Цей Світ судити будуть діти…

Діти повинні залишатись дітьми…
Українські ж діти ураз стали дорослими…
24.Ⅱ.2022 для українських дітей світ перевернувся сторчма…
Сирени, вибухи, бомбосховища, міни, дула автоматів…
Смерть Мами, Бабусі, Бровкá чи Мурчика, друга, сусіда — стали чимось майже буденним…
Розбомблені будинки, лікарні і школи. Народження нового життя на бетонній підлозі підвалів… Мрія про вдосталь їжі і води…
Українські діти вже не мріють про нові іграшки — Українські діти мріють, щоб увесь цей жах припинився і щоб “мама воскресла”…
Такого не було з часів Другої Світової війни…
Цей Світ судити будуть діти…
Українські діти…

💬 · Ольга Руда

Цей Світ судити будуть діти…
Українські діти…

“Неодмінно балуйте дітей, невідомо, які випробування їм приготувало життя”
Антуан де Сент-Екзюпері

Не можу повірити: я, та що плакала над фільмами «Список Шиндлера» і «Життя прекрасне» про дітей в нацистських концтаборах, живу в сучасності, де “хлопчик в смугастій піжамі” тихо відступив на задній план. У нашій, українській реальності, коли увесь Світ здригається від фото-звинувачень з Бучі, Ірпеня, Маріуполя, Харкова та інших міст і сіл, все набагато гірше.

Американці часто запитують мене, чи це правда.
Ви не хочете знати правду, відповідаю я їм. Коли ви дізнаєтесь про усі звірства, вам не захочеться ніколи чути назву цієї країни і про осіб, що її населяють. Ви й через 10 чи 20 років після нашої перемоги усі, як один, вставатимете і виходитимете з ваших кав’ярень, коли до них будуть заходити орко-туристо.

Діти повинні залишатись дітьми…
Бавитися ляльками й пухнастими ведмедиками. Тішитися новеньким футбольним м’ячам й кросівкам. Кататися в парку на каруселях й ласувати морозивом…

24 лютого для українських дітей світ перевернувся сторчма…
Сирени, вибухи, бомбосховища, міни, дула автоматів, мрія про вдосталь їжі і води…
Смерть бабусі, мами, сусіда, друга, Бровка чи Мурчика стала чимось майже буденним…
Розбомблені будинки, лікарні і школи. Народження нового життя на бетонній підлозі підвалів…
Вони вже не мріяли про нові іграшки. Мріяли, щоб увесь цей жах припинився і “мама воскресла”…
Такого не було з часів Другої Світової війни…

Три мільйони наших дітей страждають від війни в Україні…
Понад два мільйони — переселенці і біженці, які терпляче чекають своєї черги за їжею і з усіх сил намагаються зрозуміти чужу мову. Ще й якимось шостим чуттям одразу ж запам’ятовують декілька іноземних слів, щоб подякувати.
Знову вчаться усміхатись…

Згідно з даними ООН, щодня в Україні гине двоє дітей, а четверо отримують поранення, в тому числі від мін, залишених орками. Діти, які уціліли, мріють повернутись додому або про протез “з квіточками”…

Діти повинні залишатися дітьми… Українські ж діти ураз стали дорослими…
Ще й рятівними кругами для своїх батьків і родин…
Вони вже ніколи, на жаль, не зможуть забути це зло в чистому виді і не дадуть забути іншим.

Цей Світ судити будуть діти…