Ніколи? Знову…
Здавалося, що Світ ніколи не допустить вбивств, подібних до тих, що були під час Другої Світової війни… Але знову це відбувалося в Бучі, Ірпені, на Сході та Півдні України… Ми вважали, що ніколи Світ більше не допустить катувань. Але ж ні: ми бачимо що відбувається з українськими військовими після полону… Можливо, Світ мав ніколи не допустити знищення мирних міст. Але ж ні: Маріуполь, Бахмут, Авдіївка, Марʼїнка…
Хіба країни Вільного Світу могли допустити таке в центрі Європи?
Ніколи? Знову…
Ніколи? Знову…
Ⅴ Президент України Петро Порошенко
Коли говорять про війну, то це не тільки про танкові бої з відірваними ворожими баштами. Це не тільки про феєричне відпрацювання артилерії по ворожій піхоті. Це й про людські життя…
Здавалося, що Світ ніколи не допустить вбивств, подібних до тих, що були під час Другої Світової… Але знову це відбувалося в Бучі, Ірпені, на Сході та Півдні нашої країни… Ми вважали, що ніколи Світ більше не допустить катувань… Але ж ні: ми бачимо «Азовсталь» і те, що відбувається з українськими військовими після полону… Можливо, Світ мав ніколи не допустити знищення мирних міст. Але ж ні: Маріуполь, Бахмут, Авдіївка, Марʼїнка…
Хіба країни Вільного Світу могли допустити таке в центрі Європи?
Ніколи? Знову…
85 років тому політики кидали тигру шматки їжі і сподівалося, що звір зупиниться. Але єдине, чого хоче оскаженіла тварина — це спробувати живого мʼяса. І коли настає цей момент, треба використовувати зброю, доки не стало запізно…
Сьогодні саме Україна спиняє скажену тварину, що рветься в Європу. І єдине, чого ми просимо, — допомогти нам зі зброєю. Нам потрібні ракети, щоб спинити пандемію, потрібна вакцина у вигляді ППО і важка техніка, щоб не дати розповсюдитися цьому вірусу.
Ми боремося не лише за нашу країну. Ми боремося за мир у Європі. За мир, якого досягли 79 років тому. Ми робимо це, щоб захистити свій дім, захистити Європу. Ми боремося, і завдяки цьому німці, французи, угорці та решта країн Європи читають про нацизм лише у новинах та підручниках історії.
Україна готова битися й надалі. Але нам потрібна зброя. Тому ми зараз у Німеччині обговорюємо важливість далекобійних ракет та іншого озброєння.
Перемогли нацизм — переможемо й рашизм!
© Ⅴ Президент України Петро Порошенко
Постер © Андрій Єрмоленко
Постер © Дмитро Кривонос
“Ніколи знову” чи “Інколи знову”?
Щороку одне й те саме…
➥ “Ніколи знову” чи “Інколи знову”?
Чи працює взагалі це гасло “Ніколи знову!” — “Never again!”?
Чи гасло “Ніколи знову!” інколи знову стає “Інколи знову!”?
“Never again” or “Sometimes again”? “Never? Again!…”
“Ніколи знову!” після 2014 року знову стало “знову”!…
“Ніколи знову!” після 2022 року знову й знову стало “знову”!…
“Never again!”? — “Ніколи знову!”?
Щось не схоже…
Із 2014-го Світ і Європа повторювали “Never again!”…
Світ і Європа сховали голови в пісок і повторювали “Never again!”…
Світ і Європа не зможуть, однак, сховатись "в доміку" від цієї війни!
Світ і Європа не зможуть "уміровторіть" хуйла, як і Гітлера не змогли.
Світ і Європа не зможуть сховатись від маніяка-аґресора за декларативними "глибокими схвильованостями й стурбованостями".
Світ і Європа не зможуть "задушити" своїми смішними й недієвими санкціями гігантську нафто-газову квазі-імперію, котру Світ і Європа десятиліттями викормлювали з рук і власноруч перетворили гнилий труп квазі-імперії на очманівшого від безкарності zомбі-монстра!
Світ і Європа не зможуть спинити терористичне квазідержавне утворення "рф", якщо постійно і невпинно будуть торочити мантри про "мирні переговори" з терористичним режимом кремля й щороку повторювати мантру “Never again!”
Світ і Європа можуть хоч мільйон разів щороку повторювати “Never again!”, але мантрою “Ніколи знову!” ніколи не зупинити схибленого від безкарності кривавого маніяка, котрий щодня показово вбиває й задоволено хрипить "можем павтаріть!"
Світ і Європа ніколи не зможуть зупинити, якщо не схочуть зупинити це терористичне квазідержавне утворення "рф".
Ні в Україні, ні в Європі, ні у Світі воліють не помічати очевидного!
Система Світової безпеки не працює…
Гасло “Never again!” не працює…
Постер © Андрій Єрмоленко