Безкарність породжує вседозволеність

 
Заходу бракує сили волі й рішучості!
Захід все ще не усвідомлює рівень загроз з боку “рф”.
Західні політики у побоюваннях “ескалації” не здатні рішуче протидіяти аґресії “рф”. Нерішучість Заходу ще більш провокує “рф”.
Західні політики приховують реальну картину від західного суспільства, а людям не подобається, коли їм брешуть.
Західні політики також змушують лідерів прифронтових країн помовкувати у той час, коли суверенітет цих країн під загрозою, і рівень загроз з боку “рф” лиш зростає. Безкарність породжує вседозволеність.
Відсутність відповіді на аґресію “рф” створює небезпечний Світ.
В цьому певен віцепрезидент Центру аналізу європейської політики CEPA Едвард Лукас.

· Едвард Лукас
віцепрезидент Центру аналізу європейської політики CEPA

Нова норма: безкарність

Відсутність відповіді на аґресію “рф” створює небезпечний Світ.

Чому Заходу так важко виробити ефективне реагування на неконвенційну війну “рф”? Засобів насправді не бракує. США і союзники значно переважають “рф” в економічному і військовому плані. Із розвідкою також усе гаразд.

Ми знаємо, що відбувається.
Проблема в тому, що наші можновладці ніяк не приведуть слова у відповідність із діями. Або ігнорують поведінку “рф”, або жалюгідно окреслюють її "неприйнятною", а потім фактично її приймають.

Перш за все, річ у побоюваннях ескалації.
Зокрема, хвилюється адміністрація США і такі країни, як Німеччина.
Поспішне або непропорційне реагування може спровокувати “рф” до ще гидкіших каверз — приміром із допомогою поплічників, як-от хуситів на Аравійському півострові.

Певну роль також відіграють побоювання (західних політиків) налякати наше (західне) населення. Якщо визнати, що “рф” зламує бази даних у сфері охорони здоров’я, паралізує транспорт, порушує наш повітряний простір, вторгається в морські зони, влаштовує викрадення, побиття і вбивства недогодних їм людей, та чинить багато (набагато більше) інших каверз, то це означає, що влада (західних країн) втратила контроль.

Нинішній підхід — не лише неефективний, а й згубний.
Можливо, “рф” випробовує свою тактику, готуючись до повномасштабної війни, або задіює свою тактику для конкретних цілей, чи робить те й інше водночас. Однак усе свідчить про те, що “рф” не боїться реакції Заходу.

“Гібридні атаки” “рф” посилюються.
(“Гібридні атаки” чи “активні заходи” — старіший і кращий термін.)
Інші країни бачать, що ризики мінімальні, а переваги суттєві, тож незабаром долучаться.

Коли реальну картину приховують, це підриває довіру громадськості.
Люди рано чи пізно довідаються. Людям не подобається, коли їм брешуть.
Обмежувальна політика позначається також на альянсах. Можновладці прифронтових держав не люблять, коли далекі, великі безпечні країни кажуть їм помовкувати, а тимчасом їхній суверенітет опиняється під загрозою.
Дехто з них задивляється на незалежні маневри Ізраїлю.

Увесь цей безлад є проявом більш загальних проблем.
Перша: брак політики щодо “рф”. Великі країни Заходу жахаються перспективі зміни режиму в москві. Їх лякає потенційна дезінтеграція “рф”. Вони бояться, що наступник путіна може виявитися гіршим. Тож їхня мета — стримувати “рф”, підтримувати Україну на достатньому рівні для того, щоб вона не програла, і сподіватися, що все налагодиться. Деякі посадовці називають це "стратегічним терпінням". Воно спрацювало під час Холодної війни. Однак насправді ні того, ні другого немає. Наразі все вказує на те, що Заходу бракує сили волі на трирічну підтримку України у війні, що й казати про необхідні ресурси й рішучість для боротьби, що розтягнеться на десятиліття і вестиметься не одним поколінням.
Маємо стратегічне терпіння без стратегії і терпіння.

Належна стратегія передбачала б прийняття того факту, що ми перебуваємо під атакою численних ворогів і маємо пожертвувати своїм часом, грошима і комфортом заради власної безпеки: нам потрібно знайти більший човен, а не вирішувати, котрому з крокодилів першому давати відсіч.
На практиці це означає, що потрібно зміцнювати власні системи, щоб атаки проти нас обходилися дорожче й були менш ефективними.
Фінляндія показала зразок для наслідування: зміцнення влади й усього суспільства стало в цій країні частиною повсякдення.
Окрім того, необхідно працювати над стримуванням, визначати слабкі місця “рф”. Деякі заходи можна анонсувати. Деякі нехай будуть неприємними сюрпризами — продуктами нестандартного мислення. Зокрема, можемо поексплуатувати таку зброю, як візові санкції проти поплічників “рф”.
Великій Британії бракує рішучості для того, щоб зупинити своїх банкірів, юристів, бухгалтерів й інших фахівців, які допомагають “рф”.
Але Сполучені Штати Америки і Європейський Союз можуть занести цих поплічників “рф” у свої візові чорні списки.
Якби так робили всі країни Заходу, то тримати морду в кориті ворога раптом виглядало б менш привабливо.

© Edward Lucas
“New Normal: Impunity”
© CEPA
Український переклад:
© «Український Тиждень»