“Захід має подолати ментальний параліч”

Захід погодився з умовами, що диктує "рф" у війні проти України. Західні країни охопив “ментальний параліч”, який не дозволяє їм збагнути, що потрібно не просто посилювати захист України від масованих ракетних і безпілотних атак "рф", а нарешті час показати рішучість Заходу.
На цьому акцентує увагу у своїй колонці для «CNN» Кір Джайлз — старший консультант Королівського Інституту Міжнародних Відносин Великої Британії Chatham House.

Кір Джайлз
Захід має подолати ментальний параліч
Захід має перестати грати за правилами россії

· Keir Giles

Відновлена кампанія масованих ракетних і безпілотних ударів "рф" по мирному населенню України почалася серйозно. Ця кампанія була давно очікуваною, але навіть незважаючи на це, західні прихильники України, схоже, повторюють ті самі минулорічні помилки, реагуючи на масований ракетний обстріл цивільного населення.

Під час минулорічної зимової атаки на теплоенергетичну інфраструктуру України, спрямовану на те, щоб заморозити країну до покори, зусилля Заходу були зосереджені на заміні цієї інфраструктури. Це дозволило зберегти українську енергетику, але також неминуче створило нові цілі для россійського нападу.
Цьогоріч акцент робиться на поставках систем протиповітряної оборони для кращого прикриття українського неба.

Але проблема обох цих підходів полягає в тому, що вони є захисними та реактивними, і вони не роблять нічого для вирішення проблеми засадничо — припинити атаки.

Наразі для "рф" немає жодних негативних наслідків від продовження атак на українські житлові райони та об'єкти критичної інфраструктури. Це тому, що Захід в цілому і США зокрема вирішили, що вони не можуть нічого зробити, щоб вплинути на вибір росії.

Але просто зробити Україну більш витривалою "грушею для биття" не є стійкою стратегією. Якщо вони хочуть, щоб загинуло менше мирних жителів, західні прихильники Києва мають усвідомити, що вони здатні взяти на себе ініціативу, а не просто безпорадно спостерігати.

Насправді, одним із найбільш непристойних і збочених елементів війни проти України є спосіб, у який світова спільнота дозволила "рф" вести цю війну проти України.
Світ — і Захід — мовчки погодилися з правилами гри, які диктує москва, де россії надаються безпечні зони, з яких вона може завдавати ракетних ударів по українських житлових будинках, не турбуючись про контрудари.

Ця мовчазна згода свідчить про брак уяви та ініціативи на Заході, а також про неспроможність усвідомити, наскільки абсурдною та химерною є ситуація, коли "рф" може безкарно продовжувати аґресію, не стримувана ніким, окрім України.

Це ментальний параліч, який ґрунтується на сталому західному уявленні, що "россія занадто велика, занадто сильна, занадто ірраціональна або має занадто багато ядерної зброї, щоб на неї можна було впливати".
На Заході поведінка (терористичного квазідержавного утворення) "рф" розглядається як природне явище, за яким треба просто безпорадно спостерігати, а не як результат прорахованих рішень злочинців в кремлі, на розрахунки яких можна впливати як стимулами, так і стримуючими чинниками.

Припинення ударів "рф" не обов’язково означає просто відбити джерела ракетних і безпілотних атак. У будь-якому випадку це значною мірою виключено, враховуючи заборону США на використання наданої США зброї проти "рф" в її власних кордонах. Але це не означає, що Захід — зі США чи без них — не має жодних важелів впливу.

Було розглянуто і відхилено деякі варіанти відсторонення та стримування "рф" від конкретних дій в Україні. Серед них — присутність військ країн-членів НАТО в Україні напередодні вторгнення з метою його запобігання, що було швидко відкинуто як малоймовірне без підтримки США.

Але інші рішення Заходу були представлені москві як явний вибір.
Ще в грудні 2022 року Велика Британія повідомила "рф", що поставить Україні ракети “Storm Shadow”, якщо атаки на українську цивільну інфраструктуру триватимуть. Натомість, "рф" продовжила, і тепер “Storm Shadow” — важливий фактор у розгромі "чф рф", а рф-окупація Криму — під питанням.

Захід міг би зробити ще багато чого, що дуже б не сподобалось москві.
Наприклад, більші постачання Україні високоточних систем озброєнь, таких як бойові літаки або ракети далекого радіусу дії; або сигналізувати про більш серйозні наміри конфіскувати россійські державні активи, заморожені за кордоном, як репарації за шкоду, заподіяну Україні.

Прив’язка перспективи неприємних наслідків до змін у російській поведінці забезпечила б вплив і важелі впливу на москву, але ця цінна можливість, схоже, майже ніколи не використовується країнами Заходу.

Адміністрація Байдена послідовно заявляла про своє прагнення підтримати Україну. На жаль, Адміністрація Байдена також послідовно і чітко давала зрозуміти, що дуже боїться прямої конфронтації з россією. Ці сигнали замінили собою будь-які реальні зусилля зі стримування москви. Президент Джо Байден стверджував, що "прикриває спину України", водночас наголошуючи на "твердому запевненні" з боку України, що системи озброєнь, надані США, "не будуть використані проти самої россії на її території".

Протягом усієї війни, хоча США і стримували свої можливості, які могли б перенести боротьбу на територію "рф", вони допомагали Україні зброєю та матеріальними засобами, достатніми для того, щоб країна могла стримувати окупантів. Ці поставки були життєво важливими для подальшого виживання України попри критику нерішучості Вашингтона щодо конкретних систем озброєнь.
Але тепер ці потоки були заблоковані в Конґресі США, в якому вирішили надати пріоритет внутрішньополітичній боротьбі, а не майбутньому глобальної системи, яка лежить в основі процвітання Америки. А військове керівництво України не може будувати реалістичні плани, поки залишається незрозумілим, яке обладнання буде доступне для їхньої реалізації.

Попри всі розбіжності між боязким Білим Домом, непоступливим Конґресом і збройними силами США, які, навпаки, залишаються повністю зосередженими на тому, щоб допомогти Україні, доказом цього є не слова, а дії США.

Ці докази підтверджують лише один висновок: політичний істеблішмент США визнав, що надання Україні можливості перемогти "рф" не відповідає ширшим стратегічним інтересам США. Це свідчить про нездатність або небажання визнати жахливі для Америки і Заходу в цілому наслідки успіху "рф", якщо Україна програє…

Існують тривожні паралелі з періодом, що передував Другій Світовій війні. Сильні ізоляціоністські голоси у США стверджували, що війни вдалині не викликають занепокоєння у нас вдома. Інші сперечалися про те, на який виклик потрібно відповісти, так, ніби є вибір – "рф" і "кнр" зараз займають місце Німеччини та Японії 1930-х років.

Тим часом США, можливо, сподівалися, що неескалаційних заходів — таких як економічні санкції та обережний і поступовий підхід до озброєння України — буде достатньо для врегулювання стратегічної конфронтації з "рф".
Якщо так, то це явно провал.

Упродовж всієї війни проти України, Велика Британія принаймні говорить правильні речі та закликає надати Україні можливість перемогти "рф", а не просто вижити. Європа, шокована загрозою втрати підтримки з боку США, також заявляє, що має намір нарощувати виробництво зброї для допомоги Україні — це позитивна новина, хоча й давно запізніла.

Але це не підміняє необхідності набагато глибшої зміни мислення стосовного того як поводитися з "рф". І оскільки США показують, що є лідером коаліції, то з'являється можливість активізуватися і для інших. Прифронтові держави, такі як Польща і країни Балтії, гостро усвідомлюючи екзистенціальний характер загрози, можуть відігравати більшу роль у зміні того, як Захід в цілому розуміє конфлікт — не лише у відкритих бойових діях в Україні, але й у ширшій війні, котру "рф" веде проти глобальної системи, яка десятиліттями забезпечувала безпеку Європи.

Захист цієї системи буде складною, брудною і дорогою справою, яка вимагатиме важкого вибору як для Європи, так і для Північної Америки.
Але у випадку з терором "рф" проти України рівняння дуже просте: чим менше Захід хоче показати "рф", що її дії мають наслідки, тим більше Українців загине…

Про автора:
· Keir Giles · Кір Джайлз – британський письменник, старший консультант “Програми росії та Євразії” в Королівському Інституті Міжнародних Відносин Великої Британії, більш відомому як Chatham House, вважається експертом з російської "армії".
Кір Джайлз написав кілька книг про геополітичний конфлікт між Заходом і "рф", наприклад “Посібник НАТО з російської інформаційної війни” для Оборонного коледжу НАТО, а також книгу “Війна росії проти всіх: І що це означає для вас”.
У книзі “москва править: Що змушує росію протистояти Заходу” Кір Джайлз небезпідставно стверджує, що лідери Західного світу повторюють одні й ті самі помилки у відносинах з "рф".