Перейти до контенту

Українські японісти проти “полівановкі”

Опубліковано

Українські японісти проти “полівановкі”

 
Українські японісти та українські видавництва почали протест проти совєтсько-россійської “полівановкі” — застарілої й невідповідної системи транскрипції з Японської на Українську мову.

Про це повідомляє «Читомо»
Українські видавництва розпочали флешмоб проти використання російської "поліванівської" системи транскрипції з Японської мови в Україні.
Про це видавництва повідомляють на своїх сторінках у соцмережах.
Cистема Поліванова, що бере початок ще з совєтських часів, на думку критиків, є застарілою і неприпустимою для використання в сучасній Українській мові.

Протест виник у відповідь на науковий семінар, який у жовтні-2024 провели в Інституті сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, де обговорювали питання уніфікації українсько-японської транскрипції. Учасники семінару, зокрема перекладачі Андрій Накорчевський та Ігор Дубінський, представили свої погляди…

За підсумками семінару Андрію Накорчевському доручили підготувати проєкт академічної української транскрипції Японської мови для затвердження вченою радою інституту. У своїй доповіді він закликав використовувати й встановити як нормативну для Української мови "традиційну систему практичної транскрипції", що наведена у статті І. Бондаренка (1999) і з допустимими варіаціями М. Федоришина (1994).
“Ці системи не порушують законів української орфографії та орфоепії, а також адекватно в межах можливого передають сучасну орфоепію японської мови, зберігаючи при тому принцип традиційності”, — переконаний Накорчевський.

Накорчевський фактично закликав до офіційного затвердження так званої "системи Поліванова" — совєтсько-россійської “полівановки” — застарілої й невідповідної системи транскрипції з Японської на Українську мову.

Довідка:
Система Поліванова — система запису російською кирилицею фонем або знаків письма Японської мови, що в 1930-х роках розробив совєтський лінгвіст Євґєній Поліванов.
Мовознавці критикують “полівановку”, оскільки та не відповідає сучасним вимогам про максимальне збереження ориґінального звучання, не відтворює звуки Японської мови в якнайкращий спосіб і не створювалась із урахуванням фонетики Української мови. Натомість фахові лінґвісти, мовознавці та українські японісти пропонують використовувати для транскрипції одну з 7 японсько-українських систем транскрипції і транслітерації (зокрема систему Олександра Коваленка).

Протест проти “полівановки”, запропонованій на семінарі НАН, висловила низка українських видавництв:

• «Видавництво»:
“❌ «Видавництво» ПРОТИ пропозицій по результатах семінару, який провела НАН України щодо обговорення проблем практичної української системи транскрипції японської мови.
За результатами дискусії розробити новий проєкт системи транскрипції доручили А.Накорчевському. Він має совєтську та російську освіту, видавався російською в росії і не має ані української філологічної освіти, ані підстав вважатися експертом в області обговорюваного питання. Пропозиція доручити розробку системи ландшафтному архітектору, який дотримується застарілих совєтських підходів і використовує систему Поліванова, яка є совєтським та російським стандартом, суперечить сучасним тенденціям в українському японознавстві.
Ми, як і більшість перекладачів та видавців, відстоюємо сучасніші системи, Ґоджюон чи Коваленка, які розроблені з врахуванням фонетичних особливостей Української мови. Спроба офіційно затвердити совєтську систему передачі Японської мови — не просто помилка, а послідовне штучне утримання українського японознавства в колоніяльних лабетах.
Ми закликаємо наукову спільноту переглянути прийняте рішення та долучитися до процесу остаточного переходу України на систему, орієнтовану на українську мову, якої дотримуються всі провідні ВНЗ країни та більшість українських видавців”.

• «Nasha idea»:
“Ми не можемо не висловити свого обурення результатами семінару "Проблеми академічної практичної української транскрипції японської мови", який провели в НАН України.
До участі в семінарі були допущені лише вчені, які просувають у своїй роботі совєтську систему Поліванова, створену для російської мови й сяк-так адаптовану під Українську. Судячи з дискусії, усе рухається до того, що в НАН налаштовані затвердити “полівановку” як єдину систему транскрипції з Японської, ба більше: створити проєкт відповідної системи доручили Накорчевському, котрий має російську освіту, перекладав і видавав книжки російською, цінує тільки свою думку і не здатний аналізувати контекст, у якому існує та працює.
Ми вважаємо, що просувати радянщину з російським корінням у сучасній українській японістиці, нехтуючи українською фонетикою, непрофесійно й обурливо. Ми працюємо з численними японістами-професіоналами, майстрами-практиками своєї справи, тож, беручи до уваги їхню експертизу, не залишимося осторонь і зробимо все можливе, щоб не допустити офіційного впровадження “поліванівки”, а також залучення до цього проєкту людини, яка досі взорується на фонетичні традиції країни-агресора, що їх століттями насаджували Українській мові в найрізноманітніших аспектах і царинах”.

• «Мальопус»:
“На жаль, підсумки цього семінару в НАН вкрай невтішні. До дискусії були долучені вчені, які послуговуються совєтською системою Поліванова у своїх роботах і налаштовані затвердити її як єдину правильну.
Тоді як переважна кількість видавців і перекладачів з японської обстоюють використання сучасних систем, як-от Ґоджюон чи Коваленка, які були розроблені з урахуванням української фонетики та з повагою до Японської мови, ці люди продовжують легалізувати російський вплив на український культурний простір.
Ми висловлюємо незгоду з результатами семінару й вважаємо таке рішення обурливим і шкідливим. Ми не хочемо допустити русифікації на офіційному рівні, тож закликаємо Вчену раду Інституту сходознавства переглянути своє рішення”.

• Амбасадор України в Японії Сергій Корсунський погодився з позицією видавництва «Мальопус»:
“Навіть сумнівів бути не може. Суші, шінкансен, Шибуя.
А "поліванівщина" може йти за порєбрік!”

• Спільнота комікс-індустрії «Третя Паралель» долучилась:
“Поки видавці насичують ринок манґою і фаховими перекладами НАНУ вирішує підкласти нам свиню й доручити завдання уніфікувати транскрипцію людині, яка ментально досі ходить у піонерах.”

• видавництво «BIMBA»:
“В українському просторі немає місця "поліванщині". У нас вдосталь інших прикладів систем японсько-української транскрипції та транслітерації, не заснованих на мові ворога, які більш влучно й ближче до оригіналу передають звучання японських слів. У нашому видавництві перекладачі послуговуються системою Коваленка, і це залишиться незмінним попри результати так званого семінару”.

• «ArtBooks»:
“Ми маємо в роботі кілька японських тайтлів та наполягаємо на використанні сучасних систем транскрипції та транслітерації. Спроба сьогодні затвердити у загальному вжитку совєтську систему Поліванова видається нам регресивним кроком, і ми, разом з колегами-видавцями, закликаємо переглянути рішення про доручення підготовки проєкту науковцям-ретроградам”.

• Сходознавче видавництво «Safran Book»:
“Ми виступаємо проти спроб затвердити "академічну систему передачі японської мови", яка в корені спирається на систему російського філолога Поліванова. На семінарі не були присутні науковці-філологи, які б представили альтернативні сучасніші напрацювання з цього питання. Адже вони є і вони відобразились у кількох різних системах, зокрема Бондаренка 2011, Коваленка 2012. Відповідно, висновки вищезазначеного семінару не можуть розглядатися як об'єктивні.
Звертаємось до молодої активної наукової спільноти японістів та україністів та закликаємо долучитися, приділити свій час і увагу для того щоб змінити застарілі підходи в українському японознавсті. Для цього мають бути проведені семінари, конференції на яких японські філологи СПІЛЬНО з українськими філологами пропрацювали би проблемні місця різних систем та узгодили їх”.

Аніме і манґа проти “полівановкі”

Окрім українських видавництв до протесту проти “полівановки” та до дискусій навколо цього питання долучаються спільноти аніме і манґа, українські японісти, Українці та навіть Японці.

• Японець Хірано Такаші — український і японський журналіст.
Пан Такаші (зауважте, не "Такасі") давно працює і мешкає в Україні, чудово володіє Українською мовою, тож, також висловив свою позицію:
“Коли в суспільстві виникає розуміння, що існує скандал, будь-яка спроба авторитарного боку вирішити питання тихцем, користуючись своїм так званим "авторитетом" у власних інтересах, зазвичай зазнає невдачі, якщо те суспільство є демократичним — як, наприклад, у Японії чи Україні, а не як у росії чи совєтському союзі. Після цього має розпочатися здорова демократична дискусія.
Хотів би знову висловити свою незгоду із використанням так званої системи Поліванова та подібних до неї. Вважаю неприйнятним і ненауковим, що НАНУ запросила до дискусії тільки тих, хто не вважається авторитетом серед українських японістів. У цій дискусії повинні брати участь японісти з українських вишів, а також японські та українські дипломати, фахівці з мовознавства Української мови (як я вже давно наголошую, без них це питання не буде розв'язане, бо це взагалі-то питання Української мови).
Я завжди виступаю за конструктивну дискусію.”

• Остап Українець — військовий, перекладач і письменник, зауважив:
“Скоріш за все нас чекає офіційна кодифікація російської "поліванівки". А це найбільший крок назад у питаннях стандартизації мови, який лише був з 2014… Але саме собою це пів біди. Бо рішення Інституту Сходознавства навряд чи вплинуть на ринок, де більшість кадрів якраз із молодого покоління. Тобто вчергове буде ситуація, де університети вчать за інерцією, а ринок вимагає модернізації. Бо розкол між академічною гуманітаристикою і можливостями її використовувати на практиці, аби зароблять на життя, звісно, має бути якомога глибший. (А от у міжнародних відносинах це зробить поліванівку єдино можливою системою)”.

• Катедра сходознавства імені професора Ярослава Дашкевича Львівського Національного Університету ім. Івана Франка закликала колег з Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України обговорювати питання транслітерації із ширшим колом науковців:
“Закликаємо вас розглянути можливість залучення до обговорення ширшого кола спеціалістів, зокрема японістів, які використовують різні системи. Вважаємо, що не можна ігнорувати транскрипцію після 1999 року, а також найстарішу, запропоновану Українцями Дібровою та Одинцем (1944). Кафедра сходознавства також хоче долучитися до обговорення цього питання. Крім того, вважаємо, що варто залучити фахівців-україністів, співпраця з якими б дозволила узгодити підходи та знайти ефективні рішення, які б працювали для нашої мови, не втрачаючи важливих особливостей Японської мови”.

• «Molfar»:

У відповідь на заяви видавництв Ігор Дубінський написав:
"А де в Україні видають переклади з японської російською мовою? Бо “система Поліванова” стосується виключно цієї мови. Найближчий аналог: видавці проти кириличної абетки, бо нею пишуть росіяни. Нарешті, які це видавці “проти” транскрипції, якою ось уже понад півсторіччя видають майже все, що взагалі перекладали з японської? Ті, що ледь спромоглися випустити по одному перекладу? Японську літературу (книжки, а не мальописи “манґа”) видають бодай у якійсь кількості назв два видавництва; обом до транскрипції байдуже".

Скандал навколо “полівановки” почав розгоратись влітку-2024, коли видавництво «ArtHuss» відклало вихід книжки Шьоджьо Коіке “Сумі-е для початківців: вчіться малювати тушшю в японському стилі у сучасного митця” до отримання вичерпних коментарів мовознавців щодо правильної українсько-японської транслітерації. Раніше з цього ж приводу критикували видавництво «Астролябія».
Видавництва можна зрозуміти — передруковувати за свій рахунок наклад через недолугий "пєрєвод полівановкой"?

Справа у тому, що цю книгу переклав “полівановкою” Накорчевський, який після відмови видавництв почав тривалу істерику, й зрештою, вочевидь, доклався до проведення злочинного "семінару" в НАН.

Наслідки цієї істерики совєтсько-россійського "пєрєводчіка" можуть бути доволі серйозними для мовного середовища України.
Варто здіймати розголос і зупиняти це совєтське невігластво.

Матеріял укладено з наведених відкритих джерел.
© «Читомо»

«ПОРОХІВНИЦЯ» — схожі матеріяли