Українсько-російська війна за Незалежність
Як офіційно називати нинішню війну проти України?
Визвольна війна за Незалежність України, Ⅲ Визвольні Змагання…
Історик Ярослав Тинченко всеосяжно оглянув це питання.
Ярослав Тинченко
історик і журналіст,
заступник директора з наукової роботи
Національного військово-історичного музею України
Або Українсько-російська, або Війна за Незалежність:
як треба називати нашу війну
У нашої війни, що триває з 2014 року, досі немає офіційної назви.
Неофіційно трагічні події в Україні, які почалися в лютому 2014 року, уже заведено називати Російсько-українською війною.
Однак офіційно вона досі навіть не вважається війною. Бо, згідно з "Конвенцією про відкриття воєнних дій", більш відомою як Ⅲ Гаазька, яку уклали далекого 1907 року та яку ратифікувала Україна 24 серпня 1991 року, “воєнні дії не повинні розпочинатися без попереднього і чіткого повідомлення у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни”.
Тобто, відповідно до цього документа, лише акт оголошення війни або ультиматум від країни-нападника — це підстави для того, щоб будь-які бойові дії називати війною. У всіх інших випадках міжнародне законодавство використовує термін "військовий конфлікт". Власне з огляду, зокрема, на нормативи Ⅲ Гаазької конвенції війну, що почалася 2014 року, назвали антитерористичною операцією (АТО). Здійснивши широкомасштабну агресію проти України в лютому 2022-го, російська федерація також офіційно назвала її "спеціальною військовою операцією" (СВО).
Отже, обидві країни умисно уникали терміну "війна".
Поки що "агресія" і "вторгнення"…
Відсутність чітких, юридично грамотних визначень щодо бойових дій, які розгорнулися на Сході України, низький рівень розуміння суспільством обов’язків кожного з очільників держави під час відсічі збройної агресії призвели до появи 21.6.2018 Закону "Про національну безпеку України".
Уже в ст. 1, п. 1 цього Закону ("Визначення термінів") згадали термін "війна", але в контексті воєнного конфлікту: "1) воєнний конфлікт — форма розв’язання міждержавних або внутрішньодержавних суперечностей із двостороннім застосуванням воєнної сили; основними видами воєнного конфлікту є війна та збройний конфлікт".
Надалі про "війну" у ст. 1 більше не йшлося, проте є тлумачення терміну "збройний конфлікт" (п. 7): "збройний конфлікт — збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт)".
Отже, Закон України "Про національну безпеку України" від 21.6.2018 визначав, що "починаючи з 2014 року в Україні відбувається внутрішній збройний конфлікт, який підтримується ззовні".
У 2019 році започатковано 29 серпня “День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за Незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України”. У назві цього пам’ятного дня також немає терміну "війна", проте процитовано Конституцію України, а саме — статтю про функціональне призначення Збройних Сил України.
24 лютого 2022 підписано Указ №64 "Про введення воєнного стану в Україні", де за підписом зеленського обґрунтування звучить так: "У зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України".
21.4.2022 було підписано ще один важливий у цьому контексті Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України", де знов використали терміни: "збройна агресія" і "держава-агресор".
Водночас у виступах, промовах і статтях інших воєнних та політичних очільників держави часто використовують такі назви: Російсько-українська війна, Війна за Незалежність України, відсіч повномасштабного (широкомасштабного) вторгнення російської федерації. Оскільки ці назви виголошує Верховний головнокомандувач, їх також можуть широко вживати в історичній літературі, публіцистичних виданнях, лекціях, статтях та екскурсіях.
Наразі військові експерти й історики вже зійшлися на тому, що нинішня Російсько-українська війна (або збройна агресія "рф" проти України), яка розпочалася 2014 року, має кілька етапів:
• 1. російське збройне вторгнення в Крим та окупація півострова у лютому — березні 2014 року.
• 2. Війна на Сході України, яка розпочалась у квітні 2014 року та яку спочатку називали антитерористочною операцією (АТО), а з 2018 року — операцією об’єднаних сил (ООС).
• 3. Широкомасштабне (повномасштабне) вторгнення збройних сил "рф" в Україну, яке відбулося 24 лютого 2022 року й триває донині.
Початком збройної агресії проти України (або Російсько-української війни) заведено вважати 20 лютого 2014 року.
Саме ця дата викарбувана на офіційних медалях "рф" "За возвращение Крыма", котрі замовили на заводі "мосштамп" ще 17.12.2013. Замовлення й карбування медалі зайвий раз свідчить про те, що російська федерація зазделегідь планувала захоплення Кримського півострова й збройну агресію проти України, оскільки 20 лютого 2014 року легітимним Президентом України залишався янукович, котрий перебував у Києві.
Отже, у юридичній площині ми маємо "військову (збройну) агресію" і "широкомасштабне (повномасштабне) вторгнення" російської федерації. Водночас широко використовується термін “Російсько-українська війна”.
Російсько-українська чи Українсько-російська війна
Яка ж правильна назва?
Передусім з 1 січня 2025 року Україна усунула останній фактор, який утримував нас від визнання в правовому полі війни війною.
Йдеться про транспортування українськими трубами російського газу до Європи. Доки Україна й далі транспортувала російський газ, міжнародні партнери завжди могли сказати: "У вас зберігаються економічні відносини з російською федерацією, а отже, це військовий конфлікт, а не війна".
На сьогодні російського газу вже немає. Крім того, поза всяким сумнівом, Україна й "рф" мають активну фазу ведення бойових дій, тобто війни.
Але наскільки історично та юридично обґрунтовано вживати саме назву “Російсько-українська війна”?
Уперше термін “Російсько-українська війна” застосував широко відомий у професійних колах правознавець-міжнародник Володимир Василенко.
Багато років Володимир Василенко був Послом України в країнах Європи, чотири роки представляв Україну в Раді ООН з прав людини. Крім того, пан Володимир — доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, один зі співавторів Декларації про державний суверенітет України.
У листопаді 2014 року Володимир Василенко оприлюднив у виданні «Тиждень» великий аналітичний матеріал: “Російсько-українська війна 2014 року: причини, перебіг та політико-правові оцінки”. Коли пан Володимир писав цей матеріал, я запитав його: чому він вирішив назвати війну саме "Російсько-українською", а не "Українсько-російською"? Володимир Василенко відповів: „На нас напала росія, а отже, за міжнародною практикою, назва цієї країни стоїть попереду“.
Тієї миті я відстоював позицію, що війну 2014 року треба нарешті почати називати війною, а як саме вона буде зватись — вважав справою майбутнього. Й ось, це майбутнє настало… На превеликий жаль, я не можу продовжити дискусію з Володимиром Василенком: він пішов із життя 9 жовтня 2023 року…
Але його версія про те, що першою в назві варто називати ту країну, яка здійснила напад, попри його досвід і регалії, не витримує критики.
Класична й академічна війна 1870–1871 років, яку вели поміж Францією, Пруссією та їхніми німецькими союзниками, має кілька назв. Для Франції та країн, що її підтримували, вона зветься Франко-прусською (Guerre franco-allemande). Для Німеччини — Німецько-французькою (Deutsch-Französischer Krieg), або Війною за возз’єднання. Отже, кожна з країн ставить свою назву на перше місце. У тій війні Франція буквально на кілька днів раніше почала мобілізацію, але Пруссія перша почала наступати. Тож складно визначити, хто саме з них почав війну. Отже, кожна країна на перше місце в назві ставить саме себе.
Я проаналізував також інші назви воєн — передусім тих, які вели російська імперія і совєтський союз. Дуже цікавий коментар я отримав від японістів щодо назв воєн 1904–1905 та 1945 років.
З 1904-го в Японії війна проти російської імперії у буквальному перекладі називалася Японсько-російською (Nichiro senso — 日露戦争). Так само її називають і сьогодні.
Для визначення подій часів Другої Світової війни у Японців є кілька термінів.
По-перше, це Друга велика війна — 第二次大戦 — Daini-ji Taisen.
По-друге, Тихоокеанська війна — воєнні операції на Тихому океані проти США — 太平洋戦争 — Taiheiyō Sensō.
З 1960-х років у Японії поширений термін “П’ятнацятирічна війна” — 十五年戦争 — Jū go-nen Sensō, що охоплює події від Манчьжурського інциденту й до 1945. А ось безпосередньо бойове зіткнення із СССР офіційно називають і читають як Японсько-совєтська війна — 日ソ戦争 — Nisso Sensō.
Як пояснили мені японісти (висловлюю щиру подяку пану Nihonto), така назва — не лише лінгвістична специфіка побудови японських речень. Йдеться про інші поняття: національні традиції самоповаги, гордощів, які японська нація не просто толерує, а навіть деякою мірою зухвало нав’язує іншим. Тобто, для Японців неприпустимо називати ці війни російсько-японськими.
Перелік назв інших воєн подаю в цій таблиці:
російська / совєтська назва війни |
Назва війни тієї держави, яка була супротивником |
Російсько-турецька війна, 1877–1878 |
Східна війна. 1877–1878 |
Російсько-японська війна, 1904–1905 |
日露戦争 — Nichiro Sensō. 1904–1905 |
Громадянська війна у Фінляндії, 1918 |
Фінляндія. Визвольна війна. 1918 |
Ці війни совєтська / російська "історіографія" ігнорує. Офіційна версія: "лєнін і большевікі подарілі" Естонії, Латвії та Литві їх Незалежність |
Естонська війна за Свободу |
Латвія. Війна за Свободу. 1918–1920 |
|
Литва. Боротьба за Свободу |
|
Совєтсько-польська війна, 1920 |
Wojna polsko-bolszewicka. 1920 |
Совєтсько-фінська війна, 1939–1940 |
Talvisota. 1939–1940 |
"Визвольний похід "красной арміі" в Західну Україну й Західну Білорусь, 1939 |
Wojna obronna 1939 |
Арабо-ізраїльські війни (перша, друга, третя, четверта). Арабські країни підтримував Совєтський Союз, а отже, СССР був активною стороною цих воєн. |
מלחמת העצמאות 1948 |
מבצע קדש 1956 |
|
מלחמת ששת הימים 1967 |
|
מלחמת יום הכיפורים 1973 |
|
Перша чеченська (російсько-чеченська) війна, 1994–1996 (Хьалхара оьрсийн-нохчийн тӀом) |
Чеченсько-російська війна (після 1999 року також вживається термін Російсько-чеченська війна) |
Друга чеченська (російсько-чеченська) війна 1999–2000 (ШолгIа оьрсийн-нохчийн тIом) |
|
Російсько-грузинська війна, 2008 |
რუსეთ საქართველოს — 2008 |
Отже, усі країни, які виграли війни у російської імперії / совєтського союзу або бодай відбилися від них, мають власні назви війни. І лише поневолені російською федерацією Ічкерія (Чечня) й Сакартвело–Грузія прийняли імперсько-совєтську версію назви війни. Висновки очевидні…
“Визвольні Змагання” та “Українсько-московська війна”:
традиції збройного протистояння з росією
Україна не раз вела війну зі своїм східним сусідом.
Зокрема, у 1917–1923 роках, коли йшлося про створення й здобуття Незалежності Українською Народньою Республікою. На превеликий жаль, серед прихильників УНР не було одностайності щодо назви війни проти "совєтської росії". Значна частина дослідників, передусім із Західної України, називала цю війну “Визвольними Змаганнями”. Пізніше боротьбу Карпатської України та Української Повстанської Армії (1938–1950 роки) назвали Другими Визвольними Змаганнями. За аналогією, передусім на Західній Україні сучасну війну називають Третіми Визвольними Змаганнями. Синонімами Змагань є Визвольна війна, або Війна за Свободу, Війна за Незалежність України.
Безпосередньо серед ветеранів Армії УНР було розповсюджено назву “Українсько-московська війна”. Ще навесні 1919 року в наказах Головного Отáмана УНР Симона Петлюри ми зустрічаємо терміни: "нарід московський", "московське військо", тощо.
У 1933 році під редакцією військового міністра УНР генерал-хорунжого Володимира Сальського видали збірник документів: “Українсько-московська війна 1920 року в документах”. Попри те що цю назву не затвердили в історичних джерелах, вона є науково та юридично виваженою. Аналог назви: Українсько-російська війна.
Отже, з огляду на історичні реалії науково обґрунтованими й правильними будуть назви: Українсько-російська війна або Війна за Незалежність.
Ярослав Тинченко
історик і журналіст,
заступник директора з наукової роботи
Національного військово-історичного музею України
© «Український Тиждень»
Малюнок: © Артур Орленов
Постери: © «Порохівниця»
2025