Південна операційна зона
[Ⅳ.2024]

Війна і рф-окупація на Запорожжі…
Перефразовуючи Ремарка — “На Запорожському фронті без змін…”
Запорожський фронт стабільно пекельний, ситуація доволі складна…
Ворожу дислокацію станом на початок квітня-2024, подальші можливі дії рф-окупантів протягом кампанії 2024-го року і поточну ситуацію у Південній операційній зоні ЗСУ оглядає, оцінює і аналізує координатор Центру військово-політичних розслідувань «Інформаційний Спротив» Костянтин Машовець.

Майданчик «Порохівниця» дотримується інформаційної тиші.
Зазвичай, традиційно відбувається щомісячний загальний огляд подій на фронті й окупованих теренах Запорожжя. Наведена у оглядах інформація взята з відкритих джерел з урахуванням режиму тиші та термінів дозволу подачі інформації. Інформація подається із часовою затримкою зі зрозумілих причин. Публікується лиш дозволена до оприлюднення інформація.
Саме тому, не публікується поточна інформація щодо операцій ЗСУ.
У цьому огляді подано інформацію щодо ворожої дислокації станом на початок квітня-2024, подальші можливі дії рф-окупантів протягом кампанії 2024-го року і поточну ситуацію у Південній операційній зоні ЗСУ.

✠ ✠ ✠

Костянтин Машовець
«Інформаційний Спротив»
Південна операційна зона
Запорожський фронт

Координатор Центру військово-політичних розслідувань «Інформаційний Спротив» Костянтин Машовець оглядає ворожу дислокацію станом на початок квітня-2024, подальші можливі дії рф-окупантів протягом кампанії 2024-го року і поточну ситуацію у Південній операційній зоні ЗСУ.

Огляд, оцінка і аналіз ворожого потенціялу дають змогу спрогнозувати подальші ворожі дій під час кампанії 2024 року на окупованому Півдні України.

Південна операційна зона
Запорожський фронт
огляд і аналіз ситуації на кампанію 2024 року

Костянтин Машовець
Координатор Центру «Інформаційний Спротив»

Отже, сьогодні оцінюємо можливі дії противника протягом кампанії 2024-го у Південній операційній зоні…

Той факт, що головним сенсом минулої кампанії противника у Південній операційній зоні було — утримання рф-окупантами у "недоторканному" стані "сухопутного корідору" між Донбасом та Кримом — мало що міняє у загальній ворожій стратегії ведення війни на сучасному етапі…

Насправді, у цьому відношенні, якась "особлива роль" окупованих територій Херсонської та Запорізької областей України має сенс лише як обов'язкова умова забезпечення необхідного рівня "устойчівості обороны" окупованого півострова Крим…

Логіка тут цілком зрозуміла та відома, причому ще з часів протиборства російської та Османської імперій у північному Причорномор'ї та на території півострова Крим.

Якщо коротко, то її можливо змалювати одним реченням — без материкової території, прилеглої до півострова Крим, сам Крим перетворюється на "чємодан бєз ручкі".

З тих часів, у цьому відношенні, мало що змінилося, не дивлячись на всілякі "мостовые пєрєходы", "трассы фєдєральноґо значєнія" і "расширєнія портов".
Без контролю прилеглих до Криму теренів Херсонщини і Запорожжя — все це, в першу чергу у військовому відношенні, як-то кажуть — "до лампочкі", й у кінцевому рахунку, Крим ви не утримаєте...

Ось чому, для крємля так важливо та "життєво необхідно" утримувати цей "сухопутный крымскій корідор"…

Інший аспект, який має значний вплив (стратегічного рівня) на ситуацію, це — можливість використання противником Південної операційної зони для вирішення двох зі своїх основних стратегічних завдань:

— пробитися до промислового "серця" України — зв'язки Дніпро—Запоріжжя та Дніпровсько-Запорізького і Криворізького індустріальних районів;
— відрізати Україну від Чорного моря (із подальшим проривом до квазіутворення "пріднєстровьє")…

Досягнення обох, чи бодай однієї з них — дуже суттєво, якщо не критично, вплинуло би на подальшу можливість нашої Держави вести війну загалом…

Тому, коли ми оцінюємо перспективи планування, організації та ведення противником якихось масштабних наступальних\оборонних дій на цьому напрямку, ці речі, як на мене, треба враховувати у першу чергу…

Тепер, про поточну ситуацію та подальші перспективи…

На даний час, у цих напрямках оперує два оперативно-стратегічних угрупування військ (ҐВ — "ґруппіровка войск") рф-окупантів — ҐВ "днєпр" і ҐВ "восток" "вс рф".
Експеримент із виділенням в окреме самостійне угрупування ҐВ "запорожьє" тієї частини військ (сил), яке діяло й продовжує діяти на Токмакському напрямку (для ворога це "орєховскоє" або "запоророжскоє направлєніє"), наскільки я зрозумів, закінчився.

Війська 58-й ОВА ("общєвойскойовой арміі" — загальновійськової армії (ЗВА) із приданим їй угрупуванням "вдв" ("воздушно-дєсантных войск" — повітряно-десантних військ (пдв) у вигляді 7-ї та 76-ї десантно-штурмових дивізій, включені до складу ҐВ "днєпр" й на даний час продовжують свої спроби "відновити положення", яке існувало до минулорічної спроби СОУ прорватися на Токмак-Мелітопольскому напрямку саме у складі ҐВ "днєпр", під "крилом" ґєнєрала тєплінскоґо.

В свою чергу, ҐВ "восток", по суті, займається тим самим на напрямку Старомайорське — Велика Новосілка, але на додаток до цього, скоріш за все, готується до участі своїм правим флангом у дуже ймовірному наступі на Вугледарсько-Кураховському напрямку.

Кожне з цих ҐВ діє на двох, відносно самостійних операційних напрямках.

Щільність рф-окупантів на Запорожському фронті у 2023 році

Розрахунок обсягу сил й засобів противника

ҐВ "днєпр" діє на "хєрсонском направлєніі" — для нас це Придніпровський напрямок, та "запоророжском направлєніі" — для нас це Токмакський, або Мелітопольський напрямок.
ҐВ "восток" діє на "ґуляйпольском направлєніі" (ще орко-воєнкоры пишуть "положскоє направлєніє", хоча Пологи в окупації) — для нас це Пологівський напрямок, та "врємьєвскій выступ" (ним все ще марять орко-воєнкоры) — для нас це Старомлинівський, або Бердянський напрямок.

До складу ҐВ "днєпр" входять 58, 18, 49 ОВА + 14-й "армєйский корпус" та угрупування "вдв" "вс рф" (3 десантно-штурмових дивізії — 7, 76 і 104 дшд).
В свою чергу, ҐВ "восток" складається із "набору" "общєвойсковых армій" "восточноґо воєнноґо окруґа рф" — 5, 29, 35 і 36 ОВА + 2 окремих бригади морської піхоти зі складу "балтійскоґо" і "тіхоокєанскоґо" флотів (336 і 40 обр мп відповідно).

Загалом, у складі цих двох ҐВ діє приблизно до 180-182 тисяч орків, котрі мають на озброєнні приблизно:
— трохи більше 1000 танків (приблизно 1070-1080 одиниць)
— до 1750 одиниць бойових броньованих машин (ББМ)
— до 1210 одиниць артилерійських систем (АС), починаючи з калібру 100-мм
— близько 300-310 одиниць реактивних систем залпового вогню (РСЗВ)
— й у їхній смузі оперують до 4-х тактичних груп РВіА, які мають загалом до 20-и пускових установок (ПУ) оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК).

Є ще окреме угрупування, яке називається "ґруппіровка обороны крыма", що нараховує близько 13.5 тисяч орків, але в них мало танків та ББМ, десь до 80-82 одиниць.

У Південній операційній зоні, в зонах відповідальності обох ворожих угрупувань діє також й угрупування "фєдєральной службы войск национальной ґвардіі" (фсвнг), так звана "россґвардія". Разом із їх кримським "філіалом" це десь до 14 тисяч карателів, із приблизно 225-230 ББМ та більше 520 одиниць автотранспорту, включаючи броньований. Також вони мають більше сотні АС (до 110-и одиниць) та навіть свою авіацію — 7-8 транспортно-бойових вертольотів.

Якщо оцінювати можливість організації противником крупномасштабного (принаймні, оперативного рівня) наступу у Південній операційній зоні, то ми повинні виходити з цілого набору факторів, які можуть вплинути (й вже впливають) на це, не тільки у негативному, чи в позитивному сенсі, а й мають сенс для цього у відношенні вибору конкретного операційного напрямку.

— Назвемо перший з них — "фактор Дніпра"…
Очевидно, що організація наступу на Херсонському напрямку буде для противника пов'язана із цілим рядом складнощів — від необхідності зробити вагомою (чи навіть головною) частиною цього плану операцію із форсування Дніпра, захоплення та утримання плацдармів на його правому березі (причому, явно не тактичного масштабу), до необхідності попередньо "вирішити проблему" із українськими плацдармами на лівому березі Дніпра.

Більше того, очевидно, що для того аби підготувати та провести такого роду операцію потрібно попередньо "взяти під контроль" саму пойму Дніпра, або більшу її частину (особливо на напрямку форсування\наступу).

Із всім цим, у противника, на даний час, існують суттєві проблеми й надія на те, що до умовного часу "Ч" (коли за розрахунками буде "готова" основна кількість його, так званих, стратегічних резервів, від кінця весни до кінця літа) — ну дуже мала.

— Фактор, який можемо назвати "глибина тилу"…
Для того, аби організувати та провести, бодай, оперативну наступальну операцію, противнику буде потрібний відповідний район для оперативного розгортання військ (зосередження та розгортання у бойові порядки наступальних угрупувань).

У зонах відповідальності ҐВ "днєпр" і ҐВ "восток" середня ширина коридору між передовими позиціями ЗСУ та узбережжям Озівського моря коливається в межах 80—110 км.
Тобто, зосереджувати та розгортати війська доведеться у зоні гарантованого ураження далекобійними засобами ЗСУ, причому на порівняно відкритій місцевості.

Свого часу "командованіє вс рф" припустилося стратегічної помилки (або, за власним бажанням, або при дієвій участі ЗСУ), "обмежившись" саме цієї шириною "сухопутноґо крымскоґо корідора".
Як виявилось, у реальності — ширини "сухопутноґо крымскоґо корідора" просто недостатньо для "комфортноґо" оперативного розгортання значних у обсягах ворожих угрупувань військ, особливо, наступального характеру.
Готуючись до наступальної операції на цих напрямках, противнику доведеться затягнути у цю смугу купу ДОДАТКОВИХ військ, створити ДОДАТКОВІ запаси предметів матеріально-технічного забезпечення. Причому, спробувати це зробити непомітно для ЗСУ зокрема та СОУ загалом, аби досягти ефекту оперативної раптовості. Як на мене, для цього противнику доведеться докласти майже "нєчєловєчєскіх усілій".
Мало того, що все це пробивається далекобійними та високовлучними засобами ураження ЗСУ (починаючи з М142 та М270), закінчуючи авіаційними засобами, так тут достатньо активно діє мережа наших спеціальних та розвідувальних служб, в тому числі, в районах основних транспортно-комунікаційних "вузлів", включаючи порти Озівського узбережжя.
Це, за великим рахунком — степ… із усіма витікаючими…

Залізниця і логістика на окупованому Півдні України
Залізниці, яка є основним засобом МТЗ рф-окупантів на оперативному рівні, тут — мало. Це означає, що його основний обсяг ворогу доведеться таскати автомобільними дорогами "общєґо пользованія", складувати, накопичувати та перевалювати запаси МТЗ у заздалегідь й добре відомих нашому війську місцях. Це стосується й палива, й боєприпасів й всього іншого…
Так, я в курсі, що ворог зараз активно намагається розбудовувати у Приазов'ї залізничну мережу, частково відновлювати її західніше Волновахи… Але, очевидно, до моменту "готовності" своїх стратегічних резервів він це встигнути не встигне…

Однак, звісно, є й фактори, які спрощують противнику підготовку та проведення наступальної операції у Південній операційній зоні…
Наприклад, відсутність необхідності тягнути сюди значні у розмірах формування. Тут вже розгорнуті 7 ОВА "общєвойсковых армій" + головні сили 14 АК та відповідні угрупування "вдв" й морської піхоти (3 дшд та 2 окремих бригади).
Тому, процес оперативного розгортання наступальних угрупувань противника МОЖЕ відбуватися простіше й значно коротше — шляхом поступового нарощування чисельності ВЖЕ розгорнутих формувань.

Формально, рф-окупантам не потрібно буде перетягувати на Південь додаткові армії та армійські корпуси.
Батальйон за батальйоном, рота за ротою… у потрібні місця, "перекатом", окремо від штатного ОВТ, непомітно для нашої розвідки та систем моніторінгу. Й бац, вже у потрібному місці "намалювалась" додаткова дивізія, АК і т.д.
Більше того, противник це може робити опираючись на підготовлену систему оборони, що значно спрощує йому дії із прикриття процесу оперативного розгортання своїх наступальних угрупувань, практично повністю виключаючи будь-які активні (мається на увазі, наступальні) дії ЗСУ по зриву процесу оперативного розгортання своїх резервів, за виключенням, власне, вогневого ураження...

З тим же "фактором Дніпра"…
Очевидно, що в разі прийняття рішення про наступ у бік міста Запоріжжя (що є найбільш ймовірним, зі всіх гіпотетичних операційних напрямків в даній зоні, разом із участю військ правого флангу ҐВ "восток" у можливій Вугледарсько-Курахівський наступальній операції), противник може обрати напрямок Степногірськ — Григорівка, з одночасними діями через Щербаки (у бік Комишувахи), прикрившись з лівого флангу Дніпром (плавнями Великого Лугу), й одночасно обходячи із заходу Оріхівський вузол оборони ЗСУ… До певної міри — зручно, як з точки зору комунікації з Криму (Мелітополь — Василівка, що спрощує процес розгортання наступальних угрупувань), так і з точки зору кількості та обсягу військ, які доведеться задіяти для цього.

До речі, від передових позицій противника в районі села Кам'янське до південної околиці міста Запоріжжя — всього 27.4 км по прямій — це цілком співставне із відстанню від наших передових позицій ЗСУ в районі Роботиного (де зараз противник активно атакує) до північної околиці міста Токмак (22 км)…

Розрахунок обсягу сил й засобів противника

На завершення, певний розрахунок обсягу сил й засобів противника, котрі загарбникам необхідно буде задіяти на двох найбільш ймовірних операційних напрямках, у випадку прийняття рішення на проведення ворожої наступальної операції у Південній операційній зоні…
(Назви напрямків подано з нашої й з ворожої точки зору).

— Токмакський і Василівський напрямки Запорожського фронту — для окупантів — "запоророжскоє направлєніє" — до сил вже розгорнутої 58 ОВА, противнику буде потрібно "додати" — до 2-х мсд, або до 3-4-х омсбр (цілком можливо, що для цього він задіє війська 49 ОВА, тобто здійснить перегрупування "внутрі" ҐВ "днєпр") + до одного АК зі складу стратегічних резервів.
— Бердянський напрямок Запорожського фронту — умовно Кураховський (або Андріївський) напрямок ймовірного наступу противника — правий фланг ҐВ "восток" в рамках наступальної операції ҐВ "юґ" (хоча може бути й більш "глибше" — на Велику Новосілку, але це буде мати сенс лише тоді, коли ҐВ "юґ" вийде до Покровська, а про це зараз взагалі не варто вести мову). В цьому випадку, найбільш ймовірно сюди буде перегрупована якась ОВА (скоріш за все, з "новосформованих").
Таким чином, можемо зробити висновок.
— Організація та проведення противником наступальної операції, бодай, оперативного рівня у Південній операційній зоні малоймовірна, але цілком можлива… На це "сподвіґнуть" рашистів може два "соображенія" — бажання повністю "снять уґрозу Крыма", або перспективи досягнення успіху у Східній операційній зоні на Покровському чи Краматорському напрямках.
— Найбільш вірогідним напрямками ворожого наступу є — Запорізький, Вугледарсько-Курахівський (або як альтернатива — на Шахтарське та Андріївку), Гуляйпільський…
Якщо, загалом, то як на мене, у Південній операційній зоні сконцентрувався на двох речах — розвідка\моніторинг оперативного тилу противника + наполеглива підготовка оборони на визначених напрямках (в першу чергу на Запорізькому, у другу — на ділянці від Старомайорського до Вугледару )…
Профілактичні удари далекобійними засобами по основним транспортним та логістичним вузлам у самому "сухопутном крымском корідорє" також не завадили би, особливо у відношенні мостових переходів…