На Запорожжі рашисти обстріляли дітей!

20.Ⅷ.2024 рф-окупанти обстріляли у передмісті Запорожжя селище Малокатеринівка, цілеспрямовано поціливши у дитяче кафе під час дитячого свята…
Постраждало дев’ятеро дітей…
14-річний Дмитро Гречаник загинув…

20 серпня 2024 року рф-окупанти завдали удару по селищу Малокатеринівка, що у передмісті Запорожжя.
О 17:45 артилерійський снаряд калібру 152 мм влучив поруч із дитячим кафе.
У цей час в дитячому кафе діти святкували успішний вступ до ліцею…
Внаслідок удару постраждало дев’ятеро дітей віком від 11 до 17 років…
14-річний Дмитро Гречаник помер в лікарні…

Допомогу постраждалим на місці події надавали парамедики поліції.

За фактом воєнного злочину Національна поліція відкрила кримінальне провадження за статтею 438 (Порушення законів та звичаїв війни) Кримінального кодексу України.

22 серпня 2024 року у Малокатеринівці відбулося прощання з 14-річним Дмитром Гречаником, який загинув внаслідок російської атаки на дитяче кафе 20.Ⅷ.2024.

Дмитра Гречаника згадують як веселого та доброго підлітка.
Цьогоріч Дмитро закінчив місцеву гімназію і з нетерпінням чекав на вступ до ліцею, де планував здобути омріяну професію.
Хлопець був дуже майстровитим, захоплювався технікою, автівками та мотоциклами, і мріяв стати автомеханіком.
Про це повідомляє “Суспільне Запоріжжя”.

Рідні та близькі поділилися теплими спогадами про Дмитра, щоб вшанувати його пам’ять…

Дмитро Гречаник був веселим та добрим. Цього року закінчив місцеву гімназію, вступив до ліцею та планував здобути професію своєї мрії, розповідає староста Малокатеринівки Людмила Волик:
— “Це дуже хороша дитина. Він так радів, що вступив до ліцею, що навчатиметься там, житиме в гуртожитку та займатиметься своєю справою”…

Дмитро захоплювався автівками й мотоциклами, вмів їх лагодити та хотів стати автомеханіком, розповідає директорка Малокатеринівської гімназії “Мрія” Надія Грибова:

— “У цей день вони зі своїм однокласником Богданом так раділи, що їм прийшло підтвердження, що вони зараховані до ліцею, де вони будуть здобувати омріяну професію. І в цей же день клята російська війна обірвала життя дитини”…

Євгенія Винник, класна керівниця Дмитра Гречаника розповідає, що хлопець завжди надихав усіх, хто поруч:
— “Дуже складно зараз говорити про Діму в минулому часі… Він — душа нашого класу… На нього навіть не можна було розсердитися, бо він завжди казав: “Вибачте, Євгеніє Володимирівно, все буде добре! Біля нього завжди повно було друзів”…

Подруга Дмитра Анжеліка Кущ каже, що коли дізналася про смерть Дмитра, повірити в це не могла:
— “Дуже погано було. Серце колотилося. Він завжди підтримував, приїжджав навіть вночі, коли дуже погано було. Жалко дуже”…