“Радість життя і торжество духу”

Різдво — це радість життя і торжество духу. І варто, щоб справжнє Різдво було з нами завжди, а не тільки декілька днів у році.
А у Різдвяні Свята обов'язково згадуйте рідних і близьких, які вже спочивають, та їхню життєву мудрість…

· Ольга Руда
«Ukrainian People Magazine»

Моя баба Юстина вважала, що усі наші хвороби від негативних думок і від страху.

Коли я виробила у себе здатність ДУМАТИ, то усміхалась з її простакуватості (щоправда, десь глибоко всередині, щоб не образити бабу).

От наївна! Живе десь в дрімучій давнині і вірить у те, що просто неможливо! Розмовляє з огірками і щавлем на городі! Умилостивлює тісто на хліб! На Різдво збирає 12 полін, які припасає і сушить протягом останнього місяці, і запалює їх новим кресалом!

Однак, на якомусь відрізку мого житєвого шляху, різні джерела знань і священні книги, які є спробами осмислити закономірності певних явищ, осягнути такі поняття, як істина й справедливість, вірність і відданість, праведність і доброта, щирість і святість слова, змусили мене придивитись до бабиних життєвих "правил" уважніше.

Баба вірила, що добрі думки притягують добро і здоров'я, а злі — неприємності і хвороби.
Незважаючи на усі життєві потрясіння, пацифікацію Галичини, комуняцьку чуму, совітів, Другу Світову війну, полювання на бандерівців і знищення непокірних, баба Юстина жила в спокої й душевній рівновазі. Вона розпочинала кожний день із молитви і подяки, і тим же його закінчувала. Перед сном вона довірливо вручала Господу свою душу до нового дня.
Баба нічого і нікого не боялась. Навіть смерть вона сприймала як щось буденне і закономірне. Як перехід з однієї форми в іншу. Вона твердо вірила, що “на тому світі” їй буде набагато краще, ніж на цьому і вона, нарешті, возз’єднається зі своїм Петром (моїм дідом)…

Баба Юстина любила давати і ділитись. Вона роздавала білюсінькі, як сніг, бараболі і насіння огірків, цибулини квітів і засипану цукром калину, сушені гриби і цвіт липи… З села від баби ми їхали з повними торбами усіляких земних скарбів і бабиних смаколиків. Про людей вона думала, переважно добре, а її зичливі гадки, благословення чи молитви володіли справжньою цілющою й благодатною силою.

Баба любила, коли люди сміялись і раділи, співали і жили СЕРЦЕМ, а не розумом.
Баба не знала як і коли завершиться її життєвий шлях, але це не лякало її. Навпаки, здавалося, їй це подобалось — жити в НЕПЕВНОСТІ, не просячи у Нього ніяких гарантій.

Тепер і я помітила, що мені це подобається — щоранку ступати у невідомість і невизначеність. Коли ти не знаєш, що принесе цей день, але готовий до будь-яких поворотів долі (чи не готовий, але все рівно цікаво: новий день — це крок у незнане).

Різдво — це радість життя і торжество духу. І варто, щоб справжнє Різдво було з нами завжди, а не тільки декілька днів у році.
Бо недаремно "Нова Радість Стала".
Стежмо за знаками.

P.S.: Ви можете вважати, що Космос виник в результаті Великого Вибуху чи ще якихось міжпланетних катаклізмів.
Однак, саме на Різдво Всесвіт делікатно натякає нам на існування божественного Творця, який завжди з нами і любить нас не-дивлячись-ні-на-що.

“Радість життя і торжество духу”

«ПОРОХІВНИЦЯ» — схожі матеріяли