✠ ОУН ✠
Дев’яносто років звитяги

90 років тому, 28 січня 1929 року, у Відні розпочався Перший Конґрес Українських Націоналістів.
Підсумком роботи Великого Збору стало створення Організації Українських Націоналістів.
Впродовж XX століття український визвольний рух змінював свої форми боротьби від національно-культурницьких до воєнно-політичних, підпільних і політичних, а на сучасному етапі перейшов знову до воєнно-політичних.

✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠

Микола Посівнич

З раціональної точки зору тодішнє становище України, окупованої чотирма державами внаслідок поразки Визвольної боротьби 1917–1921 років, виглядало доволі безнадійно, і саме тому своєю діяльністю ОУН прагнула викликати бажання змін, а згодом і втілити їх. Визнаючи незаперечним право нації на опір й визвольну боротьбу проти окупантів, ОУН бачила вихід у вихованні та накопиченні "національної енергії", що зможе бути спрямована на здобуття Української Самостійної Соборної Держави. Зневіра у досягненні Незалежності України легальними засобами змусила молоде покоління шукати нових шляхів національно-визвольної боротьби.

ОУН вдалася до концепції опертя на власні сили і тактики малих справ — кропіткої повсякденної підготовчої праці напередодні майбутньої боротьби, усвідомлюючи, що боротьба ця буде жорсткою і принесе з собою численні втрати. Аналізуючи українську історію, націоналісти прагнули зосередити фізичні й моральні сили для здобуття Незалежності та подальшого її захисту від зовнішніх ворогів. Вони ставили реальні завдання, продумуючи наступні кроки, але водночас і розуміючи, що на цьому шляху вони не застраховані від невдач та поразок.

Базою Української Нації було селянство і члени ОУН, переважно студенти, які в 1930 роках масово почали працювати на місцях, зіштовхнулися з проблемами, на які не мали відповіді. Що запропонувати загалу, яку ефективну структуру діяльності та подолання соціально-економічних негараздів? Тому націоналісти почали будувати державу з місцевої громади / села, яку організовували через різного роду громадські організації та кооперативи, каси взаємодопомоги, які одночасно ставали легальним прикриттям їх діяльності. Гасла: «Свій до свого по своє», «Українські гроші в українські руки», «Купуй українське» ставали ефективними засобами в боротьбі за побудову Українського Світу та держави у державі.

Поруч з матеріальними аспектами, члени ОУН запустили нову форму суспільної архітектури, яка базувалася на ВІРІ. Саме віра стала невичерпним джерелом "націоналістичного двигуна", який гарантував сталий розвиток руху і матеріалізовувався в реальні вчинки. Гасло «Бог і Україна!» концептуально вплітає християнські цінності в націоналістичну ідеологію. Членські внески — десятина — стали надійною фінансовою базою для визвольного руху. З іншого боку, націоналістичні лідери почали творити культ героїв, які полягли за волю України, і їхніх могил, боротися за душу української дитини в польських школах, проводити антиалкогольні кампанії, пропагували здоровий спосіб життя.

Важливим аспектом організованості націоналістичного активу на місцях стала постійна підготовка й навчання з суворими екзаменаційними випробуваннями. Постійний ріст у різних напрямках діяльності членства ОУН був запорукою подальшого успіху. Адже нові виховники / провідники не могли б у свою чергу підготувати якісні кадри, не вдосконалюючись і не навчаючись. Також цікавим феноменом і каталізатором усієї діяльності ОУН стали ув’язнення та тюремні вироки багатьом націоналістам. Саме цей «фільтр» дозволив побачити якість кожного члена і подальшу його діяльність в підпільних структурах. Більшість націоналістів використала свій присуд для навчання чи вдосконалення своїх навиків, отримавши свої «університетські освіти» від побратимів, які водночас були суворими учителями і учнями для себе.

У ході Другої Світової війни ідею створення армії ОУН почала реалізовувати восени 1941 року, коли було прийнято рішення про створення збройної сили. На її базі планувалося у майбутньому розгорнути регулярну армію. Поштовхом для ОУН до створення армії була ініціатива самого народу, який не хотів миритися з окупаційними режимами. Умови, в яких опинилися Українці, показали, що створення Української Повстанської Армії — це оптимальний варіант організації боротьби за Незалежність. В ході підготовки, розгортання і бойових дій відбувалося остаточне становлення та удосконалення тактики. Основою УПА на початковому етапі стали сільські відділи кущової самооборони. Проблемою в бойовій діяльності будь-якого повстанського руху стає відсутність добре забезпеченого запілля (тилу). Тому створення місць відпочинку і поповнення запасів для боївок ОУН, відділів УПА стало першочерговим завданням для організаційної мережі та запорукою їх подальшої ефективної діяльності. Адже на успішне функціонування одного повстанця в лісі потрібна праця 6-8 підпільників. Це дало змогу повстанському руху стати одним із наймасовіших і чинити найтриваліший опір комуністичній і нацистській тоталітарним системам.

Боротьба українських повстанців проходила не тільки у збройній площині. Одним із найважливіших її фронтів було ідейне протистояння, відповідно вся діяльність ОУН та УПА була спрямована в першу чергу на зміну свідомості українського загалу, виховання його на прикладах героїзму та самопосвяти.

Подальший хід подій засвідчив, що ОУН стала і залишалася єдиною реальною політичною силою, яка репрезентувала українську націю та зуміла очолити її боротьбу за свободу й розбудову Незалежної Держави.