„Життєво необхідно
добре засвоїти уроки Голодомору“

До 90-х роковин Голодомору 1932–1933 років В Українському Домі відбулась презентація документального циклу “Голодомор. Літописці”
Захід також відвідали два Президенти України — Ⅲ Президент України Віктор Ющенко і Ⅴ Президент України Петро Порошенко.

II► Документальний цикл “Голодомор. Літописці”

Презентацію в Українському Домі відвідали відомі громадські й культурні діячі, журналісти, політичні експерти, представники посольств європейських держав, міжнародні донори, українські дипломати, народні депутати України та два Президенти України — Ⅲ Президент України Віктор Ющенко і Ⅴ Президент України Петро Порошенко.

Петро та Марина Порошенки побували на премʼєрному показі першого серії “Столиця відчаю” з документального циклу “Голодомор. Літописці”, який «Суспільне Мовлення» створило до 90-х роковин Голодомору 1932–1933 років.

На премʼєру також прийшли Третій Президент України Віктор Ющенко, під час президентства якого Голодомор 1932−1933 років було визнано геноцидом українського народу, українські дипломати, військові, політики, діячі культури і багато юних глядачів.

На початку зустрічі виступив Академічний хор Українського Радіо під керівництвом Юлії Ткач та відбувся перформанс за участі студії танцю Марії Юбкіної.

— „Фільм про Голодомор 1932–1933 років минулого століття — це найменше, чим ми можемо віддати шану мільйонам загиблих від голоду, який організувала москва. Та сама москва, яка зараз веде проти нас війну. І вела її століттями. Автор сценарію Олександр Зінченко в першому епізоді “Голодомор. Літописці” майстерно провів паралелі з сучасністю. Тоді голоду можна було б уникнути, якби захід не загравав зі сталіним. І зараз війни можна було б уникнути, якби Захід не загравав із путіним. Дякую всій команді творців фільму і Суспільному за цей важливий доробок“, — зазначила голова наглядової ради «Суспільного Мовлення» Світлана Остапа.

Автори документального циклу “Голодомор. Літописці” сфокусувалися на пошуках формули геноциду. У зйомках документального циклу взяли участь світові та українські дослідники Голодомору. За словами автора сценарію Олександра Зінченка, “Голодомор. Літописці” треба перекласти різними мовами й показувати як застереження в сьогоднішніх умовах: те, що зараз відбувається з Україною і Світом — нагадує те, що відбувалося в 1930-ті роки.

Сценарист проєкту й автор проєктів «Суспільного» Олександр Зінченко поділився, що підштовхнуло його взятися за таку важку і важливу тему.

— „У циклі “Голодомор. Літописці” ми з колегами-істориками шукали відповідь на питання — навіщо? У кожного своя відповідь. Мені здається, ми знайшли ту формулу геноциду, якою оперував кремль тоді. Неможливо пояснити масштаби тієї катастрофи лише людожерськими намірами сталіна. Байдужість Світу — це той складник формули геноциду, про який ми оповідаємо в першому епізоді. Чому Світ мовчав? Чому допустив, щоб комуністичний режим виморив голодом мільйони людей у центрі Європи. Колаборанти комуністичного режиму — про цю складову формули йдеться в другому епізоді. Без ключового елемента цієї формули геноциду, без геноцидних намірів сталіна ані зусилля колаборантів, ані байдужість Світу не мали б жодного значення, але разом вони творили оцю жахливу смертоносну синергію“, — зазначив Олександр Зінченко.

— „Сьогодні вже понад 30 країн визнали Голодомор геноцидом українського народу. Нам ще є куди рухатися. Втім, у цій історії залишається проблема морального рівня. Тоді, в міжвоєнний період, у тридцяті роки Європа зійшла з розуму, Світ зійшов з розуму: оце змагання егоїзмів, коли суспільства не хотіли помічати, що треба взаємодіяти і співпрацювати для спільної мети. Ця байдужість багатьох, небажання помічати моральної деградації Світу, воно рано чи пізно приводить до дуже згубних наслідків для всіх“, — зазначає Олександр Зінченко.

— „Шукаючи відповіді на питання про минуле, ми знаходили відповіді, чому так сталося знову. Сьогодні ми знаємо ці відповіді. Хочу вірити, що мільйони Українців також сьогодні вже знайшли відповіді та усвідомили, чому так сталося, навіщо кремль це зробив. А значить, вивчив уроки минулого. І це означає, що пам'ять про Голодомор стала одним із ключових елементів формули української незламності сьогодні. Ось про це наше кіно“, — підсумував сценарист проєкту Олександр Зінченко.

Третій Президент України Віктор Ющенко, нагадав, що саме він був ініціатором вшанування пам’яті жертв Голодоморів в Україні на державному рівні та автором книги “Недержавні таємниці” про Голодомор-геноцид.

— „Дискусія існує про різні нюанси цієї великої теми Голодоморів в Україні: я переконаний, що загубити у 1920–1921 році 3,5 мільйона — це геноцид; переконаний, що загубити 1,5 мільйона в 1946 році — це геноцид.
Я переконаний, що загубити у Батурині 16 тисяч — це геноцид. Не говорячи про те, що як 17 років назад українські політики прийшли до кваліфікації, що Голодомор 1932–1933 років — це геноцид, і в нього є злочинці, які повинні піддаватися не просто людському осуду, а елементарному суду, суду національному, і, дасть Бог, ми доживемо до суду міжнародного“, — зазначив Віктор Ющенко.

Ⅲ Президент України Віктор Ющенко і Ⅴ Президент України Петро Порошенко разом виступили із промовами.

Пʼятий Президент України Петро Порошенко висловив подяку за порушення цієї надважливої теми «Суспільному» по завершенню перегляду стрічки.
Петро Порошенко також провів історичні паралелі між ненавистю кремля до всього українського як тоді, так і зараз.

— „Хочу почати зі слів величезної вдячності за ту неймовірну роботу, яка була зроблена всією творчою командою «Суспільного». Хотів би більше зупинитися на зв'язку Голодомору з сучасністю, — чому цей фільм був потрібен саме зараз? — сказав Петро Порошенко. — Це не питання 1933 року, чи питання 2014-го, чи питання 2022-го, — це питання сторіччя. Вони нас сприймали як загрозу, ми потихеньку вчили ці уроки. І 1933 рік став можливим лише тому, що Україна не змогла себе захистити, не змогла в 1918-му, 1922-му і в 1933-му. Ми добре вивчили ці уроки, і з 2014 року ми нарощували Українську Армію для того, щоб вона могла нас захистити“.

Пʼятий Президент України Петро Порошенко переконаний — тема Голодомору сьогодні актуальна як ніколи.

— „Для нас життєво необхідно добре засвоїти уроки Голодомору.
Саме тому він має нерозривний зв’язок із сучасністю, саме тому він досі так болить, саме тому про нього зараз як ніколи треба згадувати та говорити. Дуже вдячний творчій команді нашого Суспільного за неймовірний цикл з 4 документальних фільмів про Голодомор. На прем’єру першого ми з Мариною мали честь бути запрошеними.
Цей фільм відповідає на питання, на яке вже століття ми шукаємо відповідь: а чому росіяни тоді хотіли нас вбити, чому вбивають зараз?
Бо вони століттями сприймають сам факт нашого існування як загрозу їхній імперії. 90 років тому — коли вчиняли геноцид голодом, сьогодні — коли зупиняють і розстрілюють автобус із мамами та дітьми, які їхали з Маріуполя до Волновахи, просто за те що вони Українці.
1933-й рік та Голодомор стали можливими, бо Україна не змогла себе захистити. Ми добре вивчили цей урок.
Рівно десять років тому в Будинку профспілок штаб Майдану прийняв рішення звалити леніна біля Майдану. Це був перший маленький крок, ми мали стати іншими. Збудувати армію, аби захиститися від наступної спроби нас знищити.
Росіяни хочуть нас вбити, а ми хочемо жити. Тут неможливо шукати компроміс.
І довірити переговори з росіянами можна лише найкращому дипломату у світі — Збройним Силам України, які прямо зараз проводять інтенсивні аргументовані переговори з росіянами від Куп’янська до Роботиного. Тільки це достатньо переконлива мова, зрозуміла для росіян. Цього переговорника треба озброїти аргументами та підтримувати, щоб Голодомор ніколи не повторився.
Геть від москви! Місце України — у родині європейських народів!“

— „Я вже написав свої враження про фільм історика Олександра Зінченка та команди «Суспільне Мовлення» “Голодомор. Літописці”. Дуже глибоко, з душею та серцем їм вдалося розповісти про одну із найтрагічніших сторінок історії нашого народу.
Але ще хочу поділитися враженнями від самого заходу. Тут були усі: дипломати, журналісти, українські актори, режисери, сценаристи, військові…
І я знайомий майже з усіма присутніми. Але з більшістю не бачилися вже майже 2 роки.
Російське вторгнення розставило усе по своїх місцях. Кожен з нас робить все можливе, щоб наблизити перемогу. Кожний на своєму місці.
Тому нам ніколи було побачитися, ніколи зустрітися. Але Олександр Зінченко та команда «Суспільного» змогла знову зібрати нас в одному місці, за що велике дякую.
Після фільму було багато розмов, але скажу відверто, не знайшлося жодної людини, яка не була під великим враженням від картини. Пишаємося нашим «Суспільне». Ви — справжні літописці історії України.
Ми памʼятаємо. Ми сильні. І ми переможемо.“