Європа має терміново готуватися до війни

Професор Джастін Бронк, який є старшим науковим співробітником в галузі військово-повітряних сил та технологій британського Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI) попереджає Європу про можливу війну з "рф" у випадку розгортання війни між "кнр" і США в Тихоокеанському регіоні вже до кінця цього десятиліття.
Джастін Бронк певен, всі дії "рф" свідчать про підготовку дій проти країн НАТО. Запобігти цьому можна значно збільшивши допомогу Україні та наростивши власний військовий та промисловий потенціал Європи.

**Європа повинна терміново підготуватися до стримування "рф" без широкомасштабної підтримки США**

Justin Bronk
RUSI

„Європа повинна терміново підготуватися до стримування росії.
І робити це з урахуванням відсутності підтримки США.“
– Джастін Бронк

Європейські члени НАТО повинні збільшити інвестиції у виробництво боєприпасів і зосередити військову підготовку і військові структури на виконанні ключових місій. Це необхідно для того, щоб надійно стримати росію від використання зіткнення між "кнр" і США наприкінці 2020-х років як нагоду дискредитувати статтю 5 договору НАТО в Європі.

Протягом 2023 року Велика Британія і більшість членів НАТО зі зрозумілих причин були заклопотані необхідністю підтримки України, розв'язанням низки економічних і соціальних проблем, а також нещодавнім раптовим вибухом насильства на Близькому Сході. Однак низка гострих короткострокових викликів відволікла увагу політиків і громадськості від зростаючої небезпеки ще більш серйозного конфлікту в найближчі роки. Іншими словами, "рф" перевела свою економіку на військові рейки, виробництво США недостатнє для поповнення власних запасів і задоволення потреб України, а Європа намагається впоратися з дедалі небезпечнішою ситуацією, виходячи з нестійких оборонних і промислових позицій мирного часу.

Це не було б таким серйозним ризиком, якби не той факт, що американські військові все частіше стикаються із загрозою, що вони не зможуть перевершити сили "кнр" в Індо-Тихоокеанському регіоні. НАТО нині значною мірою залежить від США в широкому спектрі ключових сфер — передусім у здатності з повітря відкинути російські наземні засоби ППО, а також у поставках боєприпасів, літаків-заправників, командно-штабних і супутникових можливостях. У разі зіткнення з "кнр" в Індо-Тихоокеанському регіоні, яке позбавить можливості широкомасштабного військового підкріплення і підтримки в інших місцях з боку США, Європа залишиться вразливою до одночасної військової агресії з боку "рф".

"рф" налаштовується на довгу війну і прагне знищити Україну

Протягом більшої частини 2022 року рф-окупанти в Україні відчували значну нестачу транспортних засобів, озброєння і, перш за все, боєприпасів. Однак з весни-2023 ситуація з військовим постачанням "рф" неухильно покращується. Заводи "рф" стандартизують виробництво меншої кількості типів танків, артилерійських гаубиць і безпілотних літальних апаратів, що призводить до постійного зростання обсягів виробництва. Якщо на початку вторгнення "рф" виробляла близько 40 ракет дальнього радіусу дії на місяць, то зараз виробляє понад 100 ракет на місяць. Виробництво артилерійських боєприпасів майже подвоїлося, і нещодавно до нього додалися понад 1 мільйон снарядів і сотні гаубиць з "кндр". Заводи також були створені в Ірані, щоб додати стійкості і додаткових потужностей процесу переозброєння "рф" після величезних втрат у матеріальних засобах і витратах на боєприпаси за останні 18 місяців війни.

"рф" налаштовується на довгу війну і прагне знищити Україну, а також виснажити здатність і бажання її західних прихильників постачати техніку, боєприпаси і зброю, необхідні Україні для успішного ведення бойових дій. Незважаючи на величезні витрати цьогоріч, "рф" оголосила про плани збільшити витрати 2024 року на оборону на 68% – до приблизно 6,5% ВВП. У довгостроковій перспективі це, скоріш за все, виявиться катастрофічним для економіки "рф". Однак ті, хто сподівається, що нинішні зусилля "рф" є нежиттєздатними в короткостроковій перспективі будуть розчаровані. Варто зазначити, що протягом більшої частини Холодної війни витрати "ссср" на оборону були набагато вищими за цей показник – до 1985 року вони досягали 21% ВВП — і знадобилися десятиліття для того, щоб, можливо, призвести до розпаду "ссср". "рф" може використовувати потужний апарат примусу та інформації і безпеки для збереження жорсткого контролю над будь-якими формами громадського чи політичного інакомислення. Ті незначні розбіжності, які помітні в російських політичних і медійних колах, здебільшого стосуються того, як, а не чи продовжувати війну. Причому багато критиків закликають до більшої ескалації або навіть до прямого конфлікту з НАТО.

ISW (Інститут вивчення війни) представив дві мапи з моторошним прогнозом "Що буде в разі повної перемоги россії в Україні?"

Україна 10 рік поспіль щитом захищає Європу від орди орків…
Збройні Сили України звитяжно захищають і Україну, і Європу, і Світ…
ЗСУ вже довели, що є найсильнішою армією Європи з 10-річним досвідом війни.
Чи зможуть ЄС і НАТО без ЗСУ себе захистити?
Чи готова Європа себе захищати?

Неготовність промислової бази Європи

Тим часом Європа не спромоглася зробити необхідні інвестиції у збільшення промислових виробничих потужностей і оборонних витрат. За помітним винятком Польщі, багато національних зобов'язань щодо значних додаткових витрат на оборону або ще не виконані, або будуть виконані не раніше, ніж через кілька років. Найбільш очевидним прикладом є Німеччина, яка невдовзі після вторгнення "рф" в Україну взяла на себе публічне зобов'язання витрачати 2% ВВП на оборону до 2024 року на додаток до одноразової інвестиції в розмірі 100 мільярдів євро у відновлення спроможностей Бундесверу. Однак до середини 2023-го було фактично витрачено лише 1,5 мільярда євро з цього фонду, а оборонний бюджет загалом дещо зменшився порівняно з 2022 роком.

Оборонному плану Великої Британії після оновлення Оборонного командного документу вже не вистачає 16,9 млрд фунтів стерлінгів до запланованих видатків на наступні 10 років. Незважаючи на це, більша частина одноразової допомоги у розмірі 5 мільярдів фунтів стерлінгів, наданої 2023 року, була спрямована на довгострокові програми розвитку атомних підводних човнів і озброєнь, і лише 1,9 мільярда фунтів стерлінгів із них — на поповнення запасів боєприпасів і закупівлю озброєнь для України впродовж двох років. Багатонаціональна програма Європейського оборонного агентства (ЄОА) із закупівлі 155-мм артилерійських систем є надійним планом, який відповідає необхідним вимогам, але реалізується вкрай повільно порівняно з українськими потребами. Програма ЄОА також все ще далека від того, щоб у її нинішніх масштабах поставити військові зусилля України на стійку основу в найближчому майбутньому, не кажучи вже про поповнення власних оборонних запасів Європи, які сильно виснажилися.

Чому Європа не змогла надати Україні мільйон снарядів?

Заклики сісти за стіл переговорів є небезпечними
Припинення вогню тільки посилить подальшу ескалацію

Попри зросле політичне розчарування у багатьох західних країнах через збільшення витрат і відсутність вирішального прогресу, легкого виходу з цієї війни не існує. У конфліктах проти повстанців після Холодної війни західні експедиційні кампанії врешті-решт закінчувалися, коли у Вашингтоні та інших столицях приймалося політичне рішення піти на певний брудний компроміс в обмін на достатній "мир" для виведення військ. Це неможливо в умовах агресії "рф" в Україні. Розмови про те, що Київ "повинен сісти за стіл переговорів", є небезпечно оманливими і наївними, оскільки ігнорують той факт, що цілі "рф" радше стали жорсткішими, аніж змінилися.

Бажання "рф" не зупинятися на досягнутому можна побачити в чіткій підготовці до тривалої війни і продовженні наступальних дій, попри кілька сотень тисяч загиблих і поранених рф-окупантів, чи понад 2500 візуально танків підтверджених як знищені чи захоплені. Це не поведінка режиму "рф", що погодиться на будь-яке тривале припинення наступальної війни, якщо західні уряди відмовляться від військової підтримки, щоб змусити Київ піти на поступки заради припинення вогню шляхом переговорів. Насправді, така зрада України матиме прямо протилежний ефект, заохотивши путінський режим продовжувати боротьбу з вірою в остаточну перемогу. Це також стало б неймовірно небезпечним сигналом як для "рф", так і для "кнр" про відсутність у Заходу бажання боротися, що значно ускладнило б стримування майбутньої агресії.

Якщо Україна буде змушена вести переговори про припинення вогню, "рф" матиме сильну позицію, щоб вимагати відступу з ключових позицій і позбавлення Києва військової ініціативи, в якості базових поступок. Такий процес також зруйнував би політичну єдність Заходу, яка значною мірою зберігалася до цього часу, і підірвав би довіру між Україною та її західними партнерами. Тоді "рф", найімовірніше, витратить від трьох до шести місяців на реорганізацію своєї слабкої логістики, підготовки і дислокації військ, а потім відновить наступальні операції з набагато сильніших позицій. Це неодноразово відбувалося в Сирії, де москва і режим асада використовували угоди про припинення вогню, щоб заморозити фронт, коли їм потрібна була оперативна пауза, а потім відновлювали наступальні дії там і тоді, де і коли їм це було вигідно. "рф" також порушила російсько-чеченський мирний договір 1997 року, підписаний після того, як Перша чеченська війна зайшла в глухий кут. Вторгнувшись повторно у Чечню в 1999 році зі значно краще підготовленими силами і завоювавши країну в ході жорстокої кампанії, в результаті якої була майже повністю зруйнована столиця країни — місто Грозний.

Єдиний спосіб закінчити війну — переконати "рф", що її перспективи військового успіху з часом стануть не кращими, а гіршими.

Немає таких поступок, на які Захід міг би змусити піти Київ, чи навіть сам запропонувати, які були б ціннішими для кремля, аніж перемога над Україною в рамках його нинішньої стратегії, спрямованої на тривалу війну, щоб виснажити західну підтримку і звести нанівець опір до 2025 або 2026 року. Держави не припиняють воювати, коли думають, що можуть виграти війну, особливо після того, як понесли сотні тисяч жертв і побачили, як їхня попередня аура військової могутності сильно постраждала на міжнародному рівні через початкові погані результати. Єдиний спосіб закінчити війну — це переконати "рф", що її перспективи військового успіху з часом стануть гіршими, а не кращими. Це вимагає інвестицій у масштабне оборонне промислове виробництво, необхідне для того, щоб зробити повільний наступ України стійким. Тоді у кремля з'явиться сильний стимул вести переговори про врегулювання, яке можна було б утримати, на умовах, що наближаються до прийнятних для Києва.

путін прагне більшого.
НАТО повинно бути здатним стримувати військову агресію "рф"

"рф" взяла курс на значне збільшення виробництва зброї, боєприпасів і нових формувань протягом наступних 2-3 років. Залежно від того, наскільки успішно західні уряди підтримуватимуть постачання, необхідне Україні для продовження ефективної боротьби, це або ускладнить майбутні українські досягнення, або потенційно призведе до серйозної втрати досягнутого дотепер. У будь-якому разі, без значного збільшення європейського оборонного виробництва і зосередження на реорганізації і підготовці збройних сил для надійної відсічі майбутній російській агресії проти території Альянсу, "рф" відновить свою здатність безпосередньо загрожувати НАТО швидше, ніж більшість політичних і навіть військових планувальників можуть собі уявити.

путін неодноразово показував себе як стратегічний опортуніст, який йде на величезні військові ризики, якщо вважає, що може отримати швидку і легку перемогу.
Вторгнення в Україну 2022 року ґрунтувалося на хибному припущенні, що "рф" зможе швидко обезголовити український уряд і нав'язати маріонеткову державу без серйозних бойових дій. НАТО повинно бути здатним стримувати військову агресію "рф", адже кремль може спробувати скористатися будь-якою можливістю захопити символічні райони території Альянсу і кинути виклик Статті 5 НАТО без ефективного військового реагування в найближчі роки.

"рф" відновить свою здатність безпосередньо загрожувати НАТО швидше, ніж більшість політичних і навіть військових планувальників можуть собі уявити.

Паралельне просування "рф" і "кнр".
Максимальний період ризику — 2026–2028 роки

На жаль, китайські збройні сили розвиваються і нарощують свої можливості швидше, ніж багато хто вважав за можливе ще п'ять років тому. Розробка протикорабельних і протитанкових авіаційних ракетних систем великої дальності є особливо проблематичною для ключових військових можливостей США на величезних відстанях в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Більше того, багато технічних рішень США для деяких із цих проблем — таких як винищувач наступного покоління "Повітряне домінування", літаки спільного базування і новий бомбардувальник B-21 Raider — не будуть доступні до 2029 або 2030 року в корисній кількості. Як наслідок, максимальний період ризику того, що "кнр" спробує заблокувати чи вторгнутись на Тайвань або ключові спірні території в Південно-Китайському чи Східно-Китайському морях (Філіппіни), найімовірніше, припаде на 2026–2028 роки. Доволі проблемні китайські сили і засоби будуть переважно сформовані і розгорнуті, а відповідь США ще не буде готовою. Тому в разі небезпечного протистояння або фактичного військового конфлікту в Індо-Тихоокеанському регіоні США будуть дуже напружені, щоб виконати свої зобов'язання і задовольнити потреби членів Альянсу на цьому театрі дій. Цілком ймовірно, що за такого сценарію Європейське командування сил США (EUCOM) і Центральне командування сил США (CENTCOM) будуть змушені передати свої сили і засоби Індо-Тихоокеанському командуванню сил США (INDOPACOM), а Європа, безумовно, не зможе розраховувати на швидке і масштабне підкріплення в разі одночасного нападу "рф" на територію НАТО.

Витрати на успішне стримування добре озброєного й аморального супротивника бліднуть у порівнянні з немислимими витратами навіть на успішну оборонну війну після її початку.

Будь-який аналіз, який намагається довести, що військовій загрозі з боку "кнр" в Індо-Тихоокеанському регіоні чи з боку "рф" в Європі слід надати перевагу як найбільш вірогідній, упускає фундаментальний момент. "кнр" дуже зацікавлений у підтримці "рф", щоб вона залишалася серйозною військовою загрозою в Європі, яка привертає увагу США і Заходу. Що ще важливіше, єдиний ймовірний сценарій, за якого "рф" може безпосередньо напасти на європейську країну НАТО, — це одночасне протистояння або фактичний конфлікт, в результаті якого американські війська будуть переважно зосереджені в Індо-Тихоокеанському регіоні. У разі такої військової конфронтації з "кнр" в середині або наприкінці 2020-х років, "рф" матиме сильний стимул скористатися єдиною в житті можливістю розбити НАТО, поки США не зможуть ефективно посилити Європу. До 2026-2028 років промисловість "рф" вже роками перебуватиме на стадії повномасштабного військового виробництва, що дозволить їй відновити свої дедалі більш загартовані в боях війська.

Європі слід не гаяти часу!

Для стримування цієї паралельної загрози європейські країни, зокрема, насамперед Велика Британія, повинні терміново інвестувати в значне збільшення виробничих потужностей для артилерійських боєприпасів, запасних частин і ракет ППО, необхідних для підтримки України в боротьбі, а також поповнити свої власні запаси, що небезпечно виснажуються. Європейські військово-повітряні сили, мають також швидко закуповувати спеціалізоване озброєння і приділяти серйозну увагу підготовці екіпажів, а також зосередитися на розвитку високотехнологічних засобів придушення і знищення засобів ППО противника (SEAD/DEAD). Нині вони майже повністю зосереджені в американських повітряних силах.

Надійна здатність відкинути рф-окупантів в Європі залежить від досягнення переваги в повітрі, оскільки європейські держави НАТО не мають достатнього потенціалу і фінансування для розгортання сухопутних військ і вогневих засобів наземного базування такого масштабу і якості, які необхідні для перемоги над "рф". Для того, щоб не бути вкрай вразливими, коли або якщо швидке підкріплення з боку США буде малоймовірним, європейські ВПС повинні бути здатними колективно знищувати рашистські ЗРК, які наразі унеможливлюють досягнення переваги в повітрі над спірною територією Альянсу без американської кампанії SEAD/DEAD.

Масштабні інвестиції у виробництво боєприпасів і озброєнь вимагатимуть справжнього політичного лідерства, а також мужності і красномовства, щоб пояснити суспільству, яке не звикло до реальних військових загроз, чому такі інвестиції необхідні в той час, коли так багато інших державних служб відчайдушно потребують грошей. Однак Україна яскраво ілюструє, що витрати на успішне стримування добре озброєного й аморального супротивника бліднуть у порівнянні з немислимими витратами навіть на успішну оборонну війну після її початку. Історія свідчить, що мало хто починає війни, які, на їхню думку, будуть довгими або важкими, але багато довгих і важких воєн починаються тому, що одна сторона вважає, що інша не зможе запобігти швидкій перемозі. Отже, найближчою метою не обов'язково має бути повна спроможність негайно розпочати і виграти довгу війну з "рф". Скоріше, мова має йти про те, щоб поставити оборону України на стійку основу й одночасно відновити західні запаси боєприпасів і техніки, а також потенціал придушення та знищення ворожого ППО (SEAD/DEAD), необхідний для того, щоб переконати "рф" в тому, що вона не зможе швидко і легко захопити територію Європи, якщо США і "кнр" почнуть бої.

Інвестиції в оборону приносять свої плоди лише через роки, і навіть якщо необхідні інвестиції будуть зроблені в короткі терміни, матиме місце відставання, перш ніж результати стануть помітні на передовій. Це робить небезпеку, яка потенційно може виникнути лише через кілька років — майже не за горами з точки зору оборонного планування.

Наостанок варто процитувати слова Вінстона Чьорчилля про нагальність переозброєння, сказані ним у Палаті Громад 1936 року: