Чи можна відтепер довіряти США?
Не можна…
80-річна епоха “Pax Americana” завершилась…
Україні треба буде тривалий час обходитись без США.
Таким США довіряти не можна в принципі. Жодному слову та документу.
Працювати з Європою — це єдиний шлях. І він — реальний.
Чи можна відтепер довіряти США?
Старший віцепрезидент Центру Аналізу Європейської Політики CEPA Едвард Лукас розмірковує над тим, до яких наслідків приведе втрата довіри партнерів до США.
США і "рф" вирішують долю України і Європи без України і Європи.
Європу, включно з Україною, не всадили за стіл, але вони є в меню.
Європа, союзники і партнери США роблять висновки…
80-річна епоха “Pax Americana” завершилась…
· Edward Lucas
CEPA
“ЗЕМЛЕТРУС ДОВІРИ”
Паніка ніколи не допомагає в надзвичайних ситуаціях. Європейці вчаться сприймати заяви дональда трампа не за чисту монету, а як театральні прелюдії до переговорів. Вимога природних багатств України в якості відплати за минулу допомогу, звинувачення в "диктатурі", зображення жертви агресії як винуватця — все це жахливо несправедливо. Але викручування рук, брехня та образи є радше декораціями, ніж розв'язками.
Цілком можливо уявити, що до кінця року угода щодо корисних копалин зв'яже адміністрацію США з майбутнім України, тоді як європейські країни нададуть фізичні та вербальні гарантії безпеки для надійного стримування та тривалого припинення вогню. Під впливом бойового коктейлю з надії і страху європейці можуть теж почати брати на себе набагато більшу відповідальність за власну оборону, а американці надаватимуть їм тимчасову підтримку.
Зближення США і росії, як і багато чого в минулому, може зійти нанівець. Присутність дональда трампа на "параді побєди 9 мая" на "красной площаді" може виявитися фотосесією, а не політикою. У наступні місяці режим путіна може відчути на собі гострий язик трампа. Внутрішній тиск з боку ринків облігацій, великого бізнесу, Конґресу та виборців може стримати нерозсудливість адміністрації трампа.
Озираючись назад на ці перші тижні 2025 року, ми можемо озиратися зі здриганням, але не як на початок повної катастрофи.
Ризик і витрати все ще колосальні.
Навіть український патріотизм має свої межі. Якщо насуваються зрада і поразка, політичний, економічний і соціальний вибух може приректи Україну на загибель, відправивши мільйони біженців до Європи.
Гірше того, з політичного хаосу може з'явитися метод.
Деякі потенційні "цілувальники" у Вашинґтоні хочуть нової угоди з москвою, що змінить правила гри, в якій американці дадуть росії свободу дій в Європі в обмін на те, що кремль припинить своє партнерство з Пекіном.
Це провалиться, але коштуватиме жахливу ціну.
Безпосередня, незворотня шкода вже завдана довірі до США.
Трансатлантичні відносини нагадують давній шлюб, який переривається сварками й періодичним роздратуванням, суперечками про гроші та іншими подразниками, але підкріплений десятиліттями спільних цінностей, жертв і досягнень.
Раптом припущення, на яких ґрунтувався цей шлюб, змінилися.
Один із подружжя раптом засуджує минуле як аферу. Вони використовують немислимі раніше інвективи, жорстоко поводяться з родичами (Україною) і проголошують егоїзм чеснотою. Для іншого з подружжя світ просто перевернувся з ніг на голову. Навіть якщо ці жахливі слова і поведінка припиняться, вони можуть повторитися.
Трансатлантична пара ще не розлучена. Вони все ще живуть в одній оселі, але все більше живуть окремими життями. Довіра і щедрість (наївність в очах циніків), які колись зміцнювали їхні стосунки, поступаються місцем підрахунку бобів, трансакційному підходу: купуй собі продукти, не чіпай мої речі. Обидві сторони стануть біднішими, нещасливішими й менш безпечними.
Саме землетрус довіри і його післяшоки, а не будь-які угоди щодо України, є справжнім спадком і шоком перших тижнів 2025 року.
Хто зараз вірить, що недешева, куплена Європою у США високотехнологічна зброя обов'язково спрацює у воєнний час? Занадто легко уявити собі президента США трампа, котрий під час якоїсь майбутньої кризи скаже, що він не дозволить використовувати американські ракети і військові літаки для оборони Європи й атак на росію.
Наразі європейці є найбільш вразливими. Вони знають, що кремль може бути готовий знову воювати вже через кілька років після припинення вогню, тоді як їм потрібно десятиліття, щоб заповнити прогалини у своїй обороні. Заповнення цієї прогалини вимагатиме небезпечної імпровізації.
Але США також будуть у програші. Цей шлюб, який зараз розпався, коштував великих витрат, але приніс ще більші вигоди. Не в останню чергу тому, що союзники по НАТО беззаперечно погоджувалися воювати й гинути в американських війнах.
Європейці не виставляли американцям рахунків.
Америка виставила Європі рахунки!
Та епоха “Pax Americana” просто померла…
© Edward Lucas
Старший віцепрезидент Центру Аналізу Європейської Політики CEPA
© Edward Lucas
США довіряти не можна в принципі
Андрій Клименко — керівник Інституту стратегічних чорноморських досліджень, головний редактор «BlackSeaNews», один з керівників проєкту «Майдан закордонних справ», журналіст, моніторить пересування тіньового флоту "рф" та вивезення краденого зерна і майна з морських портів ТОТ України.
· Андрій Клименко
Друзі, мабуть вже досить емоцій. Пора вже до практичних дій всім.
Нам треба буде тривалий час обходитись без США…
Таким США довіряти не можна в принципі. Жодному слову та/або документу. Працювати з Європою — це єдиний шлях. І він — реальний…
Прорвемось😉✌
Оптимальна тактика — затягнути час до повного розриву з такими США, щоб встигнути краще підготуватись до того, що звідти не буде ні грошей, ні озброєння.
За цей час зробити те, що вже почали робити і військові, і урядовці, і всі хто може — знайти, чим замінити: і американські гроші, і їхні ракети, і їхні санкції (їх теж скоро може не бути).
А от чого не можна робити — а дехто з українських політологів-міжнародників, на жаль, таке просуває — це морально капітулювати перед світоглядом бандитів-рекетірів з 1990-х. Типу, "нема більше цінностей, є тільки право сили"… А ось болт вам з газовой різьбой!
Ні, українській народ не має і не буде мати нічого спільного з тими/цими цинічними тварюками.
Саме тому ми не просто 3 роки стримуємо РФ — ми перемололи її військові спроможності: нікчемний флот боїться вийти в море, з ракетами "калібр" проблема, танків і бтр вже скоро майже не буде зовсім, гарматних стволів майже нема, ресурс авіадвигунів ту-95 закінчується, а нових нема…
До кінця 2025 — початку 2026 їхня військова промисловість і вся економіка почне падати — саме тому пу зараз потрібні шашні з дональдом…
Отже, ще раз: закінчуємо стогнати і жахатися майбутнього, вносимо корективи в свої плани — військові, технічні, дипломатичні, фінансові, волонтерські, життєві.
І до речі, настрій державників — саме такий.
Настрій військових — саме такий.
Дипломати вже в роботі.
І величезний символізм, що все це відбувається в дні, коли всі наші дії освячують ті самі 107 Героїв Небесної Сотні…
Їхній подвиг і зараз дає нам віру і силу.