На 75-й річниці НАТО прапор США виглядатиме пошарпано
Аналітик Центру аналізу європейської політики CEPA Едвард Лукас іронічно звертається до лідерів Великої Британії та країн НАТО з питаннями, як вони бачать безпеку держав на тлі війни "рф" проти України та можливого відходу США від своїх зобов'язань із захисту членів Північно-Атлантичного альянсу в Європі.
Едвард Лукас на сторінках британського видання «The Times» питає: „А де ж той прапор, який має гордо майоріти серед країн НАТО?“
Едвард Лукас
Альянсу потрібно менше популізму і більше реалізму
На 75-й річниці НАТО прапор США виглядатиме пошарпано
— „За урочистою 75-ю річницею Атлантичного Альянсу ховаються глибинні законсервовані проблеми і загрозливі перспективи“, — попереджає аналітик Центру аналізу європейської політики Едвард Лукас.
Аналітик CEPA констатує, що розлогі прапори 32 країн-членів НАТО висять на вулиці Мелл у Лондоні в рамках святкування 75-ї річниці найуспішнішого військового альянсу в історії, як люблять відзначати його прихильники.
За словами Лукаса, ця демонстрація мала б показати, що деякі члени Альянсу є рівнішими за інших. А якісь десять країн, що досі не витрачають обіцяні 2% ВВП на оборону, повинні були б мати лише скромні вимпели.
Зірково-смугастий прапор США мав би бути найбільшим, оскільки відображає військовий вплив країни. Але нерішучість і розгубленість адміністрації Байдена, а також президентство Трампа, що маячить у перспективі, роблять той прапор на вигляд пошарпаним.
На думку Едварда Лукаса, інші прапори теж не тойво.
Зелено-біло-червоний триколор Угорщини мав би висіти біля посольства "рф" у Кенсінґтонських садах Лондона, відображаючи недолугий (якщо використовувати дипломатичний евфемізм) підхід Будапешта до України та його затишні зв'язки з кремлем. Та й триколор Словаччини також має висіти біля триколорів "рф" і Угорщини, після того, як за результатами виборів до влади у Братиславі прийшли лукаві пропутінські політики.
— „Натомість найперше необхідно демонструвати прапори країн, що бороняться від росії: України, яка зазнає щоденних бомбардувань, і Молдови, яка стикається з лавиною невійськових викликів і провокацій. Ці країни не члени НАТО, але безпека країн-членів похитнеться, якщо вони не встоять“, — вважає аналітик Центру аналізу європейської політики.
Едвард Лукас іронізує, що морок і ураган доповнять картину.
Адже на тлі цих потрясінь НАТО розгублене, і плутається в думках щодо свого майбутнього. Альянс не може допомогти Україні, поразка якої, чи навіть розпад, ризикує затьмарити ювілейний саміт у Вашинґтоні в липні-2024.
Дійсно, НАТО буде важко захистити себе від нападу "рф", найімовірніше, в регіоні Балтійського моря, що може статися років через три. Прифронтові країни Балтії чітко розуміють цю загрозу. Литва прискорено будує великий завод із виробництва боєприпасів. Як і інші країни Балтії, вона зводить прикордонні укріплення. Вторгненню треба протистояти з першого сантиметра, впевнений аналітик CEPA Едвард Лукас. Але деякі члени Альянсу вважають це банальним залякуванням.
Альянс НАТО — це система комітетів, плани та обіцянки якого настільки сильні, наскільки сильні його країни-члени. Найгіршою його традицією Едвард Лукас вважає високопарні, але порожні заяви та жести. До прикладу, замість того, щоб кожну копійку і всіляку амуніцію передати в Україну, НАТО проводить найбільші з часів Холодної війни навчання “Steadfast Defender”. Ці навчання пропонують грандіозний відпочинок для високопоставлених гостей, але не роблять нічого, щоб зупинити російську армію, що обстрілює мирні українські міста, такі як Харків.
— „Не можна сказати, що міста у НАТО захищені набагато краще. Згідно з нинішнім підходом Альянсу, виключно військові об'єкти заслуговують на захист від повітряних і ракетних атак, і то частково. Такі оборонно-захисні системи дуже дорогі, тому країни, для яких такі системи є найнеобхіднішими, наприклад, країни Балтії, не можуть собі їх дозволити“, — констатує автор.
Він вважає, що подібних прогалин і прорахунків багато. Командна структура НАТО — це гармидер і фарс, що відображають швидше політичні рішення, ніж військову логіку. Роки "великого пирога" призвели до того, що матеріальна база спустошилася, інфраструктура не відповідає потребам, логістика хитка, а обладнання застаріле. Обіцянки про сили швидкого реагування (не в останню чергу з боку Великої Британії) — перебільшено оптимістичні.
За словами Едварда Лукаса, цей підхід "давайте зробимо вигляд" ґрунтується на застарілому, бравадному мисленні: будь-яка війна буде короткою, лише один-два тижні, тому що технологічна перевага Заходу дозволить йому завдати нищівних ударів по росії, а страх перед американською ядерною зброєю не допустить реваншу.
Про таке приємно думати, пише Лукас, але такі сценарії — нереальні.
"У росії є численність", — говорить міністр оборони прифронтової країни.
А якщо їхня протиповітряна оборона блокуватиме нашу обмежену кількість високотехнологічних ударів великої дальності, і якщо наші власні оборонні системи виснажаться? Плани Альянсу значною мірою (читай: повністю) покладаються на американську допомогу в кризових ситуаціях. Але, як наголошує автор, США вже перекидають високотехнологічні і важкі озброєння в Індо-Тихоокеанський регіон, щоб протистояти Китаю. Тому нам світить все менше і менше.
Тим часом, як вважає Едвард Лукас, на цьому тлі й у такій ситуації європейські члени Альянсу могли б з часом компенсувати відсутність американської підтримки. Попри те, що замінити технологічне і стратегічне лідерство США буде набагато складніше. До того ж ядерну гарантію ще ніколи не застосовували на практиці, і вона надзвичайно вразлива до політичних змін у Вашинґтоні. От уявіть собі допис у соцмережах новообраного президента Трампа: "Європейці очікують, що наша країна буде платити за їхню оборону і ризикувати заради них ядерною війною — забудьте про це!!!"
НАТО також погано справляється з іншими слабкими місцями.
Європейська оборонна промисловість розпорошена. Військові закупівлі повільні, неповороткі і обмежені. Правила цивільної безпеки і захисту довкілля перешкоджають "військовій мобільності": швидкому перекиданню військ і техніки, з усіма наслідками. "рф" також використовує невійськову зброю, таку як дезінформація, підривна діяльність, кібератаки, підкуп і шантаж. А загальновідомо, що підірвавши моральний дух країни і тих, хто приймає рішення, можна виграти війну ще до її початку.
— „На папері Північноатлантичний альянс має плани виправити багато своїх слабких сторін до 2030 року. Але треба зробити ще більше і швидкими темпами. Військовому керівництву варто надати повноваження для швидкого реагування, якщо росія проведе раптові агресивні дії: а це великі руйнування — танки гуркотітимуть сільськогосподарськими угіддями, а військові літаки шугатимуть в небі“, — зауважує Едвард Лукас.
Але, на думку Едварда Лукаса, американці потрібні. Без американців нічого з цього не спрацює. Нова ера, що буде після НАТО, ставить перед Британією глобальні виклики. ЄС вже відіграє більшу роль в обороні. У разі переобрання на посаду голови Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн хоче раціоналізувати військове виробництво Євросоюзу.
Едвард Лукас ставить питання керівництву Британії, які можна задати всім лідерам країн НАТО: „Де буде місце британських виробників зброї? І яку роль має відігравати британська ядерна зброя в європейській безпеці? Хтось бачив цей синій прапор із жовтими зірками?“
© Edward Lucas
© «The Times»
Український переклад:
© «iPress»