Сага про американську зраду

Аналітик і геополітичний оглядач Ендрю Таннер розповів як відбувалася і триває зрада України з боку Сполучених Штатів Америки протягом всіх 11 років війни "рф" проти України.
Втім, аналітик наполягає, що втративши стовп світового лідерства через зраду України, економіка США почне обвалюватися, а за нею, відповідно, зруйнується й сама федерація США.
Ендрю Таннер — американець з Тихоокеанських Штатів Америки, тож, його аналітичний матеріял вартий уваги.

Ендрю Таннер
Три роки тотальної війни в Україні
Сага про американську зраду

УКРАЇНА. ВІЙНА. ЗРАДА США.

Справжня політика США щодо України — як за байдена, так і за трампа — до болю схожа: зрада, умиротворення "рф" та капітуляція України…
Жертви, принесені Великим Поколінням, були зневажені…
Жертви, принесені Українцями, були зневажені…

Повномасштабна фаза війни в Україні триває три роки, а війна триває 11 років, і більш ніж справедливо сказати, що мало хто уявляв, що війна такої інтенсивності може тривати так довго. Якби США довели, що вони є надійним гарантом глобальної безпеки, путін ніколи б не наважився вторгнутися в Україну — ні в 2022 році, ні в 2014-му.

Побудова більш справедливого і стійкого світового устрою на попелищі післявоєнного порядку зараз є питанням життєво важливої національної безпеки буквально для всіх у Світі. Те, що відбувається зі Світом зараз, є трагедією, але також і унікальною можливістю виправити помилки, допущені у минулому ХХ столітті, коли світова система зазнала краху.

Те, що трамп активно підпалює стовпи американської безпеки, насправді є послугою справжнім демократіям у всьому Світі.
США ніколи не були демократією, незважаючи на прокламації поколінь докторів філософії, які встановили нинішні визначення.

В американській федерації штати мають власний суверенітет, а федеральний уряд, створений відповідно до Конституції, отримує певні делеговані повноваження на благо колективу. Група американських штатів фактично вирішила відокремитися від демократичного світу, приєднавшись до путінської манії "руzzкоґо міра".

Це їх вибір, але вони тягнуть до прірви більш розсудливі штати.
Американські лідери-партійці на федеральному рівні поки що дозволяють їм йти своїм шляхом. Але в міру того, як опір на рівні штатів посилюватиметься, а опір посилюватиметься, федерація США може дати тріщину, якщо трамп зайде занадто далеко у своїх претензіях на владу.
Справа дійде: або трамп або Конституція.

Шляху назад вже немає, ні в США, ні за кордоном.
Неодноразові зради адміністрації байдена щодо України лише підготували ґрунт для сьогоднішніх витівок адміністрації трампа, так само, як ідіотська угода трампа з "талібаном" дозволила байдену залишити Афґаністан.
Американська заанґажованість — це двигун для звинувачення будь-кого у всьому, що відбувається у Світі, окрім власної команди й окрім США. Все, що відбувається в США сьогодні, є продуктом співзалежної структурної динаміки, яка залишила переважну більшість американців без ефективного представництва у Вашинґтоні, Федеральний Округ Колумбія (DC).

Дивним чином внутрішня політика США та боротьба України за виживання зараз тісно пов'язані між собою.

Весь Світ стоїть на доленосному роздоріжжі: або розв'язка прискорюється, занурюючи всіх у хаос, або коаліція, організована навколо простих універсальних принципів, стає новим центром сили.
Готовність США торгуватися за суверенітет України та очевидне бажання віддати окуповані території України до складу "россійской фєдєрациі" наводять на думку, що трамп так само може продати частину США "РФ" чи "КНР", якщо вважатиме, що це в його особистих інтересах. Це неофеодалізм, і його треба придушити заради блага всіх — навіть більшості прихильників самого трампа.

Немає способу закінчити війну в Україні без твердих гарантій безпеки України.
Неможливо обійти ту сувору реальність, що "рф" бажає розширювати війну будь-якими способами, щоб уникнути наростаючих наслідків свого згубного курсу. Для утримання свого режиму путін і його подільники змушені зображати всі "досягнення" з 2014 року як "приєднання нових територій і велику перемогу над НАТО", але для виправдання величезних витрат і неодноразових принижень останніх трьох років кремлю тепер підійде лише "тріумф побєди".

Простіше кажучи, якщо москву не зупинити, ймовірно, до 2026 року існує екстремальний ризик загальної великої війни в Європі, що поєднається зі спробою "КНР" окупувати справжню Республіку Китай на Тайвані.
Третя Світова війна призведе до трагедії для всіх на планеті…

Американські лідери й занадто багато їхніх заанґажованих послідовників існують в іншому світі й вимірі, на відміну від нас. Віра переважає над фактами, тому що партійні стимули, які рухають цими дурнями, не цінують нічого, окрім продовження їхнього шоу. Це гігантська фінансова піраміда в класичному американському стилі: магічні пірамідки, зміїна олія і чарівні тоніки, які продаються невігласам, котрі не вчились у школі як слід, щоб не втрапляти на ґачки шахраїв і популістів.

Якщо не з'явиться глобальна організація, яка матиме волю і ресурси, щоб протистояти розпаду післявоєнної Америки, найближчі роки будуть потворні й більшість американців ніяк не готові до цього.
Європейці на крок попереду, тому що вони краще розуміють власну історію і раніше виявили, що їхній світ занурився в божевілля.

Я провів три роки, занурившись у дані з України, які пропонують безцінні докази того, як ведеться сучасна війна. Поєднання цих даних з набором дуже корисних теоретичних поглядів проливає важливе світло на деякі досить фундаментальні аспекти людського буття, які потрібно зрозуміти більшій кількості людей, якщо ми хочемо запобігти глобальному кошмару.

Поки трамп руйнує останні залишки післявоєнного порядку, варто нагадати основну причину, чому війна в Україні не закінчилася вже давно. Простіше кажучи, американські лідери послідовно зраджували свої зобов'язання перед Україною. Тим самим вони осквернили жертви, принесені американськими ветеранами, які перемогли країни Осі у Другій Світовій війні, серед яких були і мої дідусь та бабуся.

Але карма незворотня.
Розплата прийде, і вона буде дуже заслуженою.
Багато американців мають за що відповісти.
Вони заплатять ціну, втративши все, що прагнули захистити.

Політика трампа щодо України, попри весь грім і лють початку 2025-го, є лише більш чесним продовженням політики байдена. Зараз його колеги-демократи ховаються в укриття і радісно потирають руки від думки, що зможуть просто повернутися до влади без необхідності розробляти новий ефективний американський бренд після того, як трамп повністю дискредитує себе і свою партію в очах більшості американців. Вони ніколи не дбали про Україну чи американський народ. Я не думаю, що все вийде так, як вони очікують.
Що відбулося останнім часом?

Неспроможність належним чином підтримати Україну назавжди зруйнувала всі американські претензії на глобальне лідерство. А без цього ключового стовпа американської економіки ця дивна бутафорія суспільства Штатів розсипається. Це займе кілька років, але це станеться.

Команда трампа, як і демократи, схоже, робить ставку на пошук можливостей у цій катастрофі більше, аніж на те, що вони сподіваються щось виправити. Вони зіткнулись із серйозним зустрічним вітром у Конґресі та потужним потенціалом судів блокувати багато дій. Тож, чим більше плутанини буде посіяно, тим легше буде проштовхнути у вікно можливостей, як з'ясувалось, те, що дійсно хвилює донорів команди трампа. За іронією долі, чим більше засмучуються їхні прихильники, тим більше грошей вони, здається, отримують, тож навіщо стримуватися?

У хаотичні часи надзвичайно важливо дивитися на систему ширше і не зациклюватися на конкретних компонентах. трамп може виглядати так, ніби у нього є якийсь грандіозний план, але це не більше, ніж постійне утримання уваги до себе. Союзники бігають навколо, переслідуючи власні цілі, завжди підозрюючи інших, різні фракції завжди саботують своїх суперників.

У цьому команда трампа нічим не відрізняється від будь-якої іншої американської адміністрації.

Війна в Україні була б просто неможливою, якби США коли-небудь застосовували ті ж самі стандарти, які були використані для виправдання організації міжнародної коаліції, щоб витіснити іракського диктатора саддама хусейна з Кувейту. Тоді на неприховану агресію була дана адекватна відсіч грубою силою в спробі зберегти післявоєнний порядок. Якби Ірак і його великі запаси совєтського озброєння не були розгромлені, кінець Холодної війни, ймовірно, був би зовсім іншим. Знаючи, що вони не зможуть виграти війну проти НАТО, намагаючись врятувати свою хитку квазі-імперію СССР, совєтські лідери навіть не намагалися.

Ба більше, США вступили у війну, незважаючи на наявність у саддама хусейна арсеналу хімічної зброї і ракет, необхідних для того, щоб засипати боєголовками війська Альянсу. Очікувані жертви обчислювалися десятками тисяч. Хоча СССР все ще існував, СССР і пальцем не поворухнули, щоб захистити свого клієнта або перешкодити коаліції на чолі зі США встановити тотальне військове домінування на Близькому Сході.

Те ж саме "РФ" зробила і з Україною, коли путін вторгся до неї.
На відміну від Кувейту — створеної британцями крихітної нафтової монархії з автократією й порушенням прав людини, що качала нафту для Америки, — Україна добровільно здала свій ядерний арсенал на початку 1990-х років, замість того, щоб турбувати Світ небезпекою, пов'язаною з тим, що якийсь негідник продасть ядерну зброю на чорному ринку. Україна повірила в "гарантії", надані США. Це було зроблено з відчуття, що США завжди втрутяться, щоб запобігти збройному вторгненню московського режиму.

Зрештою, який лідер у Вашингтоні буде настільки дурним, щоб дозволити москві безперешкодно відбудовувати свою імперію? Компетентна політика жорсткої сили не робиться у такий спосіб. Це все одно, що сказати сусідові, що ви абсолютно не проти того, щоб він зайняв майстерню на вашій території без жодної компенсації чи навіть умов.
Зараз Україна опинилася в ситуації, коли "заради миру" США і трамп вимагають від України віддати від свого будинку умовно вітальню, без жодних гарантій, що на черзі не буде кухня, а найімовірніше, і весь будинок.
США і трамп вимагають від України $500 мільярдів, всі надра й ресурси, і окуповані території для росії!
Що це за чортівня?

Америка зраджувала Україну знову і знову протягом життя цілого покоління.
Це такий жалюгідний жарт, що москалі ніби-то воюють в Україні проти НАТО! О, c`mon! Єдина причина, чому орки все ще мають кораблі на плаву в будь-якій точці Світу, полягає в тому, що американські лідери — справжні боягузи, й готові прийняти ядерний шантаж "рф" і нудні блефи путіна про ядерну зброю. Для США путін десятиліттями був зручним прикриттям. Вони думали, що його стримують, що він завжди гратиме за їхнім сценарієм. Вони помилялися.

Перша серйозна американська зрада України сталася з подачі Барака Обами 2014-го, коли путін окупував і анексував Крим. Тоді, коли США оговтувалися від невдалої окупації Іраку та фінансової кризи 2008 року, було прийнято рішення толерувати відкриту агресію путіна проти України. Незабаром після цього зрежисовані "повстання" купок сепаратистів, підкріплені агентами "рф", скинули обрані міські органи влади на півдні та сході України, зануривши цю частину країни у проксі-війну.

Більшість цих "повстань" зазнали невдачі — їх придушили місцеві мешканці, які піднялися на знак протесту. Але в прикордонних районах Донецька та Луганська вдалося консолідувати невеликий сепаратистський регіон за напівприхованої підтримки "рф".
Оскільки майже неіснуюча тоді Українська Армія мобілізувалася, щоб відновити урядовий контроль, ЗСУ вдалося відтіснити сепаратистів до державного кордону України. Саме тоді путін почав відправляти до сепаратистів "добровольців" з важкою військовою технікою, а щоб прикрити це, зенітно-ракетною системою "земля-повітря" було збито пасажирський авіалайнер MH-17…

Українські війська виявилися не готовими до наступу такого масштабу і були повільно відкинуті назад. Героїчно трималися, а сміливі рейди бронетанкових підрозділів глибоко в тил ворога дозволили евакуювати більшість оточених українських військ, хоча й дорогою ціною. Зокрема, орки "давали гарантії" про дозвіл на відведення українських військ "зеленим коридором", а потім розстрілювали тих, хто виходив…
Повільно лінія зіткнення до 2022 року зміцнилася, було укладено низку ширших угод про припинення вогню, що невдовзі були порушені, українські війська вели криваві сутички з підтримуваними москвою сепаратистами, іноді з російськими кадровими військовими, що офіційно "перебували у відпустці".

Друга велика зрада адміністрації обами — нездатність належно втрутитися під час посилення вторгнення або допомогти забезпечити припинення вогню, розгорнувши війська в Україні.
Принаймні це можна сказати і про перший термін трампа: він намагався шантажувати Україну заради політичної вигоди, (так само, як він це робить зараз з угодою про доступ до корисних копалин), але тоді трамп врешті-решт надав Україні першу сучасну стрілецьку зброю.

Проте найсерйознішою і найпослідовнішою зрадою була зрада байдена.
[➥ Злочини президента США байдена]
Колиу 2021 році путін почав нарощувати масивні сили на кордонах України, байден відреагував на це …нагородою для путіна — зустріччю тет-а-тет. Тієї осені, коли стало очевидно, що путін планує масштабний напад на Україну, замість того, щоб навіть погрожувати введенням військ, адміністрація байдена в односторонньому порядку виключила будь-яку підтримку україни, яка б несла в собі навіть теоретичний ризик "ескалації". Наляканий тим, що Стаття 5 НАТО може бути застосована під час його каденції, байден замість того, щоб організувати коаліцію для стримування нападу путіна, доручив ЦРУ і ЗМІ тижнями наполягати на тому, що Україна "приречена", а це означало, що "немає сенсу турбуватися про неї". Навіть санкції будуть застосовані лише після початку бойових дій – ще один сигнал американських намірів.

Для США вирішити, що будь-які зусилля з фізичного захисту України на будь-якому рівні, навіть для захисту громадян США, або повітряного простору над АЕС, які в разі пошкодження можуть забруднити значні території Європи, означало назавжди відмовитися від будь-яких законних претензій на глобальне лідерство.
США дозволили блефувати з усім очолюваним США альянсом НАТО, квазікраїні, на яку припадає менше десятої частини американського річного військового бюджету, щоб допустити висадку путінського десанту в Гостомелі — крок, який навіть незначна військово-повітряна і наземна сила могла б зробити абсолютно неможливим.
Чи спробував би путін захопити всю Україну, якби хоча б бодай одна бригада з 82-ї повітряно-десантної дивізії або полк морської піхоти були на землі в Києві у лютому 2022 року?
Ні. Вже тоді було зрозуміло, що путін не пішов би на такий ризик.

Простіше кажучи, Україна повинна була впасти, а її хоробрі ЗСУ мали бути зведені до партійної боротьби за підтримки ЦРУ.
Деякі американські ЗМІ почали називати Україну "європейський Афґаністан"!
Україну США хотіли перетворити на Афґаністан у великому масштабі!

Лідери США не уявляють собі Світ, де всі не стоять на цирлах перед США!
Україна повинна була протриматись "2–3 дні", "2–3 тижні" й капітулювати!
Натомість, Українці чинять спротив, який триває донині, й вимагають зброю!
Натомість, Українці дорікають США і Заходу, що допомога не надається вчасно у необхідних обсягах, попри обіцянки США і Заходу.
Натомість, Українці ще й сміють згадувати "Будапештський меморандум" і "гарантії", про які так не люблять згадувати в США. У відповідь лідери США звинувачують Українців у "невдячності за найбільшу допомогу", котра насправді є наймізернішою, у порівнянні з допомогою з Європи — мізерна частка річного бюджету Пентаґону, яку Україна досі отримувала від США. Американські можновладці не люблять, коли матеріальна реальність наступає на їхні постмодерністські ілюзії.
Сміливість Українців вкрай ганьбить американських лідерів, і вони це знають. Заздрість США до України та до звитяги Збройних Сил України завжди була відчутна — звідси й негласна заборона США приймати Україну до НАТО.

Повільне надання байденом життєво необхідної військової допомоги після 2022 року вважається ще однією грубою зрадою, американським "набором для зберігання", який був вкрай необхідний українським військам, щоб максимізувати їхні шанси на виживання. Сотні тисяч Захисників України поранені, потрапили в полон, зникли без вісти й загинули…

Незважаючи на це, а також на саморуйнівну дурість адміністрації трампа, Україна і близько не збирається здаватися, навіть якщо американська допомога раптово припиниться. Попри постійні американські розмови про те, скільки територій втрачає Україна, те, що Україна відвоювала лише у 2022 році, все ще затьмарює всі окуповані після 2023 року території України.

Ще однією великою американською зрадою України стало повне припинення допомоги на шість місяців у 2023 і 2024 роках. І обидві партії несуть відповідальність за цей безлад, оскільки демократи намагалися об'єднати допомогу Україні з речами, за які, як вони знали, багато республіканців ухилялися від голосування у передвиборчий рік. Класичний прийом. Сподіваючись заробити політичні дивіденти й бали аж до свого принизливого виходу з перегонів у 2024 році, байден був зацікавлений у тому, щоб тримати Україну на короткому ланцюжку, ставлячи майбутнє України в залежність від "щедрості" Демократичної партії. Як і все інше, що намагався зробити байден, він не зміг досягти нічого.

І ось ми у 2025 році…
І, вочевидь, трамп вирішив продовжити "традицію" зради України, котру вели байден і демократична партії, повторюючи путінську пропаганду так, що тривалий мир стає майже неможливим. Тепер трамп заявив, що це …Україна "розпочала війну" і "вбила мільйони російських солдатів"! Усе це абсолютно неправда, хоча для трампа це не має значення.

Висновок

Україна сильно постраждає без допомоги США і, найімовірніше, не зможе здійснити вирішальний контрнаступ цього року. Але бойові дії триватимуть, навіть якщо трамп і путін укладуть новий "пакт молотова-ріббентропа", де цього разу США гратимуть роль СССР. Для сталіна це пройшло "успішно", як згадає будь-який студент-історик (увага, сарказм).

Жодне перемир'я в Україні не втримається, не кажучи вже про мирну угоду, яка не передбачає достатньої вогневої потужності на кордоні, щоб перемогти орків. Якщо цього не станеться, Україна може продовжувати воювати, незважаючи на жахливу ціну, щоб не дати москві перевести подих і відновити свої побиті сили. Краще триматися і чекати, доки Європа збереться з силами й мобілізується.

Американські лідери стоять перед одним і тим же суворим вибором, як би довго вони не відкладали момент прийняття рішення: або ж повністю підтримати Україну, прийнявши невизначені наслідки неминучого краху москви, або ж капітулювати перед москвою і путіним та, як наслідок, спостерігати, як випаровується глобальна могутність Америки.
Такий розвиток подій відкриває безліч можливостей, хоча я б не очікував, що корпорації зі Східного узбережжя США побачать у цьому більше, аніж ризик. Є причина, чому Північний Схід не настільки інноваційний, як Тихоокеанська Америка.

Я все ще оцінюю все те, що зараз лунає з вуст трампа, як частину його методу ведення переговорів. Він думає, що якщо вдарити бульдозером по кожній точці впливу одночасно, то інша сторона буде змушена прийняти його умови. Але натомість трамп настільки роздуває угоду, що аби зберегти обличчя, коли вона відкидається, він відступає від найбезглуздіших вимог, а потім оголошує про повну перемогу. Ви перемагаєте його не тим, що граєте в його гру, а тим, що абсолютно твердо стоїте на своїй позиції. Бо трамп найгучніший, коли найслабший.

трамп ще може кардинально змінити курс щодо України, і це може бути навіть планом. Підвищує чинник видовищності, щоб мати багато драматичних поворотів, які залежать від якогось випадкового приводу. Зараз трамп багато атакує Україну, але невдовзі цілком може заявити, що путін – огидний брехун, якого треба поставити на місце. Не те, щоб США поворухнули пальцем, аби зробити це, але принаймні Європі можуть дозволити купувати товари для України з американських запасів. І як тільки ЄС підживить свою економіку великою програмою видатків, допомога поїде в дорогу у великому обсязі. Можливо, вже наступного року.

Знаючи це, Україна, можливо, все ще зможе здійснити контрнаступ цього літа. Коли ви боретеся за своє життя, надійність має більше значення, ніж обіцянки.
У світових демократій немає іншого виходу, окрім як розвивати інституції, здатні впоратися з розпадом США. І це має статися швидко.

Чим швидше, тим краще, адже бої на лінії фронту залишаються запеклими — скрізь, де українська ППО не в змозі зупинити ракету чи безпілотник, що наближається. На щастя для тих із нас, хто не хотів би жити у світі, розірваному на частини егоїстами, які борються за ресурси, Україна продовжує воювати так, ніби у виснаженої України є план, ресурси й сили…
Україна так вже тримає щит 11 років…

ЄВРОПА. ВІЙНА. ЗРАДА США.

Федеральні вибори в Німеччині завершилися, і майбутній канцлер Мерц негайно заявив, що Європа повинна домагатися повної незалежності від США.
Зараз уряд Німеччини, ймовірно, займе більш проукраїнську позицію, аніж займала за часів шольца, який, як і байден, лиш робив вигляд, що надасть Україні допомогу.

Велика Британія, Франція, Німеччина, Скандинавія, Балтія, Нідерланди та Польща — всі приєдналися. Італія та Еспанія підтримують протидію путіну заради Європи, і більшість менших країн Європи принаймні готові погодитися з рештою. Зараз створено умови для довгострокової заміни Америки в НАТО Україною, що зрештою принесе більше користі, аніж ненадійні та, можливо, приречені США.

Європейський шок від нахабства повного ігнорування командою трампа альянсів, які тривали десятиліттями, вже переходить у такий рівень рішучості, якого я ніколи не бачив в Європі, якщо говорити про тон висвітлення в ЗМІ.

У американців існує такий дивний стереотип про те, що європейці слабкі та пацифісти, що є абсолютно невиправданим.

За іронією долі, під час Холодної війни саме європейські лідери висловлювали перевагу негайному використанню ядерної зброї у разі вторгнення СССР. Переживши Другу Світову війну, більшість вважаали, що немає великої різниці, чи буде війна звичайна чи ядерна — все одно буде знищено. Це залишається основною причиною, чому європейські військові витрати є низькими, за винятком тих країн, де все ще сильна пам’ять про московську окупацію.

Європейці вважали, що якщо американці хочуть грати в стримування за допомогою звичайної зброї, коли будь-який великий конфлікт все одно рано чи пізно стане ядерним, дозвольте їм. Це дозволяє європейцям грати обопільно на Близькому Сході, — США завжди "погані поліцейські" на їхню користь.

Угода скасовується в той момент, коли достатньо європейців перестають довіряти американським обіцянкам безпеки. Цей поріг пройдено, і повернути процес, який зараз розгортається, не вдасться. Це займе кілька років і багато інвестицій, але Європейський Союз нарешті має достатню мотивацію прийняти більший рівень боргу, якщо це підштовхне країни-члени до режиму зростання. Німецьким кредиторам це не сподобається, адже наразі Німеччина є найближчим серйозним партнером США в Європі — та можна сподіватися, що кінець епохи Шольца змінить це.
Німеччина прокинулась. Велика Британія прокинулась. Франція прокинулась.
Європа прокинулась! Сплячого гіганта розбудили. Чудова робота, трамп.

Незабаром виявиться, що проти членства України в НАТО виступатимуть лише США, Угорщина та Словаччина. Якщо НАТО та ЄС вирішать, як обійти або навіть викинути норовливих членів з човна НАТО, якщо ті не хочуть співпрацювати — у будь-якому разі краще в НАТО Україна з сильною армією, аніж вони — НАТО та ЄС незабаром стануть сильнішими. Почніть гарантувати стабільний прибуток протягом десятиліття чи більше, як це часто трапляється у промислових контрактах у європейському стилі, і раптом стабільність Європи щодо США робить її ринком, що розвивається. З більшим населенням, але нижчим багатством і вищим безробіттям, Європа має матеріальну слабину в економіці, яку можна використати на противагу США. Головною потребою Європи є дешева енергія, яку американські компанії охоче нададуть, принаймні до тих пір, поки нинішній бум гідророзриву не закінчиться ще одним крахом через кілька років. До того часу Європа встигне побудувати набагато більше відновлюваних джерел енергії, можливо, навіть ядерних. Україна має запаси урану.

Досить узгоджена Європа могла б мати більшу економічну та військову силу, аніж США. Європа у тісному союзі з іншими демократичними країнами Світу матиме достатньо сил, щоб стримувати КНР, стримувати РФ та залишити США на самоплив.

Європа вже створила фонд на 700 мільярдів доларів для підтримки України. Якщо це матеріалізується і буде здійснено так швидко, як тільки дозволять ресурси, власні військові витрати ЄвроНАТО перекриють витрати РФ.
Якщо ЄвроНАТО збереться і розглядатиме Збройні Сили України як ефективного учасника, який несе основну відповідальність за захист східних теренів Європи, за шість місяців можна буде передати достатньо спорядження, а військових навчити, щоб переломити ситуацію та змусити москву до миру на умовах Європи навіть до кінця 2025 року.

Спроможність є — бракує лише політичної волі ЄС, щоб її запустити. Американські ілюзії щодо пріоритету інтересів США і влади зробили це можливим. Це не обов’язково має бути назва «Європейська армія» як така, щоб виконувати ту саму роль. Але коли відрив від Америки завершиться — Європа зможе стати сильнішою. У довгостроковій перспективі це може бути погано для США, але для наступних кількох поколінь американців, здається, іншого вибору не буде.

Пекін і москва, безумовно, збираються максимально використати відступ США. І якщо подумати про це, то все, що знадобиться, це один теракт, приписуваний картелю в Мексиці, щоб залучити США до якоїсь самопрограшної боротьби з повстанцями під керівництвом команди трампа. Залишається тільки сподіватися, що іноземні спецслужби не готові розважатися.

США — ще Сполучені Штати Америки

Традиційні республіканці, такі як Ніккі Хейлі, міжнародні консерватори, такі як Борис Джонсон, і фальшивий соціалістичний Санта-Клаус берні сандерс — усі погоджуються разом із приблизно 80% американців: путін — поганий чувак. Проте команда трампа, очевидно, не згодна. Схоже, що вся команда готується кинути одну аудиторію та задовольнити ринок, що швидше зростає.

Йти проти інстинктів 80% американців — це кричуща політична помилка — ти робиш це, лише якщо ти дурний — або пов’язаний і сповнений рішучості ігнорувати електорат у майбутньому. Відверто кажучи, в будь-якій іншій адміністрації люди б говорили про те, що Кабінет міністрів застосував 25-ту поправку на цьому етапі. Також розслідування щодо прихованих зв’язків дж.д.венса з московськими інтересами, але корупція, яка сходить з рук американським сенаторам, — це зовсім інша воскова кулька.

Тактика, яку вибрала адміністрація трампа в цей критичний момент, а також її абсолютно занедбаний стратегічний підхід виявляться катастрофічними як для її власних, так і для ширших інтересів Америки. трампа оточують шарлатани, чиї політичні вибори керуються чистими емоціями, і всі вони намагаються побудувати дитячі культи особистості в його тіні. Він сам показує ознаки того, що змінився, ледве вижив після замаху, дисципліни, яка дозволила його політичній команді випотрошити команду Гарріс-байдена в 2024 році, повністю зникла.

Якби старійшини Демократичної партії не були такими безжальними та передбачувано некомпетентними, трамп програв би вибори, обравши таким нелояльним учасником, як дж.д.венс, своїм віце-президентом. Я сильно підозрюю, що вибір був зроблений, щоб допомогти стримати подальшу спробу — незважаючи на його публічну непокору, дані свідчать про те, що трамп був у глибокому шоці відразу після того, як зійшов зі сцени. Наслідки розміщення такого зрадника, як венс, в Овальному кабінеті є сильною перешкодою для того, щоб хтось відступив від трампа, хоча я даю йому не більше 40% шансів вижити на посаді, якщо врахувати всі фактори.

Команда трампа веде не ту гру не в той час.
У 2017 році трамп міг залякувати та змусити світ танцювати під його банджо, але не зараз. Усе, чого трамп збирається досягти на світовій арені, — це тотальний саботаж американської влади. Це робить ті чутки про те, що він є активом КҐБ, все більш правдоподібними, за винятком того, що я очікую, що рашистська розвідка компрометує більшість американських політиків.

Зважаючи на все, кінець американської могутності не обов’язково є поганим явищем для Світу в цілому, але це точно завдасть шкоди основним американським інтересам протягом тривалого часу. Прийняття трампом риторики путіна щодо України, ймовірно, є простим переговорним трюком, пов’язаним із угодою про корисні копалини, яку Україна планує укласти зі США. Але тим самим він показав, що справжнє джерело його особистих поглядів на Україну таке ж, як і у джо байдена. Для цих двох все зводиться до простого марнославства.

Ось чому Україна зіткнулася зі зростаючою хвилею критики з боку американців, які абсолютно відірвані від усього, що хвилює Українців і з чим стикається Україна.

Трамп-шоумен завжди був жахливим у справжньому бізнесі, але дуже добре вводив в оману необхідних йому осіб, і ті готові були бути обдуреними, щоб він продовжував.
Американці, як вони вважають, просто грають у велику гру й вони повинні робити, поки Світ палає. І кожен сподівається, що це їх не зачепить. Ви коли-небудь замислювалися, чому всі ті старійшини-демократи, які кричали про фашизм у жовтні 2024 року, зараз так мовчать? Половина з них бояться наслідків, а інша половина — сподіваються, що якимось чином вони отримають прибуток від шоу трампа. Вони могли б блокувати все за допомогою Сенату та організовувати коаліції серед штатів, щоб відстоювати свої права. Але відстоювати свої права повинні самі штати.

Найкраща відповідь на проблеми Америки настільки проста, що деякі люди підірвуть всю країну, щоб цього не сталося. Все, що нам потрібно зробити, це розділити федеральний уряд. Єдність США переоцінена.

Федеральний уряд США уже функціонально розділений щонайменше на півдюжини частин, тому що федеральна бюрократія занадто велика, щоб ефективно керувати нею з округу Колумбія. Ось чому, якщо вам колись доведеться працювати з федеральним службовцем, ви підете до регіонального центру. Ось мапа відділів федерального суду та Федеральної резервної системи.

Зміна контурів політичної системи, щоб краще відповідати існуючій реальності того, як фактично працює виконавча гілка влади, має настільки великий науковий сенс, що, звичайно, всі партійні старійшини ненавидять цю ідею. Проте США завжди мали розвиватися саме так завдяки Manifest Destiny і колонізації Заходу. Якщо, як і я, ви провели більшу частину свого життя на тихоокеанському узбережжі, то для Тихоокенських Штатів округ Колумбія сьогодні практично не відрізняється від Лондона для американських колоній 1775 року.

Завдяки партійності та фальсифікації ми фактично оподатковуємося без представництва, навіть коли демократи контролюють округ Колумбія. Тому що без конкуренції немає надії на відповідальність. Коли на державному рівні в США постійно домінує одна чи інша партійна команда — програють усі. У коаліціях "Червоні штати" та "Сині штати" існують великі розбіжності щодо політики, але двопартійна система змушує кожну команду триматися разом у спосіб, який є абсолютно згубним.

Шкода, що визнання простої географічної реальності сучасних США є по суті табу для так званих "лідерів думок" США, небагато з яких мають хоч якусь серйозну освіту в системі, екології чи навіть географії, окрім вивчення напам’ять мап. Вони думають, що якщо ви грамотно цитуєте правильних популярних істориків, то виграєте дискусію, що якимось магічним чином дає вам право диктувати політику всім іншим.

Але як тільки суспільство стає постмодерністським, дебати припиняються, стаючи інструментом визначення того, хто до якого племені належить. Самодостатні бульбашки реальності формуються та зберігаються. Єдиним варіантом є знищення основного ресурсу, за який племена мають намір воювати.

У випадку зі США це федеральний уряд, завдяки його теоретичній здатності змусити дотримуватись політики. Сьогодні ця здатність є набагато більш неформальною, ніж формальною: як доводить війна в Україні, війна є дорогою справою. Здатність армії США перемогти народне повстання навіть у своїх суверенних кордонах викликає глибокі підозри. Як і повинно бути завжди. Безпілотники надто легко зробити та розгорнути на децентралізованій основі, щоб будь-хто міг сподіватися на остаточну перемогу у великому громадянському конфлікті.
Та чи варто американцям починати ще одну громадянську війну?
Може краще просто розділитись?

Існує небагато матеріальних тисків, які могли б призвести до справжньої громадянської війни в США, але певні популярні помилки можуть перевернути всі розрахунки за відповідних обставин. Завдяки політизації американської історії, яка домінувала з 1960-х років, справжня історія Громадянської війни в США була спотворена. Кожна партійна команда прагне зобразити себе в певному світлі, щоб посилити свої претензії на моральну перевагу над іншою. Ось чому конфлікт помилково описують як війну за рабство або за права штатів, тоді як насправді це була боротьба за владу домінувати над федеральним урядом. Інакше навіщо Конфедерації витрачати так багато часу на конфлікт, намагаючись захопити округ Колумбія шляхом вторгнення на територію Союзу?

Конфедерація почала війну, обстрілявши федеральні війська у форті Самтер. До того моменту більшість американців підтримували право Глибокого Півдня вийти з союзу. Це усунуло б найсерйознішу суперечку в країні, а саме те, що південні работорговці могли змусити людей у Вільних Штатах повернути рабів, які втекли.
Південці нав’язували свою культуру всім іншим, експлуатуючи федеральний уряд. Якби не вдалося знищити це, рабство стало б надто дорогим для утримання перед загрозою посилення зовнішньої опозиції з боку штатів, які знайшли інші джерела бавовни під час Громадянської війни.
* [Глибокий Південь — Deep South — південні штати США, або Cotton States — Ватяні…Бавовняні штати, через плантації бавовни, що оброблялись рабами. Бавовняні штати утворили Конфедерацію під час Громадянської війни.
Однак коли всі штати, крім кількох, які все ще сподівалися залишатися нейтральними, були змушені обрати сторону, завдяки громадському обуренню, яке напад Конфедерації спровокував навіть у нагірних частинах штатів, де домінували шотландці-ірландці, Лінкольн і Джефферсон вирішили покласти край війні, сидячи в Овальному кабінеті.
Після перемоги Конфедерація нав’язала б новий Союз Півночі.

В історії Громадянської війни США, яку вчать сьогодні, повністю забули, що лише тоді, коли спалахнуло насильство і Лінкольн закликав добровольців повернути федеральну власність у відокремлених штатах, друга й більш важлива група штатів Тайдуотер, а саме Вірджинія, приєдналася до Конфедерації (і розділилася на дві частини, отже, Західна Вірджинія).

Незабаром після цього Союз зміцнився у відповідь, федеральні війська окупували нейтральні штати, такі як Делавер і Меріленд. Але якщо б був вибір, більшість американців розділили б країну, щоб уникнути кровопролиття. Зрештою це нічого не вирішило: звільнені раби були покинуті своїми гаданими союзниками-аболіціоністами через кілька років, зневажені як колабораціоністи з тим, що здавалося іноземною окупацією.

Демократи, котрі вважають себе ідеологічними нащадками північних аболіціоністів, можуть зараз бігати і вдавати з себе морально вищих, але насправді до колишніх рабів, які тоді мігрували на Північ, щоб працювати на нових фабриках де потребували робочої сили, демократи ставилися вороже та репресовано. Зі свого боку, еліти старих штатів Глибокого Півдня робили усе можливе, щоб применшити той факт, що всі вони спочатку контролювалися невеликою групою володарів плантацій, які явно намагалися створити імітацію Стародавньої Греції та Риму. На Півдні кожен без достатнього багатства міг легко стати рабом, а раса служила лише маркером того, кому вони можуть підневільні.

Більшість "історії" Громадянської війни США сьогодні — спотворені в 1960-х і це збочена пастка, створена для того, щоб підживити партійну петлю приречення. Величезну кількість цього було вигадано в 1960-х роках, приблизно тоді, коли було встановлено більшість пам’ятників Громадянської війни, за які зараз люди люблять битися. Той факт, що величезна частина історії, яку викладають американські студенти, є частиною процесу навмисної соціалізації, що має на меті прищепити повагу до певних елітарних уявлень про світ, ось що змушує мене зупинитися, коли я не виключаю ймовірність другої громадянської війни в США. Хоча така катастрофа не мала б раціонального сенсу, як багато в чому не мала й перша. Лідери використовували емоції в опортуністичний спосіб, тому викорінення рабства стало метою війни Союзу лише після багатьох битв.

Повертаючись до американської політики щодо України.
В США партійні викривлення з самого початку сильно вплинули на суспільне розуміння війни в Україні. Варіанти політики також були обмежені через те, що люди не розуміли, що з того, що їм розповідали про Україну, є найменшою часткою факту.

Адміністрація байдена докладала величезних зусиль, намагаючись контролювати наратив про Україну, відчайдушно намагаючись уникнути відповідальності, якщо Україна впаде, але також боялася наслідків розпаду квазі-імперії путіна. Тож у байдена вдавали, що обмежена допомога відповідає за порятунок України, а також що будь-яка допомога несе неприйнятний ризик ядерної ескалації.

Публічне ставлення трампа до України є так само фальшиве й зверхнє — обговорення ситуації в Україні для трампа не представляє особистого інтересу, всі ці питання швидко оминаються, щоб перейти до більш важливих для трампа речей — наприклад, рідкоземельних металів в Україні.
Однак це не змінює того факту, що останнім часом поведінка трампа довела кожному притомному світовому лідеру, що трамп намагається відволікти всіх від деяких екстремальних викликів, з якими стикаються нібито могутні США — можливо трамп сигналізує, що Америка настільки слабка, що немає іншого вибору, як домовитись з меншою силою, як-от путінська росія.

Це сигнал про те, наскільки перевернуті речі в сучасній Америці, коли група нібито "супер-мачо надчоловічих" чуваків наполягає на тому, що росія якась сильна, коли вдосталь переконливих відеодоказів, які доводять протилежне. Це має бути очевидним навіть для таких осіб, як ілон маск: гігантська країна, яка успадкувала більшу частину старого совєтського арсеналу, явно не може підкорити невелику Україну з населенням, в шість разів менше за росію та з десятою частиною річного військового бюджету москви.
При цьому, згідно Пентаґону, отримавши від США допомоги всього $75 млрд., Україна знищила ворожої техніки й озброєнь "рф" на понад $200 млрд.!
ЗСУ до біса добре справляються з утилізацією сміття у процесі!

При цьому, трамп методами ґанґстерів 1930-х вимагає права на надра України!
І те, як грубо й нахабно трамп це робить, лиш зробить зеленського більш популярним вдома та продемонструє союзникам Америки, що США знаходиться на шляху до краху.

Повна відсутність чогось схожого на наукову стратегію управління, окрім погроз зламати речі, щоб побачити, що можливо ще вимагати, неминуче прирече другий термін трампа. Беручи до уваги оточення трампа, це починає виглядати як щось відкрите питання щодо того, чи це їхній план. Більшість помітно сприймають фінансову зацікавленість у максимальному хаосі, оскільки завжди можуть знайти якогось ворога, на якого звинуватити.

Відступіть на мить від партійних шор, які нав’язують більшість ЗМІ, і фундаментальна схожість між адміністраціями байдена та трампа відчутна. Обидва дають багато популістичних обіцянок, навіть коли знають, що не виконають їх, але їхні прихильники вірять, що це неважливо.

Коли справа доходить до політики, це досить заплутана ситуація на всіх фронтах. Це частина пакету, а також суть. Лідери команди трампа мають лише одну професійну турботу: створення своїх особистих брендів. венс поїхав до Мюнхена і виступив із промовою, критикуючи європейську політику не тому, що це служило американським інтересам, а тому, що венс розвиває собі ринок, який, як він сподівається, буде розвиватися. Фактично, венс, трамп, путін, орбан, фіцо — це картель, що обслуговує всіх, хто хоче вірити, що існує якийсь набір "традиційних цінностей, встановлених з незапам’ятних часів". Смішно чути це від чуваків, чиї власні "цінності" змінюються з сезоном. Всі вони не дбають про свій народ — всі вони дбають про свої прибутки.

Важливо пам’ятати, що, незважаючи на всі виправдані галаси щодо України про політику трампа на користь путіна, наразі дії трампа мали лиш обмежений матеріальний вплив на допомогу Україні. Найбільшою небезпекою для ППО України зараз є втрата доступу до важливого джерела зенітних ракет “Patriot”, навіть тимчасово. Однак, якщо Японія зможе постачати до Європи зі своїх джерел, цього може бути достатньо для компенсації. Втратити “HIMARS” було б неприємні, але зараз є альтернативні способи забезпечити вогневу міць. А щодо "Starlink" — для цього в Україні теж є альтернатива.

Всупереч заявам трампа, США надали Україні допомоги менше Європи. Надані кошти краще обліковуються, ніж будь-які активи, що належать Пентаґону чи маску. І поки ніхто не говорить про те, щоб відрізати Україну від купівлі комплекту в американських компаній. Незважаючи на всі цілком реальні наслідки висловлювань трампа, на полі бою розмови є саме такими. До тих пір, поки в Україні не почне вичерпуватися необхідне обладнання, фактично нічого не зміниться.

Саме стійкість України дає трампу можливість кинути Київ під автобус. І якщо трамп хоче добитися чогось через Конґрес — трамп не може дозволити собі втратити Україну, як байден втратив Афґаністан. І якщо трампу дозволено керувати виконавчим наказом, тому що Конґрес передає свої повноваження, це зовсім окреме питання. У певний момент питання леґітимності зводяться до особистих переконань. І якщо достатньо людей вірить, що федеральний уряд повернув Конституцію проти народу, фрагментація США майже безсумнівна.

У певному сенсі трамп зробив послугу Україні та її справжнім союзникам.
трамп повністю підтвердив мою теорію про ненадійність США.
Безпосередньо демонструючи свою слабкість, ніхто не може стверджувати, що буде здивований, якщо трамп стане повним божевільним і спробує активно диверсувати в Україні. Все, що створює для аудиторії максимальний драматизм, і привертає увагу до трампа.

Настав час будувати міжнародні інституції, які могли б замінити “Pax Americana”, якого насправді ніколи не було.

Тихоокеанські Штати Америки

Оскільки я — американець Тихоокеанських Штатів Америки — на цьому етапі я не вважаю, що розпад США і федерального уряду є чимось поганим у середньостроковій та довгостроковій перспективі. Без необхідності субсидувати бідніший Південь і Середній Захід нашими податковими доларами, Тихоокеанські Штати мали б набагато більше грошей, щоб інвестувати в нашу місцеву інфраструктуру. Реформуйте спосіб функціонування федеральної системи, і ми отримаємо здорову багатопартійну демократію та суттєву автономію для наших більш консервативних сільських районів.

І оскільки ніхто в США чи за кордоном вже не може впевнено покладатися на федеральний уряд в DC (Вашинґтон, Округ Колумбія) у виконанні своїх зобов’язань із захисту Конституції від усіх зовнішніх і внутрішніх загроз, ми також опинимося в безпеці. Команда трампа вирішила представляти не волю американського народу, а бажання кліки багатих жителів Глибокого Півдня.

У Тихоокеанській Америці половина республіканців відкидає це божевілля, об’єднуючись лише з республіканцями на Півдні через те, як працює партійна машина США. Більшість американського Заходу однакові, навіть якщо в середньому більш консервативні, ніж Тихоокеанська Америка. Це робить коаліцію трампа глибоко нестабільною. Це може бути причиною швидкості, з якою команда трампа ламає все навколо.

Людям, які звикли до функціонуючої політичної системи, важко описати, до якої міри американська політика відчуває себе чужою, якщо більшу частину життя проводить на Західному узбережжі. Хоча технічно це частина Блакитної Америки, у політичному сенсі місце розташування федерального уряду настільки віддалено, а політичні інтереси штатів на Східному Узбережжі настільки відмінні від Тихоокеанських Штатів, що дедалі важче навіть уявити США як єдину федерацію.

Я довго вважав, що це, ймовірно, доля Аляски, Каліфорнії, Гаваїв, Орегону, Вашинґтона та тихоокеанських територій — отримати власну незалежну країну або стати автономним регіоном у США. Культурно, економічно та політично ми дедалі більше відрізняємося завдяки тому факту, що більшість людей, які зараз живуть у цих регіонах, є нещодавно переселеними. Вони приїхали за певною якістю життя, що визначається унікальним середовищем регіону, але відстані між населеними пунктами зберегли величезну ступінь місцевого колориту. Індивідуальна свобода та відповідальність громади не є протилежними поняттями в культурі Тихоокеанської Америки, а доповнюють один одного.

Приблизно кожні вісімдесят років після Війни за незалежність США фактично розвалювалися, а потім збиралися знову. Централізація влади у Федеральному Окрузі Колумбія DC, до якої так звикли американці, є досить новою подією, яка почалася, коли Тихоокеанська Америка була не більш ніж колонією з невеликим населенням порівняно з рештою країни. Тепер Тихоокеанська Америка — це нова світова держава, яка опинилася в пастці федерації США, котрі знову розвалюються, а федеральний уряд — це приз, який намагаються контролювати різні фракції, намагаючись домінувати над суперником. Це не є стійким, але це зумовлено природними процесами, які не зникнуть найближчим часом.

У Америки є три різні сценарії майбутнього на вибір.
Один — це насильницький конфлікт, інший — стан ефективного паралічу, що триває покоління чи більше, а третій — мирний поділ федерального уряду за регіональними лініями. Контроль за ядерним стримуванням, призначення губернаторів федеральних резервів і забезпечення вільного пересування громадян і власності між регіонами можна залишити Раді президентів, кожен з яких обирається своїм регіоном. В іншому випадку нові регіональні федеральні уряди успадковують усі активи та зобов’язання, надані DC, вільні тлумачити та вносити зміни до Конституції відповідно до волі своїх виборців.

Я б запропонував, щоб кожен регіон відповідав за свою частину світу. Тихоокеанська Америка займатиметься всіма зовнішніми справами між Індією та Арктикою, включаючи стримування РФ, КНР і КНДР від спроб змінити кордони, які стояли десятиліттями і ніколи не повинні бути змінені силою. Слід уникати другої війни на Тихому океані, якщо це можливо. Для цього потрібен тонкий штрих, у якому істеблішмент DC явно поганий.

На жаль, історичні записи показують, що США зроблять серйозні помилки, коли вперше виступлять проти ворога. Це також цілком нормально, коли зростаюча влада завдає неприємного шоку занепадаючій, яка не усвідомила свого скрутного становища. Оскільки більшість американської політики щодо КНР ґрунтується на фанатизмі, а не на науковому розумінні реальної загрози з боку Пекіна, катастрофа ймовірна.

І хоча під час попередніх конфліктів США мали здатність адаптуватися, тепер це може бути не так. Після трьох років тотальної війни в Україні, яка виснажила запаси, американське виробництво нарощується повільніше, ніж європейське. Незрозуміло, чи зможе американська промисловість такою ж мірою, як українська, виробляти величезну кількість надійних, але доступних безпілотників.

Американське військове мислення переповнене презумпціями домінування, суттєвою частиною освіти офіцерів є навчання ряду істин, які приносять більше користі усталеному інституту, ніж забезпечують успіх на полі бою. Чим більше людина балакає про смертоносність і домінування, тим менше вона зазвичай розуміє жорстоку природу сучасної війни. Подібно до офіцерів, які брали участь у Першій Світовій війні, наполягаючи на тому, що бій облагороджує, якщо їх піддати випробуванню, вони дізнаються помилки свого шляху. Але занадто пізно для багатьох людей під їх командуванням.

Що стосується Тихого океану, поєднання міфологічного мислення про реальну історію Тихоокеанської війни та небезпечних помилкових уявлень про уявний однорідний китайський менталітет створює серйозний ризик втягнути американців у пастку. Прямо зараз Пекін був би божевільним, якби не спровокував кризу навколо Тайваню, яка вимагає значного розгортання американської військової сили. Враховуючи те, як трамп знищує альянси Америки, у Пекіна є цілком реальний шанс розробити сценарій, за якого лише значна частина американських збройних сил у Тихому океані протистоятиме збільшеній армії КНР.

Японія, Тайвань і Південна Корея уважно стежать за подіями навколо України. Зрада США не пройшла непоміченою, висновки зроблені.
У протистоянні, де Японія, Південна Корея, Австралія і, можливо, Тайвань не наважилися б ризикувати бути втягнутими в щось американською адміністрацією, яка могла б негайно розвернутися й продати їх усіх, потрібна була б лише одна помилка США, щоб побачити половину своєї бойової потужності на театрі дій за кілька годин. Навіть якби КНР зазнала гірших втрат, просто паралізувавши лише два американські авіаносці, це б змінило баланс сил, оскільки США не можуть швидко замінити такі складні активи.

Це та небезпека, яку витівки трампа створили для США та їхніх союзників. Якщо КНР становить половину загрози, на якій усі наполягають, Сі зробить крок. Краще путіну до того часу втекти, інакше ми більше не будемо спекулювати про те, чи почалася Третя Світова війна.

Те, що КНР проводить навчання з бойовою стрільбою в Тасмановому морі між Австралією та Новою Зеландією, є досить чітким сигналом того, куди, на думку Пекіна, рухається майбутнє.
Тихоокеанській Америці, Японії, Південній Кореї, Австралії, Новій Зеландії та Тайваню настав час об’єднатися.

Заключні коментарі

Що ж, це була ще одна дуже довга стаття — вибачте за брак стислості…
Але коли ви вивчаєте міжнародні відносини на бакалавраті, пізніше отримуєте кілька магістерських ступенів із політики та управління ресурсами, а потім проводите ще кілька років у докторській програмі, зосереджуючись на науках і теорії систем, такі моменти є досить переконливими.

Я продовжую робити прогнози, які виявляються загалом точними. Не гірші, аніж у більшості платних експертів, які аналізують війну в Україні.
Через три роки всі ці події не менш жахливі, аніж коли в передмісті Києва орки вбивали мирних Українців…
Запобігати повторенню цього жахіття, в Україні чи деінде, має бути таким же великим пріоритетом, як боротьба зі зміною клімату, расизмом чи нерівністю.

Американська модель зради України — і надто багатьох інших союзників, яких неможливо порахувати — ось чому Світові так потрібна альтернатива. Деякі частини Америки будуть раді приєднатися. Решта вільні зробити свій вибір.

Українці роками борються за нашу свободу.
Американська зрада обійдеться високою ціною — для американців!
Українці ж здобудуть свою Перемогу!