
Хлопець після полону розповідає Мамі…
— Ми до останнього не вірили в обмін…
„Ви вдома, хлопці, Слава Україні!“ — я просто почав дихати, а то сидів і не дихав, Мам, правда…
Хлопці плакали, а я ні…
…повели в столовку… А там їжа, Мам…
Там жіночка ходила, підсипала нам все, доливала, підійшла до мене, обняла, голову гладить, як бабуся колись, поцілувала в скроню — їж, каже, дитинко, я ще принесу.
І отут я заплакав…
Я їв і плакав, очі боявся підняти, бо соромно…
А потім глянув, а ми майже всі такі — їмо і плачемо…
...продовжувати читання "Після полону…"