“А в Оріхові спіє черешня…”

 

“А в Оріхові спіє черешня…
Бо вона не боїться війни…”
“В Україні знов літо нарешті —
Третє літо в пекельній війні…”

Світлана Давлад-Собко

А в Оріхові спіє черешня…

А в Оріхові спіє черéшня,
Бо вона не боїться війни…
Для черешні вже літо нарешті.
Сонце гріє зелені лани́.

У Токмáчці Малíй квітнуть квіти…
Їх саджали красиві жінки.
Тут по вулицях бігали діти,
А тепер тут Захисники…

В Гуляйпóле вернулись лелéки,
І гніздо сповили́ ластівки́.
Їм байдýжа уся небезпéка,
Вони вдома, де завжди жили.

Українське повітря в Полóгах,
Отруїла собою русня.
Там тримаються люди хоробрі,
І чекають на наших щодня…

У Васи́лівці мáки розквíтли,
По дорозі до моря, мов кров…
"триколор" на тарілці, на в'їзді.
Не назáвжди, я повторюю знов!

Мирний атом тепер не спокійний,
У ворожих руках інвентар.
У полоні ти, у божевільних,
Мій тривожний Енергодáр.

Наш Токмáк і Бердянськ з Мелітополем,
Наше море і небо, й земля
Запорізька — незламна і горда,
Найрідніша, найкраща МОЯ!

Сіра зона — Робóтинський виступ —
Тут птахи не співають пісні…
Тільки дрони військові у небі…
Тут пекельний вогонь для русні.

А в Оріхові спіють черешні…
Хлопці варять обід на вогні.
В Україні знов літо нарешті.
Третє літо в пекельній війні…

© Світлана Давлад-Собко