Третя Світова війна

Віталій Портников

Чому не починається Ⅲ Світова війна?
Третя Світова війна вже почалася, просто це світова війна ХХІ сторіччя.
Важливо звертатися до досвідів Першої та Другої Світових воєн, коли аналізуємо ситуацію, у якій Світ опинився сьогодні. Адже сутність політичних суперечностей сама створює аналогії. І найголовніша аналогія — якраз відсутність можливостей розв’язати проблеми за допомогою перемовин і діалогу, а не сили.

Друга Світова війна була продовженням Першої, — з тими ж учасниками.
Гітлер встиг із єфрейтора перетворитися на канцлера Німеччини, унтерофіцер жуков — на начальника генштабу "СССР", маршал Петен — на очільника колаборантського уряду Віши, але всі вони — та мільйони інших — мали досвід Першої Світової війни.
І, звичайно, переможені були впевнені, що переможці вчинили з ними несправедливо, а тому прагнення реваншу буквально витало в повітрі. Переможці боялися війни й намагалися втихомирити та навіть задобрити переможених. Однак політичних можливостей погодитися з усіма їхніми вимогами точно не мали. А переможені сприймали кожний компроміс як ознаку страху та слабкости, й уже не могли зупинитися…

Щось схоже можемо спостерігати і сьогодні.
Звичайно, путінську "РФ" — як спадкоємицю "СССР" — не можна сприймати як країну, що програла світову війну. Але "РФ" програла більше: вона програла цивілізаційне змагання. "РФ" — країна, значно небезпечніша, ніж нацистська Німеччина у 30-ті роки минулого сторіччя. Німеччина була ображеною переможеною країною. А сучасна "РФ" має комплекс ображеного переможця.

Примітка історико-освітнього майданчика «Порохівниця»:
Варто зауважити, що “СССР”/”РФ” — це терористичне квазідержавне утворення.
Це утворення не має правонаступництва від россійской імпєріі (теж, до речі, квазі-імперія), а россійская рєспубліка (яка мала правонаступництво після падіння россійской імпєріі), проіснувала недовго й зникла внаслідок жовтневого заколоту большевіков. Самопроголошена ”РСФСР”/”совєтская россія” є квазідержавним утворенням, до 1930-х років взагалі не була ніким дипломатично визнана як країна, і країною по суті не є.
Саме тому історико-освітній майданчик «Порохівниця» принципово вказує, що “СССР”/”РФ” — це терористичне квазідержавне утворення.
Визнати “СССР”/”РФ” терористичними квазідержавними утвореннями

Спробуймо подивитися на ситуацію очима путіна чи такого, як путін.
Совєтський Союз поступився у Холодній війні й погодився існувати за західними правилами. Однак "невдячний" Захід не тільки сприяв його розвалові, він ще й не схотів рівноправних відносин із новою россією, що змушена була вивести свої війська з країн Центральної Європи та Балтії. Захід не лише належно не оцінив цього кроку, а й "вкрав" колишню совєтську "зону впливу", розширивши НАТО. І коли західним лідерам було чітко сказано, що інтеґрація України — "червона лінія", перетнувши яку будуть здійснені "військово-технічні" заходи, Захід не лише відмовився надати "РФ" "гарантії безпеки" — тобто гарантії відновлення старої совєтської зони впливу, — а й щось там глузливо став базікати про суверенітет!

Отже, це теж прагнення реваншу. Воно також витає у повітрі.
І політичних механізмів, щоб домовитися з "РФ", насправді вже не існує, як у 30-ті роки минулого сторіччя вже не існувало ефективних політичних механізмів, щоб домовитися з Третім Райхом.
Виникає досить логічне питання: а чому ж не починається Ⅲ Світова війна?

Відповісти на це запитання не так уже й важко.
Третя Світова війна вже почалася, просто це світова війна ХХІ сторіччя. Адже це перша світова війна за наявності в головних гравців стримувальної зброї.

Якби ядерної зброї не існувало як чинника, ми вже би бачили воєнні дії не тільки на території України, а й на території россії та білорусі. Ніхто не казав би, що це "не наш конфлікт". Можливо, міжнародну коаліцію за звільнення Криму було б сформовано ще 2014 року — як свого часу сформували міжнародну коаліцію за звільнення Кувейту, окупованого Іраком. Можливо, що 2022 року в разі нападу "РФ" на Україну літаки НАТО бомбили б москву і санкт-пєтєрбурґ так, як вони бомбили Бєлґрад та Новий Сад після спроби слободана мілошевича вигнати албанців з Косово.
Та й чи починала б россія цю війну, якби усвідомлювала, що не лише Україна може дати відсіч, а й увесь Цивілізований Світ?

Однак ядерна зброя робить всіх учасників протистояння набагато обережнішими. Захід чітко дає зрозуміти, що не лише не бажає бути учасником конфлікту, а й не погоджується із використанням власної зброї на території "РФ". Але й "РФ" фактично погоджується із тим, що західну зброю можна застосовувати проти російської армії на територіях, які кремль оголосив "суб’єктами россійської федерації". Тобто обидві сторони прийняли те, що війна відбуватиметься на міжнародно визнаній території України, погодилися із локалізацією конфлікту. У часи Першої, а тим паче Другої Світової війни таке взаєморозуміння було б неможливим. Але воно не продиктоване здоровим глуздом, а спричинене страхом перед ядерною війною.

Український приклад допомагає зрозуміти головне правило Третьої Світової війни: вона відбуватиметься у формі локальних конфліктів так, щоб це створювало загрози прямого зіткнення головних гравців із ймовірним застосуванням не тільки стратегічної, а й тактичної ядерної зброї. І це правило актуальне не лише для "РФ" із її реваншистськими устремліннями, а й для "КНР" (комуністичного Китаю) з його амбіціями щодо створення "біполярного світу".

Звичайно, ситуація докорінно зміниться в разі, якщо ядерна зброя буде застосована. Однак і в цій ситуації багато залежатиме від того, як це відбудеться. Чи буде це удар ядерної держави по неядерній (і від реакції інших ядерних країн залежатиме, який вигляд матиме світ і чи не стане наявність ядерної зброї єдиною запорукою виживання у ньому) — або ж ми спостерігатимемо (якщо виживемо, звичайно) обмін ядерними ударами.

Проте, я не впевнений, що історики майбутнього (якщо вони будуть людьми, а не щурами) називатимуть такий конфлікт Третьою Світовою війною.

Найімовірніше, Першим апокаліпсисом.