Україна стоїть на шляху варварів…

Пол Мейсон — відомий британський коментатор і радіоведучий, автор книги “Посткапіталізм. Путівник у майбутнє”, у виданні «The New European» критикує нерішучість Заходу і його кволість у допомозі Україні. Пол Мейсон, що західні країни повинні терміново змінити свою політику щодо обсягу допомоги Україні, інакше війна постукає в двері Європи і витрати будуть астрономічними. На все про все він дає 10 місяців, щоб встигнути врятувати Україну. І закликає позбутися страху того, що станеться, якщо "россія" програє.

Пол Мейсон
Україна стоїть на шляху варварів,
котрі хочуть домінувати у Світі.
Захід має 10 місяців, щоб і Україну, і себе.

“Популісти в Європі та США балотуються на платформі припинення фінансування України. Це наближає перемогу росії як ніколи раніше”, — пише Пол Мейсон у виданні «The New European».

Автор намагається пояснити західним читачам проблему крізь призму своєї розмови з 66-річним Українцем Петром Тулеєм, який під час спілкування займався координацією дій рятувальників, які намагалися дістатися до заблокованих під землею 17 шахтарів. Їхню вугільну шахту в Мирнограді, за 50 км на захід від лінії фронту, 5 січня 2023 обстріляли дві російські ракети, одна з яких перетворила машинне відділення на руїни.

“Світ стоїть на початку Ⅲ Світової війни!” — зауважив Полу Мейсону Українець Петро Тулей. — “І Європа повинна зрозуміти, що Україна — це все, що стоїть на шляху варварської орди, котра хоче домінувати у Світі. Її наступна мета — Європа, а Україна — це щит, який сьогодні Європу захищає!”

“Світ стоїть на початку Ⅲ Світової війни!
І Європа повинна зрозуміти, що Україна стоїть на шляху варварської орди, котра хоче домінувати у Світі.
Наступна мета орди — Європа, а Україна — це щит, який сьогодні Європу захищає!”

Щоб додати авторитетності словам Петра Тулея, Пол Мейсон згадує, що Українець Петро Тулей 26 років служив у совєтському флоті — командував атомним підводним човном на Тихоокеанському флоті. На думку автора, пан Тулей точно знає, чого саме потребує Україна від Заходу: засобів протиповітряної оборони, засобів радіоелектронної боротьби, далекобійних артилерійських систем і ракет, безпілотників, літаків F-16, гелікоптерів Apache і, звичайно ж, боєприпасів.

Тобто, все те, що зараз блокують республіканці у Вашингтоні та блокує Угорщина віктора орбана в Брюсселі, а також в колективній західній уяві — страх перед тим, що може статися, якщо Україна насправді переможе.

Як зазначає Пол Мейсон, хоча рік розпочався зі шквалу зобов'язань Заходу щодо України, вирішальне слово пролунало з вуст Джозефа Байдена 23 грудня 2023.
Президент США Джозеф Байден сказав:
“Ми продовжуватимемо постачати Україні критично важливу зброю та обладнання стільки, скільки зможемо…, але без додаткового фінансування ми швидко наближаємося до кінця нашої здатності допомагати Україні”.
Тобто зникло навіть таке формулювання як “стільки, скільки буде потрібно”.
Як же швидко “скільки буде потрібно” перетворилось на “скільки зможемо…”

Пол Мейсон наголошує, що відвертий саботаж орбаном пакету європейської допомоги Україні на суму 50 млрд євро частково зумовлений ідеологічною близькістю орбана до путіна, частково — реальною політикою. Хоча орбан послідовно намагається послабити санкції Євросоюзу проти "рф", кінцевим мотивом орбана є спроба виторгувати фінансування з боку ЄС на суму до 30 млрд євро, яке наразі призупинено через його власні порушення європейських правил.

Автор нагадує обіцянку орбана піти на парламентські вибори в ЄС у червні 2024 року з жорсткою кампанією проти подальшої допомоги Україні. Якщо інші праві популісти підхоплять цей заклик, це може створити взаємопідсилюючий трансатлантичний рух "кліщів", що паралізує Захід.

І хоча основні постачальники зброї — США, Велика Британія і Німеччина — пообіцяли продовжувати надавати допомогу, масштаби і умови, на яких вона надається, просто не відповідають потребам України, щоб протистояти загрозі.

Інша можлива загроза — перемога трампа в листопаді-2024, а відтак серйозне обмеження майбутньої допомоги Україні. І, як він погрожував у 2018 році, США відмовляться від зобов'язань щодо захисту самої Європи, аби надати пріоритет боротьбі з "кнр". Якщо це так, переконаний Пол Мейсон, то Захід має лише близько 10 місяців, щоб врятувати Україну.

Пол Мейсон нагадує, що "рф" збільшила свій військовий бюджет до 6% і готує повномасштабну мобілізацію — як економіки, так і робочої сили, після неминучого "переобрання" путіна в березні-2024.

— “2 січня 2024 ми отримали попереднє уявлення про те, як це може виглядати: россія завдала найбільшого ракетного удару за всю війну. Він тривав шість годин і за допомогою суміші безпілотників, крилатих, балістичних і гіперзвукових ракет — вдарив по українській протиповітряній обороні. З іраном, що виробляє безпілотники, і "кндр", що постачає балістичні ракети, "рф" використовує не лише власну оборонну промисловість, але й промисловість своїх тоталітарних союзників”, – констатує Пол Мейсон.

Тим часом "армія" "рф" продовжує кидати ледь навчені війська у "м'ясорубку" наступальних дій. Але через велику кількість американських боєприпасів, виділених Ізраїлю, і блокування республіканцями в Конгресі подальшої допомоги, Захисники України втратили можливість досягти локальної артилерійської переваги, що дозволило "рф" досягти певних успіхів.

Як наслідок, більшість брифінгів, що надходять із західних столиць, наголошують на тому, що протягом 2024 року Україна перебуватиме в стані оборони.

Наукова співробітниця Королівського коледжу Лондона Джейд МакҐлінн, яка вивчала війну зблизька, попереджає, що існує набагато більш негативний сценарій: “россія може перемогти”…

— “Ми постійно думаємо про війну так, ніби це буде ще один заморожений конфлікт. Але якщо ми продовжимо не постачати Україні зброю, вона не переможе. І ніхто, здається, не врахував, наскільки сильнішою буде россія, якщо вона захопить Україну, як з точки зору ресурсів, так і з точки зору геополітичної ваги”, — цитує її Пол Мейсон.

— “Хоча "рф" контролює частини лише чотирьох українських областей, вони мають поклади вугілля, нафти і газу вартістю $12,4 трлн – це половина довоєнних запасів країни. Якщо "рф" переможе Україну, нав'язавши Києву геополітичний нейтралітет і статус економічного клієнта, вона отримає набагато більше, ніж викопне паливо. Україна має найбільші невикористані родовища літію в Європі. Вона виробляє 7% світового титану, є шостим найбільшим виробником залізної руди і сьомим найбільшим виробником марганцю. Якщо додати українську пшеницю (7% світового виробництва) до россійської (18%), то вийде, що москва критично контролюватиме світове постачання продовольства”, — попереджає Джейд МакҐлінн.

Саме тому, на думку Джейд МакҐлінн, помиляються ті у Вашингтоні, хто стверджує, що Америка повинна шукати компроміс щодо України, щоб зосередитися на протистоянні з комуністичним Китаєм "кнр".
Джейд МакҐлінн зазначила:
— “Якби у вас була країна, настільки ж багата на ресурси, як Україна, окупована россією, і китайські фахівці прийшли, щоб видобувати ці ресурси у великих масштабах, так, як це не вдалося зробити Українцям, республіканці інакше поставилися б до цього”.

На додаток до значного збільшення ресурсного багатства російсько-китайського альянсу, каже МакҐлінн, такий результат рішуче послабить Європу.

На думку експертки, якщо союзники залишать Україну, навіть якщо путін не окупує її повністю, він зробить так, що вона стане по суті державою-невдахою, з купою зброї і безліччю розлючених людей, роздратованих зрадою з боку Заходу. Тим часом, на "рф" ідеологія путінського режиму, яка здається абсурдною, все більше утверджується, і саме "рф" стає ключовим чинником, який визначає, що відбувається з європейською безпекою.

Те, що ми бачимо, каже Джейд МакҐлінн, це не просто провал західної уяви, а невідповідність амбіцій. Західні політики уявляють, що вони можуть за замовчуванням повернутися до статус-кво. Але путін, як і раніше, націлений, як і в проєктах договорів, які він пропонував у грудні 2021 року, на повну зміну безпекового порядку в Східній Європі.

Проте, за словами Пола Мейсона, це ще не безвихідь. Ситуацію можна врятувати, й експертних порад, як це зробити, не бракує. Україна, на свою користь, ефективно нейтралізувала Чорноморський флот "рф". Але це не може зрівнятися з рішучим наступом на суші, оскільки їй не вистачає домінування в повітрі, навчених складній маневреній війні військ і здатності прориватися через російські мінні поля. Тим часом обмеження на постачання і використання західних ракет дальнього радіусу дії означають, що вона не може завдати удару в саме серце російської військової машини.

Отже, саме на Заході, передусім у Європі, мають відбутися критичні політичні зміни.

— “Перше рішення полягає в тому, щоб масово посилити підготовку українських військ. По-друге, Захід повинен інвестувати в українські військові інновації: Україна має кілька неперевершених технологій, але вона не може масштабувати їх. По-третє, європейські міністерства оборони повинні зосередити свої зусилля на "готовому" озброєнні і менше на підході "від кутюр". Та, звісно, виробляти більше боєприпасів”, — вважає Джейд МакҐлінн.

На думку Пола Мейсона, питання полягає в тому, чи мають ключові західні політичні еліти політичну волю для цього? Він цитує старшого наукового співробітника Німецької ради з міжнародних відносин Бенджаміна Талліса, який вважає, що битва точиться навколо усвідомлення: йдеться не про благодійність, а про захист Заходу від агресії.

Замість того, щоб просто забезпечити протиповітряну оборону, каже він, Берлін повинен надати крилаті ракети “Taurus” у великій кількості, з дозволом наносити удари по території "рф".

Бенджамін Талліс переконаний, що якби Світ побачив, що Німеччина серйозно ставиться до цієї загрози в контексті непевних гарантій США після цьогорічних виборів, то сталося б справжнє переозброєння, а не нинішні удавані зусилля, які навряд чи досягнуть навіть 2% ВВП.

Велика Британія, за словами Пола Мейсона, хоч і позиціонувала себе лідером у проактивній підтримці України за часів прем'єрства Бориса Джонсона, не відповідає цій риториці зараз, коли британський уряд очолює індус Ріші Сунак. В осінній заяві не було жодної згадки про наступний транш допомоги Україні після того, як закінчаться 2,3 млрд фунтів стерлінгів, виділених на цей фінансовий рік. А обіцянка уряду витрачати 2,5% ВВП на оборону залишається лиш "прагненням".

Якщо Борис Джонсон за підтримки тодішнього міністра оборони Бена Воллеса фактично змусив західних союзників постачати певні категорії озброєнь, наголошує Пол Мейсон, то індус Ріші Сунак поступився лідерством Байдену, а той паралізований як опозицією в Конгресі, так і загрозою трампа.

Тож ключові зміни, можливо, доведеться ініціювати зсередини Європи, виходячи з власних інтересів. Як зауважує Талліс, без перемоги України не буде стабільного безпекового порядку в Європі. По-перше, це буде сигнал москві, що це "нормально" — змінювати кордони силою. По-друге, показує решті Світу, що європейці не готові захищати цінності та інтереси. По-третє, якщо Європа не може впоратися з морально простою кризою на своєму порозі, це дає дуже мало надії на те, що Європа зможе впоратися з більш складними і численними кризами деінде.

На думку Бенджаміна Талліса, якщо Світ не зможе стримати россію зараз, то європейські держави, які намагаються досягти цільового показника НАТО у 2% витрат на оборону, зіткнуться з рівнем витрат часів Холодної війни протягом десятиліть, які були більш ніж удвічі більшими.

— “Українець Петро Тулей погоджується з цим: "Моє звернення до Байдена, Сунака і Шольца ґрунтується не на емоціях чи принципі солідарності, а на твердих фінансових фактах. Буде дешевше допомогти Україні зараз, ніж діяти за другим сценарієм, коли війна пошириться на Європу”, — завершує статтю Пол Мейсон.