“Роздуми про не курортний липень”

 
Запорожський історик, провідник науково-дослідницького центру «Спадщина», кандидат історичних наук пан Юрій Щур, як постійний автор “Архівів КДБ” у “Depo.Запоріжжя”, вже традиційно підсумовує місяць пройдешній. Підсумки липня 2021-го знову присвячені не лише курортному сезону, але й нагадують, що навала "орків" не припиняється, війна проти України триває восьмий рік, і щодня за Незалежність віддають свої життя Захисники України…

Юрій Щур
“Роздуми про не курортний липень”
Поки переймаємось навалою медуз, навала "орків" не припиняється

Війна, що триває восьмий рік, явно програє в інформаційному полі навалі медуз на курортах Озівського моря…

23 липня 2021 року, від поранень, отриманих у Луганській області під час обстрілу російськими військами, помер уродженець Токмака на Запорожжі, старший лейтенант Дмитро Сівоконь…
Війна, про яку офіційна "влада" воліє не згадувати, приміряючи лаври "миротворця", нікуди не поділася.
Боротьба за Незалежність, за саме існування України та Українців як нації триває… Кожне скупе повідомлення у соціальних мережах про поранених або загиблих на фронті захисників повертає у сувору реальність: війна триває восьмий рік… Допоки ми на загал переймаємося навалою медуз на Озівському морі, навала "орків" на Сході та Півдні України не припиняється. Хоч і програє медузам у інформаційному полі.

Від обговорення проблем відпочинку, шквальних злив і поганих доріг, які ніби й ремонтуються, невдовзі перейдемо до обговорення підвищення вартості комунальних послуг. Ще можемо потупотіти ногами з приводу чергового скандалу, пов’язаного з депутатами чи іншими обраними нами ж керівниками, міськими головами тощо. І ось лишень про війну ми воліємо згадувати все рідше. Ніби як вже "перебоялися" у 2014-му та 2015-му. Численні колони військової техніки вже не пересуваються населеними пунктами, допомога ж військовим та опіка ними знову стали турботою волонтерів, серед яких уже не залишилося піарників, лише справжні — ті, кому болить…

Якось блякло на загальнодержавному рівні пройшли дні відзначення перших перемог української зброї у цій війні. Хоч саме липень 2014-го давав надію на швидке закінчення бойових дій. Згадаймо, 5 липня були звільнені Слов’янськ та Краматорськ. Не вдаючись до аналізу дискусій з приводу наслідків цих подій з військової чи тактичної точки зору, варто зазначити, що для пересічних жителів України ці звільнення були променем надії. Українці вірили у відродження Збройних Сил України й очікували звільнення Донеччини та Луганщини від російського наброду. Звільнення 22 липня Сєверодонецька (назву міста, щоправда, забули офіційно перекласти українською мовою — Сіверсько-Донецьке) також додавало надії. Потім був серпень, Іловайськ, пряме вторгнення військ РФ, затяжна війна…

✠ Книга Пам’яті полеглих за Україну станом на сьогодні позначені 506 виходців і 140 уродженців рідного краю Запорожжя, які від 2014 року загинули на російсько-українській війні. Не зайвим буде нагадати про тих із них, хто загинув у липні:

✠ Олексій Заїка, 04.07.2014
✠ Олексій Циганков, 09.07.2014
✠ Володимир Гнатуша, 11.07.2014
✠ Богдан Завада, 16.07.2014
✠ Олександр Калаянов, 21.07.2014
✠ Михайло Гончаренко, 23.07.2014
✠ Олександр Дяченко, 30.07.2014
✠ Олексій Люлюк, 23.07.2016
✠ Олег Голуб, 24.07.2016
✠ Володимир Лавриченко, 26.07.2016
✠ Юрій Коваль, 29.07.2016
✠ Олександр Дудін, 30.07.2017
✠ Юрій Дженжера, 28.07.2018
✠ Дмитро Сівоконь, 23.07.2021

Чимало запорожців мають пам’ятати, як у 2014-му по місту були розвішані плакати із чубатим козаком та підписом “Запоріжжя — місто з яйцями”. Це була відсилка до "яєчної неділі". Тоді завдяки пересічним жителям Запоріжжя доморощені сепаратисти та російська агентура не змогла реалізувати план по створенню "ЗНР". Напис викликав легку посмішку та впевненість, що вдалося відстояти місто й область.

Пройшло сім років. На сайті обласної ради з’являється проєкт рішення про призначення відвертого симпатика "русского міра" Віктора Мєшкова на посаду директора "Садиби Попова" у Василівці, звідки паралельно намагаються турнути теперішнього в.о. директора Валерія Стойчева, відомого краєзнавця з багаторічним досвідом наукових досліджень. При тому, що саме Стойчев двічі перемагав у відкритому конкурсі на посаду директора. Та що таке закон для представників влади "турборежиму"?! Перемога у конкурсі аж ніяк не гарантувала Валерію Стойчеву укладення контракту. Тим часом у мережі Facebook – повно скриншотів, м’яко кажучи, проросійських дописів потенційного кандидата на директорство Мєшкова. І от таки цікаво, чим все ж закінчаться ритуальні танці навколо "Садиби Попова": перемогою закону та здорового глузду чи "рєшалова" й "хотєлок".

Ну й, віддаючи данину курортним настроям і нашому основному профілю — роботі з архівами КҐБ, пропонуємо невеличку ретроспективу. Серед документів совєтських спецслужб є цікава згадка про відомий усім приморський маршрут у напрямку Криму. У квітні 1954 року керівники управлінь КҐБ південних областей УССР, в тому числі і Запорізької, отримали листа від голови КҐБ при Раді Міністрів УССР Нікітченка, де акцентувалася проблема іноземних туристів.

Наголошувалося, що у зв’язку з відкриттям іноземного туризму до СССР й туристичних поїздок за маршрутом Москва – Харків – Сімферополь – Ялта, необхідно здійснювати ретельний агентурний нагляд з метою виявлення можливих агентів іноземних розвідок та анти-совєтських організацій. Особливо це стосувалося місць, де були дозволені зупинки з відвідуванням закладів харчування тощо.

У Запорізькій області таких місць було визначено два: село Зелений Гай Василівського району та селище Якимівка. Відповідно, заклади харчування там мали бути щільно укомплектовані агентами та інформаторами КДБ.
У Зеленому Гаю (поворот на Токмак і Бердянку) й досі "для пєрєкускі" зупиняються ледь не усі автобуси та маршрутні таксі, що прямують до курортів Озівського моря або ж у зворотному напрямку.
Жодних натяків (жарт).

© Юрій Щур

Першоджерело публіцистики:
© «Depo.Запоріжжя»