“Будапешт. Бомба під Незалежність”

 
До 30-річчя підписання “Будапештського меморандуму” «Суспільне» презентувало документальний фільм Юрія Макарова “Будапешт. Бомба під Незалежність”.

Документальний фільм “Будапешт. Бомба під Незалежність” розповідає докладну історію підписання "Будапештського меморандуму" 1994 року.
Стрічка, присвячена 30-й річниці підписання меморандуму, допоможе глядачам переосмислити цю подію, її вплив на сьогодення та історію України.

Фільм пропонує цілісну розповідь про перебіг подій, свідчення й оцінки їхніх безпосередніх учасників, пояснення експертів і ексклюзивну відеохроніку, а також надасть відповіді на питання: Будапешт — суцільна поразка України чи все-таки перемога і виграні 30 років розвитку, зміцнення й самоусвідомлення?

У фільмі використана унікальна хроніка, що вперше буде доступна глядачам, розкриваються невідомі факти та історичні події, які вплинули на подальший розвиток державності в Україні.

Частина 1:

Частина 2:

В проєкті Юрія Макарова “Будапешт. Бомба під Незалежність” найповніші, часом несподівані відповіді на ключові питання, пов’язані з "Будапештським меморандумом", розкривають спікери проєкту: Юрій Костенко — політик, народний депутат України 1 скликання (1990–1994), колишній міністр охорони природного навколишнього середовища України, очолював українську делегацію на переговорах з Росією з проблем ядерного роззброєння; Валерій Чалий — політик, дипломат, колишній посол України в США; Микола Філатов — генерал-майор, колишній заступник командувача 43-ї армії Ракетних військ стратегічного призначення СРСР; Сергій Плохій — історик, директор Гарвардського українського наукового інституту; Мар’яна Буджерин — старша дослідниця Центру Белфера Гарвардської школи Кеннеді та інші.

Автор і оповідач проєкту “Будапешт. Бомба під Незалежність” Юрій Макаров зауважує, що ядерна зброя від самісінького початку стала однією з найбільших фобій людства — відразу після закінчення Другої Світової війни люди почали боятися наступної, ще страшнішої. За "Будапештським меморандумом" 1994 року, Велика Британія, США та РФ пообіцяли поважати суверенітет України в обмін на передачу Києвом ядерної зброї москві. Що ж дало Україні ядерне роззброєння?

— „Якоюсь мірою це про забобон: мовляв, якби Україна 1994 року не віддала свою ядерну зброю (а ми по факту були третьою ядерною потугою світу), на нас би не напали. З кожною складовою цього твердження треба розбиратися окремо по пунктах, що й зробили автори нового документального фільму “Будапешт. Бомба під незалежність”. Бо диявол, як завжди, в деталях, але ці деталі всі практично на поверхні: ще живі багато ключових учасників подій, уже оприлюднено безліч документів і свідчень. Суспільне намагалося розповісти цю колізію сумлінно, переконливо, без спекуляцій, але й так, щоби не було нудно“, — говорить Юрій Макаров.

Дослідниця Центру Белфера Гарвардської школи Кеннеді Мар’яна Буджерин зазначає, що між стабільністю і свободою завжди існує компроміс, і в останні дні радянської імперії Вашингтон, адміністрація Джорджа Буша-старшого, безумовно, віддавали перевагу стабільності.

— „Страх перед цією гігантською багатонаціональною імперією, що налічувала 200 різних національностей, та ще й з ядерною зброєю на додачу, міг обернутися великою катастрофою. І більше того, з точки зору Вашингтона, існувало питання контролю над озброєннями, це була ставка на те, щоб спонукати українців залишитися в якомусь стабільному, оновленому союзі. І щоб не допустити таких ситуацій, як “Югославія з ядерною зброєю”... Так думали у Вашингтоні“, — говорить спікерка фільму.

Відомий історик Сергій Плохій вважає, що українці не усвідомлювали на той момент цінності ядерного арсеналу.

— „Коли відбувалося роззброєння, фактично більшість населення не розуміла цінності зброї, цінності миру. Частково через те, що всі ці цінності виявилися розмитими й скомпрометованими радянською пропагандою часів Холодної війни. В цінність таких речей вже ніхто не вірив. І головний моральний урок полягає в тому, що що б ми не будували, про що б ми не мріяли, ми завжди маємо мати можливість це захистити“, — зазначає Сергій Плохій.

За словами політика і дипломата Валерія Чалого, український політикум був розколотий між минулими партфункціонерами з комуністичною ідеологією, та новими — «Народним рухом» та партіями, які вийшли з «Народного руху».

— „Ми це все пам'ятаємо, але настрої у людей також були неоднозначні. Тобто, дуже багато років у людей українських існувала ілюзія, що ми можемо нормально співіснувати з великою Росією, навіть такою, яка змінюється й авторитарно будується. Це було видно вже давно, що там з демократією закінчили досить швидко. Але все одно думали, що це можливо і можна взаємовигідно будувати стосунки. Це, звісно, була велика помилка історична“, — розповідає Валерій Чалий.

— „На тлі всієї Європи, яка пожинала дивіденди миру, вирішила, що більше недоцільно інвестувати в оборону, що якщо хочеш миру, готуйся до миру. Якщо ви можете просто думати про мир, він матеріалізується. Якщо просто уникати цих страшних слів, таких як війна, загроза і так далі. Всім нам довели, що ми помилялися. Європейцям також, не лише українцям. Тепер ми розуміємо: хочеш миру — готуйся до війни“, — ділиться Мар’яна Буджерин.

Творча команда:

Автор та оповідач: Юрій Макаров
Режисер: Роман Синчук
Креативна продюсерка: Олеся Моргунець-Ісаєнко
Оператор-постановник: Олег Авілов
Режисер анімації: Ольга Гаврилова
Виконавчий продюсер: Олександр Опанасюк
Продюсер: Володимир Ладижець

© «Суспільне»
© «Суспільне»