої й Другої Світової війни. Наприклад, у книзі-інструкції 1939 року "Развитие и оборудование окопов", а також "Фортификация пехоты" 1942 року є опис Т-подібного окопу для 5-10 осіб, вказані бійниці, ніші для боєприпасів та кулеметні майданчики по флангах. Дуже схожі ворожі укріплення зараз можна побачити і на Запорожському фронті.

— „Геометрія — доволі точна наука, я вам це скажу як гуманітарій до "мозку кісток". Від часів Першої Світової війни у людей не змінився кут зорового огляду, саме тому ви й займаєте ту чи іншу вогневу позицію. Відповідно, деталі якісь може й відрізняються, але загальні принципи — це чиста геометрія, вона не змінилася з тих часів, очевидно“, — пояснив Олександр Солонько.

Правильне розташування окопів, таке, як облаштоване у рф-окупантів, дозволяє вести кругову оборону. Крім того, у багатьох місцях укріплення збудовані в кілька паралельних кривих ліній, які тягнуться по кілька кілометрів. Це дозволяє задіювати маневрену тактику. На думку експертів, цю мережу укріплень рф-окупантам вдалося збудувати завдяки наявності достатнього часу майже в рік, завдяки затягуванню передачі західними союзниками необхідного озброєння і техніки для ЗСУ та через нестачу засобів для Визвольного Контрнаступу в Українській Армії. Наразі тут три класичні лінії оборони, як за підручником, кажуть експерти.

— „Перша лінія оборони — це переважно мінно-фугасні загородження, мінні поля, траншеї, окопи, ВОПи, це "секрети" з протитанковими ракетними комплексами та іншими засобами ураження техніки. Завглибшки ця смуга забезпечення, тобто перша лінія оборони, приблизно п’ять кілометрів. Друга лінія оборони також має велику кількість траншей, окопів, опорних пунктів, і завглибшки вона близько п’ятнадцяти кілометрів, це середній показник. Третя лінія оборони – це тилова лінія, там розміщуються склади з боєприпасами, паливно-мастильними матеріалами, командні пункти, пункти управління, системи протиповітряної оборони, комплекси різного призначення“, — каже Олександр Коваленко, військовий оглядач групи «Інформаційний Спротив».

Також, якщо подивитися на мапи, що позначають ворожу мережу укріплень "вс рф", можна побачити, що навколо міста Токмак і села Очеретувате окупанти нарили траншеї та окопи, повністю оточивши ці населені пункти. Такі інженерні рішення називають оборонними рубежами.

На думку Коваленка, штурмувати такі оборонні рубежі буде вкрай складно. Набагато раціональніше буде обійти їх та оточити. Але перед цим обов'язково треба розширити клин.

— „Не так швидко, як очікувалося, не так, як у фільмах про Другу Світову війну. Головне — не втратити цієї ініціативи (яка у нас є). Ми маємо одну мету — звільнення наших територій. Як би важко це не було, ми працюватимемо далі. І я хочу подякувати навіть скептикам, їхня критика теж впливає на успіх нашого завдання“, — прокоментував «CNN» генерал Олександр Тарнавський.

„Ми маємо одну мету — звільнення наших територій“.
— генерал Олександр Тарнавський

Військовий оглядач групи «Інформаційний Спротив» Олександр Коваленко прогнозує:
— „Коли розпочнеться процес оточення, командуванню "вс рф" доведеться ухвалювати рішення — залишати там свої підрозділи чи відводити їх. Вони, навіть будучи в оточені, дійсно можуть вести оборону та гальмувати процес звільнення цієї великої території, але при цьому велика кількість цих підрозділів буде або знищена, або взята в полон. Отут і виникає питання: на що піде командування "вс рф"? Віддавати їх "200-ми", "300-ми" та "400-ми" чи все ж таки буде відводити? Я думаю, що відводити“.

За інформацією зібраної фахівцями «DeepStateMap», на цій ділянці фронту, на першій та другій лініях ворожої "оборони", сконцентровано близько сорока різних ворожих формувань — батальйонів, полків, бригад та дивізій. Маючи ці дані, ми підрахували приблизну кількість особового складу — виходить близько 110 тисяч осіб, це по 850 осіб на один кілометр. Якщо вишикувати їх усіх в одну лінію — то окупанти зможуть взятися за руки.

То скільки на Запорожському фронті рф-окупантів станом на листопад-2023?
100 тисяч орків?

На думку військового експерта Івана Киричевського, ця цифра може бути ще більшою, щонайменше на третину.

— „Наскільки мені відомо, то лише на тій ділянці, яку загально прийнято називати або Мелітопольський напрямок, або Бердянський напрямок, виходить близько 150 тисяч багнетів окупантів. А ще на тимчасово окупованій лівобережній Херсонщині перебуває 60-70 тисяч. Просто прийміть на віру, що 150 тисяч багнетів росіян на цій ділянці фронту, а більшість із них зосереджені якраз в районі Роботиного, Вербового — це дуже багато. Це, вибачте, але навіть задофіга!“, — прокоментував “Радіо Свобода” військовий експерт Іван Киричевський.

Також одна з головних перешкод, з чим зіткнулися українські війська, — це тотальна замінованість територій.

— „Росіяни навколо деяких своїх вогневих позицій мінують на 360°. Для себе, щоб просто проводити ротацію чи підносити боєкомплект, вони залишають вузьку стежку. Мінування там дуже щільне — це протитанкові міни, це багато видів протипіхотних мін, там розтяжки і тому подібне“, — розповів аеророзвідник ЗСУ Олександр Солонько.

Таке мінування дозволяє силам противника не тільки запобігати масштабним наступальним діям, але й заводити атакуючі групи в зручні для обстрілів сектори. Також така тактика звужує простір для маневру наступальної бронетехніки. Українським воїнам доводиться переміщатися, підвозити БК та евакуювати поранених вузькими коридорами, як кажуть, колія в колію.

Стандартних засобів для розмінування в ЗСУ не так уже й багато. Це переважно УР-77 "Метеорит", УР-83 і M58 "MICLIC". Але відразу після застосування ці установки самі стають ціллю для артилерії противника.

Екс-міністр оборони Великої Британії Бен Воллес зазначив, що Україна потребує підтримки з боку західних союзників.

— „Коли надія поєднується з відповідним обладнанням, Україну не зупинити. Наш обов’язок — підтримувати цю надію, підтримувати її фінансуванням та обладнанням, поки робота не буде виконана“, — зазначив екс-міністр оборони Великої Британії Бен Воллес.

Ще один важливий фактор уповільнення, як кажуть експерти, — російська перевага у небі. Це стосується як роботи безпілотних розвідувальних апаратів, так і тактичної авіації, яка широко застосовує керовані авіабомби, так звані КАБи.

— „Без переваги в повітрі такі операції мають доволі, скажімо так, обмежені ефект і можливості. Я впевнений, що жодна армія в світі, жодне НАТО ніколи б не почало подібну операцію, не забезпечивши собі переваги в повітрі над супротивником. Були випадки, коли там за годину могло впасти в секторі до 20 КАБів. Залетіли на велику висоту, скинули, не підходячи близько до лінії зіткнення. Вона не є там суперточною, але тим не менш затримує. Це величезна проблема. Це один з найбільших страхів взагалі“, — зазначив аеророзвідник ЗСУ Олександр Солонько.

Опитані “Радіо Свобода” експерти переконані, що операція з контрнаступу на Токмак буде результативною зрештою. Швидше за все, темпи прискоряться після отримання Україною винищувачів F-16 у 2024 році. Також у великий прорив після взяття Токмака вірить командувач угрупованням військ "Таврія", генерал Олександр Тарнавський.

Джек Уотлінг, експерт британського Королівського інституту оборонних досліджень зазначив для естонського видання «ERR»:
— „Цілком можливо, що наступного року Україна звільнить значну територію, але на цьому все не закінчиться. Навіть якщо росіяни будуть витіснені з України, я маю на увазі повністю, вони все одно зможуть регулярно бомбардувати Україну ракетами далекого радіусу та перешкоджати функціонуванню її економіки“.

Слушне зауваження.
Допоки існує терористичне квазідержавне утворення "рф" — ця нескінченна війна буде тривати…