Різниця Юліянського і Григоріянського календарів

Практично увесь Світ живе за Григоріанським календарем, який визнали більш точним і доцільнішим ніж Юліанський. Але деякі країни і релігійні течії і досі живуть за останнім.
В Україні вже майже століття святкують Різдво 7 січня за старим стилем, а в Європі, наприклад, 25 грудня.
Розглянемо, чому досі існує ця плутанина з календарями.

Коли у нас відстає годинник, ми зазвичай, виставляємо точний час.
Якщо годинник відстає на кілька хвилин, це не дуже помітно, але коли годинник відстає на кілька годин, це вельми помітно й змушує підкореґувати час. Адже, не може схід сонця бути о 10-й годині ранку чи о 15-й годині дня.
Подібне відбулось і з календарями.
Юліянський календар, що запровадив у 45 році до н.е. Гай Юлій Цезарь, був не зовсім точним і з плином часу почав відставати від природнього календаря. Відтак, довелось вирішувати цю проблему, і в середині XVI століття Папа Римський Григорій XIII розрахував та започаткував нині чинний Григоріянський календар, що є більш точним до природнього.

Чому досі існує ця плутанина з календарями та чим вони взагалі відрізняються, нам допомогли розібратися вінницькі історики.

Зáгадка Юліянського і Грироріянського календарів

Історія Юліянського календаря

Юліянський календар був запроваджений у 45 році до н.е. за ініціативи Юлія Цезаря, який був першим консулом в Римі. Він звернувся до александрійського астронома Созігена, щоби той адаптував римську календарну систему до єгипетського сонячного календаря.

— Римський календар був дуже невпорядкований, — розповідає викладач ВДПУ Анатолій Войнаровський. — І, до того ж, Цезар був верховним понтифіком, який кожного разу змушений був призначати початок нового року. У римлян новий рік починався з першого мартіуса (марта). Але Цезар дав розпорядження перенести початок нового року на январіус (січень), тому що якраз у цей час сенат затверджував бюджет і військові походи. І тому вирішили, що цей місяць буде набагато доречнішим. Так запровадили першу календарну систему. В ній існувало 12 місяців. Тривалість звичайного року була 365 днів, а подовженого — 366.
— Юлій Цезар за обрахунками Созігена вочевидь знав, що існує певна похибка, — розповів пан Войнаровський. — Астрономічний сонячний рік тривав 365 діб, 5 годин, 48 хвилин і 6 секунд, але більшість дослідників не зважили на цю особливість, яка для них була недостатньо серйозною, і тому округлили тривалість року до 366 діб високосного року.
У 325 році н.е. було прийняте рішення всім християнам взяти за основу Юліянський календар. Ним користувалися до XVI сторіччя.

Започаткування Григоріянського календаря

Тільки в середині XVI сторіччя Папою Римським Григорієм XIII було помічено неспівпадіння, а точніше відставання Юліянського календаря від астрономічних явищ на 10 днів. Кожен з цих додаткових 10 днів набігав за 128 років за рахунок додавання хвилин і секунд, які ігнорувалися при визначенні високосних років. Саме завдяки Папі в Католицькій Церкві вирішили ліквідувати цю різницю ось яким чином: одразу ж після четвертого жовтня 1582 року настало 15 жовтня. Отож ці 10 діб, які накопичилися, були ліквідовані.

Як визначали високосний рік?

Щоб надалі не допускати появи такої істотної різниці, почали кожний рік з двома нулями, яким закінчувалося сторіччя, дві перші цифри ділити на чотири. Якщо ділилося без залишку — рік залишався високосним. Якщо була остача — такий рік вважали простим. Наприклад, узяти 1700 рік: 17 без остачі не ділиться, тож такий рік вважається простим. За 400 років (з 1600 до 2000) таким чином не враховувалися три високосних роки (1700, 1800 та 1900). Тож три доби прибиралися, й це суттєво зменшило різницю в часі. Тепер зайва доба за Григоріанським календарем набігає лише раз у 3323 роки, а не у 128 років. А різниця між Юліанським та Григоріанським календарем нині складає 13 діб.

Високосні та прості роки

Земля обертається навколо своєї осі не рівно 365 днів, а 365 днів з чвертю. Чверть, тобто 6 годин — це грубо кажучи. Нагадаємо, що в астрономічному році, який найбільш відповідає руху сонця, як це видно з Землі, з 1 січня 2000 року — 365 діб 5 годин 48 хвилин 45,19 секунди. Тож кожний четвертий рік набігає приблизно одна зайва доба. Тобто перший рік триває 365 днів і шість годин. Другий рік завершується через 365 днів і 12 годин і так далі.
— Рахувати так незручно, тому набрані години четвертинки доби додають до кожного четвертого року (лютого), — каже доктор історичних наук, професор “Вінницької академії неперервної освіти” Олексій Струкевич.

Чому католики святкують Різдво 25 грудня, а православні 7 січня?

22 грудня – день зимового сонцестояння і він вважається найкоротшим. Наступні дати — 23, 24 грудня — дні приблизно однакової тривалості, а вже 25 грудня до світлого часу доби додається перша хвилина.
— Сонце на хвилину раніше сходить, — каже історик Олексій Струкевич. — Язичники святкували цю дату як перемогу добра над злом, тепла над холодом. День починає збільшуватися, світ відроджується. У християнській традиції 25 грудня пов’язане з Різдвом, народженням Ісуса Христа. Тримаючись за Юліанський календар, виходить, що ми (православні ) проґавлюємо цей момент і святкуємо тільки 7 січня, коли вже два тижні, як день подовжений. У нас церква живе за старим стилем, тому різниця між реальними астрономічними процесами становить 13 днів. Григоріянський календар ближчий до астрономічних явищ, ніж Юліянський, і святкування визначених дат за ним є логічнішим і адекватнішим.

Запровадження Григоріанського календаря протестанти прийняли у 18 сторіччі: Англія, Норвегія, ряд інших країн протестантської віри теж перейшли на нову систему літочислення. А от православна церква — ні.
— У принципі, Константинопільський патріарх погодився з раціональністю і доцільністю нової календарної системи, — говорить Анатолій Войнаровський. — Але суто через політичні міркування і ворогування між церквами (католицькою і православною), на неї так і не перейшли, дотримуючись Юліянського календаря. Коли "московському патріарху" запропонували перейти на Григоріянський календар, а таку пропозицію зокрема зробив московський цар Пьотр-І, той заявив: ліпше нехай уся земля піде в пекло, але одним календарем з римським папою ми жити не будемо.

В Україні Григоріянський календар почав діяти в Українській Народній Республіці з 16 лютого 1918 року: відтоді цей день стали вважати 1 березня 1918 року. Українські ж православні і греко-католицька церкви живуть за Юліянським стилем.

Різниця календарів

Мабуть, уже більшість Українців розібралися з тим, чому в нас два Різдва, яка різниця між календарями та що з цим робити. З останнім, звісно, єдино правильної думки знайти не вдалося. Але прийшов час подивитися, як зміна календарів повпливала на інші новорічно-різдвяні свята та звичаї.
Отже, поговорімо про увесь цикл Різдвяних Свят.

За часів, коли світський та церковний календарі збігалися, Різдво в Українців передувало Новому року (як зараз у Західному світі), а зимовий цикл взагалі починався задовго до самого свята.
УВАГА! Далі — усі дати за старим стилем виділено червоним і додатково вказується нинішня дата Григоріянського календаря, що відповідає тій старій даті Юліянського календаря.
Позаяк Юліянський календар відстає від чинного Григоріянського календаря наразі на 13 днів, а ортодоксальні церкви користуються Юліянським календарем, то й релігійні свята, що святкуються ортодоксальними церквами, відповідно, також "запізнюються" на 13 днів.

21 листопада святкували Введення в храм Пресвятої Богородиці. Вважалося, що саме в цей день починається зима. Для хліборобів це свято означало, що земля пішла на спочинок і чіпати землю було суворо заборонено до Благовіщення 25 березня (нині 7 квітня).

На початку зими дівчата ворожили й отримували свої передбачення на наступний рік. Не знаємо, чи підбивали вони підсумки минулого року, але, очевидно, що традиція з’явилася задовго до появи фейсбуку. Про обрядодії на Андрія можна написати цілу серію дописів. Ворожіння цього дня вважалися найточнішими, а яка ж дівчина не хотіла знати, що її чекає в прийдешньому році.
Дух свята ж починався з 6 грудня (нині 19.ХІІ.), коли до дітей приходив Святий Миколай. Він приносив малюкам або подарунки (за гарну поведінку), або різочку (за непослух) під подушку. На відміну від пізнішого "Діда Мороза", який приносить подарунки всім, Святий Миколай був своєрідним мотиватором для дітей. Не бешкетуєш, слухаєшся батьків і допомагаєш із господарством — маєш принаймні якийсь смаколик, погано поводишся – отримуєш прозорий натяк, що треба подумати над своїми вчинками.

Протягом усього цього періоду тривав піст, який закінчувався 24 грудня (нині 6 січня) — на Святвечір. Це було сімейне свято, що збирало за одним столом усю родину. Їли виключно пісні страви: м’ясо, молоко та яйця під забороною. Але без чого не обходився Святвечір у всіх куточках України, так це без куті. Рецептів цієї страви стільки ж, скільки в Україні родин, але всі їх об’єднує призначення – вшанування предків. Ідучи на нічну службу саме кутю лишали на столі для померлих родичів.

Власне, Різдво для Українців і починалося зі служби в церкві. Після неї родина поверталася додому й трапезувала вже м’ясними стравами: піст закінчувався. Діти й молодь колядували. Від Різдва й до Водохреща віталися фразами “Христос народився! (Христос ся рождає!)” – “Славíмо його!”

Коли Різдво передувало Новому року, не виникало логічної суперечності: на Новий рік уже можна було їсти скромне, тоді як за сучасного календаря ще триває піст. Наші предки в переддень Нового року святкували Меланки, або ж Щедрий Вечір — нині це 13 січня. Найчастіше готували вареники, але ними не обмежувалися — столи переповнювали наїдки, якими ділилися зі щедрувальниками. Щедрували, до речі, переважно дівчата.

Хлопці ж отримували своє наступного дня — у перший день Нового року (що співпадав із християнським святом Василя — нині це 14 січня). Ще до сходу сонця вони ходили хатами й "засівали" зерном обійстя сусідів та родичів. Вважалося, що це принесе плодючість полям господарів. А ще таким чином люди точно були певні, що першим у Новому році до господи зайде чоловік.

Закінчувався різдвяний цикл 6 січня (нині 19 січня). Тоді святкували Водохреще. Перед ним святкували другий Святвечір: 5 січня не їли нічого протягом усього дня й сідали до трапези лише коли сходила перша зірка. Тому цей день ще називають Голодною кутею. На Водохреще освячували воду прямо в річках та набирали її додому. Вона вважалася цілющою і такою, що не зіпсується протягом усього року. Після цього різдвяний цикл закінчувався, а люди поступово починали виглядати, чи не повернуло на весну. Зрештою, уже на початку лютого святкували Стрітення — день, коли весна стрічається із зимою.

Таким чином, коли в нас різдвяні святкування тільки починаються, у наших предків вони саме закінчувалися. Коли світський календар пішов у розріз із церковним, то всі свята, описані вище, перенеслися на 13 днів. Більшість із них на новому місці не суперечать логіці, хоча ми й маємо Старий Новий рік, а тепер ще й два Різдва. Рано чи пізно до цього питання доведеться повертатися, і буде дуже добре, якщо Українці орієнтуватимуться в глибинних причинах цього явища.