ЗСУ знищують zє-узурпатори!

 
Україна в Zє+Z-окупації…
Україну знищують zє-узурпатори!
Збройні Сили України знищують zє-узурпатори!
Здають терени України і провалюють фронт zє-узурпатори!
Під час війни показово заарештовують бойових генералів zє-узурпатори!
І нікому рятувати бойових генералів ЗСУ від zє-узурпаторів…
Нема кому рятувати Україну від zє-узурпаторів!…
Ніхто не бажає зупиняти zє-узурпаторів!…
Всі мовчать…

Z+Zє-узурпатори полонять бойових генералів ЗСУ!

День Незалежності і Соборності України 22 січня — найважливіше державотворче свято, яке щороку псують zє-узурпатори.
22 січня 2025 року, в День Незалежності і Соборності України, zє-узурпатори вже вкотре зіпсували свято показовим арештом низки бойових генералів ЗСУ.
Бойових генералів ЗСУ буквально на лінії фронту чи у прифронтових штабах показово арештовували й вивозили у в'язниці, залишаючи Захисників України без командування на лінії фронту…

Відбувається системна дискредитація і демотивація Армії.
Арешти бойових генералів, офіцерів і командирів були й раніше.
Генерали Дмитро Марченко і Ігор Павловський, полковник Роман Червінський — найвідоміші в'язні кремлядського режиму zє-узурпаторів.
Кількість полонених Захисників України значно більша і судилища тривають.
А чого варта тотальна zє-чистка і погром командування ЗСУ в лютому-2024!
Після звільнення Головнокомандувача ЗСУ генерала Залужного та вищого командного складу ЗСУ, після тотальної zє-чістки почав просідати фронт, оборона посипалась, втрачаються території і життя…
Та цього разу відбулись показові арешти командувачів ЗСУ!
У розпалі страшної війни й деґрадації на фронті.
Це матиме важкі наслідки для України…

Захисників України, бойових офіцерів і генералів ЗСУ беруть арештовують, а вірніше, беруть в полон не орки, а кремлядські zє-узурпатори.
Бойових офіцерів і генералів ЗСУ показово арештовують за наказом чотириразового ухилянта zєлєнскоґо, його "смотрящєґо" zєрмака та ренеґатів портнова і татарова — це ключові агенти крємля в Україні.
Відбуваються показові арешти і судилища над бойовими генералами ЗСУ, яких звинувачують "в провалі захисту і оборони".
Схоже, zє-узурпатори за всі свої "проєbалі" хочуть перекинути всю провину на бойових генералів ЗСУ, і знайшли "цапів-відбувайлів".

ДБР zє-узурпаторів заарештували колишнього вже командувача військ Територіальної оборони генерала Юрія Галушкіна, екс-командира 125-ї окремої бригади ТрО генерала Артура Горбенка і екс-комбата 415 стрілецького батальйону 23-ї ОМБр полковника Іллю Лапіна.
Крім того, під кримінальним переслідуванням опинився колишній командир 155-ї механізованої бригади “Анна Київська” полковник Дмитро Рюмшин.
Всі вони — військові, які воюють з початку війни проти України.
Всі мають державні нагороди і повагу в Армії.

Юрій Галушкін — 53-річний бригадний генерал ЗСУ, який на початку АТО в 2014 перебував на керівних посадах у десантних військах, брав участь в управлінні обороною Донецького аеропорту. В 2019–2021 роках керував Головною інспекцією міністерства оборони.
Юрій Галушкін тривалий час був в командуванні Десантно-штурмових військ, а на початку повномасштабної війни отримав завдання створити Сили ТрО.
Повномасштабну війну в 2022 році генерал Юрій Галушкін зустрів на посаді командувача ТрО. Власне, він був покликаний створити цей новий рід військ і підготувати його до військових дій. З цієї посади його звільнили в травні 2022 і перевели на службу в керівництво Військової служби правопорядку.
Генерал Юрій Галушкін є повним кавалером Ордена Богдана Хмельницького.

60-річний генерал Артур Горбенко тривалий час служив на керівних посадах в Прикордонній службі, зокрема був начальником Східного і Західного регіональних управлінь. З початком повномасштабної війни в 2022 році повернувся із запасу і очолив 125-ту бригаду ТрО, яка воювала на Харківському фронті, на Луганщині та біля Бахмуту.

Полковник Ілля Лапін воював ще з часів АТО, очоливши штаб 37-го окремого мотопіхотного батальйону “Запоріжжя”. В березні 2022 року Лапіна попросили створити і очолити 415-й стрілецький батальйон, набраний з добровольців на Запорожжі.

Полковник Дмитро Рюмшин також пройшов АТО в 2014–2015 роках, а з початком повномасштабної війни очолив 231-й окремий батальйон 128-ї бригади ТрО, вже через два роки він став комбригом 47-ї бригади “Маґура”, а згодом очолив командування 155-ї механізованої бригади “Анна Київська”.

“Справа генералів”

“Справа генералів” — це про справедливість чи про "цапів-відбувайлів"?

20 січня 2025 року за офіційними повідомленнями Служби безпеки України та Державного Бюро Розслідувань затримано двох генералів та полковника. На думку органів розслідування, затримані "не забезпечили належний захист Харківщини під час наступу ворога у травні 2024 року".

Мова про бригадного генерала, екс-командувача оперативно-тактичного угруповання (ОТУ) «Харків» Юрія Галушкіна, генерал-лейтенанта, екскомандира 125-ї окремої бригади Тероборони ЗСУ Артура Горбенка та екскомандира 415-го окремого стрілецького батальйону Іллю Лапіна.

• Олександр Ганущин — екс-голова Львівської обласної ради, нині — військовий, нагадав, чим закінчились попередні спроби zє-узурпаторів "шукати винних".

Перекладання відповідальності з елементами переслідувань за статтями по службовій недбалості та корупційних проявах не є новинкою для середнього корпусу Міноборони, рівно як і для вищого офіцерського складу.

“Справа Дмитра Марченка” — “справа бронежилетів”.
Чи не найбільш відомою є “справа бронежилетів” щодо екс-начальника Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ генерала Дмитра Марченка. За обвинуваченнями, висунутими слідчими ДБР у 2019 році, останній нібито "у злочинній змові з виробниками, поставив до війська неякісні бронежилети «Корсар»". Герою ДАПу уся країна збирала на заставу. На відміну від доблесних ДБРівців, генерал Марченко повернувся у лютому 2022 році до ЗСУ і керував обороною Миколаєва. До війська, до речі, видали й ці "неякісні" 16 тисяч бронежилетів, бо інших не було. На сьогодні офіційної інформації від органів досудового розслідування про хід справи у суді не має, а сам Дмитро Марченко говорить, що претензій у слідства до нього більше немає.
Окрім відомої “справи Дмитра Марченка” у різних українських судах є ще ініційовані правоохоронцями без особливої надії на успіх:

— “Справа Ігоря Павловського”, генерал-лейтенанта, заступника Міністра оборони України;
— “Справа Мельника”, генерал-майора і екс-начальника центрального бронетанкового управління Міністерства оборони України;
— “Справа Галушка”, полковника і екс-начальника квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.

Більшість цих справ у судах затягуються самим обвинуваченням, адже наша система прокуратури не готова визнавати власні помилки. Навіть після рішень ЄСПЛ.

Та все ж раніше органи досудового слідства і державного обвинувачення намагалися оминати десятою дорогою відкриття проваджень проти командирів зʼєднань високої ланки. Бо одна справа – боротися чи імітувати боротьбу з корупцією та службовим недбальством проти чиновників Міністерства оборони України, нехай навіть у генеральському званні. І зовсім інша – ставити в провину ті чи інші дії з управління боєм чи організації оборони. Це негласно вважалося шкідливим у час повномасштабної війни.

Окрім зрозумілого табу наша правоохоронна система добре засвоїла справу генерал-майора Віктора Назарова. У минулому першого заступника керівника АТО прокуратура звинуватила у недбалості, бо той своїм наказом відправив українських солдат до Луганського аеропорту, "знехтувавши даними розвідки про наявність у бойовиків пересувних зенітних комплексів". Перші дві інстанції судів стали на сторону обвинувачення. Крапку поставив Верховний Суд, який у 2021 році повністю виправдав генерала. Але, будемо відверті, сталося це після звернення генералів у відставці Філіпа Брідлава та Веслі Кларка, екс-послів США в Україні Джона Гербста, Вільяма Тейлора, Стівена Пфайфера, колишнього заступника генсека НАТО Александера Вершбоу.

Всі знають про ще один провал нашої правоохоронної системи.
Йдеться про “справу Червінського”.
Але щодо неї, то всі розуміють про що мова.

То що по Галушкіну, Горбенку і Лапіну?
А нічого доброго. Слідчі ДБР і СБУ, прокурори САПу точно не фахівці у стратегічному управлінні військами. Система військової юстиції ще довго не відродиться. Тому розраховувати на швидкий і неупереджений розгляд справи не доводиться. Зламати долю генерал-лейтенанта, який у пенсійному віці погодився очолити новостворену бригаду і добровільно став до війська – можуть. Знищити карʼєру бригадного генерала, десантника, екс-командувача Сил ТРО ЗСУ – та запросто. На жаль, не знайомий особисто з полковником Лапіним. Та все ж насмілюся вказати на головний сумнів у діях слідства щодо усіх трьох фігурантів: ніхто з обтяжених військовою наукою та знаннями стану справ на фронті не вірить, що проблема прориву руzzкіх на Харківщині – справа прорахунку двох генералів і одного полковника. Звісно, якщо в режимі "знайти цапів-відбувайлів!", то версія слідства дуже навіть "Ок". Ще більше запитань викликає формулювання у вигляді "недбалого ставлення до військової служби" яке призвело "вклинення противника на 5-7 км" та відповідно якого "не забезпечено належний захист Харківщини під час наступу ворога у травні 2024 року".

Опісля прийняття 21.01.2025 року Печерським райсудом у закритому засіданні ухвал про взяття під варту полковника Іллі Лапіна та бригадного генерала Юрія Галушкіна надій на обʼєктивний розгляд поменшало.

Та й парадокс такого механістичного підходу суду і обвинувачення в стилі статей ще совєтського кримінального кодексу у тому, що з такими формулюваннями можна притягнути до відповідальності будь-якого командира/начальника, навіть найбільш успішного.

Що ж, замість сотень гнівних слів на адресу досудового розслідування просто хочеться, щоб слідчі СБУ і ДБР, а також процесуальні керівники у цій справі про всяк випадок прочитали ще раз цитату генерал-лейтананта США у відставці Бена Ходжеса та експерта фонду “Potomac Foundation” Філіпа Карбера.
Ось вона повнотекстово: “Цивільна криміналізація дій командування у бойових операціях дає жахливий сигнал військовим про нерішучість на полі бою, яка веде до самознищення”.

А генералам Горбенку і Галушкіну та полковнику Лапіну зичу з гідністю пройти це важке і несправедливе випробовування.
Arma potentius aequum.

• Костянтин Машовець — координатор центру «Інформаційний спротив», чинний офіцер та воєнний оглядач, попередив "владу", що у "пошуку винних" вони легко вийдуть на самих себе.

Затриманим військовослужбовцям інкримінують, головним чином, “недбале ставлення до військової служби”.
Але парадокс міститься в тому, що це цілком можливо інкримінувати будь-якому командиру (начальнику), навіть цілком успішному… Більше того, мадам Фортуна на війні в силу самих різних обставин, в тому числі тих, які НЕ залежать від командирів (начальників) відповідного рівня або залежать не в повній мірі, – дама дуже примхлива. Справа в тому, що “тотальні переможці” серед командирів і начальників трапляються дуже й дуже рідко. В одних і тих самих людей перемоги та поразки на війні в силу самих різних причин ЧЕРЕДУЮТЬСЯ.

Якщо виходити з логіки тих, хто формулював і нині інкримінує затриманим саме “недбалість”, то розпочати їм треба було не з них, а з нинішнього вищого військово-політичного керівництва держави. Бо за своїми можливими наслідками їх “недбалість” більш небезпечна, ніж “недбалість” якогось полковника чи бригадного генерала.

Не є таємницею, що запитань до цього керівництва стосовно так званих “недбалих” рішень у сфері оборони й національної безпеки країни вагон і маленький возик. Причому тих, які відносяться як до зроблених у період ДО широкомасштабного вторгнення ворога, так і вже В ХОДІ цього вторгнення.

Чи знайдеться хтось обізнанний, щоб ці запитання поставити, — інша справа…

Чи наважиться нинішній Верховний Головнокомандувач (він же президент) відповісти суспільству — коли саме він увів у дію Стратегічний план застосування ЗСУ, частиною якого є Стратегічне розгортання ЗСУ? Яка конкретна дата здійснення цієї його дії?

Й чому ЗСУ зустріли вторгнення у тій стратегічній побудові, яка, м’яко кажучи, НЕ зовсім відповідала (а точніше, зовсім не відповідала) реаліям підготовки та здійснення ворогом цього вторгнення, що призвело до тяжких наслідків?

Якщо нині затриманим військовим інкримінують цю розмиту “недбалість”, яка призвела до “вклинення військ противника на 5-7 км у Харківській області”, то що тоді треба інкримінувати вищому військово-політичному керівництву держави, якщо противник захопив майже увесь південь країни, прорвався до столиці й почав розносити ракетами та дронами всю іншу частину країни у 2022 році?

Тут немає чи не було якоїсь “недбалості”, нє?

Нинішня влада почала дуже небезпечну “гру” з командним складом війська, причому робить це прямо посеред війни.
Вона намагається відкрити своєрідну “скриньку Пандори”, результатом чого буде тільки одне – програш у війні й подальша не дуже приємна політична (а можливо, й просто життєва) доля нинішньої владної команди.

Я розумію, що, з точки зору “політичної доцільності”, зробити винними кількох військових командирів (начальників) середньої руки — цілком “прийнятний” варіант. “Не так воюють”, “недбало ставляться” й так далі… “Іскушеніє” велике…

Йде війна, гинуть люди, руйнуються матеріальні цінності на мільярди доларів, і вона сповнена, м’яко кажучи, не тільки перемогами. В ній воює військо. Тому “формально винних” на відповідних рівнях управлінської вертикалі, особливо військової, завжди можна знайти чимало.

Але я попереджаю…
У цьому сенсі “залишитися у білих сяючих одежах” нинішній "владі" аж ніяк не вийде, – занадто багато, скажімо так, “проблемних питань” щодо “недбалого” керівництва державою та країною накопичилось до "влади", скажімо так, в об’єктивній площині. Причому саме по “существу вопроса”, тобто щодо керівництва країною та її збройними силами у війні.

Особисто мені цікаво, чи знайдеться в країні людина, яка почне їх публічно ставити? Як на мене, скоріше за все, нею може стати хтось із “опальних генералів”, в тому числі затравлених безуглою. Зрештою, якась людина, призначена в черговий раз “крайньою” й яка буде одночасно обізнаною на методах і способах стратегічного управління нинішньої влади, може не витримати й почне “говорити” та вголос ставити ці запитання…

Спрацює цілком зрозуміла логіка…
Сьогодні “крайнім” призначили його, завтра — мене, післязавтра — тебе.
Чи не зробити нам усім разом “крайніми” самих цих "призначаторів"?

А якщо до цих процесів підключаться “зовнішні сили”, то наслідки цього “розбору польотів” будуть для країни дуже й дуже сумними… Й в першу чергу, для самої нинішньої влади.

Схаменіться, поки не пізно…

➔ Харківщина — окупація за графіком?
➔ Харківщина — окупація за графіком

Українці чудово пам'ятають, як розгортались події на Харківщині у 2024 році — перед незрозумілою "спецоперацією" Zє+Z “КВН — Курський Веселий Наступ”
Мільярди розкрадених бюджетних коштів і незбудовані фортифікації…
Українці все чудово пам'ятають…

Бурхлива реакція суспільства

Затримання і арешт бойових офіцерів викликали обурення і бурхливу реакцію в українському суспільстві. Про “Справу генералів” пишуть ЗМІ, журналісти, експерти і політики, публічно висловюються чинні військові, політики, експерти, журналісти й блоґери.
За тиждень опубліковано безліч контенту, дещо представлено у цьому огляді.

➔ «BBC» — “Справа генералів”
➔ “Тверезий погляд” — “Справа генералів”
➔ “Громадське” — “Винні чи цапи-відбувайли? Що про арешти генералів говорять військові”

• 125 бригада ТрО опублікувала заяву (згодом видалена з публічного доступу), в якій заявила про підтримку генерала Горбенка. В ній йдеться про те, що підрозділ на чолі з комбригом вів бої на Харківщині на "величезному шматку кордону" з дефіцитом людей, боєприпасів і підтримки.
"Ми віримо в справедливість. Ми віримо, що зможемо в суді розповісти справжню правду про події на Харківщині", — сказано у заяві.

• 231-й окремий батальйон ЗСУ поширив аналогічну заяву про свого екс-комбата Дмитра Рюмшина. В ній його називають "виключно вимогливим, дисциплінованим та досвідченим командиром".
"Його рішучість та фаховість дозволили нашому батальйону виконати чимало складних завдань у найгарячіших точках фронту", — йдеться в заяві.

Колишній військовий, нині керівник департаменту патрульної поліції Євгеній Жуков (позивний "Маршал") і екс-керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, чинний офіцер ЗСУ Максим Грищук висловили підтримку генералу Галушкіну та виклали відоме фото генерала Юрія Галушкіна.
Генерал Юрій Галушкін, на той час заступник командувача десантних військ, несе на собі пораненого українського солдата під час боїв біля Донецького аеропорту (ДАП) в 2014 році.

• Тетяна Чорновол — чинна офіцер ЗСУ, старша лейтенантка, командирка протитанкового взводу, висловлює всебічну підтримку ув'язненим генералам.
Тетяна Чорновол — “Я підтримую генералів”

Я підтримую ГЕНЕРАЛІВ. І вважаю, що це не обов’язок, а життєва необхідність для всіх з нашого стану - військових, стати плече-до-плеча проти політичних ігрищ і маніпуляцій.
У нас війна. Війна це не трагедія і не кіно. Це серйозна справа.
Війна це не коли ми вмираємо, а коли — вбиваємо. Мистецтво війни це — мистецтво маневру. Це дві істини, непорушні, як скелі, я винесла за три роки бойових дій.
Тому я вважаю, що єдине за що треба карати командирів — це безтолкова втрата особового складу. В тому числі за утримання тактично невигідних позицій, за штурми невигідних для нас позицій для красивої статистики.
Ми вже довоювалися, що вже не має кому воювати, бо у нас виросла ціла плеяда командирів, які останні роки хвалилися втратами. І саме такі командири, нажаль, у фаворі.
Зараз судять інших.
Протилежних.
І саме це найбільш страшно, трагічно, катострофічно…

• Олександр Погребиський — військовослужбовець ЗСУ

Бойові офіцери, сержанти та солдати шоковані.
Суспільство бачить показове кидання до буцегарні бойових офіцерів.
Верховна Рада бачить заангажованість ухвалених Фемідою рішень щодо військових.
Призначають заставу, її вносять наступного дня, і тут же ДБР затримує за новою підозрою, у розгляді якої заставу не передбачають.
Суд Печерський, нашпигований учнями Татарова, і чергова суддя саме в нього захищала дисертацію.
Суд арештовує бойового генерала, який робить заяву, в якій просить відправити його звичайним солдатом, бо користі під час повномасштабної війни, на його думку, буде більше там, ніж у СІЗО.
Ну кому ще не зрозуміло, що це судилище — це чисте політичне замовлення?!

• Олексій Петров — військовослужбовець, ветеран АТО, блогер.

Знаєте, в чому полягає основне ЗЕлене бл@дство по відношенню до бойових полковників та генералів?..
Це… кайданки на руках тих, хто воює за Україну вже більше десяті років! Спроба принизити перед всіма. Зламати морально. Тому і кайданки та "клітка" для підсудних. Генерал Галушкін та полковник Лапін неодноразово дивилися в очі смерті. Ще тоді, в 2014 році, коли їх теперішні судді знімали серіали для росії та усіляко розважали її. Вони нічого не бояться, бо знають, що таке війна на звук, смак, дотик.

Нічого, окрім одного… безчестя! І на цьому грають сучасні НКВДшніки.

Але є ще одна грань цього ЗЕленого судилища. І вона полягає в тому, що мова йде про події… травня-2024. І, зокрема Галушкін і Лапін, нікого не цікавили увесь цей час. І так зване "портновське правосуддя" з бездонною кишенею взагалі не цікавило питання "А якщо вони… втечуть із країни? Ну, заплатять якомусь "слузі" трішки грошей і до побачення". Ні. Це також нікого не цікавило пів року. А ось зараз, у січні-2025, їх треба терміново кинути за ґрати, бо… можуть втекти!

Хоча ціль тут зовсім інша. Принизити бойових офіцерів перед усією країною. Бо занадто високий рейтинг у війська в суспільстві. Тому і кайданки. Тому і скляна "клітка", де під час суду сидять справжні злочинці: крадії, вбивці та ЗЕлені корупціонери…

«Європейська Солідарність» одразу командно піднялась на захист заарештованих військових командирів.

• Ірина Геращенко

Останні дні відбуваються арешти й судилища над генералами і офіцерами, яких звинувачують у провалі захисту й оборони. Я не військовий експерт і не можу судити, наскільки правильною була робота цих командирів. Але розумію, скільки на фронті залежить від комплектації підрозділів і забезпечення зброєю. З цим біда, якщо цього не знає Верховний Головнокомандувач.

Я довіряю тим військовим, яких знаю особисто. Так ось, Олексій Петров та інші воїни, які знайомі з затриманими і воювали під їх керівництвом із 2014 року, коли дехто скакав на корпоративах у Москві, дають високу характеристику цим командирам як професійну, так і людську.

Пишуть, що когось із військових репресують за погано заповнений журнал. І бачити генералів у кайданках тоді, коли десятки слуг-хабарників випущені під заставу і бродять по парламенту, – це максимальна несправедливість.

Хто затримує і судить військових? ДБР, прокуратура, судді, які мають 100% бронь! Це так зручно повернутися в Київ, коли військові відігнали звідси ворога весною 2022 року, і зараз виконувати забаганки Банкової.

Армія має будуватися на мотивації. Не знаю, про яку мотивацію може йтися, коли диванний ДБРник може затримати тебе за неправильні ДІЇ. Розумію, чому сьогодні в такій пошані мовчання, безпринципність і бездіяльність. Так воно безпечніше…

Відбувається системна дискредитація і демотивація Армії. Під час страшної війни і деградації на фронті. Це матиме важкі наслідки для країни.

• Володимир Ар’єв
Системна атака на опозицію і військових, сфабриковані справи проти них, повністю свідчать про те, що ця влада в голові війну з росією закінчила і відкриває внутрішній фронт. Дуже небезпечні дії для майбутнього України.

• Софія Федина

Якщо зараз зеленський не зупинить розправу з бойовими генералами – то це буде підтвердження того, що він розігрує сценарій знищення Української Держави.

• Софія Федина
Був наказ з офісу президента, що генерали мають сидіти, не зважаючи ні на що. Це – політична замовна справа. Тому що в суспільства є запит, що хтось має бути покараний.
Відповідно, мав би бути караний той, хто допустив повномасштабне вторгнення такого масштабу, хто не готувався до вторгнення, хто не забезпечив армію, хто не забезпечив фортифікації. І щоб відвести від себе увагу, почались оці публічні суди над генералами.
Ми мусимо захистити наших Захисників України.
Бо завтра не буде кому захищати нас…

Матеріял укладено із наведених відкритих джерел