Тріумф Української мови та культури
в Україні

Справжня мета припинити обговорення культурних питань в Україні — ніяка не "єдність", а спроба зупинити тріумф Української мови та культури в Україні, які повертаються із забуття.

· Сергій Марченко

А ви помітили, як шкварчить і підгорає від поширення української культури в Україні?
Знаєте, чому дискусії про мову, які опоненти називають "мовосрачами"? закликають припинити зараз, але не закликали припинити у 1990-і? Все дуже просто. Бо у 1990-і носії української ідентичності були маргіналами.
Пам'ятаєте, як висміювали саму ідею дубляжу фільмів українською?
"Кіно на укрАінском? Да ви чьто?" 😂😂😂

У 1990-і ніхто не був проти "мовосрачів" бо в них з легкістю перемагали зросійщені носії імперської.
"Кієв всєгда бил рускоязичним!" — пам'ятаєте ці тези?

Зараз, коли вам пропонують припинити дискусії про мови в Україні, це аргументують єдністю. Але це фальш. Справжня мета припинити обговорення культурних питань в Україні — ніяка не єдність, якій, на моє глибоке переконання, нічого не загрожує, а спроба зупинити тріумф Української мови та культури в Україні, які повертаються із забуття.
Справжня мета "примирювачів" — не примирення, а консервація ситуації, коли російська імперська культура хоч і в добровільному "гетто", але цілком нормально почуває себе в Україні і множиться.

Багато хороших і достойних людей вподобали маніпуляції активного хейтера і розпалювача внутрішньої ворожнечі, дацка.
Маніпулятивний пост професійного маніпулятора дацка опублікували деякі русскоязичниє сайти для "русскоязичних укрАінцев".

Я думав про цей феномен і прийшов до висновку, що російська мова надто довго була перепусткою у вище суспільство. Переважна більшість сучасних лідерів думок виховувалися в інтелігентних радянських сім'ях. Виховувалися, звичайно, російською, бо ж батьки були розумні, талановиті, хотіли пробитися в житті. А перепусткою була російська мова.
Тому я б відповів своєму коментатору, що пост дацка про похід в російське культурне "гетто", вподобали не стільки самí достойні люди (багатьох з яких я сам щиро поважаю), а їхня російська ідентичність. Та сама ідентичність, що закладена вмілими імперськими маніпуляторами у дитячі пісні, мультфільми, казки — все те, що потім, в дорослому віці, сприймається як рідна мова, мова матері. Зросійщеної. Можливо, зросійщеної не в першому, а в другому чи третьому поколінні. Але ж кого це вже цікавить, правда? Мама ж говорила до нас російською і ми пам'ятаємо та емоційно прив'язані тільки до цього, контекст ніхто не аналізує та не враховує.

Я вітаю обговорення мовних питань. Це здорова дискусія суспільства, яке повертає собі свою мову і культуру. Повертає дуже тяжко: через нерозуміння, через фантомні болі нав'язаної предкам російськомовності, через страх втрати себе і ще купу страхів та ірраціональних речей. Але країна повертає свою національну ідентичність потужно і безповоротно.

Мої герої цієї історії — Українці, які змогли опиратися нав'язаній імперією чужій ідентичності і перейти з мови окупанта на рідну. Мої герої також ті, хто намагається і в кого поки що погано виходить, але вони не здаються. А ще мої герої ті, що зрозуміли, але поки що не можуть наважитися. Розуміння — це перший крок, найважливіший.

Все вийде, ви круті!! 🔥🔥🔥
Нам треба говорити про проблеми, а не ховати, як роблять московити.
Наша єдність завжди народжувалася в діалозі. Можливо, саме тому, Україна була і є чи не найтерпимішою до мігрантів багатонаціональною країною, де кожен відчуває себе захищеним, незалежно від своєї національності.

До речі, професійний маніпулятор і провокатор дацко вже колись втрапляв у поле зору з українофобними маніпуляціями.
Є такий відомий проєкт владлєна мараєва "Історія без міфів", куди було запрошено цього українофобного маніпулятора й провокатора дацка задля перетворення на цирк і клоунаду з паплюженням нашої Історії України.
Детальніше про цей ганебний випадок у матеріялі:
“Історія без міфів, без брому, но “с мемчікамі”…”