США — двигун індустріалізації СССР

Історик Юрій Гарматний ретельно досліджує “дружбу ґєґємонов”.
Після Другої Світової війни США і СССР поділили Світ навпіл та дотримуються чіткої стратегії контролю над Світом.
З середини ХХ століття дві штучні квазікраїни — США і СССР\РФ — невпинно “сотрупнічают”, граючи в “гру ґєґємонів” — “імпєрія зла” загрожує і нападає, а “світовий поліцейський” США приходить і “спасає”! Так США і СССР “спаслі Європу і мір от фашизма”, (щоправда, Європу поділили навпіл аж на пів-століття), так влаштовувались проксі-війни між СССР і США на теренах третіх країн, але при цьому, США і СССР жодним чином не постраждали! Натомість, обидва “ґєґємони” послідовно підтримують одне одного в усьому — спільна стратегія, обопільна політика, спільні проксі-війни, спільні ядерні програми та гонка озброєнь, мілітарізація, індустріалізація, тощо…
Любов і дружба ґєґємонов!…
Власне, цікавий матеріял про “індустралізацію” СССР.
Як США збудували для СССР військово-промисловий комплекс під виглядом “індустріалізациі страни совєтов”. США озброїли СССР.
Американці — рушійна сила індустріалізації СССР.

Американці — рушійна сила індустріалізації СССР

Юрій Гарматний

Секрет Полішинеля: передові технології — завжди слабке місце московії. Тільки в фантазіях московських талалаїв казковий Лєвша осоромив Захід, підкувавши казкову блоху. В реальному житті московія завжди пленталася в хвості технічного прогресу.

Не стала винятком сталінська "модернізація промисловості".
Коли впала “залізна завіса” і зникла драконівська цензура, зійшов на пси міф про “велику перемогу соціалізму” — “індустріалізацію”.

Виявилося, що в роки перших п’ятирічок, не “ґєроічєскій совєтский народ”, а американські буржуї створили в СССР хімічну, авіаційну, електротехнічну, нафтову, гірничу, вугільну, металургійну та іншу промисловість. Соціалістичною виявилася лише низько кваліфікована фізична праця мільйонів в’язнів ҐУЛАҐу.

Для успішної модернізації промисловості необхідно мати мінімум дві речі: капітал та технології. Більшовики вельми пишалися, що “на 1\6 часті суши” знищили й те і інше. Гроші на модернізацію вирішили здобути через тотальний грабунок та визиск селянства, який назвали, на більшовицькому "новоязі", політикою колективізації.

Технологій та грамотних інженерів, здатних їх створити, в Совдепі не існувало зроду-віку. Непоказна спадщина царату згоріла в полум’я класових битв.
А ось "віджила економічна формація капіталізму" мала всього вдосталь.

Для налагодження контактів зі США в 1924 році більшовики створили приватну акціонерну компанію “Амторґ”.
Бабою-повитухою приватнокапіталістичного підприємства московських комуняк став єврейський буржуй з США юлій гаммер, котрий дуже полюбляв комунізм в чужих країнах, а його син арман гаммер дружив з самим лєніним.

Через три роки “Амторґ” очолив саул брон, котрому партія доручила відшукати потрібних людей та технології. Між поверненням в СССР та призначенням в “Амторґ” саул брон встиг попрацювати директором “роскомбанку” (“внєшторґбанк СССР”), і уповноваженим Наркомату зовнішньої торгівлі СССР при СНК УССР.

“Велика Депресія” США — гостра економічна криза, котра полегшила завдання саула брона й посприяла його домовленостям з американським архітектором альбертом каном. Вибір виявився вдалим: фірма кана спроектувала та побудувала в СССР півтисячі підприємств.

альберт кан уславився тим, що розробив та відпрацював високопродуктивну технологію проєктування промислових підприємств. Його витвір — всі заводи форда. Чотириста працівників фірми протягом тижня створювали проєкт, за яким корпуси промислових підприємств зводили за 5 місяців.
Цю технологію альберт кан відтворив і в СССР.

Будівельні конструкції "сталінґрадскоґо тракторноґо завода" виготовили в США, перевезли в СССР та змонтували за 6 місяців. Швидкість забезпечувала нечувана доти стандартизація. Робочі креслення виконували олівцем, потім розмножували на світлокопіювальних машинах. Креслення готували та затверджували водночас з риттям котлованів. Готові сталеві та залізобетонні конструкції підшукували по каталогах, і отримували до початку будівництва.

За даними американської дослідниці Барбари Кугел понад 2000 фірм США уклали контракти з зовнішньоторговими організаціями СССР.
Деякі надавали послуги цілим галузям.
Наприклад, “Radio Corporation of America” налагодила виробництво радіоприладів, “DuPont de Nemours” створювала хімічну індустрію, компанія Рокфеллера “Standard Oil of New York” організувала нафтову промисловість на Кавказі. “General Electric” надав ДніпроГЕСсу понад 70% устаткування, а безпосереднє будівництво здійснили американська фірма “Cooper Engineering Co.” та німецька компанія “Siemens”.

Найбільший у Європі "тракторний завод" у сталінґраді, який виготовив перші в СССР танки, будувала низка американських фірм. альберт кан скопіював проєкт з заводу “Caterpillar”, технологічну частину проекту розробила компанія сільськогосподарських машин “International Harvester” з Чикаґо. Обладнання заводу виготовили в США, потім зібрали в СССР близько сотні машинобудівельних фірм.

Проєкт Магнітки головний проектувальник “Arthur G. McKee & Co” з Клівленда скопіював з металургійного комбінату в місті Гері штат Індіана. Частину робіт виконала “Koppers Construction Company” з Пітсбурґа, а прокатний цех спроектували німці.

Уславлені в СССР заводи ГАЗ та АЗЛК — точнісінька копія заводів форда.
“Ford” виготовляли деталі для комплектування за технологіями форда, а потім збирали авто на фордівських конвеєрах. "Ґордость совєтскоґо автопрома" розробила фірма альберта кана, а втілила в життя “Austin & K”.

Залишки першого дореволюційного московського автомобільного заводу АМО ("Автомобильное московское общество"), тепер ЗиЛ, у 1920-ті роки минулого століття випускало вантажівки за ліцензією “Fiat”, а після модернізації налагодило виробництво американського вантажного автомобіля “Autocar Company”.

СССР закуповував чи привласнював, застарілі й дешеві, західні технології.
З цієї причини совкові автомобілі — віджилі копії американських оригіналів.
ГАЗ-АА 1932 року — копія “Ford АА” 1926 року, ГАЗ-М1 1936 року — скопійований “Ford 40А” 1934 року, ЗИС-101 1936 року — повна копія “Б’юїка” — “Buick” 1932 року.

➥ Виверти “совєтскоґо автопрома”

Відповідні явища відбувалися з усією промисловістю.
Гусеничний трактор “сталинец-60”, що виготовлявся в челябінську з 1933 року скопійований з американського “Caterpillar-60” 1925 року.
Пермський авіамоторний завод виробляв американський двигун “Циклон”.
Технологію смачного пломбіру СССР також раніше створили в США.

З 1930 по 1940 роки американці збудували в СССР близько півтори тисячі підприємств. В Совдепі працювали 200 тисяч американських інженерів та техніків, яким підпорядкували мільйони в’язнів ҐУЛАҐу.

Кількість дореволюційних спеціалістів в СССР виявилася не значною, щоб грати хоч якусь помітну роль в індустріалізації країни. Американські викладачі підготували на робфаках 300 тисяч кваліфікованих фахівців, чим задовольнили попит на них на багато років уперед.

Темпи будівництва гальмувала совкова недбалість.
Цінну техніку розвантажували як дрова, високовартісне обладнання місяцями іржавіло просто неба. Сталь Совдепу вирізнялася низькою якістю. Комплектуючи виробляли з грубезним порушенням технологічного процесу: робітники, на високоточних верстатах, виготовляли деталі грубо, не використовуючи вимірювальні прилади.

У середині 1930-х років СССР узяв курс на імпортозаміщення, послуговуючись побудованими іноземцями підприємствами та навченим ними персоналом. Умови для західних спеціалістів погіршилися: зарплатню порізали, відмінили пільгове постачання з закритих спецрозподільників, вимагали прийняти підданство СССР. Напередодні Другої Світової війни розпочалося масове повернення іноземців на батьківщину.

альберт кан не схибив — за 3 роки він заробив 2 мільярда доларів, що становить близько 250 трильйонів доларів за сучасним курсом. Його заробітки спокусили багатьох співвітчизників. За перші вісім місяців 1931 року до його фірми надійшло понад 100 тисяч заяв на роботу.

Атракціон нечуваної совкової щедрості швидко урвався, разом з валютою, яку отримували за рахунок продажу, насамперед, сільгосппродукції. Для продовження “індустріалізації” сталіністи вдалися до подальшого пограбування селянства… З особливим цинізмом, буквально до останньої зернини, грабували українських селян, і казахів, у яких забрали всю худобу… Щоб запрацював молот “індустріалізації” кривавий серп голоду скосив мільйони Українців і Казахів…

На кістках жертв колективізації зведено всі досягнення “індустріалізації”.
До них слід додати сотні тисяч життів в’язнів, які загинули на будівництвах комунізму.

До 1940 року, за обсягом промислового виробництва квазіутворення СССР посідало друге місце у Світі. Проте населення скоротилося мінімум на 10 мільйонів… Більшість підготованих американцями спеціалістів отримали в нагороду концтабори, тавро “враґа народа” і “врєдітєля”.
Режим продавав усе, що міг, задля валюти на оплату послуг іноземних фірм, і як наслідок, увігнав населення СССР в злиденне животіння.
Зростання виробництва супроводжувалось зменшенням споживання.
У буквальному сенсі слова, населення отримало гармати замість хліба, який видавали в мізерній кількості, по талонах…

“Індустріалізація” виснажила квазіутворення СССР, зробила фатальний пролом в економіці, залагодити який так і не вдалося. Через багато років, коли застарілі технології та нещадно визискувані дармові людські ресурси вичерпалися, замінити їх виявилося нічим.
Квазіутворення СССР розвалилося, в тому числі через хирляві намагання полагодити сталінську модель економіки.

Зловісну сутність СССР зберігає РФ.
Перед українським суспільством стоїть завдання завадити оновленню кровожерної антисистеми, простіше кажучи — остаточно зруйнувати квазі-імперську химеру совка.

Версія ютуб-каналу “hrendyabliki”