Битва за місце в історії

 
Політик без політики — ознака нинішніх Темних Часів…
Черговий західний політикан з минулого виліз із промовистими наративами кремля й риторикою проти України. Очікувано, цього разу це прорашистський екс-президент Франції ніколя саркозі, котрий в інтерв'ю «Le Figaro» повторив свої старі тези що "з россією треба вести діалог, а Україну не треба приймати у ЄС і НАТО". Мало шкоди у 2008 році наробив цей карлик щодо інтеґрації України у ЄС і НАТО, й виліз знову…
Політолог Андрій Голуб у виданні «Український Тиждень» аналізує чергові антиукраїнські заяви чергового західного політикана.

· Андрій Голуб

Набуває розголосу інтерв’ю екс-президента Франції ніколя саркозі «Le Figaro». Зараз його варто б назвати "кричуще проросійським", а після цього насипати цитат політика, який очолював Францію в період початку кремлівського "вставанія с колєн".

Проте, всі ці слова вже стільки разів промовлені, що навіть ліньки їх копіювати і вставляти у текст. Повне інтерв’ю саркозі можна прочитати за посиланням. Основні меседжі: “россія – наш сусід, а отже, слід з нею слід вести діалог”, “Україна — це міст між Сходом і Заходом, а тому її не варто приймати в ЄС і НАТО”, тощо.

Хтось скаже, що москва випустила на поле чергового свого “путінферштеєра” серед європейських політиків у зручний час. Щойно на Заході посилюються сумніви в успіху ЗСУ на полі бою, вигулькує новий “ґолубь міра” з числа тамтешніх списаних елітаріїв. У цій ролі вже побували 101-річний Генрі Кісінджер (зараз переконує, що "діаметрально змінив думку" і наполягає на вступі України до НАТО), сільвіо берлусконі (нещодавно помер, так і не розплатившись за пляшку вина 1775 року, яку вижлуктив з другом владіміром в окупованому Криму в 2015-му. Може, варто домагатися відшкодування у спадкоємців?) та інші персонажі різного калібру.

І от тепер настала черга саркозі. Найпростіше й, напевно, найпопулярніше пояснення його стендапа серед Українців: і він сидить на зарплаті у кремля. Такі приклади справді існують. Згадаймо хоча б колишнього федерального канцлера ФРН ґергарда шрьодера або екс-міністерку закордонних справ Австрії карін кнайсль, котра зараз нібито пізнає тонкощі життя в "русской дєрєвнє" десь під рязанню.

Проте, складніша відповідь на питання, чому політики минулого знову і знову "бачать душу пукіна в його очах" (вперше побачив її президент США Джордж Буш-молодший на початку 2000-х). І це не про недоліки школи “геополітичного реалізму”, а про відчуття місця в історії, яким, до речі, переймається й сам пукін.

Через крах "совєтського союзу" ще у 1990-х "рф" стала відчувати ресентимент. Понад те, россіянське суспільство базово побудовано так, що автоматично продукує запит на шовіністичну і загарбницьку політику. В Україні це вже прописні істини. Просто кремль в часи пукіна отримав економічні ресурси й важелі, аби реалізувати все це на практиці. Про свої наміри пукін майже прямо оголосив під час Мюнхенської промови у 2007-му. А їхню серйозність "рф" довела вже за рік — під час вторгнення у Грузію. І усе це відбулося в часи, які прийнято називати “добою саркозі, берлусконі, меркель, обами”.

По суті проблема згаданих лідерів зводиться до дилеми невілла чемберлена — прем’єр-міністра Великої Британії у 1937—1940 роках. Фахові історики змальовують цю постать неоднозначною, а його вчинки пояснюють раціональними мотивами. Але поза університетськими аудиторіями та бібліотеками чемберлена асоціюють з одним: у 1938-му він змовився з адольфом гітлером і заявив, що “привіз мир для вашого покоління”, а наступного року почалася найкривавіша Світова війна…
Чемберлен — вмиротворювач агресора, Чьорчилль — боєць!
Чемберлен — лузер, Чьорчилль — переможець.

Є й приклади і з батьківщини саркозі. Маршал філіпп петен увійшов в історію, зокрема французьку, зовсім не як герой Першої Світової, а як ганебний колаборант часів Другої Світової війни. Можливо, це не зовсім справедливо з огляду на всі факти, але для усної історії, яка часто визначає майбутнє, важливий найвиразніший післясмак.
Петену і Чемберлену не пощастило.

Дещо схоже відбулося з політиками перших 15 років ХХІ століття.
Вони всі ставили на те, що війна неможлива, і їхня ставка програла.
Як запам’ятають анґелу меркель? Як лідерку, котра привела Німеччину до найвищої точки економічного процвітання, чи як людину, котра остаточно підсадила Німеччину на енергетичну голку "рф"?
Обаму запам’ятають як реформатора чи як політика, який лобіював "peryegrezku"\"перезавантаження" відносин з "рф" після її вторгнення у Грузію? А може його запам’ятають як політика, який мляво відреагував на перші ознаки агресії "кнр"?
А ким залишиться в історії саркозі? Переконаним лобістом французьких інтересів чи черговим умиротворювачем агресора під час російського вторгнення у Грузію?

Усі ці політики обрали різні стратегії поведінки у нинішній ситуації. Хтось рідко виходить до преси, аби уникати незручних питань, і зрідка публікує вибілені мемуари. Хтось, як зараз Саркозі, намагається виставити все так, ніби завжди був правий. Усе його інтерв’ю «Le Figaro» можна звести до однієї тези: "Я робив усе правильно стосовно Росії ще тоді, просто ви зрадили моїй політиці, а тому самі винні у тому, що коїться в Україні".

Хочеш приховати помилку — просто не визнавай її. Навіть тоді, коли вона очевидна. Такий підлітковий підхід до вирішення проблем не завжди програшний. Тому саркозі не перший і не останній, хто найближчим часом чинитиме подібне. Однак мало віриться у те, що це спрацює. Особливо, якщо війна "рф" проти України стане не останньою в найближче десятиліття…

Ключова помилка політиків на кшталт саркозі полягає навіть не в їхній моделі відносин з "рф". Ключова помилка у тому, що вони довгий час намагалися видавати відсутність будь-яких рішень за рішення. Щось горить? Ну гаразд, спробуємо пригасити. Досі тліє? Ну що ж, якось вирішиться саме собою.

Політик без політики — ознака часу, який, сподіваюся, нарешті відходить.

© Андрій Голуб
© «Український Тиждень»

ДОВІДКА:

• ніколя саркозі — прорашистський екс-президент Франції (2007—2012).
Справжнє ім'я — ніколя́ поль стефа́н саркозі́ де надь-боча — французький єврей по матері й по батькові — мадяр, що й пояснює його прокацапські симпатії, адже мадяри — виходці з Уралу.
2007 року саркозі став президентом Франції.
Під час передвиборчої компанії саркозі наголошував, що "россія — велика держава, а путін — людина, з якою можна розмовляти, бо він забезпечив стабільність у россії".
За час свого президентства саркозі лоббіював інтереси "рф" та суттєво впливав на політику ЄвроСоюза, зокрема, у питанні, кого приймати, а кого не приймати до ЄС і НАТО.
При цьому, саркозі повернув Францію до НАТО після 43 років образ Франції (у 1966 році "лучший друґ товаріща сраліна" шарль де ґолль вивів Францію з НАТО і взяв курс на зближення з "ссср".)
2008 року саркозі прикрив терористичне квазідержавне утворення "рф" та врятував шкури хуйла і мєдвєда від відповідальності за розв'язану війну проти Сакартвело-Грузії. Саме саркозі приймав активну участь в "міротворчєском процессє" своїм "мірним планом саркозі" й "прінуділ к міру" Сакартвело-Грузію, змусивши фактично відмовитись від територій, окупованих "рф".
2008 року спільно з меркель саркозі заблокував інтеґрацію до НАТО для України і Грузії.
2015 року саркозі на з'їзді своєї партії підтримав анексію Криму та війну "рф" проти України, заявивши, що "Україна має бути мостом між россією та Європою і її призначенням не є членство в Євросоюзі".
Президент України Петро Порошенко, перебуваючи у Парижі, заявив, що „сподівається, що саркозі помилився, визнаючи легітимність россійської анексії Криму, й кримчани вже бачать, як погіршуються умови життя“.
Натомість, французькі депутати з партії саркозі відвідали окупований Крим й закликали зняти санкції проти "рф", а саркозі палко підтримав вчинок своїх депутатів та заявив, що й сам збирається поїхати "в россійський Крим"!
2021 року прорашистський екс-президент Франції ніколя саркозі визнаний винним у корупції та отримав рік в'язниці та ще два роки — умовно, аналогічні вироки отримали ще двоє підсудних — адвокат саркозі та колишній суддя Касаційного суду Франції. Справа в тому, що саркозі намагався незаконно отримати від судді інформацію про інше провадження стосовно нього в обмін на обіцянки використати свій вплив з метою забезпечити цьому судді престижну роботу. Наступний тюремний термін саркозі отримав у справі про незаконне фінансування його виборчої кампанії в 2012 році.
2023 року суд у Франції залишив у силі трирічний вирок саркозі.
Тож, саркозі — звичайний шахрай і злочинець.