Майбутнє Європи: війна чи мир?
The future of Europe: war or peace?

Британський історик, політичний публіцист і колумніст «The Guardian» професор Тімоті Ґартон Еш вважає, що на Саміті Євросоюзу, який почався 14.Ⅻ.2023 у Брюсселі, вирішуватиметься доля Європи.
У Європейській Раді лібералізм і популізм зійдуться у двобої.
Залежно від рішень Саміту буде зрозуміло, куди рухатиметься Європа: до війни чи миру, демократії чи диктатури, інтеграції чи дезінтеграції…

Timothy Garton Ash

War or peace? Dictatorship or democracy?
Europe’s future is on the line

Війна чи мир? Диктатура чи демократія?
Майбутнє Європи на кону

„У Європейській Раді лібералізм і популізм зійдуться у двобої.
Яка б сторона не взяла гору, вона може визначити курс на роки вперед.“
— Тімоті Ґартон Еш

14.Ⅻ.2023 у Брюсселі почався важливий Саміт Євросоюзу.
На нинішньому саміті Євросоюзу вирішуватиметься доля Європи.
На саміті ЄС боротимуться дві Європи: з одного боку ліберальні коаліційні уряди, наприклад, як у Польщі, та популісти, такі як орбан.
Залежно від рішень цього саміту буде зрозуміло, куди рухатиметься Європа: до війни чи миру, демократії чи диктатури, інтеграції чи дезінтеграції, тощо.

Британський історик Тімоті Ґартон Еш цьогоріч відвідав понад 20 країн Європи і побачив дві Європи.
— „На більшій частині континенту ви все ще перебуваєте в Європі, де швидкісні потяги переносять вас через кордони, які ви майже не помічаєте, оскільки безперешкодно подорожуєте між високоінтегрованими ліберальними демократіями, які вирішили розв'язати всі конфлікти, що залишилися, мирним шляхом. Але варто лише кілька годин проїхати старим повільним потягом на схід, і ви проведете час у бомбосховищах, розмовляючи з тяжкопораненими солдатами, які розповідають вам історії з окопів, що нагадують про Першу Світову війну… У мене на телефоні активний додаток "Air Alarm Ukraine", тож його попередження про повітряні нальоти на українські міста щодня нагадують мені про ту іншу Європу…“ — зауважує пан Еш.

Професор зазначає, що в європейській політиці існує пов'язаний із цим дуалізм. У багатьох країнах Європи досі існують уряди, що перебувають на межі між лівоцентристськими та правоцентристськими силами, часто зі складними коаліціями, але всі вони так чи інакше прагнуть забезпечити функціонування ліберальної демократії та Європейського Союзу.
В грудні-2023 у Польщі святкували повернення такого уряду під керівництвом Дональда Туска, який вигнав популістську націоналістичну партію, що небезпечно загрожувала демократії в країні.

З іншого боку, наголошує автор, популістські націоналістичні партії правого спрямування досягли помітних успіхів: від приходу Джорджії Мелоні на посаду прем'єр-міністра Італії торік до тривожної перемоги на регіональних виборах німецької "Альтернативи для Німеччини" і нещодавньої перемоги на виборах у Нідерландах прем'єра Герта Вілдерса.
Угорський лідер віктор орбан агресивніший ніж будь-коли, оскільки він працює проти інтересів і цінностей ЄС, використовуючи при цьому всі переваги членства в ньому.
„Брекзитерам принаймні вистачило чесності покинути клуб, який вони ненавидять“, — пише автор.

Тімоті Ґартон Еш констатує, що ці дві Європи будуть вести політичну боротьбу одна з одною на важливому саміті ЄС, який почався в Брюсселі 14.Ⅻ.2023. Їхні рішення суттєво вплинуть на більш широке питання про те, чи рухаємося ми до Європи війни чи миру, диктатури чи демократії, дезінтеграції чи інтеграції. Повномасштабне вторгнення путіна в Україну 24.Ⅱ.2022 завершило "пост-стіновий період" — той, що розпочався з падінням Берлінського муру 9.Ⅺ.1989 — і зараз ми перебуваємо на етапі становлення нового періоду, назви і характеру якого ще не знаємо. У політиці, як і у відносинах, початок має значення. Перші кілька років після 1945 року встановили основні параметри європейського порядку, який проіснував десятиліття після цього, так само як і роки, що настали одразу після 1989-го.

Інтелектуально європейські лідери це знають.
Це тема тисячі промов політиків і вебінарів аналітичних центрів.
Війна росії проти України суттєво змінила ставлення до безпеки в таких країнах, як Німеччина і Данія, не кажучи вже про Фінляндію і Швецію, які катапультувалися від довготривалого нейтралітету до членства в НАТО.
Але в емоційному плані і в суспільстві в цілому все набагато менш зрозуміло.

Британський історик Тімоті Ґартон Еш зазначає, що на початку цього року студент Геттінгенського університету запитав його, чи він вважає, що з'явиться нове європейське покоління "22-х" — їхнє прагнення побудувати кращу Європу сформувалося б під впливом найбільшої війни в Європі з 1945 року.
— „Відтоді я ставлю це питання по всьому континенту, але відповіді не є обнадійливими. Навіть у Чехії та Словаччині люди хитають головами і кажуть "не дуже". У країнах, розташованих далі на захід, таких як Італія, Еспанія, Португалія чи Ірландія, негативна відповідь є ще більш рішучою“, — пише британський професор.

Частково, на його думку, це пов'язано з дуже міцним європейським порядком, побудованим з 1945 року і розширеним і поглибленим з 1989-го. Люди, які живуть в країнах, що належать до НАТО і ЄС, все ще не дуже вірять, що війна може постукати в їхні двері. Європейці, маючи купу проблем у себе вдома — від інфляції до проблем соціальної держави, вони зі зрозумілих причин не бажають стикатися з величезними викликами навколо: від війни на сході до міграційного тиску на півдні, від танення льодовикового покриву на півночі до перспективи другого президентства дональда трампа на заході. А їхні політики не наважуються сказати їм про це прямо, побоюючись, що їх не переоберуть через це.

— „Розриваючись між цими двома Європами, ЄС має вирішити багато з цих питань до Різдва. На засіданні Європейської Ради цього тижня лідери Євросоюзу повинні прийняти життєво важливе рішення про початок переговорів з Україною про входження до ЄС, надання їй подальшої військової та фінансової підтримки (особливо тому, що підтримка з боку США перебуває під загрозою), а також поповнення бюджету ЄС, щоб зробити це можливим. Але орбан погрожує накласти на все це вето. Також мають обговорити війну між Ізраїлем і "ХАМАС", щодо якої Євросоюз розділений і неефективний. А цей конфлікт безпосередньо загрожує міжсуспільним відносинам у європейських країнах. Лідери ЄС також мають обговорити політику безпеки і оборони, яка стає нагальною, оскільки ми стикаємося з перспективою того, що президент трамп-2.0 висмикне килимок з-під наших ніг“, — тверезо констатує політичний публіцист.

Тімоті Ґартон Еш додає, що також міністри фінансів ЄС до кінця 2023 року мають узгодити франко-німецьку компромісну угоду щодо нових фіскальних правил, настільки складних і неоднозначних, що навіть з холодним вологим рушником, обмотаним навколо голови, в них важко розібратися. Але від того, як вони діятимуть, залежатиме майбутнє економічне зростання Європи, а також робочі місця, які дають життєві шанси молодим Європейцям.

„Надія проти надії!“ — зауважує британський професор Тімоті Ґартон Еш про наступне головування Еспанії в Євросоюзі.
Еспанське головування в ЄС також прагне досягти згоди щодо нового пакету міграційної політики Євросоюзу. Питання міграції розбурхує політику більшості європейських країн. Італія уклала угоду з Албанією про прийом шукачів притулку в цій країні. Коаліційний уряд Німеччини запроваджує нову жорстку міграційну політику. У Франції уряд Еммануеля Макрона щойно зазнав нищівної поразки щодо свого нового імміграційного законопроєкту, оскільки праві вважали його недостатньо жорстким. У цьому відношенні Британія — цілком типова європейська країна, за винятком того, що вона цього не знає і хоче все робити сама.

Як зазначає Тімоті Ґартон Еш, в основі всіх цих питань, які самі по собі є досить великими, лежить ще більша проблема: чи може демократична, правова політична спільнота 27 дуже різних країн, без єдиного гегемона, насправді триматися разом і досягати успіху? Питання про реформування ЄС, щоб його не могли підірвати такі актори-ізгої, як орбан, зазвичай ставлять у контексті можливого розширення з метою створення Союзу з більш ніж 35 країн-членів, але дилема вже існує. Як фрагмент європейської партійної політики, це означає боротьбу не лише з 27 різними національними інтересами, але й з додатковими складнощами, пов'язаними з кількома коаліційними урядами.
І давайте будемо відвертими: такого типу і масштабу негегемонічного союзу за згодою ніколи раніше не було в європейській історії, і він не має аналогів ніде в сучасному Світі.

— „Яка з двох Європ переможе? Це питання мені ставили звідусіль цього року, оскільки, очевидно, історики повинні знати майбутнє. Але відповідь лежить не в якомусь неминучому історичному процесі, а в нас самих. Це залежить від нас самих“… — завершує статтю професор Тімоті Ґартон Еш.

Україна 10 рік поспіль щитом захищає Європу від орди орків…
Збройні Сили України звитяжно захищають і Україну, і Європу, і Світ…
ЗСУ вже довели, що є найсильнішою армією Європи з 10-річним досвідом війни.

Тим часом на Заході ISW (Інститут вивчення війни) вже вимальовує карти "капітулювавшої" України, з прогнозом "Що буде в разі повної перемоги россії в Україні?".
Та що буде… Гаплик вам буде!