20 роковини загибелі
Вячеслава Чорновола

 
25 березня 1999 року в автомобільній аварії загинув Вячеслав Чорновіл (1937-1999) — лідер Народного Руху України, будівничий відновлення Незалежності України.
(* Форма імені В'ячеслав з апострофом суперечить останній волі Вячеслава Чорновола)
Цілком вірогідно, якби 20 років тому Вячеслав Чорновіл був обраний на посаду Президента України, сьогодні ми мали б зовсім іншу, європейську і українську Україну… Втім, громадяни країни тоді обрали московське ярмо, а в свою чергу Кремль не міг допустити, щоб Президентом України став свідомий Українець!
Наслідки самі бачимо які…
Вбивство Вячеслава Чорновола все ще не розкрито, ключові свідки також вбиті…
До 20-х роковин загибелі Вячеслава Чорновола його син Тарас Чорновіл звернувся до Українців.

 

Вячеслав Чорновіл
НЕРОЗКРИТЕ ВБИВСТВО

Вячеслав Чорновіл — (24 грудня 1937 с. Єрки Київської області — 25 березня 1999, Бориспіль Київської області) — український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти змоскалення та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СССР.
Разом з Іваном Дзюбою, Ліною Костенко, Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Алою Горською, Миколою Плахотнюком, Лесем Танюком, Василем Стусом започаткував в Україні рух шістдесятників, що в 1960-ті — 1970-ті роки виступав за відродження України, її мови, культури, духовності, державного суверенітету. 4 вересня 1965 року виступив разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом у кінотеатрі «Україна» на прем'єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків» з протестом проти арештів української інтелігенції.
Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Член Української Гельсінської групи. Один із ініціаторів створення Української Гельсінської Спілки. Кілька разів ув'язнений за "антісовєтскую пропаґанду" (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988). Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні. Сумарно пробув у неволі 17 років.
Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 1980-х — 1990-х років.
У 1990-1992 роках — голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990 року.
Кандидат у Президенти України на виборах 1991 року.
З 1992 року і до загибелі — голова Народного Руху України.
З жовтня 1991 — Гетьман Українського Козацтва.
З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.

Вячеслав Чорновіл з іншими депутатами заносять Прапор України до Верховної Ради України в День відновлення Незалежності України 24.VIII.1991

Вячеслав Чорновіл загинув 25 березня 1999 року за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Чимала частина суспільства досі переконана, що Чорновола прибрали як небезпечного конкурента на майбутніх президентських виборах. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї. У похороні взяли участь сотні тисяч людей.
Соратники Чорновола вважають його загибель політичним убивством, розслідування якого не завершене й досі.

25 березня 1999 року Вячеслав Чорновіл загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Трагедія сталася на 5-му кілометрі автотраси Бориспіль—Золотоноша. Автомобіль Чорновола врізався в «КамАЗ» з причепом, який розвертався посеред шосе. В. Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули на місці, прес-секретар лідера НРУ Дмитро Понамарчук був госпіталізований з важкими травмами. Самі обставини дуже загадкові: видимість в той день була нормальна, отже водій Чорновола повинен був побачити вантажівку, що стояла посеред дороги.

Вже наступного ранку, не дочекавшись висновків експертів, керівник МВС Юрій Кравченко заявив, що це — нещасний випадок, і іншої версії слідство не розглядатиме. Перший свідок трагедії — один з лідерів Руху, майбутній кандидат у Президенти Геннадій Удовенко чомусь теж не зміг надати чіткої картини побаченого ним — лише наголошував на нещасному випадку.

Пізніше, у 2000 році, внаслідок ніби-то серцевого нападу також за дивними обставинами помер один з трьох пасажирів «КамАЗу». Дуже дивно склалася доля у Володимира Куделі, водія КАМАЗу, який нібито був за кермом під час аварії. Слідством було нібито доведено, що він скоїв злочин, тобто ДТП із тяжкими наслідками, однак, несподівано він, не відбуваючи покарання був амністований. Більш того, МВС розповсюдило серед медіа чутки, що він нібито "вмер від серцевого нападу". Насправді ж — це виявилося стандартною спецоперацією прикриття, бо Куделя, живий й здоровий, щоправда змінив місце проживання.

Соратники В. Чорновола та його син Тарас Чорновіл, патріотично налаштована громадськість вважають його загибель політичним убивством напередодні майбутніх президентських виборів.
Представники НРУ із самого початку загибель Чорновола називали політичним убивством. Однак справа була закрита вже у червні 1999 року. Розслідування поновилось 27 березня 2001 року, однак невдовзі знову було припинено. У березні 2005 року за проханням депутатів Верховної ради від НРУ президент Ющенко ініціював поновлення розслідування, і 4 квітня 2005 року генеральним прокурором Святославом Піскуном слідчі дії було поновлено. Однак після відставки Піскуна восени того ж року розслідування знову припинилось. Його було поновлено в серпні 2006 року.
2 червня 2011 року Генеральна прокуратура України, провела ексгумацію тіла В'ячеслава Чорновола. 23 лютого 2012 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області відмовився закрити кримінальну справу за фактом загибелі колишнього лідера партії "Народний Рух України" В'ячеслава Чорновола.
Колишній заступник генпрокурора Микола Голомша пітвердив, що Вячеслава Чорновола добили, ймовірно, кількома ударами кастета…
21 січня 2014 року (під час Майдану) Бориспiльській міськрайонний суд закрив справу про загибель Вячеслава Чорновола, визнавши аварію "нещасним випадком".
 
Цілком вірогідно, якби 20 років тому Вячеслав Чорновіл був обраний на посаду Президента України, сьогодні ми мали б зовсім іншу, європейську і українську Україну… Втім, громадяни країни тоді обрали московське ярмо, а в свою чергу Кремль не міг допустити, щоб Президентом України став свідомий Українець! Наслідки самі бачимо які…
Вбивство Вячеслава Чорновола все ще не розкрито, ключові свідки також вбиті…
 

Тарас Чорновіл
до 20-х роковин загибелі батька

…виповнюється 20 років, як убили мого батька…
За політичною колотнечею про Вячеслава Чорновола зараз рідко хто згадує. А жаль, бо на дуже багато нинішніх питань він уже дав відповідь пару десятиліть тому. Уже давно пояснив цей феномен переродження деяких "ура-патрійотів" з опозиціонерів до влади в опозицію до Держави. Не вчимося нічого в тих, хто найвищу ціну сплачували за нашу Незалежність — то мусимо й далі ходити по колу. Бо вже ж ніби відірвалися від тієї проклятої Богом Московщини, чого так прагнув Чорновіл, ніби вже пішли своїм шляхом… І маєш тобі — "насєлєніє" хоче все повернути назад. А "велемудрі" політикани може й розуміють, до чого веде їхня діяльність, але ж зупинятися не бажають, бо на ошалілій критиці легше сподобатися посполитим землячкам.

Чорновіл і Порошенко дуже різні й за долею, і за шляхом до української ідеї, і за методами своєї діяльності. Але щось їх таки поєднує. Найперше — це бачення того, якою повинна стати наша країна та готовність за це боротися не жаліючи сил. А друге — це те, як проти одного й другого борються всі брудні сили в країні та з поза її меж.
Із Чорноволом уже доборолися…
Пригадуєте той маніфест рухівських розкольників, чиїми руками знищували Чорновола вороги Незалежності й демократії: "Якщо Рух перечепився через Чорновола, то Рух його переступить". Саме так з ідіотським смішком вигукував тоді Черняк.
За якийсь місяць переступили… Там, на Бориспільській трасі…
А ще ж скільки разів переступали, коли він починав чогось добиватися, вигризав у невблаганної історії шанс для України… Було ж це і у втраченому для країни 1991-му й у програшному 1998-му. І сотні разів на кожному хоч трішечки значимому закруті нашої державної долі…

Щось неймовірно схоже відбувається й зараз. Той самий тотальний шквал бруду, брехні й шельмування… І те саме тупе підтакування нашої дорогенької громадськості. Це ж ми всі вміємо лише заднім числом бути мудрими й цінити те, що втратили. Пост-фактум ми й свої тодішні судження та оцінки переписуємо: хтось лише з фейсбука повитирає, а більшість і з пам'яті. Тепер нагадай львів'янам або киянам, як вони до самого дня 25 березня 1999 року обливали брудом Чорновола, то ще й образяться. А тоді ж твердили: диму без вогню не буває, та бігли поширювати чергову липку й брудну побрехеньку. Те саме маємо й сьогодні.

Тоді, Чорновіл сказав ці слова:

«Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні — МАЮЧИ, щоб не довелося гірко любити її, ВТРАТИВШИ. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі».
— Вячеслав Чорновіл

Що поробиш, можливо доведеться пройти ще одне коло. Наші дрібні розбірки на тлі історії — дрібничка. Вона, закривши нам ще один шанс до волі, як такий, що виявився незатребуваним, з часом відкриє наступний. От тільки чи це буде через десять років, чи за 100, чи знову через 300? В історичній перспективі це дрібничка. А нам, у рамках нашого життя — не надмірна розкіш: розкидатися століттями, аби лиш потішити чиїсь амбіції або задовільнити своє прагнення поочорнювати все довкола себе?

© Тарас Чорновіл

Цитати Вячеслава Чорновола

✔️ Програвши президентські вибори 1991-го, сказав:
«Програв не я. Програла Україна…»

✔️ «Над Україною нависає зловісна двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й чекає остаточного колапсу нашого суспільства, щоб запустити хижі пазурі в живе тіло нашого народу…»
(1997)

✔️ «Україна розпочинається з тебе!»

Факти про Вячеслава Чорновола

• Вячеслав Чорновіл боровся за Україну.
Під час випускного вечора в університеті пішов на Володимирську гірку і дав клятву, що все життя буде боротися за Україну.

• Працював різноробом. У 1963-1964 роках брав участь у будівництві Київської ГЕС. Після першого ув’язнення, працював спостерігачем метеостанції, землекопом археологічної експедиції, вагарем на станції Скнилів тощо. Після останнього – кочегаром у Львові.

• Був тричі одружений. У 1960-му уклав шлюб з Іриною Бруневець, від якої має сина Андрія. Відносини припинились наприкінці 1962-го. З червня 1963-го зав’язав стосунки з Оленою Антонів, від якої має сина Тараса. Остання дружина – Атена Пашко.

• Витримав 83 допити. У 1966-му Вячеслав Чорновіл відмовився свідчити у справі проти своїх друзів – братів Горинів, Мирослави Зваричевської і Михайла Осадчого. Навіть попри те, що на той час вони визнали провину і потреби уникати свідчень вже не було. За що був притягнутий до суду і отримав свій перший вирок. У 1972-му витримав 83 допити, але й надалі ніколи не свідчив проти друзів.

• Прокурор, який судив Чорновола має звання «Почесний працівник прокуратури України». Другу (1967р.) і третю (1972р.) кримінальні справи проти В’ячеслава Чорновола порушив прокурор Львівської області Борис Антоненко (1912-2010рр.). Свою посаду прокурор обіймав протягом 20 років. Антоненко написав низку книжок про своє прокурорське минуле, боротьбу зі злочинністю і "українськими буржуазними націоналістами". У 2003-му прокурору призначена пенсія згідно із Законом України «За заслуги перед Україною». В червні 2006-му Антоненку оголосив подяку Генеральний прокурор України Олександр Медведько. А в 2007-му йому присвоєно звання «Почесний працівник прокуратури України».

• Не відмовляв всім, хто до нього звертався з питаннями української справи. «Працював він самовіддано і справді багато, – згадувала дружина Атена Пашко. – Вставав, бувало, о 5 годині ранку, писав, потім – на роботу, лягав пізно. Знаєте, є люди, котрі можуть вам відмовити, сказавши, що не мають вільного часу чи знайти якісь інші відмовки. До таких Вячеслав Максимович не належав, позаяк не вмів кривити душею. Він завжди давав пораду, настанову людям, які до нього звертались і, особливо, якщо це стосувалося української справи».

• Від КҐБ отримав прізвисько "Нєуґомонный". Із спогадів вірменського дисидента та політв’язня Паруйра Айрякіна: «Він був наче напханий енергією, він навіть у зоні бігав, займався спортом. Багато читав, писав, покладену норму – ми шили рукавиці – виконував не за вісім годин, а за три години – решту часу він був зайнятий сам собою».

• Непохитно вірив у відновлення Незалежності України. Переказують, як один із слідчих спересердя запитав Вячеслава Чорновола: «Ну добре, от уявімо, є ваша незалежна Україна. І ким ви там себе бачите?». І почув у відповідь: «Як ким? Редактором опозиційної газети».

• Вячеслав Чорновіл був кандидатом в Президенти України. На президентських виборах 1 грудня 1991-го за Вячеслава Чорновола віддали голоси 7.420.727 Українців (23,27%). Він зайняв друге місце слідом за Леонідом Кравчуком.

• Зрікся присяги на вірність московському цареві. Після обрання Гетьманом Українського Козацтва, на Великій Раді 21 червня 1992-го в Переяславі-Хмельницькому проголосив зречення присяги на вірність московському цареві, даної на Переяславській раді в 1654-му.

• На прощання з В’ячеславом Чорноволом в Києві прийшло близько 200 тис. людей. Він загинув в автокатастрофі на шосе під Борисполем за нез’ясованих обставин. Багато хто вважає це політичним убивством напередодні майбутніх президентських виборів. Колишній заступник генерального прокурора Микола Голомша припускав, що Чорновола після аварії добили кількома ударами кастета. Похорони В’ячеслава Чорновола в Києві зібрали до 200 тис. людей.

Матеріял укладено з відкритих джерел
© Український Інститут Національної Пам’яті