Кобзарь Остап Кіндрачук

18.Ⅻ.2024 відійшов у Зáсвіти козак-кобзарь Остап Кіндрачук…
Остап Кіндрачук — відомий сучасний український кобзарь з Криму, який займався підтримкою української культури, був співзасновником ялтинської «Просвіти» і музею Лесі Українки в Ялті та грав на бандурі на набережній Ялти навіть після рф-окупації Криму…
Визволення з окупації кобзарь Остап Кіндрачук не дочекався…

Остап Кіндрачук народився у листопаді 1937 року в селі Котиківка Городенківського району Івано-Франківської області.
Дитинство провів у Карпатах, але горянин мріяв про море…
1955 року поїхав до Казахстану "піднімати цілину". Працював на тракторі.
1956 року під час поїздки до Іртиша за дровами трактор зламався у степу за 20 кілометрів від житла. Остап сильно обморозив і ледь не втратив руку.
Після цього приїхав до Ялти на лікування і залишився там жити.
Це допомогло йому здійснити давню мрію про море.
Остап Кіндрачук влаштувався працювати у місцевому порту, вступив до Батумського морехідного училища, ходив у море матросом, штурманом, став капітаном на швидкісних катерах “Метеор” і “Комета”, на пасажирських маршрутах з Ялти до Сочі та Одеси.
Загалом у море капітан Остап Кіндрачук ходив 35 років.

Напевно, мільйони кримчан і гостей Криму пам'ятають яскраві виступи часто для них безіменного кобзаря-бандуриста на перетині туристичних стежок у Ялті та інших прибережних містах.
Його голос, його костюм із жовтими та блакитними складовими, його майстерна гра запам'ятовувалися надовго, хвилювали спогадами. Не так гра в людних місцях на бандурі, як сам стиль життя, який він сам називав кобзарським і козацьким, стали сенсом життя Остапа Кіндрачука.
Остап Кіндрачук ідентифікував себе виключно як кримський Українець.

„Я співав я під бандуру на ялтинській Набережній і при совєтській, і при українській владах, співаю і при теперішній владі, і продовжу співати з єдиною думкою, щоб в Ялті “не вмерла Україна”…“
— Остап Кіндрачук

Остап Кіндрачук почав грати на бандурі після переїзду до Криму невипадково. Він дізнався, що при клубі медичних працівників у Ялті було засновано капелу бандуристів і прийшов на заняття. Йому сподобалося те, що спілкування і заняття відбувалися Українською мовою. Її керівник, Олексій Нирко, брав туди всіх охочих, єдиним правилом було спілкування Українською мовою. Керівник капели, відомий у Криму музикант, педагог і культуролог Олексій Нирко спеціалізувався на розвитку української культури та відчув у Остапі споріднену душу.

Остап Кіндрачук не лише успішно освоїв гру на бандурі та став активним учасником і солістом кримської народної капели бандуристів імені Степана Руданського, але незабаром став його соратником. Разом з Олексієм Нирком вони наприкінці 1980-х створювали в Ялті товариство Української мови ім. Амвросія Метлинського, пізніше реорганізоване в Ялтинське міське товариство «Просвіта» ім. Шевченка.

Остап Кіндрачук збирав книги про козацтво та історію України, досліджував історію кобзарства в Україні, Криму та на Кубані. Колекціонував козацьку зброю. Як козак, Остап Кіндрачук був записаний у реєстрі Запорожського Козацтва в Криму, козаки якого в школах Криму займалися українським патріотичним вихованням.

До 1985 року Остап Кіндрачук — соліст Кримської народної капели бандуристів ім. Степана Руданського.
Працював у ялтинському морському порту до 1993 року, а втративши роботу, почав грати на вулиці.

У репертуарі Остапа Кіндрачука були народні думи, історичні та народні пісні, пісні про минуле й сьогодення, які охоплювали історію від Київської Русі до наших днів. Остап Кіндрачук виконував окремі пісні Українською, Кирим-Татарською, Румунською, Німецькою, Польською та іншими мовами. Остап Кіндрачук був учасником міжнародних фестивалів у Польщі, Німеччині, Чехії. Грав у Києві, Ялті, Одесі, Львові, Запорожжі та інших українських містах. В Україні вийшов аудіоальбом “Остап Кіндрачук. Козак-бандурист”, у Польщі вийшли два аудіоальбоми.
Остап Кіндрачук знімався у телефільмі Олега Бійми “Кобзарські шляхи” (1988) та в серіалі “Роксолана” (1996).

Остап Кіндрачук сприяв спорудженню пам'ятнику і меморіальної дошки на будинку Лесі Українці в Ялті, де 1897 року проживала Леся Українка.
Остап Кіндрачук брав участь у створенні музею Лесі Українки в Ялті, допомагав поповнювати фонди музею документами та матеріалами з власної колекції, вів заняття у Недільній Українській школі при музеї.

Переконаний свідомий Українець, Остап Кіндрачук вимагав право для своїх дітей навчатися Українською мовою. На його листи з проханнями міністерство освіти України пропонувало Кіндрачуку звернутися до місцевої влади Сімферополя. У Сімферополі відмовляли…

Долі українських кобзарів…
Протестний потенціал пісень Остапа Кіндрачука

Мистецтво кобзарів було давно й широко поширене в Україні.
Про кобзарство із захопленням відгукувався Олександр Довженко.
Історик Дмитро Яворницький писав, що кобзарство було поширене на Запорожжі й у Запорожській Січі на всіх етапах її існування. Творчість кобзарів відрізнялася прагненням до свободи, правдивим відображенням історії України, оспівуванням подвигів народних героїв. Не дивно, що царський, і сталінський режими переслідували кобзарів. Про це багато десятиліть оповідають народні перекази, не лише з вуст у вуста, а й у літературі передається розповідь про репресії проти кобзарів, а апофеозом їх є історія про розстріл кобзарського з'їзду в 1930-х роках, під час якого загинули від 200 до 1234 кобзарів… Загалом існуючий список кобзарів України налічує понад 2400 осіб. Сягає двохсот осіб список персонально репресованих кобзарів і бандуристів…

І хоча Остап Кіндрачук народився дещо пізніше, а до його захоплення кобзарством епоха сталінських репресій пішла на спад, творчість кримчанина також сповнена протестів, критики влади, козацького спротиву злу та несправедливості. Сьогодні в інтернеті можна послухати альбоми пісень Остапа Кіндрачука, і вони підтверджують цей висновок. Так, виконання пісні “Чого сумуєш, Україно?” (автори музики та слів невідомі) Остапу Кіндрачуку не пробачив би жоден диктаторський режим, у тому числі й путінський рашистсько-фашистський режим в окупованому Криму.

Запис цієї пісні зберігає багатоликий Інтернет і прослухати її у виконанні Остапа Кіндрачука може будь-який користувач:

Чого сумуєш, Україно,
Даремно сльози чого ллєш?
Що злидні знов тебе обсіли,
Союзні пута надоїли
І долі кращої все ждеш…
Гей, українці, брати мої,
Все ждете дружби від москви –
Того й жупани на вас бідні,
Як воші вас заїли злидні,
А ви ж онуки славних козаків!…
Пора сталить обух Шевченка
Та коси добре нагострить,
Піднятись за Вкраїну-неньку,
Хиренну волю розбудить
Та будяки всі геть скосить…
Гей, Українці, брати мої
Не ждіть ви дружби від москви.
Знімайте з себе бідне дрантя
Та гніву розпаліть багаття,
Бо ви ж таки онуки козаків!…

Остап Кіндрачук має десятки, якщо не сотні таких протестних пісень.
Серед них твори “Битва під Конотопом”, “Де ж ти, Хмелю?”, “Європа мовчала…” на слова Олександра Олеся, “Запаліть вогні, Українці…”, “Пісня про Сірка Івана”, “Повстанські орли”, “Гей, соколи…” та інші.

„А співав я під бандуру на ялтинській Набережній і при совєтській, і при українській владах, співаю і при теперішній владі, і продовжу співати з єдиною думкою, щоб в Ялті “не вмерла Україна”…“, — писав Остап Кіндрачук з окупації у листі Роману Ковалю — редактору націоналістичного часописа “Незборима Нація” та очільнику Історичного клубу «Холодний Яр».

Після рф-окупації Криму Остап Кіндрачук залишився жити в Криму із сім'єю, саму окупацію коментував так:
„…Моя сім'я до неї ставиться… як кожна нормальна людина, коли сьогодні сонячний день, а завтра злива, грім гримить, блискавки. Змініти це неможливо…“

Остап Кіндрачук виховував двох синів, доньку та десять внуків, чотирьох правнуків.

В ніч на 18 грудня 2024 року на 88 році життя відійшов у Зáсвіти кримський український козак-бандурист Остап Кіндрачук…
Про це рідні повідомили на його фейсбук-сторінці.