“Коаліція охочих” чи “коаліція рішучих”?

 
“Коаліція охочих” чи “коаліція рішучих”? Годі планувати, час діяти!
До цього Європу закликав Ґабріелюс Ландсберґіс — дипломат і політик Литви, екс-голова МЗС Литви, екс-депутат Європарламенту, онук першого Голова Сейму Литви Вітаутаса Ландсберґіса.

“КОАЛІЦІЯ ОХОЧИХ” ЧИ “КОАЛІЦІЯ РІШУЧИХ”?
ГОДІ ПЛАНУВАТИ, ЧАС ДІЯТИ!

· 🇱🇹 Ґабріелюс Ландсберґіс
11.Ⅳ.2025

Уявіть, що ви — Захисник України на передовій, і ось ви чуєте про результати останньої зустрічі “коаліції охочих”.
Вже три роки ви стримуєте рашистські дрони та "м’ясні штурми", переймаєтесь за безпеку своїх рідних вдома, ховаєтеся від ракетних ударів вночі…
І тут ви читаєте заяву коаліції після її нещодавньої зустрічі:
“Планування буде продовжено протягом найближчих тижнів”.

Планування?
Минуло вже три роки!
До чого привело це "планування"?
До того, що тільки 6 з 30 країн Європи лишень розглядають можливість відправити війська в Україну. І лише Франція чітко заявила про готовність діяти, не чекаючи на схвалення від "рф".

Ви, Захисник України, сидячи в окопі під Покровськом, напевно дуже би хотіли попросити Захід припинити вдавати, припинити імітувати прогрес там, де його немає. Ви, скоріш за все, описували би все це дуже колоритними словами, бо це вже неймовірно дратує!…

Європа очевидно не готова воювати пліч-о-пліч з Українцями.
Європа очевидно не готова стримувати майбутні рóсійські напади.
Європа очевидно не готова запропонувати справжні гарантії безпеки.
Оголошення про "плани" не мають нікого вводити в оману.
Адже досі Європа вкладає більшість своїх зусиль лише у витрачання часу…

Якби Европа була справді готовою і мала бажання, то рішення допомогти Україні вже було би ухвалено. Але його немає. І, можливо, саме це правда, з якою нам слід погодитися: ми є неготовими навіть хотіти, не кажучи вже про діяти. Обговорення цієї коалії щодо відправлення військ і техніки ведуть в нікуди, тож війська і техніка теж нікуди не поїдуть…
Але якщо ми є неготовими надсилати війська чи техніку, постає питання: до чого ми, Європа, є готовими?…

Якщо ми, Європа, не можемо битися пліч-о-пліч разом з нашими союзниками, якщо ми не можемо надати надійні гарантії безпеки тим, хто захищає наш континент, то може, хоч гроші кинемо на цю проблему? Будь ласка?
Базова чесність мала би змусити нас припинити фарс, коли йдеться про обговорення планів, які лише одна з тридцяти країн коаліції є готовою і бажає діяти. Натомість зосередьмося на тому, що в нас є — гроші. Перераховувати кошти в Україну логістично дуже просто.
Нумо будьмо готовими хоча б вкласти євро, якщо вже не кров. Ми можемо легко пожертвувати трохи свого комфорту заради тих, хто є сміливішийм — заради тих, хто реально б’ється в окопах…

З достатнім фінансуванням, можливо, Українці зможуть і далі захищати наші з вами життя, поки ми, європейці, нарешті не узгодимо план дій, а не просто "планування". Можливо, ми все ж станемо коаліцією тих, хто б’ється, можливо, навіть "у найближчі тижні"?…
Але поки ми зволікаємо і не маємо жодних доказів, що ми вже перейшли від планування до виконання, ми втрачаємо останні залишки довіри в серцях українських чоловіків і жінок, які борються в багнюці й хаосі Покровська й незліченних інших гарячих точках на нашому 2500-кілометровому фронті з пеклом…

© Gabrielius Landsbergis
“Coalition of the willing” or “coalition of the determined”?
11.Ⅳ.2025
Український переклад:
© “Radio Lemberg”

“КОАЛІЦІЯ ОХОЧИХ”? ОХОЧИХ ДО ЧОГО?

Ґабріелюс Ландсберґіс — дипломат і політик, екс-голова МЗС Литви, через місяць після першої публікації про “коаліцію охочих” мусив написати ще більш критичну й нищівну публікацію про европейських політиків…

· 🇱🇹 Ґабріелюс Ландсберґіс
17.Ⅴ.2025

Одинадцять тижнів тому зібралася “коаліція охочих”, щоб обговорити, на що саме вони здатні й згодні та до чого саме охочі…

Основні підсумки їхнього прогресу на сьогодні:
— Макрону довелося нагадати колегам, що суверенні держави не потребують дозволу путіна, щоб розміщувати війська в Україні.
— Польща все одно виступила проти розміщення військ.
— Мерц заявив, що “Taurus” "на столі", а потім прибрав “Taurus” зі столу.

Було ухвалено рішення висунути ультиматум про припинення вогню, але потім вирішили його не виконувати. Можливо, це сталося через те, що ніхто не мав плану, як його виконати — що, своєю чергою, ставить під сумнів мудрість самого його висування.

Трамп, побоюючись, що європейці вкрадуть його Нобелівську премію миру, зірвав їхній план і підтримав іншу ідею, яка не спрацювала, тому він заперечив, що її підтримував. Його нинішня позиція така: "нічого не станеться, поки я і путін не зустрінемося".

Це звучить трохи занадто схоже на 1938 рік, чи не так?

Мерц каже, що заморожені активи буде використано "якщо це законно".
Але ми вже давно знаємо, що це законно. То чому він просто не може сказати, що активи буде використано — без "якщо"?
В ЄС пригрозили путіну "паралізуючими" санкціями, які згодом перетворилися на погрозу почати підготовку "паралізуючих санкцій", а потім — на звичайний раунд санкцій, які є такими ж "паралізуючими", як м’які подушки в сценці Монті Пайтона.

І хоч я, безперечно, бажаю їм усіляких успіхів, я дивуюсь: чому так важко знайти бодай якісь докази того, що коаліція охочих насправді хоч щось готова зробити — не кажучи вже про щось справді визначальне?
Скажімо, ми чули чимало про 1000 кораблів так званого тіньового флоту "рф".
І от після місяців переговорів Європі вдалося узгодити санкції проти менш ніж 200 з них. Якщо додати 100 уже санкціонованих, то ми стрімко наближаємося до 300! Із ТИСЯЧІ.
Це означає, що ще 700 кораблів і далі курсують з санкт-пєтєрбурґа куди завгодно — везучи російську нафту і повертаючись з юанями, рупіями чи якою там ще валютою користуються покупці. А це означає, що бюджет "рф" досі наповнюється грошима.

Отже… наступного разу, коли ви скажете путіну "готуйся бути паралізованим", цілком можливо, що його паралізує від сміху!…
Адже путін чудово розуміє, як (не) працюють правила ЄС, — і, хлопці, путін зовсім не тремтить.

Ви навіть не можете досягти серйозного поступу у питанні вступу України до ЄС. Фактично, ЄС йде назад. Євросоюз відновить довоєнні мита на Україну з 6.6.2025. Це рішення коштуватиме Українцям понад €3 мільярди щороку.
І водночас політики ЄС їдуть до України, щоб оголосити про пакет допомоги на €1 мільярд. У цьому нема навіть мінімальної логіки.

Підсумовуючи: попри всі слова і заяви, які ми чули після виступу джей ді венса в Мюнхені, маємо ситуацію без військ, майже без зброї, без заморожених активів, без протиповітряної оборони, без паралізуючих санкцій, без вступу до ЄС, з новими митами — і без “Taurus”…

То що насправді відбувається?
Я боюся, що відповідь — нічого!
А може й ще гірше…

Може, саме це і є план.
Може, насправді ніхто не готовий робити нічого, крім розмов про готовність.
Можна сказати, що все, що відбувалося після Мюнхенської конференції з безпеки, — це точнісінько те затягування часу, якого й варто було чекати від Європи, яка відмовилася від ідеї захищати Україну й погодилася перерозподілити ресурси на виробництво пресрелізів, котрі створюють враження прогресу, але не містять жодного реального змісту.

Тим часом, якщо подивитися на статистику реальної допомоги — у перерахунку на душу населення і навіть в абсолютних цифрах — Північно-Балтійський регіон разюче вирізняється. Деякі країни справді готові діяти. Вони, можливо, не завжди з’являються в заголовках, але ухвалюють ті рішення, які потрібно ухвалювати.

Для тих, хто й досі намагається зрозуміти, як виконати свої обіцянки "стояти поруч з Україною", я хочу поставити одне запитання:
Чи намагалися ви насправді підтримувати Україну?

© Gabrielius Landsbergis
“Coalition of the willing” to do What?
17.Ⅴ.2025
Український переклад:
© “Radio Lemberg”