Арґументи експертів про український дубляж

“Кіна не буде!”
В День Конституції України, 28.Ⅵ.2023 у Верховній Раді України зареєстровано "проект закону про застосування англійської мови в Україні" (№9432 від 28.06.2023), який поховає український дубляж фільмів!
Цього разу українську мову в кіно забороняють zє-узурпатори!
Чи означає це, що індустрія кінодубляжу в Україні приречена і ми вже не зможемо дивитися кіно українською?
«Читомо» звернулися до експертів.

• Майданчик «Порохівниця» ретельно зібрав низку вартих уваги матеріялів щодо чергової спроби zє-узурпаторів і zє-колаборантів порушити Конституцію України та обмежити державну Українську мову в Державі Україна.
Без поспіху й задля фіксації антидержавної діяльності zє-узурпаторів зібрано й опубліковано низку гідних і вартих уваги матеріялів щодо фактичної заборони українського дубляжу кінопродукції.

• Олекса Негребецький
Режисер дубляжу, редактор, український перекладач

— „Про законопроєкт. Він нічого не означає, це просто бульк у калюжу, його призначення — відвернути увагу від чогось значного, наприклад, яких-небудь таємних переговорів. Законопроєкт суперечить Законові про кінематографію, закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, він уже викликав негативний резонанс серед активної частини суспільства і буде відкликаний або забутий.“

• Павло Скороходько
Режисер і актор дубляжу

— „Всіляко вітаю впровадження англійської мови як обов’язкової в українському суспільстві. Проте подібний наказ ставить під удар величезну творчу сферу — кінотеатральне дублювання українською мовою.
В багатьох європейських неангломовних країнах, наприклад, у Німеччині, Польщі, Угорщині та багатьох інших, дублювання є невід’ємною частиною кінокультури. Усі фільми, що йдуть в прокаті, обов’язково демонструються місцевою мовою. Звісно, сеанси мовою оригіналу теж існують, проте одне не заміняє інше.“

„В Україні дубляж вже давно став окремим культурним явищем. Його скасування, хоч і поступове, неминуче призведе до значного зменшення популярності української мови, оскільки саме дубляж свого часу сприяв її значній популяризації.“

— „І це не кажучи про відчутне зменшення глядачів у кінотеатрах, бо відсоток людей, котрі розуміють англійську мову на достатньому рівні, на жаль, невеликий, а швидко читати субтитри важко, наприклад, дітям і представникам старшого покоління. Мало того, читання субтитрів відволікає глядача від головного, а саме, розвитку дії кінострічки. Відтак, вся галузь виробництва дубльованого кінопродукту зазнає шкоди. Ба більше, подібне рішення гарантовано підштовхне потенційного глядача до перегляду кінофільмів на піратських сайтах російською мовою, оскільки стрічки, які глядач захотів би переглянути, не будуть перекладені українською. Іншими словами, наша кінотеатральна культура ризикує опинитись на рівні середини 2000-х років, коли український дубляж торував свій шлях крізь засилля російської мови.“

— „Також я не можу не сказати про величезну кількість акторів, режисерів, звукорежисерів, перекладачів та представників інших професій, які працюють виключно у сфері дубляжу – всі вони ризикують втратити роботу. Про сертифіковані дубляжні студії, які витрачають свої ресурси для підготовки кінотеатральних релізів українською. Про визнання українським глядачем і іноземними колегами того факту, що український кінотеатральний дубляж є одним з найякісніших і найпрофесійниших у світі. Численні подяки від таких студій, як “Walt Disney”, “Warner Brothers” та інших є тому підтвердженням.“

• Олена Узлюк
Акторка театру і кіно

— „Я, як і мої колеги, одностайно проти цієї ініціативи! Впровадження англійської аж ніяк не дорівнює утисканню галузей, які сприяють розвитку української. Я вважаю, український дубляж, що починався з озвучення на каналі ICTV на початку 90-их, перетворився на витвір мистецтва. Оскільки окрім самого дублювання, актори виконують надскладні вокальні партії й світові хіти. І це звучить українською! Ну і в першу чергу думаймо про нашого глядача. Тут можна говорити дуже довго, наскільки важливо, щоб ЗВУЧАЛО, а не було написано.“

• Олег Колесніков
Кіноперекладач, працює зі студіями “LeDoyen” і “Postmodern”, а віднедавна – перекладач книжок

— „По-перше, цей закон здається щонайменше недолугим, певною мірою доюридичним і ганебним для законотворця (простіше кажучи – трохи "по-дєбільному написано") і позбавленим логіки. Якщо уявити, що його буде ухвалено і задіяно, то це означатиме кінець індустрії українського дубляжу, а згодом – кінопрокату (знову ж, якщо простіше – то спершу закриються дубляжні студії, потім – стійки з попкорном, а ще згодом у кожному великому місті залишиться по одному кінотеатру формату «Жовтня»). В романі Квентіна Тарантіно “Одного разу в Голлівуді” Рік Долтон каже: “Я в кіно не читати ходжу”. Те саме стосується і нашого глядацького загалу, особливо зважаючи на те, що у репертуарі українських прокатників переважає розважальний жанр – комедії, екшн тощо. Тобто, кіно для перегляду під колу і попкорн.“

„В Україні вже виросла ціла ґенерація людей, які не уявляють повноцінного перегляду фільму без якісної локалізації.“

— „Наразі українська локалізація є предметом експорту (навіть до повномасштабного вторгнення польські мережі крутили фільмокопії з українським дубляжем, нині ж їхня кількість збільшилась), адже є попит, тому відмова від неї – то якийсь зовсім нелогічний крок.“

— „Я, звісно, поважаю контраргументи (хтось вважає це корисним для вивчення англійської, хтось хоче чути оригінальні голоси, комусь просто не подобається український дубляж), але щоб задовольнити цю глядацьку категорію, цілком вистачить одного сеансу (мовою оригіналу з субтитрами) на тиждень. До того ж це дещо дискримінаційно щодо людей з вадами зору (у нас, до речі, роблять фільмокопії саме для них, на жаль, не пригадую, як це зветься), не кажучи про дитяче кіно і мультфільми (тут варто зауважити, що навіть у країнах, де рівень володіння англійською значно вищий за наш, такі стрічки завжди дублюються).“

• Дмитро Рассказов
Актор дубляжу, перекладач, режисер озвучення

— „Не секрет, що впродовж останніх років український дубляж та озвучення були чи не найефективнішими популяризаторами української мови для населення України, яке в побуті спілкується різними мовами. Саме тому в поданому президентом законопроєкті №9432 я вбачаю послідовне підривання статусу та зневагу до української мови. До слова, закон про заборону руснявих книжок чекав рік, і був підписаний ним лише тиждень тому.

Фільми в оригіналі з субтитрами завжди можна переглянути в кінотеатрах Жовтень, Планета Кіно, KINO42 тощо. З нашою культурою споживання піратського руснявого контенту, про вивчення мов у кінотеатрах можна просто забути.

Люди мають чути гарну літературну\сленгову\діалектичну українську мову, аби щоразу відкривати її різноманітність в щоденному використанні. Читання українською втілює цю ідею лише почасти. Коли ж ти чуєш як протагоніст з минулого\теперішнього\майбутнього\позачасового реагує на твої персональні виклики життя українською – це вкарбовується безпосередньо у твою душу, у твій власний біокод, і зрештою іншомовні відтворення тобою своїх почуттів у житті здаватимуться тобі дещо недолугими.

І тепер, коли українська мова на піку вивчання іноземцями у всьому світі, а закордонні гіганти ґеймдеву нарешті звернули на нас увагу, і вперше (!!!) почали офіційно локалізовувати свої продукти українською вже на стадії підготовки до релізу (взяти хоча б Cyberpunk 2077, Baldur’s Gate 3, Frostpunk 2 тощо), ми так смачно плюнемо собі в борщ?

Альф із субтитрами?! ("голосно регоче") 😆 “

• Андрій Твердак
Актор дубляжу, телебачення, диктор

1. Вивчати англійську мову, звичайно, необхідно і корисно. Але ж вивчати УКРАЇНСЬКУ мову не менш необхідно і, вже точно, дуууже корисно.

2. Доступ до англійської мови, як на мене, нічим не обмежений. Її (англійську) можна отримати за найменшим бажанням. Просто увімкнувши будь-який теле- чи кінопродукт. Хочете з субтитрами — будь ласка. Все вже є. Не кажу вже про кількість курсів різного штибу. А звідки українцям та носіям інших мов брати приклади правильної УКРАЇНСЬКОЇ мови? В школі навчають, скажете? Я вчився в школі. Я пам’ятаю "шкільну" українську. Чи не телебачення, радіо, кіно — найлегший спосіб поширення мови? Чи не відіграв свого часу позитивну роль перехід на озвучування та дублювання іноземної продукціїї українською на певних телеканалах? Велика частина українців згадали, що в них є МОВА! Я пам’ятаю цю хвилю захвату серед молоді.

3. Вже скоро 30 років існує в Україні озвучування і дублювання. Створені самі професії акторів дублювання, перекладачів, редакторів, звукорежисерів, адміністраторів — всіх, хто бере участь у створенні дубльованого контенту. Без перебільшення, український дубляж досяг значного рівня в своєму розвитку за цей час, чого не скажеш про деякі інші галузі виробництва в нашій країні. Просто постає питання: ЧОМУ англійська мова має прищеплюватись в Україні за рахунок УКРАЇНСЬКОЇ мови? ДЛЯ ЧОГО нищити те, що працює і приносить користь? Чи нам ще не достатньо прикладів наслідків такого нищення? В усіх сферах. Демократія — це вибір. Українська мова — хороший приклад демократії: є варіанти наголосів в одному слові, варіанти правильної побудови словосполучень, закінчень в словах. Чому б не брати приклад з МОВИ? Мова існує знааачно довше, ніж люди, що нині працюють над законами. Чому б не дати Українцям ВИБІР? Чому б спершу не спитати в Українців, а що вони думають про зміни, які пропонуються проєктом закону?

Раз вже так необхідно поширити і, перепрошую, змусити вивчити людей іноземну мову, то нехай хоч залишаться варіанти. Стосовно кінотеатрів. Чому б не робити сеансів з субтитрами і дублюванням? Що в цьому поганого? З телевізійною продукцією складніше, але і тут можна знайти варіанти. Головне — мати бажання. Згодні? І на фінал. На мою думку, рівень знання української мови, як би це дико не звучало, в Україні — не такий високий, щоб постійно експериментувати з мовним питанням. Дайте можливість нашій мові нарешті твердо стати на ноги. Її б зберегти. Вона ж об’єднує, визначає народ, несе генетичний код. Зрештою, мова — питання національної безпеки.
Я ж нічого не плутаю?

• Денис Астаф'єв
Митець

Словом, кілька днів вже накопичую думки, щодо ситуації з дубляжем.
Арґументувати відмову від дубляжу практикою інших країн безглуздо.
Кіно не дублюють не для створення майданчику мовної практики.
Кіно не дублюють бо:
— В країні відносно невеликий ринок, і створювати локалізацію нерентабельно.
— В країні, в силу тих чи інших причин ВЖЕ існує достатня кількість людей, які готові споживати контент на іноземній мові. Стосовно англійської, це близькі сусіди Британії, з якою їх пов'язують давні історичні та економічні відносини (Франція, до речі, через історичні відносини, як раз дублює:), або колишні колонії.
— Англомовні країни мають величезну кількість контенту рідною мовою, тому якісний дубляж іноземного кіно там річ не принципова.
— При цьому є ще країни зі змішаним підходом, де, наприклад, попит є і на дубляж, і на кіно з сабами, або такі, де перекладають тільки кіно категорії А, бо швидше за все, попит окупить витрати, а якесь бюджетне кіно іде з субтитрами.

Скрізь практика продиктована особливостями ринку. Але в жодній країні світу дублювання не регулюється законодавчо в бік обмеження дублювання державною мовою.
Більше того, втручання держави у сферу, яка і так працює добре, завжди все псує. У випадку регуляції застосування української мови це був вимушений крок, у випадку англійської - корисна може бути тільки підтримка з боку держави, і аж ніяк не жорстке регулювання.

Химерна теза про те, що перегляд фільмів з субтитрами матиме якусь вирішальну роль у вивченні українцями англійською, не може слугувати виправданням забороні дубляжу, який, власне, справно виконує роль у вивченні українцями української. Чути правильну вимову, фразеологізми, питомі для української звороти - це чудова практика, аби почати їх застосовувати.
Так, чути оригінальну звукову доріжку класно, таким чином максимально зберігається художній задум. Але тільки у випадку, коли ти добре розумієш про що говорять актори та здатний вловити підтексти іноземною мовою. Необхідність весь час підглядати у субтитри навпаки руйнує художній задум. і це я вже не кажу про те, що не всі люди читають однаково швидко, а багато хто ще і має вади зору. Та й взагалі, рядок тексту який весь час стирчить на екрані точно не додає краси відеоряду.

Традиція дубляжу в Україні — це не недолік, це перевага, бо мати можливість повного занурення в фільм це, як на мене, набагато важливіше, ніж чути голос отого чувака, ну цього, як його, ще у тому кіні знімався про супергероїв. А для тих, хто кайфує від вимови Хоакіна Фенікса чи Стівена Фрая немає жодних обмежень у тому, щоб дивитися їх вдома в оригіналі, все ж таки, готовий забитися, що у найближчі років 20 в Україні таких буде в сотні разів менше, ніж тих, хто хоче просто подивитися фільм.
А ще, зі зникненням дубляжу з великих екранів, ми втратимо в якості дубляжу і на стрімінгах. Бо актори, звукорежисери, перекладачі, хочуть їсти, а переклад для кінотеатрів — це гонорари, які озвучування для стрімінгових сервісів дати не зможе. Для великого і дорогого кіно працюють найкращі, і з втратою такого шматка роботи цим найкращим доведеться шукати, чим себе прогодувати.
Коротше, я не розумію, нащо цю маячню вписали в текст законопроєкту, може аби всі її обговорювали, а сам закон вдалося проштовхнути. Але я шось взагалі не бачу якогось суттєвого спротиву, більшість Українців до пропозиції вчити англійську ставиться, здається, позитивно. Не факт, звісно, що будуть вчити, але то таке, точно не найбільша наша проблема.

• Nate Scherban
Філолог, лінґвіст, український японіст, викладач японської мови

Стосовно фільмів без дубляжу і з субтитрами, після перегляду яких защебечуть англійською кожен Українець чи Українка.
Як викладач іноземної мови кажу: це безглуздя.

Мову ніколи не вчать лише "по фільмах". Це так не працює.
Ба більше, люди йдуть до кінотеатрів, аби розважитись, а не навчатись. Швидкість читання субтитрів у всіх різна, і для декого реально постане вибір: або я читаю увесь фільм, або дивлюся і ніц не розумію.
Бо фільми англійською — це рівень С1. Навіть не В2, а саме С1.
Бо сповнені метафорами, сарказмом, мовними реаліями, які характерні для зовсім іншої мовної картини світу.

До чого насправді призведе відсутність дублювання українською?

✅ Тотальна зупинка українізації суспільства.
В Україні є проблеми з українською мовою. Нею погано володіє частина Українців. І тоді як зараз люди масово шукають можливості чути українську, цю можливість хочуть прибрати. Бо де ще як не в кіно, відпочиваючи, люди можуть залюбки сприймати мову?
Дублювання та переклади — невід'ємна і необхідна частина українізації.

✅ Повернення у російськомовний культурний простір.
Ви думаєте, якщо людина не зможе добре розуміти кіно англійською, то вона почне її вчити? Ні, шановні. Більшість піде дивитись піратські озвучки, скоріш за все, російські.
Мене недавно в коментарях запитали: а як же аніме з субтитрами та японістика, яка цвіте і пахне завдяки людям, які закохались в аніме?
Так от, відсоток людей, які пішли вчити японську через аніме серед усіх любителів аніме — 5%. І серед цих людей 90% залишаться на рівні “Ваташі но намае ва півник Петя” (аналог "Ландан із е кепітал...")
У 2000-2010х даберські команди, переважно, були російськомовними. І люди, разом з аніме, споживали "русскій мір". Зараз із появою україномовного дублювання навіть на анімешній ниві почався своєрідний український культурний ренесанс.
Людей об'єднує АНІМЕ УКРАЇНСЬКОЮ.

✅ Знищення мистецтва дублювання українською, зменшення фахівців, ліквідація цілої галузі.
Саме "український дубляж" “Альфу”, “Піратів Карибського Моря”, “Тачок” та інших блокбастерів став причиною швидкої та лагідної українізації.
Бо "дубляж рішає". Перекладачі перекладають не слова, а цілі сенси, а актори дубляжу мистецьки втілюють це на екрані.

✅ Люди не володіють іноземною мовою краще лише від того, що дивляться фільми іноземною. Мій досвід перегляду фільмів в кінотеатрах Японії (англомовні були без дублювання з субтитрами) це підтверджує. Японці погано володіють англійською. І фільми без озвучки ніяк не допомагають вирішити проблему.
І моя особиста думка, яка вже не стосується субтитрів та кіно, а стосується України. Держава, в якій для нормального життя потрібно знати додаткову іноземну мову — це слабка держава.
Японець може дозволити собі знати лише японську і гарно жити, заробляти, годувати родину, не виїжджаючи за межі Японії. Так само німець, француз, австрієць, китаєць. Ми маємо прагнути не до того, аби замінити одну "мову роботи та еліти" (російську) на іншу (англійську), а до зміцнення української мови та культури у своїй Державі.

Українська чи англійська в кінотеатрах?
Спростування найпоширеніших міфів

• Тарас Шамайда
експерт у мовному питанні в Україні, співкоординатор руху «Простір свободи»

Зрештою, український громадський діяч, експерт у мовному питанні в Україні, співкоординатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда підсумовує й спростовує найпоширеніші "міфи" тижня щодо українського дубляжу.

• Міф 1: "якщо фільми йтимуть у кінотеатрах англійською, люди в такий спосіб вивчатимуть англійську."
• Реальність: Українці відвідують кінотеатр у середньому раз на 2 роки, постійні клієнти кінотеатрів — раз на кілька місяців. Думка, що в такий спосіб можна вивчити іноземну мову — цілковитий абсурд. Глядачі ходять у кіно, щоб відпочити і насолодитися фільмом, а не щоб вивчати мови чи читати субтитри. Англомовні фільми, дубльовані українською — це понад 80% нашого кінопрокату. Більшовицька заборона демонструвати їх українською не допоможе вивчити англійську, натомість знищить якісне українське кінодублювання, завдасть величезного удару по кінопрокату і сприятиме поширенню російської мови. Багато людей перестануть ходити в кіно і дивитимуться західні фільми в інтернеті, дубльовані російською мовою.

• Міф 2: "в усій Європі англомовні фільми йдуть в оригіналі, дублювання — це нецивілізована радянська звичка."
• Реальність: навпаки, культурно найрозвинутіші країни демонструють у кінопрокаті саме дубльовані фільми. 3 шести найбільших країн Європи (англомовну Британію виносимо за дужки) у п’яти (Франція, Італія, Німеччина, Еспанія й Україна) — надають перевагу саме дубльованим фільмам, в одній (Польща) демонструють фільми як в оригіналі, так і дубльовані. Дублюють фільми в Швейцарії, Угорщині, Австрії та інших країнах.

• Міф 3: "але в країнах, де фільми йдуть в оригіналі, англійську знають значно краще, ніж там, де дублюють."
• Реальність: англомовні фільми в оригіналі демонструють у Норвегії, Швеції, Фінляндії, Данії, Нідерландах, Греції, Боснії і Герцеговині, Хорватії, Румунії, і ще кількох країнах Європи. Рівень знання англійської мови в цих країнах дуже різний. Це саме стосується і країн, де фільми дублюються. Причини високого рівня знання англійської мови в деяких (!) із цих країн пов’язані не з кінотеатрами, а з якісним вивченням англійської в закладах освіти і її широким використанням у бізнесі, науці, тощо.

• Міф 4: "дублювання псує фільми, не дає чути оригінальні голоси акторів."
• Реальність: усе залежить від якості дублювання. Українське кінодублювання — окреме мистецтво, яке не даремно полюбили мільйони глядачів. Багатьом мешканцям русифікованих міст жива українська мова голлівудських кіногероїв допомогла подолати упередження щодо української і перейти на спілкування нею в повсякденному житті.

• Міф 5: "фільми українською відіграли важливу роль для подолання русифікації, але ця проблема більше не стоїть так гостро."
• Реальність: упродовж останніх років багато людей справді перейшли на українську, але проблема русифікації далеко не вирішена. Особливо у великих містах, де розташовано найбільше кінотеатрів. Попри перехід багатьох людей на українську мову 80% мешканців Харкова й Одеси й понад дві третина мешканців Дніпра спілкуються переважно російською. Навіть у Києві частка таких людей становить до 40%.

• Міф 6: "навіть не знаючи англійської, можна буде ходити в кіно, там будуть українські субтитри."
• Реальність: крім того, що люди в принципі не захочуть ходити в кіно, щоб читати субтитри, багато з них просто не зможуть цього зробити через поганий зір. Не читатимуть субтитри і діти, які становлять велику частку відвідувачів кінотеатрів.

• Міф 7: "дублювання — це дорого, субтитри — значно дешевше."
• Реальність: дублювання західних фільмів на українську мову фінансують західні кінокомпанії. Це іноземні інвестиції в нашу економіку, зарплати режисерів і акторів дублювання, створення високоякісного культурного продукту, податки в український бюджет. Західні компанії вкладають кошти в дублювання фільмів українською мовою, бо це їм вигідно: саме завдяки тому, що фільми йдуть у прокаті українською, а не англійською, їх відвідує значно більше людей, збирається більше доходів.

• Міф 8: "Українське кінодублювання не дуже постраждає, адже дублюються фільми не лише для кіно, а й для телебачення і стрімінгових платформ."
• Реальність: це зовсім різна якість дублювання. Замовляючи дублювання своїх фільмів для кінопрокату, західні кінокомпанії ставлять високі вимоги до якості і добре оплачують цю роботу. Звівши кінодублювання лише до телепрограм та інтернету, держава вб’є дублювання як мистецтво, яке Українці не просто сприймають, а по-справжньому люблять.

• Міф 9: "Держава може відшкодовувати вартість квитків усім, хто захоче подивитися фільми англійською мовою."
• Реальність: убити кіноіндустрію, заборонивши демонструвати англомовні фільми українською, а потім намагатися хоч якось його реанімувати за рахунок коштів платників податків — воістину "геніальне" управлінське рішення. У держави "немає грошей" на виконання законів про субсидії для українських книгарень чи мережу курсів української мови для дорослих, але раптом з’являються гроші на купівлю квитків у кінотеатри на іноземні (!) фільми. Якщо є можливість збільшити державні видатки на кіно, ці гроші мають іти на виробництво і промоцію українських фільмів, а не зарубіжних.

• Міф 10: "Але ж люди, які знають англійську і хотіли б таки дивитися фільми в оригіналі, позбавлені такої можливості. Треба, щоб були сеанси і з мовою оригіналу, і з дублюванням."
• Реальність: чинне законодавство дозволяє кінотеатрам мати до 10% сеансів мовою оригіналу. На практиці там, де такі сеанси є, їх 1-2%, і їх відвідуваність дуже низька. Попит на фільми мовою оригіналу невисокий. Шанувальникам фільмів мовою оригіналу треба купувати квитки на ці сенси, збільшуючи наповнюваність залів, і таких сеансів з часом стане більше. Жодних законів для цього змінювати не потрібно. Навіть якщо держава зобов’яже не всі, а якусь частину сеансів робити англомовними, це так само буде невиправдане втручання у кінобізнес, яке завдаватиме збитків кіномережам і буде де факто спрямоване проти української мови.

• Міф 11: "Держава має право ухвалити будь-який закон, а глядачі й бізнес мають його виконувати."
• Реальність: в Україні діє принцип верховенства права, держава не може довільно ухвалювати закони, які порушують права людини чи звужують сферу застосування української мови. Закони не можуть суперечити Конституції, яка зобов’язує державу забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Щодо мов міжнародного спілкування, Конституція покладає на державу лише сприяння вивченню таких мов. Це сприяння не може відбуватися за рахунок наступу на українську мову, права людини і національні культурні індустрії.

• Міф 12: "Але ж для інтеграції в ЄС нам потрібен закон про англійську мову."
• Реальність: ЄС ніколи не пропонував Україні ухвалювати закон про англійську мову. Жодна не англомовна країна ЄС не має спеціального закону про англійську мову. Такі закони є лише в деяких колишніх британських колоніях в Азії і Африці. Європейський Союз, навпаки, всіляко заохочує розвиток мов кожної країни-члена. Зараз у ЄС 24 офіційних мови. Після вступу України до ЄС однією з його офіційних мов стане українська. Навіть якщо влада і вирішила для чогось ухвалити такий дивний закон, у ньому не може бути норм, які звужують сферу вживання української мови чи ставлять іноземну мову врівень з державною.